З відкритих джерел

Православні українці сьогодні, 7 грудня, вшановують пам'ять святої великомучениці Катерини, історія життя якої нерозривно пов'язана з ім'ям сина Божого Ісуса Христа. У церквах з самого ранку проводяться відповідні богослужіння, парафіяни просять про щасливий шлюб та злагоду в сім'ї. У народі ж здавна цього дня було прийнято влаштовувати вечорниці й ворожити. Звичайно, багато традицій до сьогодні серйозно трансформувалися або ж були взагалі втрачені, але якась магія, почуття торжества все ж в цьому дні залишилися для всіх.

Що відомо про великомученицю Катерину

Говорячи про святу Катерину, мають на увазі Катерину Александрійську. За переказами, вона була дочкою правителя Александрії Єгипетської Конста під час правління імператора Максиміна (305—313). Живучи в столиці — центрі еллінської науки, Катерина, мала рідкісну вроду і розум, отримала блискучу освіту, вивчивши твори кращих античних філософів та вчених. Юнаки з найзаможніших родин імперії просили руки дівчини, але жоден з них не став її обранцем. Вона оголосила батькам, що згодна вийти заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі і мудрості.

З відкритих джерел

Мати Катерини, таємна християнка, повела її за порадою до свого духівника. Вислухавши дівчину, старець сказав, що він знає юнака, котрий перевершує її в усьому – це син Божий. Образ Нареченого Небесного породив у душі Катерини палке бажання побачити його. Вона молилася всю ніч і побачила Пресвяту Діву з немовлям, яка просила свого Сина подивитися на дівчину, але він відвертав свій лик. Тоді Катерина вирішила прийняти християнство і знову побачила Пресвяту Богородицю з немовлям. Тепер Господь ласкаво дивився на неї і дав їй перстень, заручивши її з Собою.

Тим часом до Александрії на язичницьке свято прибув сам імператор Максимін. Приносилися людські жертви. Любов до мучеників-християн і сердечне бажання полегшити їхню долю спонукали Катерину піти до правителя. Назвавшися, дівчина мудро викрила омани язичників. Це захопило імператора, як і її краса, він спробував спокусити її багатством та славою, але отримав відмову. Тоді Максимін наказав піддати Катерину жорстоким мукам, а потім кинути до темниці.

Наступного дня дівчину знову привели на судилище, де під загрозою колесування імператор запропонував їй зректися християнської віри і принести жертву богам. Катерина була непохитна і підійшла до коліс, але Ангел розтрощив знаряддя страти, і вони розлетілися на шматки, перебивши багатьох язичників. Тоді дівчина сама поклала голову під меч ката, молячись про всіх людей. З її рани замість крові потекло молоко.

Кілька років тому християни в Єгипті знайшли останки Катерини і поховали в монастирі на священній горі Синай. Сьогодні монастир - це великий духовний центр, у якому знаходяться древній архів і велика бібліотека стародруків та церковних раритетів. Вважається, що свята Катерина є покровителькою вчителів, освічених людей та науковців.

Традиції і ворожіння на день Катерини

В Україні день пам'яті святої великомучениці Катерини почали відзначати після хрещення Русі князем Київським Володимиром. Цей день у народі називали святом Катерини, він вважався пророчим для долі кожної жінки. Жінки просили святу про злагоду в родині, дівчата – про щасливий шлюб.

Так, у день Катерини вранці, до схід сонця, дівчата йшли в садок і зрізала гілочку вишні. У хаті ту гілочку ставили у пляшку з водою і чекали свята Маланки – 14 січня. Якщо до Маланки вишня зацвіте - добрий знак: так і доля дівоча цвісти буде. Засохне гілочка без цвіту - кепська ознака.

Ворожили на вишні не тільки дівчата, але й хлопці. Якщо гілка пускала багато листя і пишно цвіла, хлопець вірив, що і дружина у нього буде гарна, любляча та працьовита. Якщо ж гілка пускала листя, але не цвіла, значить, судилося хлопцеві одружитися на дівчині простій і нічим не примітній. Ну а якщо ж гілка і зовсім не цвіла, значить, і дружина буде ледача та сварлива.

Також вранці можна було гадати на воді. Для цього дівчата вирушали до криниці і дивилися на своє відображення. Якщо в цей час вода хвилювалася, то скоро заміжжя чекати не варто. Спокійна вода і чиста гладінь свідчили про швидке одруження.

Крім цього, в селах на Катерини влаштовувалися вечорниці. Дівчата разом варили пшеничну кашу, пригощали нею хлопців з села і ворожили на каші. Перед тим, як заспівають перші півні (опівночі), дівчата замотували спільно приготовану вечерю новим рушником і прямували до воріт "закликати долю". По черзі кожна дівчина залазила на ворота з "вечерею" в руках і тричі закликала долю: "Доле, доле, йди до мене вечеряти!" Якщо у відповідь заспіває півень, значить, доля відгукнулася, що передбачає заміжжя і спокійне життя в достатку протягом року. Якщо півень не заспівав, значить, доля не чує дівочого голосу, "оглухла". Гірше всього, якщо у відповідь на дівочі заклики падає зірка з неба. Це може передвіщати важку хворобу, проблеми в сім'ї або навіть "згасання долі".

З відкритих джерел

Якщо на вечорницях збиралося багато дівчат, їхню долю вирішували чоботи. Переставляючи їх по черзі, міряли будинок від столу до порогу. Чий чобіт вийде за поріг, та дівчина першою вийде заміж у наступному році.

Також дізнатися дівочу долю допомагали символічні предмети: хустка, стрічка, перстень, хрест. Одна з дівчат це розкладала на столі і накривала тарілками так, щоб не бачили інші. Потім кожна по черзі підходила і піднімала одну з тарілок. Якщо під нею виявиться стрічка, буде ще рік у дівках, якщо перстень, то вийде заміж, якщо знайде хустинку - буде незаміжньою з дитиною, якщо ж випаде хрест, то помре. А щоб вгадати достаток майбутнього чоловіка, насипали в миску крупу і в неї кидали золоті, срібні та залізні персні. Який витягнеш, таку долю й вибереш.

Залишатись допізна на гулянні цього вечора дівчатам не можна було, потрібно було додому, аби не прогнівити долю. Також на вечорницях не танцювали через те, що триває Різдвяний піст.

Розходячись по домівках, дівчата могли ще раз поворожити – підійти ближче до вікон найближчого житла, щоб почути, про що розмовляють господарі. За характером розмови судили про можливе недалеке майбутнє.

Але були й інші традиції. На Катерини дівчина на виданні опівночі несла на найдавнішу родову могилу пучок безсмертника, щоб її доля не померла. Також дівчата приносили "жертву тополі": накидали на гілки вишиту хустинку, щоб не залишитися вдовою. Біля ікони св. Катерини матері запалювали три свічки, "щоб рід не переривався".

Також з приходом Катерини починалися морози, тому до цього дня дійшло безліч прикмет. Наприклад: як Катерина по воді, то Різдво по льоді; якщо на Катерину холодно, то буде голодно; на святу Катерину ховайся під перину.