Життя після виборів: Що буде з політиками, які програли перший тур

Життя після виборів: Що буде з політиками, які програли перший тур
Радіо Свобода Україна

Наталія Лебідь

Журналіст

Безперечно, двоє фіналістів президентських перегонів перебрали на себе левову частку уваги. Меншою мірою вона дісталася Юлії Тимошенко, а про решту кандидатів майже забули. Хоча серед "другого" чи навіть "третього" ешелону претендентів вирували не менші пристрасті. І хоча більшість з них йшла технічними кандидатами або мала приціл на парламентські вибори, дехто таки справді, мабуть, розраховував на перемогу.

В кожному разі, кандидат Геннадій Балашов, котрий посів 14-те місце із рейтингом у 0,17%, на своїй сторінці у Твітері влаштував справжню істерику. "Усі, хто голосував за Зеленського від партії 5.10, ідіть на*уй, дов**йоби і криси… Дякую всім, хто хоче 5.10, а проголосував за Зеленського. Мудрий мій народ", – гнівався Балашов. Пізніше політик додав, що "партія 5.10 припиняє свою діяльність", а сам він виїздить до Америки. Однак вже за тиждень в ефірі одного з українських телеканалів Балашов коментував ситуацію з пенсіями та інші актуальні питання. Вочевидь, політика та прагнення влади – це ті наркотики, зістрибнути з яких неможливо. 

Перші непрохідні

А тому ті кандидати, які увійшли як мінімум до першої десятки президентського рейтингу, налаштовані на активну боротьбу. Тепер вже – на парламентських виборах. Виняток становить хіба що Юрій Тимошенко, котрий знаходиться акурат на 10-му місці. Гра цього діяча вже зіграна і виринути з небуття він може тільки в тому випадку, якщо комусь з політиків знову знадобиться "клон" Юлії Володимирівни. Тим паче, що сама вона рук опускати не збирається.

"Наша боротьба не завершена. Це лише один втрачений шанс. У нас залишається можливість втілити Новий курс – це наступні парламентські вибори", – заявила ЮВТ в ніч після першого туру. Власне, не ставши президентом, вона цілком може розраховувати на формування парламентської коаліції і посаду прем'єра. "У неї залишається достатньо важелів. Тимошенко – сильний гравець, з нею рахуються, але її й бояться", – коментує директор фонду "Демократичні ініціативи" Олексій Гарань.

Власне, чутки про співпрацю ймовірного президента Зеленського та прем’єра Тимошенко циркулюють давно. В їхньому контексті оглядачі вже не вперше згадують про заповітну мрію Юлії Володимирівни перекроїти Конституцію. Саме у статусі прем’єра Тимошенко може ініціювати подібні зміни, котрі полягатимуть, зокрема, у підсиленні ролі парламенту – на противагу президентській вертикалі. "Якщо президентом буде Порошенко, Конституцію не мінятимуть. Якщо буде Зеленський, то тоді може бути консенсус навколо того, що потрібно зменшити повноваження президента. Тоді Тимошенко може отримати додаткові важелі для гри", – вважає Гарань. Він додає: в кожному разі однопартійного уряду після виборів до парламенту не буде.

Втім, це очевидно і так: одноосібно коаліцію не сформує жодна фракція. Комусь із кимось доведеться домовлятися. Останні рейтинги політичних партій, заміряні в середині березня, виводять на перше місце політсилу Володимира Зеленського "Слуга народу" – за неї готові голосувати 26,4% виборців. У той час як рейтинг "Батьківщини" складає 18,2%, "Солідарності" – 12,7%, "Опозиційної платформи – "За життя" – 12,7%, "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка – 11%, Радикальної партії Ляшка – 6,4%.

Новини за темою

Як бачимо, у жодній комбінації з будь-яких двох партій не виходять бажані 50% підтримки. Навіть зі врахуванням мажоритарки, скоріш за все коаліція складатиметься як мінімум з трьох гравців. В якій комбінації вони зійдуться до купи – покаже час. Протягом найближчих півроку може статися безліч подій: зокрема, може "просісти" рейтинг "Слуги народу", або "вистрелити" якась нова партія.

Таким новачком (відносним, звісно) може стати "Сила і честь" Ігоря Смешка. Про феномен цього політика, котрий, не проводячи, по суті, жодної кампанії, опинився в президентському рейтингу на шостому місці, ми вже писали. Не менш феноменальним є і дисонанс між популярністю Смешка та повною невпізнаваністю його партії. Відсотки лідера, як правило, не переходять автоматично його політичній силі, тож, щоб зацікавити виборця "Силою і честю", Смешку доведеться докласти зусиль. Поки що ж його дітище соціологи навіть не включають до опитувань.

Як і у випадку з Тимошенко, в експертно-журналістському середовищі мусуються чутки про високу посаду, яка може дістатися Смешку за президентства Володимира Зеленського. Конкретно йдеться про портфель міністра оборони або глави СБУ. Закріпившись у виконавчій владі, Смешко отримає більше можливостей для розкрутки своєї партії. Тут, ймовірно, він піде тим самим шляхом, як і на президентських виборах – долучить до кампанії старі кадри, знайомі йому по спецслужбі.

Однією із версій того, чому Смешко так легко здобув визнання 31 березня, є "акумулювання ним довкола себе ветеранів силових відомств", говорить політолог Руслан Бортник. Саме тому "не було потреби у його публічній кампанії – колишні силовики витягували його по своїм каналам", – додає експерт.

І все таки Ігор Смешко набрав менше голосів, аніж Анатолій Гриценко, котрий з невеликою перевагою (6,9% проти 6,04%) розташувався в рейтингу якраз над ним. Смешко із Гриценком топталися приблизно одним й тим самим електоральним полем – профілі їхніх виборців дещо схожі. Але до парламентських перегонів "Громадянська позиція" наближається зі значно потужнішим результатом.

Політолог Олександр Солонтай хвалить Гриценка за склад його "президентської команди", яку той оприлюднив перед першим туром. Хай навіть главою держави Гриценко не став (та й розумів, що не стане) – кадри, підібрані ним, свідчать про важливу рису політика. "Він показав, кого бачить головою СБУ, генпрокурором, спікером парламенту... Гриценко у такий спосіб спростовує звинувачення, що він індивідуаліст, який є нібито недоговороздатним".

Цілком ймовірно, що ця якість стане йому у пригоді на парламентських виборах, а також пізніше – під час формування коаліції. А от декому не завадить попрацювати над іміджем та свіжими політтехнологічними рішеннями.

Політексперт Кирило Сазонов вважає, що екс-кандидат в президенти Олег Ляшко (сьоме місце в рейтингу) починає повторюватися. Його "істерики вже не чіпляють, як кілька років тому", – пише Сазонов в своєму блозі. "Репертуар головного "радикала" піднабрид – не оновлюється який рік поспіль. Ті ж артисти, той же режисер, стандартний крик і порожні обіцянки з безглуздими погрозами, а приправлено це все простими рішеннями. І ось кричить Олег Валерійович, лається, ззаду хор з фракції РПЛ, а на виході – порожній звук, нуль ефективності".

Новини за темою

За бортом

Але якщо Ляшко, Гриценко, Тимошенко та, безперечно, Юрій Бойко, котрий посів четверте місце на перегонах, можуть бути спокійними за своє перебування у парламенті, то всі, хто опинився нижче "сімки", такої впевненості позбавлені. Тому головна проблема і завдання, які зараз стоять перед ними, – показати, в чому їхня відмінність від інших.

І це те завдання, з котрим не впоралася переважна більшість кандидатів – від Богомолець до Наливайченка, від Киви до Тарути, від Скоцика й до Мороза. Доля більшості із них (як, наприклад, того ж Мороза) – залишатися на маргінесі. Або плекати надії на індивідуальний похід в політику у вигляді присутності в списку тієї чи іншої політсили.

Хтось іще, щоправда, має шанс на розбудову власної партії. Цікавий проект може вийти у Романа Безсмертного. Його зареєстрована під вибори партія "Рух +380" робить зараз перші кроки у політиці. Але, як каже в інтерв’ю мас-медіа політичний експерт Андрій Юсов, головна проблема Безсмертного у тому, що він – "не самостійний гравець". І тут спостерігається певного роду замкнене коло. Самостійність без опертя на значні фінансові ресурси утруднює політикам шлях до першої ліги. Але й несамостійність, помножена на олігархічні кошти, не спрощує потрапляння у велику політику.

Із кандидатів, котрі програли перший тур, лишилося згадати найбільш курйозного. Мова, певна річ, про колишнього "фіскала" Романа Насірова, котрий посів "почесне" останнє місце в президентському рейтингу, зумівши загітувати 2,5 тисячі виборців віддати йому свої голоси. Після завершення кампанії цей кандидат поринув у судові суперечки й нині подає позов на протиправні дії Кабміна та лікаря-кардіолога Максима Соколова. Все таки участь у президентських виборах, навіть незалежно від їхнього результату, додає учасникам кампанії неабиякого куражу.

В якості пост скриптуму

А тим часом – якщо вже говорити про майбутню парламентську кампанію – на її перебіг впливатимуть не лише персоналії, котрі брали участь у виборах президентських. Є й інші представники істеблішменту, які восени гратимуть значну роль. З них перший та головний – Володимир Гройсман, теперішній прем’єр-міністр. Саме на нього спиратиметься (або ні) новообраний президент Зеленський – якщо останній, звісно, дотягне до цього статусу.

Присягнувши на Конституції, Зеленський доволі скоро зрозуміє, що він – не Василь Голобородько, а відтак для реалізації своїх повноважень йому конче необхідне опертя на парламент і уряд, що взаємопов’язані як сполучені судини. Безперечно, частина депутатського корпусу тут же побіжить засвідчити повагу та віднайти прихильність нового глави держави. Але частина – це не більшість. Без підтримки Верховної Ради новому президенту не вдасться заповнити ті вакансії у Кабміні, які належать до його квоти. А отже, успішність перших кроків Зеленського напряму залежатиме від його здатності домовитися із Гройсманом.

Тож саме у нього на руках й перебуватиме знаменита "золота акція". Проте чи зрадить Гройсман Порошенка? І якщо зрадить, то якою буде ціна питання? Пролонгація його прем’єрства? Але прем’єрство, як твердять джерела, вже обіцяно Юлії Тимошенко. Щоправда, саме Гройсман, а не Тимошенко, лідирував в березневому соцопитуванні КМІСу на тему, кого українці хочуть бачити очільником уряду після президентських виборів. Але яке значення має vox populi, коли на кону складні політичні "договорняки"?

Однак не забуваймо і про те, що іще восени 2018 року Володимир Гройсман активізував підготовку своєї партії (з дещо претензійною назвою (покищо) – "Вінницька європейська стратегія") до парламентських виборів. Чи означатиме це те, що чинний глава уряду прагне змінити крісло у Кабміні на трибуну політичного лідера? І чи має він певну стратегію розкрутки своєї партії – наприклад, злиття ВЄС із "Народним фронтом" Яценюка та започаткування такого собі клубу колишніх прем’єрів? (Поінформовані особи твердять, що не виключено і таке).

Словом, питань наразі більше, аніж відповідей. Та очевидно одне: восени буде не менш цікаво, аніж навесні. Бо все насправді тільки починається.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>