banner banner banner

Життя в "республіках": Важко, але ще потерпимо

Загалом соціологи роблять висновок, що проблема фізичного виживання у "ДНР-ЛНР" вже не стоїть так гостро, як взимку або навесні

Життя в "республіках": Важко, але ще потерпимо
Фото з відкритих джерел

Загалом соціологи роблять висновок, що проблема фізичного виживання у "ДНР-ЛНР" вже не стоїть так гостро, як взимку або навесні

Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) у вересні провів чергове дослідження ситуації на Донбасі з акцентом на непідконтрольні території. Було опитано 2100 респондентів в 30 найбільш нужденних містах. Результати дослідження лягли в основу оновленої інтерактивної гуманітарної карти потреб Донецької і Луганської областей, яку веде Гуманітарний штаб Ріната Ахметова. КМІС за заявкою штабу проводить такий аналіз з вересня 2014 року, що дозволяє простежити річну динаміку. Загальний висновок обнадійливий – соціальна ситуація в "ДНР" і "ЛНР" до вересня в цілому покращилася, при цьому з'явилися нові нюанси. Розглянемо результати дослідження з доповненнями "погляду зсередини".

Поріг терпіння

Спостерігаючи за тим, що відбувається протягом року, фахівців вражає ступінь терпіння людей, наскільки вони можуть витримати позбавлення і вижити в умовах війни. Судячи з динаміки результатів, у соціально-економічному плані жителям "республік" найважче доводилося в грудні 2014 року. І люди вже порівнюють сьогоднішнє становище не з довоєнним періодом, а відштовхуючись від найбільш важких місяців. Це як стиснули кулак до нестерпного болю і трохи послабили хватку. В цьому плані дійсно можна говорити про позитивні моменти.

З різних причин, але все-таки переселенці поступово повертаються додому. Так, у вересні з 2,3 мільйонів жителів аналізованих міст за межами малої батьківщини залишаються приблизно 520 тисяч (23%) дорослого населення. Найбільший відтік припав на першу річну хвилю міграції, тому у вересні минулого року частка тих, хто виїхав, становила в цілому 34%.

112.ua

Як відзначають соціологи КМІС, зараз все менше жителів планують від'їзд з Донбасу. Якщо в грудні 82% опитаних висловлювали чіткий намір залишатися в своїх містах, то у вересні це вже 93%. Знову-таки в грудні частка тих, хто хотів би виїхати, але не може, була 15%, а у вересні – всього 6%.

Судячи із зовнішніх спостережень, у більшості повертаються сім'ї з дітьми віком шкільного віку. Так як є нюанси. "Республіки" перейшли на російську програму навчання, з новими підручниками, в перший клас діти йдуть з 7 років (а не у 6, як в Україні) та ін. Батьки школярів вже визначилися, де і в якому форматі їхні діти будуть продовжувати отримувати знання. Тому у вересні-2015 кількість дітей у школах "республік" порівняно з попередніми роками залишається меншою на 20-40% в залежності від міста.

Що стосується в цілому нинішньої ситуації, то її 69% опитаних охарактеризували, як "жити важко, але можна терпіти". Позиція "терпіти наше тяжке становище вже неможливо" за рік знизилася з 38% до 12% (пік тяжкого положення людей припав на грудень 2014 року – 43%).

112.ua

У вересні поліпшення ситуації у своїх містах відзначили 44% респондентів ("трохи покращилася" – 37%, "значно покращилася" – 7%), а погіршення – лише 2%. Соціологи це пов'язують, в першу чергу, з припиненням з кінця серпня масштабних бойових дій. По-друге, у порівнянні з першим півріччям 2015 року налагоджено постачання продуктів харчування та побутових товарів. Але "краще" – не значить "ідеально". 32% опитаних відчувають нестачу продуктів, 26% – базових непродовольчих товарів. Стабільно важкою залишається ситуація з медикаментами: за рік вона практично не змінилася, і брак ліків відзначили 50% респондентів (у грудні 2014 – 58%).

112.ua

Все є, купити немає за що

Як показало дослідження КМІС, гостру нестачу продуктів відзначають, насамперед, жителі "ЛНР": у Ровеньках вказали потребу в продовольстві 49% опитаних, у Луганську – 42%, в Алчевську – 40%, у Стаханові – 34%. У "ДНР" про найбільш важке становище з продуктами заявили жителі смт Кіровське (39%), міст Горлівка та Зуївка (по 38%), Докучаєвськ та Зугрес (по 30%), Донецьк (28%), Ясинувата (27%), Макіївка, Дебальцеве, Іловайськ та Сніжне (по 26%).

Новини за темою

Тим не менш у містах "ДНР" і "ЛНР" працюють магазини, ринки, найнеобхідніші товари в продажу є. Але через високі ціни, низькі і нестабільні доходи у людей елементарно немає коштів на їх придбання. У зв'язку з цим вони змушені максимально економити, в тому числі і на продовольстві. Так, у вересні 16% опитаних відзначили труднощі в придбанні свіжого м'яса, 10% – молочних продуктів, 10% – круп, а 9% – олії. Всього ж була проаналізована потреба в більш ніж 15 видах продуктів аж до овочів і фруктів. Якщо дивитися в розрізі міст, то вже з перших позицій рейтингу" зрозуміло, що "недозволеними" є елементарні товари:

112.ua

Щоб розуміти, у що це виливається в грошовому еквіваленті, звернемося до моніторингу цін "міністерства економрозвитку ДНР". Середні ціни станом на початок жовтня були наступними (для зручності наводимо у гривні):

112.ua

Торгівля в містах "ДНР" йде в рублях. Враховуючи ж, що "український" обсяг зарплат і пенсій виплачують за курсом 1 гривня – 2 рублі, то таке ж співвідношення ми використовували і під час перерахунку вартості продуктів. В цілому рівень цін зараз приблизно в 1,5–2 рази вищий, ніж в Україні. І це вже зниження, тому що до літа різниця доходила до 2,5-3 разів.

Хворіти – розкіш

Як підкреслюють соціологи КМІС, ситуація з медикаментами залишається стабільно важкою. У великих містах аптечні мережі більш-менш наповнені, і тут основний питання – висока ціна, а ось в невеликих містечках і селищах постачання дуже слабке, тому труднощі в елементарній наявності ліків. Якщо порівнювати саме "республіки", то, як і з продуктами харчування, найбільші проблеми з медпрепаратами відчувають жителі "ЛНР": у Ровеньках таку потребу відзначили 76% опитаних, в Алчевську – 67%, у Свердловську – 66%, у Луганську – 57%, у Стаханові – 51%.

У "ДНР" найважче з ліками доводиться жителям Зуївки і Шахтарська (по 62%), Горлівки (52%), смт Кіровське (51%), інші міста показали менший відсоток потреб: Зугрес, Дебальцеве та Макіївка – по 48%, Докучаєвськ – 47%, Донецьк і Іловайськ – по 45%, Сніжне – 43%, Ясинувата – 41%.

Серед медикаментів основна нестача серцевих ліків (30%), препаратів від тиску (24%) та заспокійливих засобів (12%). Це, з одного боку, говорить про те, що у людей загострилися саме серцево-судинні захворювання і стан нервової системи, з іншого – подібні препарати недоступні за ціною. Проблемними залишаються лікарські лінійки при складних захворюваннях (протисудомні і протиастматичні препарати, інсулін та ін), які раніше хворі отримували за рахунок державних програм та місцевих бюджетів. Ці ліки не просто самі по собі досить дорогі, але вони часто просто відсутні у продажу. Тут надія у хворих в основному на волонтерів та гуманітарні місії.

Жінки працюють, чоловіки готують

Але щоб вижити навіть при заповнених полицях магазинів, необхідно мати хоч якийсь дохід. Як показало дослідження КМІС, нинішніми основними сферами зайнятості "ДНР" і "ЛНР" є торгівля, приватні перевезення, "держслужба", бюджетна сфера і комунальне господарство. Респонденти відзначали часткову роботу промислових підприємств, при цьому з більш низькою оплатою праці у порівнянні з довоєнним часом. Але багато підприємств та шахт все ще не відновили роботу, через що жителі залишаються без постійного джерела доходів (це особливо актуально для Горлівки).

Фото з відкритих джерел

В цілому рівень безробіття залишається дуже високим, особливо в невеликих містах. Причому ринок працевлаштування тепер має свої нові особливості. Наприклад, на початку дослідження соціологи КМІС висунули гіпотезу, що люди будуть намагатися шукати роботу в інших містах. Однак вона не підтвердилася. Як основні причини, чому безробітні не намагаються реалізувати себе "на виїзді", респонденти вказували: 1) відсутність родичів або інших зв'язків, які допомогли б закріпитися на новому місці, 2) небажання кидати власне житло, 3) брак коштів на оренду житла, 4) наявність залежних близьких (наприклад, літніх батьків) у місті проживання.

Також серед особливостей фахівці відзначають, що зараз головною вимогою здобувача в "ДНР" і "ЛНР" є не стільки рівень зарплати (це питання не стоїть на першому місці), а саме регулярність і наявність виплат. Тому що часто пропонують вакансії з відстрочкою в оплаті або з заміною грошової форми на матеріальний еквівалент (продукти, послуги, товари тощо). Ще одна нова тенденція – місце роботи повинно бути максимально близько до місця проживання, що обумовлено рядом причин: економія на проїзді; проблеми з транспортним сполученням; дія комендантської години, до якого людина повинна повернутися додому; близькість до будинку на випадок відновлення бойових дій та ін.

Новини за темою

Тимчасові підробітки вже не користуються таким попитом, як раніше, після півторарічного військового конфлікту люди намагаються шукати більш-менш стабільний дохід. У "безробітний" період живуть за рахунок залишків заощаджень, соціальних допомог та пенсій родичів, а також за рахунок гуманітарної допомоги, яку отримують батьки-пенсіонери.

Згідно з дослідженням, в середньому на пошук роботи йде від 3 до 7 місяців в залежності від ситуації в населеному пункті. Переважно вакансії шукають через знайомих, використовують й інші методи, але, як зазначили учасники опитування, вони менш ефективні. Наприклад, у центрах зайнятості пропонують тимчасові види робіт за будівельними спеціальностями, які не всім підходять. Також респонденти відзначали, що через центри зайнятості складно працевлаштуватися через бюрократичних процедур.

Учасники опитування, які нещодавно знайшли роботу, переважно працевлаштувалися не за фахом, деякі – на менш кваліфіковані роботи. Це, звичайно, проблема, але у них немає іншого вибору. Тому фахівці з вищою освітою погоджуються і на місце вахтера.

Соціологи КМІС констатують, що рівень заробітної плати, яку отримують респонденти, в середньому в два рази нижчий, ніж до військового конфлікту, і зараз становить 1,5–2 тисячі гривень в рублевому еквіваленті. Відповідно, існує незадоволеність рівнем зарплати, так як купівельна спроможність різко впала через зростання цін.

Фото з відкритих джерел

Раніше основна частина чоловічого населення Донбасу була зайнята в промислових галузях, де був гідний рівень оплати праці в середньому до 7-10 тисяч гривень. Тому чоловік виступав "годувальником", а жінка була більше зосереджена на веденні домашнього господарства і вихованні дітей. Сьогодні ж розподіл ролей в сім'ї більше залежить від того, хто зміг знайти роботу. І часто чоловіки тепер ведуть домашнє господарство, а жінки забезпечують дохід, так як їм простіше знайти роботу, наприклад у бюджетній або торговельній сферах. При цьому жінки менш вимогливі і легше погоджуються на менш кваліфіковані вакансії.

Загалом соціологи роблять висновок, що проблема фізичного виживання вже не стоїть так гостро, як взимку або навесні. Частково це пов'язано з тим, що люди в якійсь мірі вже "пристосувалися" до ситуації, шукають способи виживання, а також найбільш нужденні верстви населення отримують соціальні виплати та гуманітарну допомогу. А ще з тим, що за останні півтора року їхній "поріг терпіння" став ще вищим.

Лариса Лісняк

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>