Кривавий березень 1943 року: Що відомо про Корюківську трагедію і чому про неї важливо знати

Помста, масові вбивства дорослих і дітей, кров, підпали, спроби сховатися, нема звідки чекати на допомогу, безвихідь, смерть. Це все – Корюківка в період 1-2 березня 1943 року, де 75 років тому сталася одна з найстрашніших трагедій часів Другої світової війни

Загиблі у Корюківській трагедії Історична правда

Село Корюківка Чернігівської області було оточене нацистським каральним загоном рано вранці 1 березня 1943 року.

"Під приводом перевірки документів людей зганяли в приміщення ресторану, земвідділу, театру, клубу, поліклініки, дитячої консультації, двох шкіл, на церковне подвір'я", - пише доктор історичних наук Дмитро Вєдєнєєв у статті для ZN.UA.

Потім людей вбивали. Робили це партіями по 50-100 осіб. Не дивлячись на стать і вік.

Так сталася одна з найстрашніших трагедій часів Другої світової війни. Історики називають її найбільш масштабним вбивством мирних жителів, вчинених нацистами. Вбивством, яке за кількістю жертв в рази перевищило білоруську Хатинь, чеське Лідіце і французький Орадур, але залишилося в тіні на довгий час.

Через 75 років про Корюківську трагедію знову заговорили. Верховна Рада на початку лютого внесла її до переліку дат, щодо яких передбачені заходи на державному рівні.

Історики продовжують вивчення обставин цієї трагедії. Саме завдяки їм, а також свідченням очевидців ми можемо відновити приблизну картину того, що відбувалося в чернігівському селі, яке стало негласним символом звірств нацистів у Другу світову.

Давайте спробуємо це зробити.

З чого все почалося

Олексій Федоров Фото з відкритих джерел

У вересні 1941 року в околицях окупованої нацистами Корюківки зародився організований партизанський рух. Його очолив майбутній двічі герой СРСР Олексій Федоров.

Місцеві жителі підтримували активний зв'язок з партизанами.

У лютому 1943 року в помсту за допомогу партизанам нацисти спалили низку населених пунктів, заарештували членів сімей підпільників. В результаті десятки захоплених жінок і дітей чекали страти.

Олексій Федоров на той момент був відсутній – він перебував у Москві. За його відсутності командир взводу партизан Феодосій Ступак ініціював операцію проти німецького гарнізону у Корюківці, метою якої було звільнення затриманих. Ідею підтримав Микола Попудренко, який заміщав Федорова

Партизанська операція

Мета операції була виконана. Микола Попудренко у радіограмі до Москви відзвітував про її підсумки так:

- Гарнізон, що складався в основному з угорських військових, був розгромлений. Знищено 8 однотонних причепів, 160 автомобільних покришок, 2 гаражі, механічну майстерню, слюсарню, дві лебідки, склад пального, склад з сіном, пакгауз з картоплею, телефонну станцію, склад з дровами та оборонною лісопродукцією.

- Підірвали ешелон, знищено 18 вагонів, виведені з ладу залізничні стрілки і зірвано колію довжиною 5 км.

- Підірвано дерев'яний міст довжиною 8 метрів, знищено будинок Держбанку з грошовою коморою і зв'язок.

- Трофеї: два станкових кулемети, 119 гвинтівок, 2500 патронів, зерно, продукти і масло.

- Взяті в полон: чотири угорці і один німець.

- Звільнені 97 ув'язнених.

Ініціатора операції Феодосія Ступака під час атаки було вбито.

Каральна операція

Вранці 1 березня Корюківку оточив каральний загін нацистів. Під приводом перевірки документів населення почали зганяти до приміщень театру, клубу, ресторану, шкіл, на церковне подвір'я тощо.

Після цього людей партіями по 50-100 осіб просто вбивали, не звертаючи уваги на стать і вік.

"Мама каже: "Толя, Толечка, біжимо". А він не послухав. Вона смикнула мене тихенько і ми вийшли. Всі розуміли, що війна, але ніхто не розумів, що вб'ють їх тут", - цитує ТСН спогади очевидця події Анни Нековальної.

На наступний день забиті трупами будинки підпалювали, прочісування села на предмет тих, хто залишився в живих, тривало два дні. Тих, кого вдавалося знайти, кидали в палаючі хати.

"Моя маленька дочка лежала в мене на грудях, коли стріляли в неї кляті кати там, у ресторані. Де тепер братська могила, там стояв ресторан. Заганяли нас туди, як худобу на бійню, і били з автоматів. Ніну я на руках ніс. А фашист поцілив мені в око. Я впав, а він по мені як застрочить. Тут у мені все потемніло, і я нічого більше не пам'ятаю. Троє моїх дітей були вбиті. Навіть закопати їх не довелося: і мертвих дітей не побачив, спалили їх кляті кати. І не залишилося від моїх дітей нічого. Навіть могилки...", - згадує очевидець Євген Римар.

За даними істориків, зокрема, фахівців Українського інституту національної пам'яті, всього було вбито майже 7 тисяч осіб.

"За 70 років після знищення Корюківки свідкам трагедії, органам влади, рідним, близьким і знайомим загиблих, історикам і краєзнавцям вдалося встановити поіменно тільки 1893 жертви. На жаль, це тільки 28% всіх убитих під час каральної акції", - пише науковий співробітник УІНП Сергій Бутко.

"Судмедексперти встановили, що смерть було заподіяно "шляхом розстрілу з автомата, розстрілу зі станкового кулемета, фізичного насильства тупою зброєю з роздробленням кісток черепа та хребцевого стовпа в шийній області, спалюванням живих людей", - уточнює історик Дмитро Вєдєнєєв.

В УІНП озвучили, хто здійснював ці масові вбивства. Виконавцем стала Сновська гарнізонна комендатура Чернігівської області.

Вона сформувала каральний загін у складі німецьких військовослужбовців тилових німецьких формувань, військовослужбовців 105-ї легкої угорської дивізії, співробітників допоміжної окупаційної поліції і колабораціоністів – громадян СРСР.

Очолили каральний загін представники Зондеркоманди 4А. Одним з найвідоміших злочинів було масове вбивство євреїв у Бабиному Яру.

Наказ на знищення Корюківки та її жителів віддав начальник штабу 399-ї головної польової комендатури в Конотопі Сумської області Бруно Франц.

А що партизани?

Корюківська трагедія Фото з відкритих джерел

Бутко пише, що протягом всієї каральної акції партизани Федорова залишалися в лісах за 15 км від Корюківки.

Наказу від командування врятувати населення вони так і не отримали.

"У нормативних документах радянського партизанського руху, де були сформульовані їх завдання боротьби, відсутня навіть згадка про необхідність захисту цивільного населення від окупаційного терору. А радянське командування всіх рівнів від Кремля і до молодого командира добре знало про системну нацистську політику відплатних репресій проти цивільного населення за акції радянських партизан і підпільників", - пише він.

"Корюківка не вписувалася в радянський канон пам'яті, так як розбивала один з базових міфів про війну - радянських партизанів як "народних месників", які ціною власного життя захищали місцеве населення. Правда про Корюківську трагедію демонструвала зовсім іншу поведінку цих "захисників" - саме їхня акція спровокувала каральну операцію нацистів. Однак коли загін карателів знищував селище і його жителів, майже в десять разів більш численний партизанський загін, розташований за кілька кілометрів, не зробив нічого для їх порятунку", - пише у блозі на "Українській правді" глава Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

"Після загибелі Корюківки загинула й фашистська Німеччина"

Колишній посол Німеччини в Україні Дітмар Штюдеманн Фото з відкритих джерел

У березні 2005 року вклонитися пам'яті загиблих жителів Корюківки прибув посол Німеччини Дітмар Штюдеманн. Як пише Вєдєнєєв, посол, стоячи з квітами перед сотнями учасників жалобного мітингу, заявив:

"Ми, німці, добре усвідомлюємо скоєне фашистами на вашій землі. Те горе, ті руйнації, які вони принесли, зрештою "накрили" і їх самих. Після загибелі Корюківки загинула й фашистська Німеччина. Пройшли роки. Відродилась і Німеччина, і Корюківка, стала незалежною Україна. Народи обох країн подають одне одному руки над могилами загиблих, хоча провина наша велика. Але людська дружба може зробити багато чого, і це дає надію, що більше не повториться війна, не відродиться фашизм...".

В Україні пам'ять жертв трагедії в Корюківці на державному рівні вперше вшанували в 2013 році.

Чернігівський портал Cheline 1 березня 2017 року написав:

"У 2012 році неподалік Корюківки повинні були б побудувати цілий Меморіальний комплекс вартістю 50 мільйонів гривень. За 2 мільйони тут добудували каплицю, поставили два хреста і перепоховали понад 200 загиблих. На цьому будівництво Меморіального комплексу жертвам Корюківської трагедії зупинили".

Джерело: 112.ua

Новини партнерів

Загрузка...