Хакер архівів чекістів, фігура історичної політики і оспівувач УПА: Що відомо про Володимира В'ятровича?

Через розмови про "щупальця "руського міра" у 80-ту річницю російського поета Володимира Висоцького в центрі уваги широкої громадськості знову опинився директор Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович. Що це за особа і чому його слова так вражають маси

Володимир В'ятрович З відкритих джерел

Ось вже тиждень як на слуху усієї країни ім’я Володимира В'ятровича. Хто він такий, чим займається? – на це питання сьогодні відповість, на жаль, не кожен, але майже кожен скаже: "А, та це ж той чоловік, який посягнув на Висоцького!" Вважаємо своїм обов’язком зауважити, що попередження про "щупальця "руського міра" це далеко не всі заслуги директора Інституту національної пам’яті України.

Хакер архівів чекістів

Володимир В'ятрович народився у Львові в 1977 році. Наразі йому сорок, а за плечима слава науковця, публіциста та громадського діяча.

Можна цілком упевнено стверджувати, що його життєвий шлях визначила любов до історії – по закінченні школи в 1994 році він вступив до Львівського національного університету імені Івана Франка на історичний факультет, обравши спеціальність "історія України".

Вчився В’ятрович доволі довго, оскільки здобувши вищу освіту, він відразу вступив до аспірантури. У 2004 році захистив у дисертаційній раді Інституту українознавства імені Крип'якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України кандидатську дисертацію на тему: "Закордонні рейди УПА в контексті реалізації антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи".

Новини за темою: Україна повинна визнати себе правонаступницею УНР, - В'ятрович

На цей час припадає і початок його громадської діяльності. У 2002 році В’ятрович заснував Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР) - неурядову дослідницьку установу, яка вивчає історію державних утворень (УНР та ЗУНР); громадсько-політичних рухів (УВО, ОУН, УНДО, дисидентський рух та ін.); військових формацій (Легіон УСС, УГА, УПА та ін.); та карально-репресивну політику окупаційних режимів на українських землях у XX ст.

У майбутньому (2012 р.) ЦДВР стане членом Європейської платформи пам'яті і сумління, а також у співпраці зі Службою безпеки України (2009 р.) закладе основу для Національного музею жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" у Львові в колишній в'язниці КҐБ та Гестапо.

Окрім цього, В’ятрович входив до львівського молодіжного опозиційного гурту "Опір Молоді", який пізніше трансформується у "Чорну пору".

"Чорна пора", або "Пора" - недержавна громадянська організація, активний учасник "Помаранчевої революції" у листопаді — грудні 2004 та подій, що їй передували. Офіційно її кампанія стартувала у ніч з 28 на 29 березня 2004 року із акції у 17 областях України під назвою "Що таке кучмізм?". У подальшому організація влаштовувала різні акції прямої дії, вуличні флешмоби та перформенси до закінчення "Помаранчевої революції".

Втім, свою трудову діяльність В’ятрович починав як викладач: кілька років працював в Українському католицькому університеті (Львів) (2005-2006 рр.) та Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (2005-2007 рр.).

Володимир В'ятрович З відкритих джерел

Хоча загалом в його резюме переважають досить солідні і непедагогічні посади: начальник архівного відділу Українського інституту національної пам'яті (2008 р.), радник з науково-дослідної роботи голови СБУ (2008 р.), директор державного архіву СБУ (2008-2010 рр.), член Наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" (з 2009 року).

Варто зауважити, що за такого послужного списку В'ятрович не пішов повністю в менеджмент, він є істориком-практиком, чиї дослідження викликали і викликають серйозні дискусії.

Звісно, найбільше у нього опонентів, серед польських і російських істориків, однак критикують В’ятровича також канадські колеги (Джон-Пол Хімка), американські (Пер Андерс Рудлінг, Джаред Макбрайд), колумбійські (Тарик Сиріл Амар), британські (Віллем Блекер), тощо. Зокрема, вони звинувачують його в надмірній героїзації УПА, запереченні "причетності її лідерів до знищення поляків", а також "ігноруванні історичних фактів", доведених іншими дослідниками, у тому числі ролі ОУН(б) у Голокості.

Втім, також безліч критиків поважають В’ятровича, головним чином через те, що він, будучи на посаді директора архіву СБУ, розсекретив таємні документи КДБ і організував онлайн-доступ до них. За це його негласно охрестили "хакером архівів чекістів".

Фігура історичної політики

Після звільнення з посади директора держархіву СБУ В’ятрович декілька років (2010-2011 рр.) працював за кордоном – викладав в Українському науковому інституті Гарвардського університету, а також "працював з документами" в інституті Гувера Стенфордського університету (2012 р.).

Повернувшись в Україну, він застав Євромайдан і став його активним учасником. З цього моменту у житті історика почалася нова сторінка – політична.

Як відомо, В’ятрович у 2013-2014 роках виступав зі сцени на Майдані Незалежності, закликаючи до активних дій проти тодішньої влади, координував масові акції протесту, з мегафоном вів колону активістів на блокування урядових будівель і Верховної Ради, стояв на барикадах.

При цьому говорячи про ротації активістів Євромайдану, він постійно згадував діяльність УПА: "У 1940-1950-х у підпіллі було гірше — ротація була не через тимчасовий відхід на роботу, а через втрату товаришів назавжди. Тому прорвемося!" А також додавав: "Ми не збираємося зупинятися після зміни влади в Україні, коли скинемо режим Януковича".

Згодом його прізвище з’явилося у виборчих списках ВО "Батьківщина" на парламентські вибори. Однак, він не став депутатом і з березня 2014 року очолює Український інститут національної пам'яті.

Володимир В'ятрович З відкритих джерел

Але тут варто розуміти, що таке Український інститут національної пам’яті: до 2014 року це була просто науково-дослідна установа, опісля - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується урядом і реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті українського народу.
Грубо кажучи - замість відкритої політики В’ятрович обрав проведення негласної. І докази цього не потрібно вишукувати, вони у самому положенні про УІНП. Читаємо:

"Основними завданнями Інституту є:

1) реалізація державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті українського народу, а саме: організація всебічного вивчення історії українського державотворення, етапів боротьби за відновлення державності та поширення відповідної інформації в Україні та світі; здійснення комплексу заходів з увічнення пам’яті учасників українського визвольного руху, Української революції 1917-1921 років, воєн, жертв Голодомору 1932-1933 років, масового голоду 1921-1923, 1946-1947 років та політичних репресій, осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, а також в антитерористичних операціях; організація дослідження історичної спадщини та сприяння інтеграції в українське суспільство національних меншин і корінних народів; популяризація історії України, її видатних особистостей; подолання історичних міфів.

2) подання пропозицій щодо формування державної політики у сфері відновлення та збереження національної пам’яті українського народу та національної свідомості громадян з урахуванням багатонаціонального складу населення та регіональних відмінностей України, зокрема щодо: популяризації в світі ролі українського народу у боротьбі проти тоталітаризму, відстоюванні прав та свобод людини; відновлення національної пам’яті українського народу, недопущення використання символів тоталітарних режимів; надання оцінки тоталітарним режимам XX століття в Україні, Голодомору 1932-1933 років, масовому голоду 1921-1923, 1946-1947 років, примусовим депортаціям, політичним репресіям, діям організаторів і виконавців таких злочинів, а також наслідкам їх дій для України та світу; формування у громадян України патріотизму, національної свідомості, активної позиції".

Через це за кордоном його дедалі частіше почали називати не істориком, а фігурою історичної політики.

Діалогів немає там, де є радикалізм

За час перебування В’ятровича на посаді директора Українського інституту національної пам’яті відбулося багато змін. Мабуть, найбільш разюча і вагома – декомунізація (очищення публічного простору від тоталітарної символіки, відхід від радянського минулого та його переосмислення).

Про суть цих змін, краще розповість інфографіка:

Український інститут національної пам'яті

Український інститут національної пам'яті

Український інститут національної пам'яті

Український інститут національної пам'яті

У підсумку на початок 2017 року Україна отримала перейменування 25 районів, 987 населених пунктів, понад 51 тисячу перейменованих вулиць, провулків і площ, демонтаж понад 2 тис. пам’ятників.

Український інститут національної пам'яті

Поряд з цим варто зауважити, що було зроблені важливі кроки в сфері меморіалізації – в Україні заговорили про створення Меморіального центру жертв Голокосту "Бабин яр", Національного пантеону, тощо.

Новини за темою: Меморіальний центр жертв Голокосту "Бабин Яр": Чого вдалося досягти за рік існування проекту

Однак, сам В’ятрович зажив ще більшої негативної слави серед закордонних колег, зіграв не останню скрипку у погіршенні відносин України із іншими державами та розбурхав не один скандал у середині власної країни. Причина досить проста – занадто різкі заяви.

Зокрема, закордонні історики почали звинувачувати директора УІНП у радикалізмі, пропагуванні антиєвропейських цінностей на міжнародній арені і навіть перешкоджанні науковій діяльності. Хоча докази останнього надані і не були.

Новини за темою: В'ятрович розкритикував пам'ятник полякам, загиблим у боротьбі з УПА на Волині

Наприклад, глава єрусалімського відділення Центру Симона Візенталя Ефраім Зуроф і фахівець з історії Голокосту та українського націоналізму Пер Андерс Рудлінг в своїй статті зазначили: "Відкритий, чесний і довірчий діалог про роль ОУН та УПА під час Другої світової малоймовірний до тих пір, поки В'ятович очолює УІНП. Надання цьому державному пропагандисту трибуни на міжнародному науковому форумі не тільки легалізує його діяльність (заперечення ролі ОУН(б) у Голокості, - ред.), але і шкодить дослідженням вчених".

Щось подібне почали говорити і польські історики опісля того, як Український інститут національної пам'яті припинив видавати дозволи на встановлення нових польських пам'ятників і пам'ятних знаків або реставрацію вже існуючих на території України до вирішення питання з руйнуванням українських пам’ятників на території Польщі.

Новини за темою: Війна меморіалів: Чому знову загострилися відносини між Україною і Польщею

Хоча цей крок з української сторони був цілком виправданим – він призвів до подальшої гострої кризи в польсько-українських стосунках, наслідком чого сьогодні є прийняття Сенатом Польщі змін до закону про "ІНП", яким вводиться кримінальна відповідальність за заперечення "злочинів українських націоналістів" та згадку про "польські концтабори".

Новини за темою: "Антибандерівський закон" у Польщі: Про що йдеться в документі та чим це може загрожувати українцям на практиці

Якщо говорити про скандали, пов’язані з В’ятровичем в Україні, варто, в першу чергу, згадати його заяви з приводу родичів у Російській Федерації, прагнення відмовитися від 8 березня та травневих свят, а також Висоцького, Цоя і Булгакова.

З одного боку, в усіх цих випадках він не сказав нічого нового. "Геть від Москви" - державна політика, але те, як це було сказано – отримало відклик в душі багатьох пересічних українців.

Новини за темою: Щупальця "руского мира": Що сказав В'ятрович про Висоцького, Цоя та Булгакова, і чому це розлютило громадськість

Книги та статки на мільйони

Згідно з останньою декларацією про доходи, В’ятрович має у власності земельну ділянку загальною площею у 964 кв. м, автомобіль Subaru Impreza 2010 р.в.

Поряд з цим у власності його дружини Ярини перебуває житловий будинок у Ворзелі (Київська обл.) загальною площею в 131,8 кв. м, земельна ділянка там же загальною площею у 264 кв. м.

Володимир В'ятрович З відкритих джерел

Також подружжя на двох задекларувало авторські права на майже два десятки посібників і книг.

Зауважимо, наразі В’ятрович є автором семи книг ("Сотенний “Бурлака”" (2000), "Рейди УПА теренами Чехословаччини" (2001), "Ставлення ОУН до євреїв: формування позиції на тлі катастрофи" (2006), "Друга польсько-українська війна. 1942–1947" (2011, 2012), "Історія з грифом “Секретно”" (2011), "Історія з грифом “Секретно”. Нові сюжети" (2012), "За лаштунками "Волині-43". Невідома польсько-українська війна" (2016) та співавтором трьох ("Армія безсмертних. Повстанські світлини" (2002), "Українська Повстанська Армія. Історія нескорених" (2007, 2008, 2011), "Право на правду. Практичний порадник із доступу до архівів" (2012).

Новини за темою: Вятрович запропонував скасувати вихідні 8 березня і 1 травня

Також він був редактором наукового журналу "Український визвольний рух" (2003–2008) та упорядником збірника "Польсько-українські стосунки в 1942–1947 роках у документах ОУН та УПА" (2011).

За 2016 рік доходи В’ятровича склали 2,2 млн грн. Це заробітня плата за основним місцем роботи, дохід від продажу нерухомості та роялті.

Примітно, у цей час дружина чиновника заробила 1,2 млн грн. В основному це дохід від підприємницької діяльності.

Поряд з цим у подружжя є також певні заощадження: загалом 21,7 тис. грн, 715 евро та 209 долл. на рахунках в банках та 44 тис. дол. готівкою.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...