День святої Євдокії: Як прийнято відзначати і чому це свято є важливим у народі

Православна церква сьогодні вшановує святу Євдокію, яка тривалий час була блудницею, але покаялася і присвятила своє життя служінню Господу, за що Той обдарував її надзвичайною силою — воскресіння мертвих. У народі ж Євдокію асоціюють зовсім із іншими легендами і традиціями. Розповідаємо, якими і чому цей день завжди був дуже важливим

З відкритих джерел

Православна церква сьогодні, 14 березня, шанує пам'ять ранньохристиянської святої мучениці Євдокії Іліопольської, а в народі вітають Явдоху, зустрічають весну, особливими обрядами закликають у дім щастя, благополуччя і здоров'я.

Житіє святої

Згідно з переказами, Євдокія була однією з найбагатших мешканок Іліополя, в молодості мала неймовірну вроду, проте була блудницею. Тривалий час вона жила в гріху, але, зустрівшись з ченцем на ім'я Герман, стала розсудливою, прийняла християнство і віддала все своє майно єпископу Геліопольському.

Наступні дні життя Євдокія присвятила служінню Господу в жіночому монастирі, де через деякий час посіла місце настоятельки і прославилася різними чудесами. Подейкували, що молитва праведниці була такою сильною, що від її слова воскресали мертві.

Преподобна Євдокія прийняла мученицьку смерть в 56 років. У 170 році імператор Вікентій, який ненавидів християнство, наказав її зарубати мечем.

З відкритих джерел

Євдокія в народі

У народному побуті День Явдохи вважався першим днем весни. Люди вірили в легенду, ніби за незламну віру Господь передав святій право вирішувати, коли саме впускати на землю весну. Вважалося, що саме Євдокія має особливі ключі від весни: починає відлік тепла, пробудження нового життя і природи.

Від того у святої в народі дуже багато імен: Явдоха, Авдотья, Плющиха, Свистунка, Каплюшниця, Веснівка. Плющиха - тому що погода змінювалася до тепла, починав підтавати і сплющуватися сніг. Свистунка - оскільки після 14 березня починали дути теплі весняні вітри. Каплюшница - бо з дахів починала капати тала вода.

Через це наші предки ніколи не починали польові роботи до 14 березня. Вважали, що Явдоха може розсердитися і напустити морозу.

До речі, цього самого дня до XV століття відзначали Новий рік, адже в наших предків нове літочислення починалося з 1 березня (14 березня за новим стилем). Звідси ще одна назва свята – "Новачок".

Традиції та прикмети

Святу Євдокію, або Явдоху-веснянку, було прийнято зустрічати весело та урочисто. Жінки з раннього ранку розкатували тісто і пекли спеціальне обрядове печиво — жайворонки. При розкачуванні тіста господиня для благополуччя і достатку в домі мала сказати: "Білим, чистим, ядомим, від землі взятим, замороженим, зорями крученим, котися білий-крутий, білий-золотий".

З відкритих джерел

Після цього діти і молоді дівчата ходили з ними по дворах і славили прихід весни, співали так звані закличні веснянки.

Наші предки вірили, що цього дня повертаються з вирію ластівки. Побачивши птицю, вони кидали в неї жменю землі та казали при цьому: "На тобі, ластівко, на гніздо!" Це робилося для благополуччя у власному будинку.

Діти, які хотіли, щоб у них не було ластовиння, побачивши ластівку, вигукували: "Ластівко, ластівко, на тобі веснянки, дай мені білянки!" і після цього вмивалися талою водою.

Дуже великим гріхом цього дня вважали руйнування гнізд ластівок. Як і лелеки, вони, за народними віруваннями, приносять до будинку, під дахом якого живуть, затишок і гармонію. Тому краще не турбувати їх і не бешкетувати, виймаючи яйця з гнізда.

ukrvarna.com

Особливу увагу на Євдокію також приділяли снігу: його збирали і зберігали в закритих ємностях, подалі від людського ока. Вважалося, що тала вода з цього снігу, або сніжиці, має цілющі властивості й лікує від різних захворювань. Її давали пити не тільки рідним, які захворіли, а й тваринам: курам - щоб добре неслися, коровам - щоб доїлися. Також сніжицею обмазували вікна, двері та ворота, щоб не впустити нічого поганого до свого дому та подвір’я.

Крім того, вважалося, що цього дня прокидається від зимової сплячки бабак, виходить на світ, свище тричі, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. Тому люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути його свист.

Ще однією ознакою приходу весни й початку польових робіт був спів птаха вівсянки. Якщо хтось почув її голос, то намагався повідомити сусідів. З цього часу починали готувати яровий хліб для ранньої сівби.

Городники вірили, якщо "під Явдоху" висіяти розсаду, вона не буде боятися морозів. А садівники бралися зрізати сухі вершини фруктових дерев, щоб дерева краще родили і щоб на них "нечисть не заводилася".

До речі, на урожай цього дня і ворожили: якщо вітер дме з заходу або з півдня - буде урожай на хліб; якщо ж зі сходу чи півночі, то буде засуха, а тому і неврожай на зернові культури. Якщо день сонячний - вродить пшениця, а якщо день похмурий і небо захмарене - буде врожай на просо і гречку. Якщо цього дня заметіль, то селяни кажуть: "Явдоха хвостом крутить - буде пізня весна!"

Також на Явдоху наймали працівників. Навіть була приказка: "Найнявся з Євдокії до Петрова дня".

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів