Залізниця смутку й відчаю: Як виглядає звичайна поїздка зараз і що обіцяють у майбутньому

Драма в двох частинах, під час якої головний герой стикається з усіма принадами сучасної поїздки потягом і зрештою залишається живим

Залізниця смутку й відчаю: Як виглядає звичайна поїздка зараз і що обіцяють у майбутньому
Фото з відкритих джерел

Олександр Ільющенков

Журналіст, 112.ua

Драма в двох частинах, під час якої головний герой стикається з усіма принадами сучасної поїздки потягом і зрештою залишається живим

В Україні, як і, мабуть, у будь-якій іншій державі, існує три типи людей. Перші намагаються пересуватися власними автомобілями скрізь – чи то короткочасна поїздка містом, чи то тривала поїздка по країні або за кордон. Другі з різних причин банально сидять вдома і не прагнуть подорожувати. Ну і треті (мабуть, найбільш популярна категорія) – клієнти вітчизняної залізниці та автобусних перевезень.

Щоденник одного з таких клієнтів і впав нам у руки. Публікуємо без правок, будь-які збіги імен і ситуацій можуть бути випадковими. А можуть і не бути.

День 1

Ранок

Вітаю, дорогий щоденник! Пишу цей перший запис з особливою радістю і очікуванням. НАРЕШТІ у мене відпустка і я можу зробити те, що запланував ще рік тому: з'їздити на південь, до моря. Наше місто впродовж тривалого часу неабияк втомлює, тому я можу нарешті розслабитися. Залишилося взяти квитки на потяг і - шляхом-дорогою!

Обід

Дивацтва почалися вже на етапі купівлі квитка. За вікном раптом почалися по черзі сніг, град, торнадо, нашестя сарани і концерт популярного співака Олега В. Таке враження, що природа ніби натякала, що купувати квиток не варто.

Проте я не звернув уваги на ці знаки і, зручно вмостившись у кріслі і зігнавши мого кота Войцеха, розпочав процес купівлі.

Я, як і більшість наших громадян, є людиною інформаційно підкованою і за новинами стежу постійно. Що стосується купівлі, то у мене було два варіанти, але один я відкинув ще вчора, заїхавши дорогою до каси і побачивши ту чергу, яка там була. Взагалі, добре, що є можливість купити квитки через інтернет, але, мабуть, для наших людей черги більше до смаку.

З думкою "добре, що є можливість купити в інтернеті" я паралельно відкрив вікно на сайті з квитками на необхідну електричку і немов прикипів до місця. Схема йшла суцільним рядком, як 300 спартанців. Приблизно ось так:

скриншот

Тобто думки про те, щоб підібрати собі місце біля вікна або, навпаки, посередині, ну, загалом, конкретне, вподобане місце, розбилися об сувору реальність.

Тут, до речі, додам, що сувора реальність дуже відчувається і під час поїздки електричкою. Цей подвиг мені довелося здійснювати відносно недавно, у робочих справах. У ході поїздки єдиним веселим моментом був один із міністрів, який забіг на кілька хвилин у вагон і радісно зробив декілька селфі із сумним обличчям на тлі мороку навколо. Як він потім підпише фото – я здогадуюся, морок ж полягав у... Та зрештою в усьому. Незручні крісла, розміщені практично повністю вертикально (якщо хочеш поспати під час поїздки – а дзуськи, українець повинен бути бадьорим) і на такій короткій відстані, що якщо твій зріст перевищує 190 см, то тобі потрібно навчатися чудес художньої гімнастики, намагаючись кудись подіти свої ноги. Навіть намагався закинути їх за шию, але за свою – це нереально. Максимум – за чужу.

Новини за темою

При цьому щодо всіх проблемних питань у самій компанії, що займається перевезеннями, пропонують звертатися на гарячу лінію і писати скарги, які, безумовно, буде розглянуто. Колись потім. А вирішити питання потрібно вже зараз.

Щодо квитків та їх ціни останнє, що вдалося почути, – це обіцянка розділити потяги на три класи, що, вочевидь, потягне за собою три цінові сегменти. У попередні роки звучали обіцянки зробити різні ціни у відповідності з розміщенням полиць у вагонах, але поки що таку ідею не втілено.

Так ось. Квиток мені вдалося взяти, хоч і з труднощами. І на потяг, оскільки там за схемою хоча б більш зрозуміло було і не довелося запускати генератор випадкових чисел, який би допоміг вибрати місце.

Спостереження: З квитками проблеми, на багато потягів їх або мінімум, або лише верхні полиці (про цю цікаву особливість розповіли друзі). Що з цього приводу думають у компанії – не знаю, не чув.

День 2

Дорогий щоденник! Пишу вже в потязі, куди благополучно дістався, відбувшися лише вивихом ноги і кількома пораненнями, що, вважаю, навіть дуже непогано в цій ситуації.

Навіть не знаю, з чого почати. Гаразд. Почну з однієї істини, в якій зміг переконатися на власні очі: знання тобою номеру твого вагона абсолютно не спрощує ситуацію.

Поясню. Де зупиняється твій вагон – невідомо. Тому сам процес посадки на потяг нагадує проведення легкоатлетичної олімпіади або броунівський рух. Хто знає фізику – зрозуміє. Хто ні – ось відео (червоний кружечок – це я).

Усе це відбувається під тиском великої кількості вантажу (у багатьох по декілька сумок, пакетів, крикливих дітей). І що, мабуть, є найважливішим у цій ситуації – встигнути потрапити у свій вагон. Якщо потяг прохідний (у невеликих містах), то потрібно за дві хвилини. Така собі "Місія здійсненна", але через силу, де в головній ролі будь-хто з українських громадян.

Що цікаво – скільки живу, жодного разу не чув конкретних відповідей від керівництва компанії, що робити в цій ситуації. Ось зараз лунають обіцянки про головний пріоритет – комфорт і зручність пасажирів, обіцянки продавати в потягах перші страви, сендвічі та десерти, проте таке елементарне питання ігнорують.

До речі, про комфорт. Завдяки біговій і стрибковій роботі, крикам "зупиніть потяг, а то прокляну", прориву товкучки і навіть крикам "ваш потяг заміновано, дайте сісти спокійно" мені таки вдалося залізти всередину.

І після цього закортіло випробувати місцевий туалет. Нічого несподіваного я там не побачив, оскільки пересічний туалет у наших потягах виглядає ось так:

Фото з відкритих джерел

І це ще не найгірше. Звичайно, обіцянки "навести лад" з туалетами лунають, але поки ситуація жахлива.

Це ще добре, що погода була спекотною, тому що, як відомо, деякі модники і модниці у сезон спеки використовують потяги як своєрідний солярій – за час поїздки цілком можна засмагнути. Іншими словами, тут ще не винайшли кондиціонера в усіх вагонах. Та й, мабуть, поки не вважають за потрібне.

Новини за темою

Втім, після всіх цих пригод я таки відчув себе трохи спокійніше, коли потяг рушив. З надією, що він не зламається десь там у полі, як це нерідко буває. Та й із сумом позираючи на ноги у несвіжих шкарпетках із сусіднього купе, які разом із хропінням натякали на майбутню веселу поїздку.

Ці ноги доповнювали весь букет запахів, що добре відчувалося на моєму місці біля туалету.

При цьому у мене полка була нижньою, тобто мій сон періодично переривало (через оригінальну конструкцію вагона) ляскання по ній дверцятами, що ведуть до тамбура.

 

 Мораль

До призначеного місця я все-таки дістався. А що робити, вибору особливого не було. "Вибору немає" - мабуть, головний девіз більшості пасажирів нашої залізниці.

Звісно, зараз лунають обіцянки про поліпшення: оновлення рухомого складу, боротьба з мінусами в самих вагонах. Але поки що це лише обіцянки.

І слід зауважити, що раніше питання реформ у цій сфері лунали лише в глобальному плані – навести лад з тендерами, боротьба з корупцією, закупівля вагонів та інше. При цьому чомусь часто забуваються більш приземлені питання – ті, вирішення яких піде на користь кожному пасажиру. Розібратися "де який вагон", з кондиціонерами, з прибуттям і роботою самих потягів, що насамперед потрібно людям, щоб подорож потягом не перетворювалася на пекельні муки.

Та що там говорити про глобальні реформи! Ви спочатку зі шторкою, що падає, щось зробіть.

скриншот

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>