Змова Берліна і Парижа: Чому в Брюсселі не можуть призначити голову Єврокомісії

Змова Берліна і Парижа: Чому в Брюсселі не можуть призначити голову Єврокомісії
Лідер Альянсу лібералів і демократів Європи Франс Тиммерманс Reuters

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

У неділю, 30 червня, на засіданні Європейської ради, де представлені лідери країн – членів ЄС, виникли складнощі з остаточним затвердженням кандидатури на посаду голови Єврокомісії. Єврокомісія є ключовим органом виконавчої влади Євросоюзу. Також до її компетенції входять деякі законотворчі функції (розроблення проектів законодавчих актів). У жовтні спливає термін повноважень голови Жан-Клода Юнкера – колишнього прем'єр-міністра Люксембургу і представника "Європейської народної партії". Голову Єврокомісії призначають один раз на п'ять років після виборів до Європарламенту. Спочатку перелік кандидатів повинні схвалити глави держав та урядів. Потім кандидати виступають в Європарламенті зі своєю програмою. Схваленого більшістю депутатів Європарламенту кандидата призначає Європейська рада кваліфікованою більшістю.

Новини за темою

Лідери європейських країн обговорювали це питання на саміті "Великої двадцятки" в японському місті Осака. Канцлер Німеччини Ангела Меркель запропонувала призначити новим головою іншого кандидата – нинішнього першого віце-голову Єврокомісії і лідера фракції "Альянсу прогресивних соціалістів і демократів" в Європарламенті Франса Тиммерманса. Її пропозицію підтримав президент Франції Еммануель Макрон. Ось тільки з цим погодилися керівники не всіх країн – членів ЄС. Після того як переговори зайшли в глухий кут, президент Європейської ради Дональд Туск перервав засідання і висловив бажання провести двосторонні зустрічі з європейськими лідерами. Однак це була вже друга і знову невдала спроба призначити голову Єврокомісії. Аналогічне засідання Європейської ради відбулося 20 червня. Є вагомі причини, чому Макрон і Меркель підтримують кандидатуру Тиммерманса, а інші лідери європейських країн – ні.

Змова Берліна і Парижа

Найпевніше, пропозицію призначити саме Тиммерманса на пост голови Єврокомісії є результатом залаштункових домовленостей Меркель і Макрона. Франція і Німеччина грають першу скрипку в эвропейськый інтеграції з 50-х, і цього разу Меркель підіграла Макрону, який спочатку підтримував не тільки Тиммерманса, але й європейського комісара з питань конкуренції, данку Маргрет Вестагер із фракції Європарламенту "Альянс лібералів і демократів Європи", екс-міністра закордонних справ Франції, колишнього європейського комісара внутрішнього ринку і парламентера від ЄС з питання Brexit Мішеля Барн`є.

Справа в тому, що основний претендент на пост голови Єврокомісії, лідер "Європейської народної партії" Манфред Вебер з німецької партії "Християнсько-соціальний союз", не знайшов підтримки в Європарламенті. Хоч кандидатуру Вебера підтримувала Меркель, він виявився не надто популярним серед представників європейського політичного бомонду. Однозначну підтримку на його адресу висловили тільки прем'єр-міністр Ірландії Лео Варадкар і прем'єр-міністр Хорватії Андрій Пленкович. За роки перебування на посту голови "Європейської народної партії" Вебер заробив репутацію політика, який багато говорить про важливість підтримки демократії, але на ділі нічого для цього не робить.

Вебер не зміг переконати прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана не скорочувати незалежність суддів у себе в країні і проводити більш ліберальну міграційну політику. Вебера критикують за те, що він не заперечував проти призначення на посаду генсека Єврокомісії бельгійського християнського демократа Мартіна Селмайра в березні 2018 р., всупереч підозрам, що той дав за це хабара. На репутацію Вебера, як і інших представників "Європейської народної партії", падає тінь сумнівної ефективності Єврокомісії Юнкера в подоланні кризових явищ в Євросоюзі. За час свого головування він не зумів домогтися істотних успіхів у врегулюванні міграційної кризи Євросоюзу. План Єврокомісії щодо розселення 160 тис. біженців з території Італії та Греції до інших європейських країн за квотами так і не було виконано країнами Центрально-Східної Європи. Єврокомісія не зуміла врегулювати боргові проблеми Греції та Італії, які стали однією з причин кризи в єврозоні.

Лідер Європейської народної партії Манфред Вебер Reuters

Призначення на пост голови Єврокомісії інших представників "Європейської народної партії", як, наприклад, Барн'є або ж Меркель, яку порекомендував особисто Юнкер, порушило би принцип Spitzenkandidat, коли на посаду голови Єврокомісії може бути призначено основного кандидата від найбільшої парламентської групи. Спочатку основним кандидатом від "Європейської народної партії" йшов саме Вебер. Альтернативою Веберу могла стати Вестагер, популярна серед лібералів, але вона вирішила залишитися на посаді європейського комісара через незгоду з нинішнім курсом уряду Данії. Інші основні кандидати, такі як чеський політик Ян Заградил із фракції "Альянсу консерваторів і реформаторів", лідер фракції "Зелені/Європейський вільний альянс" Ска Келлер, каталонський сепаратист Оріол Джункерас із фракції "Європейського вільного альянсу", а також словенський депутат Віолета Томич і генсек Профспілки металургів Бельгії Ніко Кью з ультралівої фракції "Європейських об'єднаних лівих / Ліво-зелені Півночі" не мають серйозної підтримки серед центристів.

Новини за темою

Шлях найменшого опору

За цих обставин Меркель пішла шляхом найменшого опору і погодилася прийняти кандидатуру Тиммерманса на догоду французьким партнерам. На думку Макрона, не має значення, представником якої країни буде новий голова Єврокомісії. Важливим є те, щоб було сформовано ефективну команду, що відповідає запитам часу. Тиммерманс – другий у команді Юнкера, імпонує Макрону і Меркель, оскільки багато в чому його погляди збігаються з їхніми. Голландський політик є федералістом і прихильником зміцнення європейської інтеграції. Він виступає проти виходу Великої Британії з ЄС і вважає, що британці можуть змінити свою думку щодо доцільності Brexit.

Тиммерманс підтримує реалізацію плану щодо розселення біженців у країнах-членах, а також виступає за повернення до своїх держав іноземців, яким не надали політичного притулку в Європі. Політик критично ставиться до політики президента США Дональда Трампа стосовно ЄС в частині вимоги збільшення видатків на оборону, протекціоністських заходів у галузі торгівлі. Тиммерманс вважає, що Європа повинна бути самодостатнім гравцем на міжнародній арені. Він підтримує одностатеві шлюби, гендерний паритет в наднаціональних органах ЄС і вважає, що всі країни повинні дотримуватися Паризької угоди про захист клімату. Кандидат запропонував запровадити податок на викиди вуглекислого газу в атмосферу.

Проте Тиммерманс не в усьому згоден з Меркель і Макроном. Він скептично ставиться до ідеї створення європейської армії і не вважає це можливим у найближчому майбутньому. Натомість політик пропонує активізувати співпрацю у галузі оборони між країнами - членами ЄС в рамках нинішніх проектів та ініціатив, протидіяти інформаційному впливу Росії. Тиммерманс впевнений, що час покласти край політиці жорсткої економії, збільшити зарплати європейцям разом зі збільшенням податків для великого бізнесу. Не дивно, чому кандидатуру Тиммерманса підтримав прем'єр-міністр Греції Алексіс Ціпрас, який змушений реалізовувати заходи жорсткої економії для вирішення боргової проблеми під тиском Єврокомісії.

Тиммерманс цікавий Берліну і Парижу з політичних міркувань. Голландський політик, як і Макрон і Меркель, є затятим противником зростання впливу євроскептиків в Євросоюзі. Він виступатиме противагою впливу ультранаціоналістичної партії "Національний рух" Марін Ле Пен, яка перемогла на виборах до Європарламенту у Франції і збільшила присутність в Європарламенті. Певною мірою Тиммерманс є вигіднішим для Меркель на посаді голови Єврокомісії, ніж Вебер. Лідер "Європейської народної партії" є соратником глави "Християнсько-соціального союзу" Хорста Зеехофера. Хоч Зеехофер є партнером Меркель по коаліції в бундестазі, відносини між ними досить натягнуті через торішні розбіжності в галузі міграційної політики. Зеехофер виступає за депортацію нелегалів, яким відмовлено в політичному притулку, та посилення охорони кордонів всередині ЄС для запобігання випадкам нелегальної міграції. Вебер виступає за збільшення персоналу з охорони зовнішніх кордонів ЄС до 10 тис. осіб. Він обіцяв протидіяти реалізації проекту газопроводу "Північний потік - 2", який підтримує німецький канцлер. Меркель невигідно, щоб Вебер у кріслі голови Єврокомісії став фактором посилення позицій "Християнського соціального союзу" на політичній арені Німеччини і тиску ЄС на її політичний курс. Хоча проти будівництва "Північного потоку - 2" виступає багато хто з європейських чиновників, зокрема й шеф Тиммерманса – голова Юнкер.

Позиція Європи

Тиммерманс не сильно популярний серед європейців. Окрім Німеччини і Франції, його кандидатуру підтримують прем'єр-міністр Фінляндії Антті Рінне, прем'єр-міністр Греції Алексіс Ціпрас і прем'єр-міністр Мальти Джозеф Мускат. Цікаво, що проти призначення Тиммерманса виступають представники різних політичних сил від центристів до ультраправих євроскептиків. В "Європейській народній партії" розцінили підтримку Тиммерманса з боку Меркель як зраду. Прем'єр-міністр Болгарії Бойко Борисов заявив, що необхідно продовжити підтримувати кандидатуру Вебера, оскільки Меркель не є лідером "Європейської народної партії", даючи зрозуміти, що думка німецького канцлера з цього питання нічого не значить. Глава уряду Ірландії Лео Варадкар вважає, що багато хто в Європі не підтримує пропозицію Меркель призначити Тиммерманса головою Єврокомісії.

Головний парламентер Євросоюзу по Brexit Мішель Барньє EPA-EFE

Тиммерманс не є популярним серед представників "Альянсу лібералів і демократів Європи". Прем'єр-міністр Люксембургу Ксав`є Беттель і його чеський колега Андрій Бабиш вважають, що наступним головою Єврокомісії повинна стати жінка. Вони дають зрозуміти, що симпатизують кандидатурі данського ліберала Вестагер. Лідер фракції "Альянсу лібералів і демократів Європи" в Європарламенті Гі Верхофстадт вважає, що потрібно відійти від принципу Spitzenkandidat у призначенні голови Єврокомісії і запровадити загальні вибори президента Європейської ради. Ліберали не підтримують попереднього плану розподілу посад в Євросоюзі, згідно з яким вони можуть претендувати лише на посаду президента Європейської ради, тоді як посади віце-президента Єврокомісії, президента Європейського центробанку, верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ і політики безпеки дістануться представникам "Європейської народної партії".

Вкрай негативно до Тиммерманса ставляться в Центрально-Східній Європі. Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький однаково не підтримує кандидатури Тиммерманса і Вебера. В уряді Угорщини заявили, що Тиммерманс є протеже американо-угорської мільярдера Джорджа Сороса, який сприятиме лібералізації міграційної політики та розвитку економічного курсу у своїх інтересах. Тиммерманс стверджував, що правова реформа в Польщі обмежує незалежність судової влади. Він стверджує, що в Угорщині більше не існує свободи преси, урізано самостійність судів. Міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто вважає, що на роль голови Єврокомісії підійшов би Мішель Барн`є.

Не дивно, чому прем'єр-міністр Чехії Андрій Бабиш впевнений, що Тиммерманс не годен об'єднати Європу. Якщо наступним головою Єврокомісії стане саме він, то конфлікт Брюсселя з Варшавою і Будапештом поглиблюватиметься. Тиммерманс може запропонувати більш жорсткі заходи тиску на країни Центрально-Східної Європи, ніж його попередник. Європейські країни втомилися від засилля франко-німецького тандему в політичних процесах Євросоюзу. Відмовляючись підтримати кандидатуру Тиммерманса, європейські лідери дають зрозуміти Берліну і Парижу, що з їхньою думкою потрібно рахуватися.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>