Завтра – Мінськ: Чи вирішиться доля заручників?

Завтра – Мінськ: Чи вирішиться доля заручників?
"Украинская правда"

Наталія Лебідь

Журналіст

2 липня в Мінську відбудеться чергове засідання Тристоронньої контактної групи (ТКГ). Попередня зустріч у столиці Білорусі, на жаль, завершилася нічим. Проте український представник ТКГ Леонід Кучма зазначив, що в нашого противника є бажання зайнятися обміном заручників, а відтак є й надія, що саме у вівторок процес буде погоджено або принаймні таке погодження буде розпочато. Щоправда, днями чотирьох українців – Дмитра Великого, Якова Веремейчика, Едуарда Міхеєва та Максима Горяїнова – вже було звільнено з полону ОРДЛО зусиллями голови політради партії "Опозиційна платформа – За життя" Віктора Медедчука. Але за даними, які СБУ оприлюднила навесні, у полоні бойовиків наразі перебуває іще з півсотні військовослужбовців ЗСУ. Всього ж за п’ять років війни звільнено понад 3,2 тис. людей.

Що каже Кучма

Коментуючи останні перемовини ТКГ, які мали місце 19 червня, Леонід Кучма заявив таке: "Що стосується заручників, то ми обговорювали, але після такої тривалої перерви сказати, що ми завтра зрушимо з місця, я не можу. Але хочу сказати свою думку, у мене була можливість провести такі приватні переговори з тими, від кого певною мірою це залежить, і є бажання розпочати цей процес, бо на це дивиться весь світ". Отже, загалом, незважаючи на провал двотижневої давнини, Леонід Данилович налаштований оптимістично.

Новини за темою

Можливо й тому, що розраховує на дієвість своїх пропозицій. Однією з них є зняття економічної блокади з окупованих територій. "Пропозицію зробив пан Кучма, і це підтримали учасники з ОРДЛО. Це розглядатиме економічна підгрупа наступного разу", – прокоментував представник ОБСЄ Мартін Сайдік. Слова Кучми викликали бурхливу реакцію в соціумі – опоненти екс-президента вказували на те, що відмова від економічних санкцій означатиме фінансування тероризму.

В офісі Володимира Зеленського сказане Кучмою теж не лишили поза увагою. Прес-секретар президента Юлія Мендель написала на своїй сторінці у Фейсбуці, що "відповідні обмеження, крок за кроком, може бути знято лише – наголошуємо – у відповідь на поступове повернення в українське правове поле". "Цю тему порушували за ініціативою російської сторони та ватажків збройних формувань", – додала Мендель. Речниця президента вказала на те, що однією з умов української сторони є скасування рубльової зони та "незаконних рішень щодо псевдонаціоналізації" українських підприємств.

Згодом Кучма пояснив, що, на його переконання, жодної блокади не існує й так. "Немає ніякої економічної блокади. Почитайте рішення Ради національної безпеки та оборони, а потім – указ Порошенка. Це тимчасова заборона на переміщення вантажів через лінію зіткнення. Яка це блокада? Ми добре знаємо, що сотні, тисячі людей перетинають контрольні пункти. 50 кг кожному дозволяється нести із собою".

Водночас, додав Кучма, питання вантажів дуже хвилює бойовиків. Але не тільки їх одних. "Воно (питання) існує і в Україні, тому що українська сторона, особливо бізнес, який там існував, хоче повернути те, що належало їм". Але це, зауважив Кучма, обговорюватиметься вже не в Мінську, а в Києві – на засіданні Ради нацбезпеки та оборони. Після рішення, ухваленого РНБО, гіпотетично може з’явитися президентський указ про дозвіл на перевезення вантажів.

Але це поки – лише очікування. Загалом же український представник ТКГ прибув до Мінська з "дорожньою картою" від президента Зеленського, але в чому вона полягає, Кучма не уточнив. Мовляв, поки що подібна інформація не є публічною. Єдине, що відомо, так це те, що один з основних акцентів перемовин буде зроблено саме на українських полонених. І що 2 липня ця тема звучатиме знову. А підбиваючи підсумок всього, що відбувалося два тижні тому, Леонід Кучма зауважив: "Мені сподобався тон розмови нашої – як на робочих підгрупах, так і на загалі нашому, де кожна підгрупа доповідала". Тож далі буде.

Відведення військ: капітуляція чи?...

Тим часом від 26 червня триває ще один важливий процес. Минулої середи українські військовики відійшли з однієї з позицій неподалік селища Станиця Луганська. Те саме зробили й сепаратисти – так принаймні повідомив штаб Операції об’єднаних сил. Це перший етап розведення сторін біля Станиці Луганської, і проконтролювати його прибув все той-таки Леонід Кучма.

Новини за темою

"Хочу ще раз наголосити, щоб у вас не було неправильної думки: я тільки уповноважений президента в Тристоронній контактній групі в Мінську. Тож я не приїхав сюди вирішувати питання за Кабінет міністрів чи, не дай боже, за президента. Тому моє завдання – подивитись, як ті рішення, зокрема щодо розведення сил, виконуються", – заявив Кучма.

Детально своїх вражень від процесу Леонід Данилович не описував. Можливо, саме тому факт синхронного відведення військ поставлено під сумнів: деякі українські журналісти, блогери та експерти не вірять у виконання бойовиками своєї частини угоди. Та й загалом відведення військ багатьом нагадало дочасну капітуляцію. Перемир’я, хай навіть і тимчасового, може не вийти, говорять скептики. Вийдуть натомість ще жорсткіші обстріли українських позицій або інші прояви агресії.

Між тим, об’єктивно кажучи, нині має місце тільки одне – реалізація обіцянки Володимира Зеленського реанімувати мінський процес. А він передбачає, зокрема, і відведення військ. Спроби відвести їх від Станиці Луганської зірвалися і у 2015-му, і в 2016 році. Досвід нинішнього, 2019-го року, є буцімто більш успішним. Проте надалі все залежатиме від дій російської сторони.

Військові експерти нагадують: свого часу існувала домовленість про те, що якщо впродовж тижня не буде порушень режиму припинення вогню, тоді сторони мають відвести сили і засоби, тобто і військовиків, і зброю, і військову техніку. І от вперше за останні роки біля Станиці Луганської не стріляли тиждень. Таким чином, передумови для подібної процедури виникли. Але що буде далі – цього спрогнозувати не зможе ніхто.

Інцидент з нотою Клімкіна

Тим паче, коли неузгодженість є не лише в перемовинах між Україною, Росією та підтримуваними нею бойовиками, але й всередині держави. Минулого тижня Україну штормило не тільки через відведення військ. Окремий інцидент спровокувала нота Міністерства закордонних справ. Цю історію описано вже багатьма медіа, та якщо коротко, то суть її така.

На початку минулого тижня ПАРЄ повернула до асамблеї російську делегацію – в обмін на звільнення полонених українських моряків. (Нагадаємо, що 25 листопада 2018 року в Керченській протоці російські військовики обстріляли і захопили українські катери "Бердянськ" та "Нікополь", а також буксир "Яни Капу" з екіпажами, які прямували з Одеси до Маріуполя). Таким був непублічний план, узгоджений керівниками Росії, Франції та Німеччини, але невідомий вітчизняному МЗС.

Останнє тим часом стежило за іншим процесом – за перебігом того, виконує чи ні Росія вердикт трибуналу ООН з морського права, який зобов’язав Москву повернути українців додому. Проте Росія не була би Росією, якби просто підкорилася рішенню поважної міжнародної інстанції. Із Кремля надійшла нота, обурлива та неприйнятна за змістом, якою Росія пропонувала видати Україні наших громадян, але на певних умовах.

Ось як описав суть ноти очільник МЗС Павло Клімкін: "Росія а) вимагає від нас визнати, що наші моряки могли вчинити злочин, б) схиляє нас до визнання правомірності судового процесу над ними за російським законодавством, в) запрошує прогнутися перед кримінально-процесуальним кодексом РФ, а заразом й опосередковано визнати окупацію Криму".

Простіше кажучи, Росія віддавала нам моряків, але за умови, що вони відбуватимуть покарання за неіснуючий злочин, а в суді над ними братиме участь й Україна.

У МЗС відповіли на цю пропозицію так, як мали би відповісти. Зустрічну ноту було написано за всіма правилами дипломатії, але вийшло так, що вона, по суті, поставила на паузу процес звільнення моряків.

Як зазначив президент Зеленський, про дії МЗС він дізнався з інтернету. А ось про план, розроблений за спиною України, він знав раніше, але поінформували його про це заднім числом. Вперше після завершення каденції Петра Порошенка Україну вивели з активного переговорного процесу, вирішуючи ключове для нас питання без нас самих. При цьому, вочевидь, лідерам європейських країн, які брали участь у розробленні подібного плану, було байдуже до того, як саме Росія збирається його виконувати.

Що далі?

У публічному з’ясуванні стосунків між президентом та міністром частина політикуму опинилася на стороні першого, а частина підтримала другого. Зеленському нині закидають те, що саме через його зовнішню політику Росія повернулася до ПАРЄ. Хоча поінформовані джерела стверджують, що цей демарш готувався давно – ще до офіційного вступу нового президента на посаду.

В усякому разі чинний прем’єр Гройсман підтримав главу держави, зазначивши, що МЗС має узгоджувати кроки подібної ваги з президентом, а не діяти одноосібно. Натомість спецпредставник Державного департаменту США з питань України Курт Волкер категорично не схвалив російську схему, в обмін на яку Москва домагалася повернення до складу ПАРЄ. На думку Волкера, російська "пропозиція" Україні взяти участь у кримінальному провадженні щодо моряків була зневагою до правосуддя, адже для їх затримання не було підстав. Це також зневага до ООН та українського суверенітету, переконаний він.

Росіяни продемонстрували відверте хамство, зазначає в авторській колонці український дипломат Богдан Яременко. Але "з правового погляду все не так просто. Росіяни зобов'язані виконати наказ трибуналу, але вони мають право домовлятися з нами, як його виконати (…). І ми могли би гратися з різними юридичними формулюваннями, могли би відповісти в такий спосіб, який задовольнив би Росію і не дав їй підстав зривати виконання наказу трибуналу про повернення моряків. Зрештою ми би добилися того, чого хотіли", – пише Яременко.

Але різка нота у виконанні Клімкіна унеможливила "гру з юридичними формулюваннями". "Тому президент обурений, і він має рацію, – веде далі Яременко. – Міністр Клімкін і, я так розумію, разом із ним Олена Зеркаль (заступниця глави відомства) зробили погано не тільки для президента, але й для моряків та їхніх родин. Цим вчинком вони показали свою, вибачте, обмеженість. Дуже шкода". 

Відтак, як розвиватимуться події далі – спрогнозувати тяжко. Та є один обнадійливий момент, пов'язаний зі словами президента РФ Путіна, які той сказав на прес-конференції за підсумками саміту G20, що відбувся днями в Японії. "У нас є питання щодо деяких людей, затриманих в Україні", – заявив він. Фактично Путін натякнув на те, що наших полонених моряків може бути обміняно на заарештованих росіян.

Наскільки подібний варіант може бути реалізовано – дізнаємося згодом. Можливо, він є цілком реальним. Річ у тім, що на полях саміту G20 президент Франції Емануель Макрон запропонував Путіну вже в липні провести зустріч "нормандської четвірки". Вірогідно, що глава РФ захоче продемонструвати європейським лідерам здатність домовлятися і бодай зрідка тримати слово, а це означає, що в полонених з’явиться шанс на звільнення. Принаймні в такий сценарій хотілося би вірити – навіть попри те, що на довіру Москва та її лідер не заслуговують у принципі. 

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>