Заворушення в Грузії: Як фактор Росії вивів молодь на вулиці

Заворушення в Грузії: Як фактор Росії вивів молодь на вулиці
Reuters

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Днями в Тбілісі відбувалися масові акції протесту. Грузини вимагали відставки міністра внутрішніх справ Георгія Гахарія, голови служби держбезпеки Вахтанга Гомелаурі, критикували засновника керівної партії "Грузинська мрія", російсько-грузинського олігарха Бідзіну Іванішвілі за втручання в політичні процеси. Демонстрації переросли ввечері 20 червня в запеклі сутички з поліцейським спецназом. Народ штурмував парламент, розгромив офіс партії "Грузинська мрія". Поранень зазнали 160 протестувальників і 80 правоохоронців. Протести продовжилися ввечері 21 червня на чолі з опозиційною партією "Єдиний національний рух", заснованою колишнім президентом Грузії Міхеілом Саакашвілі. Рушійною силою протестів стали молодь і студенти. У відставку пішов голова грузинського парламенту Іраклій Кобахідзе.

Протести почалися після скандалу в грузинському парламенті, де вранці 20 червня відбувалося засідання 26-ї Генеральної сесії Міжпарламентської асамблеї православ'я за участю депутатів Держдуми РФ і законодавців інших країн-учасниць. Міжпарламентська асамблея православ'я була створена в 1993 р. з ініціативи парламенту Греції, і в ній беруть участь 25 країн світу, у тому числі Україна. До компетенції цієї міжпарламентської організації входять сприяння ухваленню парламентами країн-учасниць законів у інтересах товариства православних країн, активізація діалогу між церквами і захист духовних цінностей. Президентом асамблеї є депутат від КПРФ Сергій Гаврилов. У порушення протоколу російський комуніст розташувався в кріслі спікера парламенту Грузії та оголосив про початок засідання. На знак протесту депутати грузинських опозиційних партій "Європейська Грузія" та "Єдиний національний рух" блокували трибуну під час перерви, а посол України Ігор Долгов залишив парламент. Засідання довелося достроково припинити. Витівка Гаврилова - тільки верхівка айсберга причин для невдоволення грузинського суспільства чинною владою.

Апостол російської агресії

Новини за темою

У Росії чомусь не врахували того факту, що відправляти Гаврилова до парламену Грузії було свідомо ризикованим кроком. Грузинське суспільство об'єднує прагнення відновити територіальну цілісність своєї країни, яку порушила Росія. На початку 90-х Москва спровокувала збройні конфлікти в грузинських регіонах - Абхазії та Південній Осетії. Кремль спонсорував суспільно-політичні рухи абхазьких і південноосетинських сепаратистів. На їхньому боці воювали російські найманці й добровольці, в тому числі козаки й вихідці з Північного Кавказу. Збройні конфлікти супроводжувалися етнічними чистками і відтоком біженців. Понад 300 тис. грузинів були змушені залишити свої будинки в Абхазії, їх розкидало по різних країнах світу. Депутат Гаврилов проголосував за визнання незалежності Абхазії та Південної Осетії в Держдумі РФ після російської агресії в серпні 2008 р. Комуністи виступають за військову присутність Росії на території Абхазії та Південної Осетії. Недарма деякі протестувальники звинуватили Гаврилова в участі в конфлікті 2008 р. Хоча він стверджує, що не брав участі у бойових діях.

Гаврилов підтримує зв'язки з сепаратистськими утвореннями на пострадянському просторі, за допомогою яких Росія утримує колишні радянські республіки в орбіті свого впливу. Він є координатором депутатської групи зі зв'язків з Верховною Радою невизнаної Придністровської Молдавської Республіки на території Молдови. Російський депутат доклав руку до анексії Криму з боку Росії. У березні 2014 р. Гаврилов відвідав анексований Крим у складі делегації російських депутатів-комуністів та обговорив перспективи співпраці з міською владою Севастополя. У лютому 2019 р. він запропонував визнати "ЛНР" і "ДНР" та надавати місцевим жителям російське громадянство в спрощеному порядку.

Reuters

Депутати від опозиційної партії "Єдиний національний рух", яка перебувала при владі в Грузії на момент визнання Росією незалежності Абхазії та Південної Осетії, сприйняли присутність Гаврилова та його фамільярну поведінку як плювок в обличчя грузинському народу. Складається враження, що грузинський уряд підлаштовується під інтереси Росії та закриває очі на її агресивну політику, дозволяючи таким політикам, як Гаврилов, виступати в парламенті. Завдання Росії – утримати Грузію і Південний Кавказ в орбіті свого впливу. Судячи з риторики й дій грузинської влади, вони цьому не чинять опору.

Гріхи "Грузинської мрії"

Грузини обурені тим, що уряд закриває очі на систематичні інциденти і провокації в районі лінії розмежування з Південною Осетією. З 2008 по 2018 р. сепаратисти 50 разів пересували лінію розмежування між Південною Осетією і Грузією. У листопаді 2018 р. вони пересунули стовпи на 50 м углиб підконтрольної території Грузії. У березні 2019 р. на територію грузинського села Хурвалеті проникли озброєні люди в масках з Південної Осетії. Злочинці періодично викрадають грузинських громадян у населених пунктах поблизу Південної Осетії з метою подальшого викупу.

Влада Грузії перекладає відповідальність за проблеми з територіальною цілісністю на плечі своїх політичних опонентів. Торік під час передвиборчої кампанії нинішній президент Грузії Саломе Зурабішвілі заявила, що в серпні 2008 р. екс-президент Міхеіл Саакашвілі почав війну проти Росії, а не навпаки. Вона назвала Абхазію і Південну Осетію "політичною гангреною" для Грузії. Тоді її кандидатуру підтримала "Грузинська мрія". Така необережна заява розходиться з дійсністю, оскільки Південна Осетія не входить до складу Росії. Операція з відновлення конституційного ладу в Південній Осетії проводилася у відповідь на артобстріли сепаратистів і була суто внутрішнім питанням Грузії. Агресії проти Росії не було.

Новини за темою

"Грузинська мрія" дотримується поступливої позиції у відносинах з Росією, яка навіть не збирається повертати Абхазію і Південну Осетію до складу Грузії. Мрійники відновили співпрацю у сфері торгівлі й туризму з Росією. Торік грузинські міста відвідали 1,2 млн російських туристів. Туристичний потік зріс на 30%. Серед забезпечених росіян стало популярно купувати нерухомість у Грузії, де ціни є на порядок нижчими, ніж у Москві та Санкт-Петербурзі й сприятливі екологічна обстановка, умови для життя і відпочинку.

Декларуючи євроатлантичний вектор розвитку, "Грузинська мрія" сприяє зростанню інформаційного впливу Росії в Грузії. Російська влада намагається маніпулювати релігійними переконаннями жителів Грузії, просувати стереотип про те, що нібито в грузинського і російського народів багато спільного, вони близькі духовно завдяки православ'ю. Православ'я стало державною релігією Грузії орієнтовно в 327 р. за царя Міріана Третього, задовго до хрещення Русі у 988 р. Є грузинська версія російського інтернет-видання Sputnik, яке подає інформацію у вигідному для Кремля ракурсі. На сторінку Sputnik Georgia у Фейсбуці підписано понад 44,5 тис. користувачів.

Reuters

Гнів грузинського народу підстьобує невдоволення наявною соціально-економічною обстановкою в країні. На думку грузинського економіста Гочі Тутберидзе, більшість населення не відчуває підвищення свого добробуту, і знадобиться не один десяток років, щоб Грузія досягла в плані рівня економічного розвитку країн Центрально-Східної Європи. За межею бідності в Грузії проживають близько 20% жителів. Зростає розрив між багатими і бідними. Влада досі не посприяла вирішенню житлового питання для грузинських біженців з Абхазії та Південної Осетії. У червні минулого року біженці, які не змогли отримати квартири, влаштували акцію протесту в Зугдіді.

У Грузії складно займатися бізнесом і заробляти пристойні гроші, оскільки ринок країни є доволі вузьким, а конкуренція дуже високою. На думку міністра фінансів Івана Мачаваріані, безробіття в Грузії за підсумками 2018 р. становило 12,2% і сягло історичного мінімуму. Однак близько 1 млн жителів є самозайнятими і не мають стабільного доходу. Практикується трудова міграція до Туреччини, Європи, США та Канади. Грузини не задоволені зниженням ефективності роботи правоохоронних органів і зростанням злочинності.

Роль грузинської опозиції

Прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков назвав ситуацію в Грузії "русофобською провокацією". Голова Комітету Ради Федерації з міжнародних справ Костянтин Косачов вважає, що грузинська опозиція нібито хоче "повоювати з Росією" і знайшла привід для атаки на владу. Заступник міністра закордонних справ РФ Григорій Карасін стверджує, що опозиція використала форум, що об'єднує православні країни, для випліскування своїх антиросійських настроїв. Ну, а депутат Гаврилов, якого протестувальники облили водою й закидали пляшками, заявив, що в Грузії сталася спроба державного перевороту. Коли вже на те пішло, то провокацією можна назвати й антиурядові акції протесту в Грузії в листопаді 2007 р., в яких брав участь правозахисник і згодом член партії "Грузинська мрія" Созар Субарі, а також Саломе Зурабішвілі.

Варто зазначити, що в будь-якій країні світу опозиційні партії адаптуються під настрої суспільства, щоб завоювати довіру. Нині до протестувальників приєдналася опозиційна партія "Єдиний національний рух" Григола Вашадзе. Вони вимагають відмови змішаної мажоритарно-пропорційної системи виборів. Опозиція намагається сформувати зі стихійного народного виступу організований протестний рух на зразок французьких "жовтих жилетів", щоб урешті домогтися проведення дострокових парламентських виборів. Саакашвілі закликав грузинську опозицію об'єднатися та відсторонити від влади партію "Грузинська мрія" мирним шляхом.

Інцидент у грузинському парламенті – це велика жирна пляма на репутації мрійників та Іванішвілі. Уряд Грузії застосував силу проти власного народу без вагомих підстав. Грузинське суспільство, особливо ветерани, біженці та сім'ї, які втратили близьких у військових діях з Росією і сепаратистами, не пробачать чинній владі візит Гаврилова. Щоб хоч якось поліпшити свою репутацію, Зурабішвілі заявила, що православний союз Росії та Грузії є неможливим через окуповані території. З критикою російського депутата виступив прем'єр-міністр Мамука Бахтадзе.

Однак це далеко не перший антиурядовий виступ у Грузії протягом останніх років. "Єдиний національний рух" влаштовував акції протесту торік, але домогтися проведення дострокових парламентських виборів так і не вдалося. Слабким місцем опозиції є відсутність серйозної підтримки з боку силовиків. Інакше влада утрималася б віддавати наказ розігнати протести, щоб уникнути переходу правоохоронців на бік опозиції. Мрійники та Іванішвілі не збираються віддавати владу опозиції. Неоднозначне ставлення до чинної влади в армійських офіцерів. У листопаді 2018 р. колишній голова генштабу збройних сил Грузії генерал Деві Чанкотадзе публічно розкритикував заяви Зурабішвілі за її звинувачення влади Грузії у збройному конфлікті в серпні 2008 р. Водночас відставного генерала засудили в Міністерстві оборони Грузії та закликали не вводити суспільство в оману.    

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>