Зеленський і великий бізнес: Чи варто чекати в Україні перерозподілу олігархічного впливу?

Зеленський і великий бізнес: Чи варто чекати в Україні перерозподілу олігархічного впливу?
Володимир Зеленський і Віктор Пінчук З відкритих джерел

Наталія Лебідь

Журналіст

"Данилич, повернися" і "Кучму – геть!" – два популярні гасла з минулого несподівано ожили в сьогоденні. 3 червня президент Володимир Зеленський знову включив Леоніда Кучму в мінський переговорний процес. "Данилич", таким чином, повернувся – як його і закликали написи на парканах приблизно років десять тому.

А вже 10 червня зібрався мітинг на Банковій, що скандував "Кучму – геть!", повторюючи риторику 2000-2001 років. У ті роки президент був фігурантом "касетного скандалу" і підозрюваним у вбивстві журналіста Гонгадзе. Нинішній же протест викликали деякі пропозиції Кучми щодо війни на Донбасі.

Війна і мир. Версія-2019   

Виходячи з контактної групи восени 2018-го, Леонід Кучма назвав дві причини свого рішення. По-перше, вік – минулого року екс-президент розміняв дев'ятий десяток. По-друге, безнадійність мінського процесу.

Новини за темою

"До ста поїздок до Мінська… Коли ти знаєш, що серйозного руху не буде, коли ти приїжджаєш і знаєш, що інша сторона їде із заздалегідь підготовленими відповідями", – описував Кучма роботу в мінській групі.

Цікаво, що за минулі півроку ані Кучма не помолодшав, ані переговори з бойовиками не стали результативними. Але, тим не менш, Леонід Данилович повернувся. Чому?

За його словами – тому, що Володимир Зеленський твердо налаштований на закінчення конфлікту. І перспектива дійсно закінчити війну стала для Кучми вирішальним фактором.

"Зустріч з президентом показала, що у мене є така можливість – зробити свій внесок... Я говорив, що не можу працювати весільним генералом. Сьогодні є можливість працювати на благо України", – сказав він.

"Внесок", втім, вдався не цілком. Перші публічні заяви Кучми в якості контактера розгнівали багатьох. А генпрокурор Луценко навіть порушив проти свого давнього недруга відразу три кримінальні справи.

Леонід Данилович нібито запропонував зняти економічну блокаду з окупованих територій і "не стріляти у відповідь". "Виходить, українська сторона стає на коліна", – резюмував на Facebook Петро Порошенко.

Резонанс змусив Кучму пояснювати: говорячи про "не стріляти у відповідь", він мав на увазі не відкривати вогонь по населених пунктах, навіть якщо звідти ведеться обстріл українських територій. 

"Від участі Леоніда Кучми у засіданні тристоронньої контактної групи 5 червня залишилися суперечливі враження. Здається, що один з найдосвідченіших українських політиків враз розгубив свої навички та вміння.

"Принаймні, спростування приписуваних йому заяв про скасування економічної блокади ОРДЛО і недоцільність українським військовим відповідати на "провокаційні" обстріли було зроблено з великим запізненням, коли ці повідомлення почали жити своїм інформаційним життям", – коментує політолог Євген Магда.

І додає невтішне: "Повернення Леоніда Кучми в ТКГ, схоже, варто розглядати в контексті участі у переговорах між другим і шостим президентами зятя Кучми Віктора Пінчука. Я не забув його заклик до "непростих компромісів" з Росією, результатом повинно стати повернення "Інтерпайпу" на російський ринок".

Пінчук дійсно брав участь в переговорах Кучми і Зеленського. А формування такої тріади повертає сюжет зовсім в інше русло.

Адже тепер можна говорити не тільки про шляхи досягнення миру на Донбасі, але і про те, як перерозподілиться вплив українських олігархів на вищий ешелон влади. А це також дуже важливе питання.

Зять, тесть, президент

Втім, не всі опитані політологи ставлять у главу кута фактор Пінчука. "Леонід Кучма – єдина в Україні особа, яку якщо не слухає, то хоча б чує Володимир Путін.

Це пов'язано з тим давнім періодом, коли Путін тільки починав президентську кар'єру і багато в чому вчився у Кучми. Іншими словами, повернення Кучми обумовлено цілком об'єктивними обставинами", – зазначає аналітик Олександр Кочетков.

Новини за темою

Втім, додає він, "пан Пінчук як досвідчений політик досить уміло використовує подібні обставини. До речі кажучи, перший закордонний візит Зеленського до Макрона (ще в якості кандидата в президенти) організовував саме Пінчук.

І зробив він це через французького філософа Бернара-Анрі Леві. У Пінчука немає амбіцій стати єдиним олігархом в Україні. Йому хочеться, щоб його поважали у світі. Звідси – і галерея сучасного мистецтва, і економічний форум YES, і так далі.

До перерозподілу доходів і власності, на відміну від Коломойського, він не прагне".

"Чим може знадобитися Кучма Зеленському, так це умінням розв'язувати кризові ситуації в парламенті. Кучма не раз показував Верховній Раді, хто в домі господар. Він може зіграти роль ментора при Зеленському.

Якщо так і буде, то вплив Пінчука зросте", – зазначає засновник Інституту Горшеніна Кость Бондаренко.

Він же затверджує наступне: "Пінчук є одним з акціонерів проекту "Зеленський". Він організовував зустрічі Зеленського з іноземними лідерами, тому тут слід говорити не так про його вплив, як про особливе місце Пінчука в оточенні Зеленського.

Пінчук – один з медіаторів між Зеленським і США, хоча сам Пінчук має зв'язки з демократами, а Зеленський більш орієнтований на республіканців".

Стара зірка на новому небосхилі

Після малопродуктивної епохи Януковича і Порошенка Віктор Пінчук має шанс розгорнути свою діяльність як ніколи бурхливо. Згадаймо, як в 2011 році проти Кучми несподівано відновили слідство у справі Гонгадзе – втім, вже кілька місяців через Печерський суд закрив кримінальне провадження.

У кулуарах влади ходили чутки про те, ціна питання була безпрецедентна – один мільярд доларів. Саме таку суму нібито виклав Віктор Пінчук за те, щоб тестя залишили в спокої.

Так було при Януковичі, який, за словами Магди, "ратував за "сімейні" в його розумінні цінності". Правління ж Петра Порошенка теж не було багатообіцяючим – він "зумів пройтися по улюблених мозолях багатьох олігархів". Порошенко, додає до сказаного Кость Бондаренко, "намагався зробити все можливе, щоб у країні залишився один-єдиний олігарх – він сам".

При Порошенкові більш або менш спокійно жилося тільки Рінату Ахметову. До президентських виборів він лобіював свої інтереси відразу по декількох каналах – і через Яценюка, і через Гройсмана, і через Порошенка, відносини з яким вилилися в "Роттердам+", кажуть експерти.

Зараз два з цих трьох каналів втрачені: – Порошенко і Яценюк вже відійшли від влади, відходить і Гройсман. Інтереси Ахметова під загрозою, особливо враховуючи ситуацію на енергоринку – можливо, у Зеленського захочуть зменшити вплив олігарха на енергетику, недарма і РНБО це питання розглядає.

Але там, де втратить Ахметов, Пінчук може придбати. "Будь-які зміни на Банковій – навіть просто зміна глави АП, не кажучи вже про президента – неодмінно ведуть до зміни балансу між олігархами.

Перерозподіл впливу відбувається і зараз", – розповів Олександр Кочетков.

Люди Пінчука присутні у списку "Слуги народу" Володимира Зеленського, "Батьківщини" Юлії Тимошенко, "Голосу" Святослава Вакарчука. У зятя Кучми є всі можливості для того, щоб досягти піку свого впливу.

Правда, є один нюанс: у боротьбі за це йому належить зіткнутися з ще одним сильним гравцем – Ігорем Коломойським. Однак плюс для Пінчука в тому, що Коломойський, за словами Кочеткова, вже "відверто дратує" чинного президента.

"Проблема для Коломойського в тому, що президент Зеленський не горить бажанням ставати партнером якого-небудь олігарха. Він поки ще недосвідчений і не знає, як чинити, щоб не втратити самостійність повністю.

Погіршуватися відносини між Коломойським і Зеленським стали вже після інавгурації – Коломойський відверто дратує президента, тому що він не звик рахуватися з ким-небудь, навіть з найближчими партнерами", – затверджує Кочетков.

"Я вважаю, що вплив Ігоря Коломойського на Володимира Зеленського присутній, але він не настільки однозначний. Колись Леонід Кравчук сказав, що навіть у ангела, який став президентом, виростають роги і копита.

Зовні Зеленський поки не змінився, але амбіції в нього зростають. Що стосується Ігоря Коломойського, то його завдання, як видається, стати найбагатшим громадянином України (і не тільки України).

При цьому його інтереси вкрай мало збігаються з національними інтересами нашої країни, і це являє собою загрозу", – каже Євген Магда.

"Роль Коломойського занадто перебільшена. Вона стала зменшуватися ще між першим і другим туром. І якщо порівняти Зеленського з акціонерним товариством, то у Коломойського в ньому блокуючий пакет акцій, але не контрольний", – резюмує сказане колегами Кость Бондаренко.

Тримай баланс як Кучма

Цікавою видається думка про те, що Володимир Зеленський буде намагатися дотримуватися "олігархічного паритету". До речі, в цьому відношенні йому також стане в нагоді досвід Кучми.

Адже Леонід Данилович якраз і породив саме явище олігархічного клану, але при цьому він "краще за всіх тримав баланс, грав роль розводящого при олігархах. Ющенко самоусунувся від керівництва олігархічним процесом, пустивши все на самоплив, а Янукович намагався обіграти олігархів, за що і поплатився посадою", – зазначає Кость Бондаренко.

Новини за темою

А його колега Євген Магда називає "золотим періодом" для олігархату саме правління Віктора Ющенка – саме в силу його самоусунення від будь-яких процесів.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій припускає, що щось подібне може мати місце і зараз: "При Порошенкові була тенденція до того, щоб використовувати олігархізацію на користь президентства. Тобто щоб був один президент-олігарх, а решта б виступали як молодші партнери. Зараз же відбувається поворот до середини 2000-х, коли Україна була, по суті, республікою олігархів і дотримувалася, так би мовити, "олігархічного плюралізму".

Нині 4-5 олігархів спонсорують ті кілька політичних сил, які мають реальний шанс пройти в парламент. Між ними буде конкуренція, можливо, навіть суперництво, але не боротьба на знищення.

Хоча б тому, що ні у кого немає ексклюзивного впливу на виконавчу владу".

А ось Кость Бондаренко ставить подальше існування українського олігархату в залежність від зовнішніх факторів.

Багато чого, за його словами, буде визначатися "політикою США і торгово-економічними взаємовідносинами між Америкою та Україною. Ті, кого Зеленський зараз веде в Раду, можуть зіграти роль компрадорів – тобто посередників між вітчизняним та іноземним бізнесом. Якщо в Україну прийдуть великі транснаціональні корпорації, витісняючи українського виробника, інтереси олігархату опиняться під загрозою".

Чи буде рахуватися з подібними інтересами Володимир Зеленський – питання окреме. Ще у 2011 році в інтерв'ю "Лівому берегу" Леонід Кучма говорив про те, що з багатими людьми України (дослівно: "хлопчиками зі списку Forbes") церемонитися не слід.

А слід змушувати їх вкладатися в економіку держави. "Чого ми з ними повинні на "ви" розмовляти? В цьому випадку треба розмовляти на "ти", – вчив Леонід Данилович.

Хто знає, можливо, Володимир Зеленський згадає зараз ці слова. Згадає і візьме на озброєння.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>