З'явився повний текст рішення Синоду РПЦ про розрив відносин з Константинополем

РПЦ назвала це відповіддю на рішення Вселенського патріархату щодо надання автокефалії Української православної церкви

РПЦ/ТАСС

Російська православна церква (РПЦ) 15 жовтня на засіданні Синоду прийняла рішення про повне припинення євхаристійних відносин з Константинопольським патріархатом.

Повний текст рішення опублікований на сайті РПЦ.  

Нагадаємо, що 11 жовтня Синод Вселенського патріархату підтримав продовження надання автокефалії України й офіційно затвердив, що церквою-матір'ю Україні є Константинополь. Синод зняв анафему з очільника УПЦ КП Філарета та предстоятеля Української автокефальної православної церкви Макарія. Патріарх Філарет заявив, що найближчим часом відбудеться об'єднавчий Архієрейський собор, щоб створити єдину Українську помісну церкву.

Також Вселенський патріархат визнав незаконною анексію Київської митрополії Російською православною церквою в 1686 році. 

Новини за темою: Порошенко: Томос та автокефалія – це питання нашої незалежності та національної безпеки

"Зі щирим болем Священний Синод Російської Православної Церкви сприйняв опубліковане 11 жовтня 2018 року повідомлення Константинопольської Патріархії про прийняті рішення Священного Синоду Константинопольського Патріархату: про підтвердження наміру "надати автокефалію Українській Церкві"; про відкриття в Києві "ставропігії" Константинопольського Патріарха; про "відновлення в архієрейському або ієрейському чині" лідерів українського розколу і їх послідовників і "повернення їх вірних до церковного спілкування"; про "скасування дії" соборної грамоти Константинопольського Патріархату 1686 року, що стосується передачі Київської митрополії до складу Московського Патріархату.

Новини за темою: Синод УПЦ закликав Константинопольський патріархат припинити втручання у внутрішні справи української церкви

Ці беззаконні рішення Синод Константинопольської Церкви прийняв в односторонньому порядку, проігнорувавши заклики Української Православної Церкви і всієї повноти Російської Православної Церкви, а також братських Помісних Православних Церков, їх Предстоятелів і архієреїв до всеправославного обговорення питання.

Новини за темою: Вселенський патріархат призначив екзархами в Україні представників духовенства з Канади і США

Вступ до спілкування з тими, що пішли в розкол, а тим паче відлученими від Церкви рівносильно ухиленню в розкол і суворо засуджується канонами Святої Церкви: "Якщо… хтось із єпископів, пресвітерів, дияконів або хтось із кліру виявиться пов'язаним з відлученими від спілкування, опиниться й сам поза спілкуванням церковним, бо спричиняє замішання в церковному чині" (Антіохійського Собору правило 2; Апостольські правила 10, 11).

Рішення Константинопольського Патріархату про "відновлення" канонічного статусу та прийняття в спілкування колишнього митрополита Філарета Денисенка, відлученого від Церкви, ігнорує ряд послідовних рішень Архієрейських Соборів Російської Православної Церкви, правомірність яких не підлягає сумніву.

Новини за темою: Томос про автокефалію Україні можуть дати вже в листопаді, - УПЦ КП

Рішенням Архієрейського Собору Української Православної Церкви у Харкові від 27 травня 1992 року митрополит Філарет (Денисенко) за невиконання клятвено даних ним перед хрестом і Євангелієм на попередньому Архієрейському Соборі Російської Православної Церкви обіцянок зміщений з Київської кафедри і заборонений у священнослужінні.

Новини за темою: Боротьба за томос для київської церкви: Екскурс в історію

Архієрейський Собор Російської Православної Церкви ухвалою від 11 червня 1992 року підтвердив рішення Харківського Собору та Філарета Денисенка з сану, позбавивши всіх ступенів священства, за такими звинуваченнями: "Жорстоке і зарозуміле ставлення до підвідомчого духовенства, диктат і шантаж (Тит. 1. 7-8; Апостольське правило 27); внесення своєю поведінкою і особистим життям спокуси в середовище віруючих (Мф. 18:7; I Вселенського Собору, правило 3, VI Вселенського Собору правило 5); клятвопорушення (Апостольське правило 25); публічний наклеп та хула на Архієрейський Собор (II Вселенського Собору правило 6); здійснення священнодійств, включаючи освячення, у стані заборони (Апостольське правило 28); вчинення розколу в Церкві (Двократного Собору правило 15)". Всі рукоположення, вчинені Філаретом у забороненому стані з 27 травня 1992 року, та накладені заборони їм були визнані недійсними.

Незважаючи на неодноразові заклики до покаяння, після позбавлення архієрейського сану Філарет Денисенко продовжував розкольницьку діяльність, у тому числі і в межах інших Помісних Церков. Визначенням Архієрейського Собору Російської Православної Церкви 1997 року він був підданий анафемі.

Зазначені рішення були визнані всіма Помісними Православними Церквами, в тому числі і Константинопольською Церквою. Зокрема, Святіший Патріарх Константинопольський Варфоломій 26 серпня 1992 року у відповіді на лист Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Алексія II з приводу відлучення митрополита Київського Філарета писав: "Наша Свята Велика Христова Церква, визнаючи повноту виключної з цього питання компетенції Вашою Найсвятішою Російської Церкви, приймає синодально вирішена про вищесказане".

У листі до Святішого Патріарха Варфоломія Святішому Патріарху Алексію II від 7 квітня 1997 року про анафематствовании Філарета Денисенко зазначено: "Отримавши повідомлення про згаданому рішенні, ми повідомили про нього ієрархії нашого Вселенського Престолу і просили її надалі ніякого церковного спілкування із зазначеними особами не мати".

Новини за темою: Боротьба за автокефалію є питанням національної безпеки, - Цеголко

Нині, через понад два десятиліття, Константинопольський Патріархат за політичними мотивами змінив свою позицію.

У своєму рішенні виправдати лідерів розколу і "узаконити" їх ієрархію Священний Синод Константинопольської Церкви посилається на неіснуючі "канонічні привілеї Константинопольського Патріарха приймати апеляції архієреїв і кліриків з усіх автокефальних Церков". Ці претензії в тому вигляді, в якому вони нині Константинопольським Патріархом здійснюються, ніколи не мали підтримки повноти Православної Церкви: вони позбавлені підстав у священних канонах і прямо суперечать, зокрема, 15 правилом Антіохійського Собору: "Якщо який-небудь єпископ… судимий від усіх єпископів тієї області, і всі вони згідно вимовлять йому єдиний вирок, — такий іншими єпископами зовсім так не судиться, але згодна рішення єпископів області та перебуває твердим", — вони також спростовуються практикою рішень Святих Вселенських і Помісних Соборів і тлумаченнями авторитетних каноністів візантійського і нового часу.

Так, Іоанн Зонара пише: "Константинопольський [Патріарх] визнається суддею не взагалі над усіма митрополитами, але тільки над підлеглими йому. Бо ні митрополити Сирії, ні палестинські, ні фінікійські, ні єгипетські не залучаються без згоди на його суд, але сирійські підлягають судження Антіохійського Патріарха, палестинські — Єрусалимського, а єгипетські судяться Олександрійським, яким вони рукополагаются і якому підпорядковані".

Новини за темою: Томос отримає новообраний глава УПЦ, - Філарет

Про неможливість прийняття в спілкування засудженого до іншої Помісної Церкви говорить 116 (118) правило Карфагенського Собору: "Хто, бувши відлучений від спілкування церковного… прокрадеться в заморські країни, щоб бути прийнятим в спілкування, той зазнає виверження з кліру". Про те ж говориться і в канонічному посланні Собору до Папи Келестина: "Ті, які у своїй єпархії відлучені від спілкування, та не з'являться восприемлемыми в спілкування твоєю святинею… Які б не виникли справи, вони повинні оканчиваемы бути на своїх місцях".

Преподобний Никодим Святогорець у своєму "Пидалионе", який є авторитетним джерелом церковно-канонічного права Константинопольської Церкви, тлумачить 9-е правило IV Вселенського Собору, відкидаючи помилкова думка про право Константинополя на розгляд апеляцій з інших Церков: "Константинопольський Патріарх не має права діяти в диоцезах і областях інших Патріархів, і це правило не дало йому права приймати апеляції по будь-якій справі у Вселенській Церкві..." Перераховуючи цілий ряд аргументів на користь цього тлумачення, посилаючись на практику рішень Вселенських Соборів, преподобний Никодим робить висновок: "Зараз... Константинопольський Предстоятель є першим, єдиним і останнім суддею над підлеглими йому митрополитами — але не над тими, які підпорядковуються іншим Патріархам. Бо, як ми сказали, останній і загальний суддя всіх Патріархів — це Вселенський Собор і ніхто інший". З вищесказаного випливає, що Синод Константинопольської Церкви не має канонічних прав для скасування судових рішень, винесених Архієрейським Собором Російської Православної Церкви.

Новини за темою: Порошенко назвав можливе надання Томосу для України "падінням Третього Риму"

Привласнення собі повноважень скасування судових і інших рішень інших Помісних Православних Церков — лише один із проявів нового помилкового вчення, що проголосила Константинопольськаю Церква і , що приписує Патріарху Константинопольському право "першого без рівних" зі вселенською юрисдикцією. "Таке бачення Константинопольським Патріархатом власних прав і повноважень набирає непереборних протирічь з багатовіковою канонічною традицією, на якій ґрунтується буття Руської Православної Церкви та інших Помісних Церков", — попереджав Архієрейський Собор Російської Православної Церкви 2008 року в ухвалі "Про єдність Церкви". У тому ж визначенні Собор закликав Константинопольську Церкву "надалі до загальноправославного розгляду перерахованих нововведень проявляти обачність і утримуватися від кроків, які можуть підірвати православну єдність. Особливо це стосується спроб перегляду канонічних меж Помісними Православними Церквами".

Акт 1686 року, що підтверджує перебування Київської митрополії у складі Московського Патріархату і підписаний Святішим Константинопольським Патріархом Діонісієм IV і Священним Синодом Константинопольської Церкви, перегляду не підлягає. Рішення про його "відкликання" канонічно мізерне. В іншому випадку було б можливе анулювання будь-якого документа, що визначає канонічну територію і статус Помісної Церкви — незалежно від його старовини, авторитетності та загальноцерковного визнання.

У Синодальній грамоті 1686 року та інших супутних їй документах нічого не сказано ні про тимчасовий характер передачі Київської митрополії у відання Московського Патріархату, ні про те, що цей акт може бути скасований. Спроба ієрархів Константинопольського Патріархату в політичних і корисливих видах переглянути цю постанову через триста років після того, як вона була винесена, суперечить духу священних канонів Православної Церкви, не допускає можливості перегляду сталих і не оскаржуваних протягом тривалого часу церковних кордонів. Так, правило 129 (133) Карфагенського Собору говорить: "Якщо хто… звернув яке місце до кафолическому єднання і протягом трьох років мав оне у своєму віданні, і ніхто його не вимагав від нього, то після так не буде воно від нього взыскуемо, якщо, притому, в се триріччя існував єпископ, мусить стягнути, і мовчав". А 17 правило IV Вселенського Собору встановлює тридцятирічний термін давності для можливого соборного розгляду спорів про належність навіть окремих церковних парафій: "Приходи в кожній єпархії… повинні незмінно перебувати під владою єпископів, завідувачів ними — і в особливості, якщо в продовження тридцяти років безперечно вони мали їх у своєму віданні та управлінні".

Та й як можлива відміна рішення, діяв протягом трьох століть? Це означало б спробу почитати "яко не колишньої" всю подальшу історію розвитку церковного життя. Константинопольський Патріархат як ніби не помічає, що Київська митрополія 1686 року, про повернення якої до його складу заявлено нині, мала межі, істотно відрізнялися від сучасних кордонів Української Православної Церкви, і охоплювала лише меншу частину останньої. Київська митрополія наших днів як така включає в себе місто Київ і кілька прилеглих до нього районів. Найбільша ж частина єпархій Української Православної Церкви, особливо на сході і півдні країни, була заснована і отримала розвиток вже у складі автокефальної Російської Церкви, будучи плодом її багатовікової місіонерської та пастирської діяльності. Нинішнє діяння Константинопольського Патріархату — спроба викрасти те, що ніколи йому не належала.

Діяння 1686 року поклало межа двохсотрічного періоду вимушеного поділу в багатовіковій історії Російської Церкви, яка, незважаючи на мінялися політичні обставини, незмінно усвідомлювала себе єдиним цілим. Після возз'єднання РосійськоїЦеркви у 1686 році протягом більше трьох століть ні у кого не виникало сумнівів, що православні України є паствою Російської Церкви, а не Константинопольського Патріархату. І сьогодні, всупереч тиску зовнішніх антицерковних сил, ця багатомільйонна паства дорожить єдністю Церкви всієї Русі і зберігає вірність їй.

Спроба Константинопольської Патріархії вирішувати долю Української Православної Церкви без її згоди є антиканоническим посяганням на чужі церковні уділи. Церковне правило говорить: "Да дотримується і в інших областях і всюди в єпархіях, щоб ніхто з боголюбезнейших єпископів не простягав своєї влади на чужу єпархію… так не преступаются правила отців, та не закрадається під виглядом священнодії зверхність світської влади, і так не втратимо поступово і непомітно тієї свободи, яку дарував нам Своєю Кров'ю Господь наш Ісус Христос, визволитель всіх людей" (III Вселенського Собору правило 8). Під осуд цього правила підпадає і рішення Константинопольської Патріархії про заснування за угодою зі світською владою своєю "ставропігії" у Києві без відома і згоди канонічного священноначалія Української Православної Церкви.

Лицемірно виправдовуючись прагненням до відновлення єдності українського Православ'я, Константинопольська Патріархія своїми безрозсудними і політично вмотивованими рішеннями вносить ще більшу поділ і посилює страждання канонічної Православної Церкви України.

Прийняття в спілкування розкольників і анафематствуваного в іншої Помісної Церкви особи з усіма рукоположенными ними "єпископами" і "кліриками", посягання на чужі канонічні уділи, спроба відректися від власних історичних рішень і зобов'язань, — все це виводить Константинопольський Патріархат за межі канонічного поля і, до великої нашої скорботи, робить неможливим для нас продовження євхаристійного спілкування з його ієрархами, духовенством і мирянами. Відтепер і надалі до відмови Константинопольського Патріархату від прийнятих ним антиканонічних рішень для всіх священнослужителів Російської Православної Церкви неможливо співслужіння з кліриками Константинопольської Церкви, а для мирян — участь в обрядах, що здійснюються в її храмах.

Перехід архієреїв або кліриків з канонічної Церкви розкольників або вступ з останніми в євхаристійне спілкування є канонічним злочином і тягне за собою відповідні заборони.

З сумом згадуємо передбачення Господа нашого Ісуса Христа про часи спокуси і особливих страждань християн: І через розріст беззаконня любов багатьох охолоне (Мф. 24:12). В умовах настільки глибокого підриву основ міжправославних відносин і повної зневаги тисячолітніми норм церковно-канонічного права Священний Синод Російської Православної Церкви вважає своїм обов'язком виступити на захист фундаментальних засад Православ'я, на захист Священного Передання Церкви, яке підміняють нові та чужі вчення про вселенську владу першого з Предстоятелів.

Закликаємо Предстоятелів і Священні Синоди Помісних Православних Церков до належної оцінки вищезазначених антиканонічних діянь Константинопольського Патріархату і спільного пошуку шляхів виходу з важкої кризи, що роздирає тіло Єдиної Святої Соборної і Апостольської Церкви.

Висловлюємо всебічну підтримку Блаженнійшому Митрополиту Київському і всієї України Онуфрію і всієї повноти Української Православної Церкви в особливо важкий для неї час. Молимося про зміцнення її вірних чад у мужньому стоянні за правду та єдність канонічної Церкви в Україні.

Просимо архіпастирів, духовенство, богопосвячених осіб та мирян всієї Російської Православної Церкви посилити молитви про єдиновірних братів і сестер в Україні. Молитовний покров Пресвятої Цариці Небесної, преподобних отців Києво-Печерських, преподобного Іова Почаївського, новомучеників, сповідників та усіх святих Церкви Російської хай буде над усіма нами".

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів