Переконана пацифістка і геніальний режисер: Якою ми запам'ятаємо Кіру Муратову

Її фільми завжди були особливими і класичними прикладами "кіна не для всіх". Її особистість багатогранна. Втім, як і будь-якого генія

ТАСС

Українська режисерка Кіра Муратова померла на 84-му році життя. Вона пішла тихо, але голосно. Тихо – тому що останнім часом стала дуже далекою від публічності, ведучи, за її ж словами, відлюдницький спосіб життя у своїй квартирі в Одесі.

Голосно – тому що її смерть справила ефект вибуху бомби, який зачіпає не тільки масштаби України, а простягається значно далі.

Так буває, коли з життя йде геній. Визнаний на світовому рівні геній, якою, безумовно, була Кіра Муратова.

"Кіно – це радість! Ніяких інших справжніх радощів для мене немає!"

Фото з відкритих джерел

Кіра Георгіївна Муратова народилася 5 листопада 1934 року в Сороках (на той момент – територія Румунії, пізніше – Молдови).

Батько був секретарем Сорокського підпільного повітового комітету компартії Румунії.

Мати була членом компартії Румунії, працювала в мінкульті, згодом – заступником міністра охорони здоров'я.

Кіра Муратова навчалася на філологічному факультеті Московського державного університету їм. Ломоносова.

У 1959 році закінчила режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (ВДІК).

У 1961 році Кіра Муратова стала режисером на Одеській кіностудії.

"Мистецтво убезпечує від хаосу, навіть показуючи хаос"

Кіра Муратова З відкритих джерел

Перший короткометражний фільм Кіри Муратової мав назву "Біля крутого яру" і був знятий у 1962 році. Вона зняла його спільно зі своїм майбутнім чоловіком Олександром Муратовим.

Через два роки вийшла повнометражна картина "Наш чесний хліб".

Перша самостійна робота Кіри Муратової мала назву "Короткі зустрічі". Вона побачила світ у 1967 році, а сама Кіра Георгіївна зіграла у фільмі головну роль. Її партнером у фільмі став Володимир Висоцький.

Кіра Муратова і Володимир Висоцький Скриншот

Потім у Муратової виникли незгоди з Одеською кіностудією, і вона переїхала до Ленінграда, де почала працювати на "Ленфільмі".

Там у 1978 році було знято фільм "Пізнаючи білий світ". Там же Кіра Муратова познайомилася з художником Євгеном Голубенком, який згодом став її другим чоловіком і співавтором сценаріїв.

Перший чоловік, Олександр Муратов, відповідаючи згодом на питання про те, що стало причиною для розлучення, творчі або людські розбіжності, говорив таке:

"Так і те, й інше. Все разом. Воно завжди пов'язано тісно. Та й потім, розумієте, в чому справа… Певною мірою, я вважаю, що для неї було велике щастя, що ми розійшлися. Я впевнений в цьому. У творчому сенсі". 

"Я її все-таки придушував. Не в такому прямому творчому… Але просто проявити себе в повну суть", - зазначав він.

"Мої фільми — це мої лінії обличчя, мої пристрасті, мої страхи"

Фото з відкритих джерел

Відомі кінороботи Кіри Муратової:

- "Довгі проводи" (фільм було знято в 1971 році, але вийшов тільки в 1987-му, в результаті здобувши нагороди на кінофестивалях у Тбілісі та Локарно);

- "Зміна долі" (1987 рік);

- "Астенічний синдром" (1989 рік, нагорода на Берлінському кінофестивалі, премії "Ніка" і "Сузір`я");

- "Настроювач" (2004 рік);

- "Мелодія для шарманки" (2009 рік).

У фільмах Кіри Муратової знімалося чимало відомих акторів, серед яких: Володимир Висоцький, Богдан Ступка, Рената Литвинова, Олег Табаков, Зінаїда Шарко, Георгій Делієв та інші.

У 2012 році вийшов фільм "Вічне повернення", після якого Кіра Муратова заявила, що йде з кінематографа. Свого рішення вона не змінювала.

"Людині властиво хворіти, старіти, вмирати… Нікуди не дінешся. А професія режисера дуже важка фізично. І у мене більше немає сил на це".

Фото з відкритих джерел

Попри свою нелюбов до публічності, Кіра Муратова продовжувала давати інтерв'ю, в яких серед іншого говорила про останні події в Україні.

Про Майдан

"Мені дуже подобався Майдан. Там був такий ідеалістичний стан величезних мас людей, головне в ньому було прекрасним, тому що мирним і, я б сказала, ідеалістично поетичним. А потім, як буває з усякою революцією, обов'язково починаються гільйотини або що-небудь на кшталт того. І все відразу стає звичайним, людським. У цьому випадку війною", - розповідала вона, в інтерв'ю "Новій газеті".

"Я добре розумію людей — їх дістали, їх занадто довгий час гнобили і принижували. Українців, так само як і молдаван, у Росії вважали дурнями, анекдоти розповідали про їхню дурість, а вони посміхалися — так, ми дурні. Настав момент, народ вирішив повстати і змінити своє життя — вони мали на це право. Я на боці цього народу, мені зрозуміло прагнення змінити систему", - говорила вона в інтерв'ю сайту Colta.

Про війну

Кіра Муратова не раз підкреслювала свій пацифізм. Але про війну говорила так:

"Ні, я не над сутичкою, я приймаю сторону України. Мені не подобається, що вона воює, але я не знаю, як можна з цього вийти — в тих стандартах, в яких живе людство: "Треба захищати свою територію, треба боротися!".

Водночас в інтерв'ю тій же "Новій газеті" вона підкреслювала, що "ніяка територія не варта того, щоб за неї вбивати, навіть якщо цю територію називають батьківщиною".

Про російську мову та українізацію

З інтерв'ю сайту Colta:

"Я не володію літературною українською мовою, можу порозумітися на базарі, але не більше. До мене і моїх фільмів тут завжди виявляли повагу. Але в якийсь момент почалася українізація кіно; для мене цей процес був зрозумілим, інакше й не могла відбутися Україна. Так, я особисто зіткнулася зі складнощами і могла б зараз висловлювати суто особисті претензії до України, але я цих претензій не маю".

Крім того, в інтерв'ю часто йшлося про життєві принципи Кіри Муратової.

Про майбутнє України

"Що вам сказати, якщо я не вірю у прогрес? Але хотіла б його мати. Гадаєте, у глибині душі чи розуму я маю щось позитивне і це скажу? Даремно сподіваєтеся. Я не вмію так. У мене дуже песимістичний погляд на речі. Мені дуже шкода, що він у мене такий. Зміни будуть, але через рік, через два – це дуже швидко. Через п'ять, через десять – теж. Можливо, стане гірше. Не знаю", - в інтерв'ю сайту "Гордон".

Про щастя

"Все в цьому житті вичерпується! Або настають перерви. Для мене абсолютним щастям було знімати кіно. Зараз – це сімейні відносини, споживання чужого мистецтва, читаю, слухаю. Ну і є ще якісь зворушливі моменти в житті – наприклад, тварини. Я люблю тварин, і все, з ними пов'язане, мене цікавить. Це не заведено називати щастям, але можна й так назвати".

Фото з відкритих джерел

Джерело: 112.ua

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів