Фото з відкритих джерел

Незабаром абонентам мобільного зв'язку, ймовірно, доведеться реєструвати свої номери телефонів із паспортом та з підписанням договору, а пристрої – за міжнародними ідентифікаторами. Такі зміни в законодавство пропонує внести Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України (Держспецзв'язку). У відомстві мотивують - це підвищить рівень національної безпеки та оборони країни у випадку кібернетичних атак. Проект закону вже готовий і схвалений Національною комісією з питань регулювання зв'язку (НКРЗІ), щоправда, з деякими зауваженнями. Є зауваження і у операторів мобільного зв'язку. А ось громадськість - у більшості проти, вбачає в такому реченні диктатуру.

Що пропонується

Законопроект про обов'язкову реєстрацію абонентів мобільного зв'язку був оприлюднений на сайті Держспецзв'язку 19 липня. Зокрема, ним пропонується зберегти за клієнтами мобільних операторів право укладати договір у письмовій або будь-якій іншій формі, але при цьому зобов'язати телеком-компанії збирати персональні дані усіх без винятку користувачів.

Крім "паспортизації" абонентів, документ відроджує також практику ведення бази унікальних ідентифікаторів IMEI-кодів, яка була визнана необов'язковою і відмінена в Україні в 2014 році.

У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що відсутність системи реєстрації абонентів і унікальних кодів мобільних пристроїв ускладнює проведення заходів щодо національної безпеки "в умовах кібернетичних загроз". Відповідно введення цих норм, вважають у Держспецзв'язку, буде перешкоджати анонімній передачі інформації, наприклад, про переміщення сил АТО, коригування вогню і вчинення вибухів з допомогою мобільних телефонів, а також сприятиме розшуку злочинців, телефонних шахраїв і мінерів.

Також відомство наполягає на фіксації кінцевих пристроїв.

При цьому зазначається, що чинні абоненти також будуть зобов'язані реєструватися.

Іншим відомствам на адаптацію своїх нормативних актів під ці зміни Держспецзв'язку пропонує виділити три місяці з моменту прийняття.

Регулятор погоджується, але не з усім

Напередодні, 8 серпня, Національна комісія з питань регулювання зв'язку (НКРЗІ) розглянула законодавчу пропозицію Держспецзв'язку і схвалила. Однак регулятор порахував, що перехідний період потрібно збільшити до півроку. За цей час абоненти, які зараз отримують послуги знеособлено, повинні будуть надати свої особисті дані операторам.

Другу частину законопроекту (щодо реєстрації IMEI-кодів) НКРЗІ вважає сирою і сподівається на те, що Держспецзв'язок її допрацює.

Думки операторів розділилися

Оператори мобільного зв'язку відреагували на пропозиції Держспецзв'язку неоднозначно. Так, у коментарі "Лізі" президент "Київстару" Петро Чернишов відзначив, що його компанія не згодна з пропонованими змінами. А в прес-службі Vodafone Ukraine навпаки - заявили про готовність виконувати нові вимоги, якщо будуть дотримані інтереси їхніх абонентів.

Зокрема, у компанії побоюються, що частина абонентів, які не встигнуть зареєструватися, можуть залишитися, згідно із законопроектом, без послуг зв'язку. "Враховуючи розмір абонентської бази компанії (20,9 млн сім-карт), реалістичний термін повної реєстрації всіх абонентів з урахуванням розміру бази - два роки", - відзначили в прес-службі компанії.

Громадськість побачила диктатуру

Більшість українців віднеслося до законодавчої ініціативи Держспецзв'язку з засудженням і неприйняттям. Принаймні про це можна судити з постів в соціальних мережах. Хтось побачив в цьому повернення до диктатури, оскільки норма про "паспортизацію" абонентів раніше також містилася в сумно відомих диктаторських законах "від 16 січня". Хтось порахував, що з введенням таких заходів Україна наблизиться до Російської Федерації. Комусь реєстрація номерів зовсім здалася безглуздою ідеєю.

Хоча не без винятків, знайшлися і ті, кому така ініціатива припала до душі. До цього йде весь світ, то чому Україна не повинна, вважають вони.

Що говорить світовий досвід

Вперше обов'язкову реєстрацію SIM-карт ввели Німеччина і Швейцарія в 2003 році. За останні десятиліття цю норму прийняли (або збираються прийняти) близько 80 країн.

Зараз купити SIM-карту без паспорта неможливо в Росії, Норвегії, Австралії, Індії, Бразилії, Болівії, Перу, Еквадорі, майже у всій Африці та багатьох інших країнах. Однак бували випадки, коли країни, зваживши всі плюси і мінуси ініціативи, відмовлялися від неї. Приміром, таке рішення прийняли в Канаді, Чехії, Новій Зеландії, Румунії.

У світі прийшли до висновків, що найбільшими мінусами введення "паспортизації" абонентів є: втрата доступу до послуг зв'язку з причини несвоєчасної реєстрації користувача; виникнення чорного ринку SIM-карт, зареєстрованих шахраями на підставних осіб; виникнення проблем зі свободою слова та приватним життям користувачів; додаткові витрати мобільних операторів, які вони могли б спрямувати на розвиток інфраструктури та інноваційні послуги.

А ось серед очевидних плюсів називається розширення доступу користувачів до послуг електронного уряду шляхом ідентифікації по мобільному телефону; розширення доступу до електронної комерції шляхом використання мобільних гаманців і запобігання шахрайства в електронній комерції; полегшення переходу від одного оператора до іншого зі збереженням абонентського номера; додаткові можливості для субсидування жителів слаборозвинених регіонів, які мають проблеми з відкриттям звичайних банківських рахунків.