Закулісся українських в'язниць: Як засуджені зі СНІДом і туберкульозом заробляють чиновникам мільйони

Закулісся українських в'язниць: Як засуджені зі СНІДом і туберкульозом заробляють чиновникам мільйони
112.ua

Ліга корупції

Програма "112 Україна"

Ще у 2006 році уряд розпочав реформу пенітенціарної системи. Міністр юстиції Петренко тоді обіцяв навести лад з тюремними виробництвами.

Реформувати пенітенціарну службу спеціально доручили людині не з системи – заступнику міністра юстиції Денису Чернишову.

На початку своєї чиновницької кар'єри Чернишов відверто говорив про корупційні схеми у колоніях. Про те, що офіційно збиткові тюремні підприємства насправді приносять шалені тіньові доходи.

"Дехто думає, що це їхня приватна власність, колонія, і що вони отримали безкоштовну робочу силу. Ну то вони дуже помиляються", - говорив Чернишов.

Але незаконні виробництва досі процвітають. А керувати виробництвами у 2017 році призначили Олега Шепіту. Митника зі скандальною репутацією.

"Міняють місцями одного на другого, а люди ті самі. Яка різниця, чи корупціонер у цій установі працює, чи в іншій, все одно вони люди системи і вони будуть працювати на систему. Вони ставлять на посади тих людей, які будуть кришувати своїх, прикривати своїх", - говорить нардеп Юрій Тимошенко.

Олег Шепіта практично все життя працює на державній службі. Але у червні 2018 року заступник начальника пенітенціарної системи Шепіта купив у своєї мами Люсі Петрівни Шепіти величезний маєток у столиці на 1200 квадратних метрів і 10 соток землі. За все разом заплатив всього 100 тисяч гривень.

112.ua

Хоча реальна вартість такого маєтку – кілька мільйонів доларів. Відтак ми детальніше зацікавилися сім'єю Шепіт і з'ясували, що пенсіонерка Люся Шепіта є справжньою мультимільйонеркою і фігуранткою кримінальних проваджень. Але мама є звичайнісінькою підставною особою, вона лише юридично стоїть за схемами свого сина – впливового чиновника Олега Шепіти.

"Пан Шепіта, як і деякі інші українські чиновники, має таку звичку – записувати все своє дорогоцінне майно на маму", - говорить юрист Тарас Боровський.

Згідно з інформацією у судовому реєстрі, у 2010 році Люся Шепіта позичила 537 тисяч доларів і вчасно їх не повернула. За заявою позичальника ще у 2014 році Пустомитівський районний суд Львівщини наклав арешт на все майно мами. Але невдовзі частину арештованого майна, зокрема, понад гектар дорогої землі під Києвом, сотні квадратних метрів комерційної нерухомості у столиці та кілька будинків – продали. Одначе суд арешт не скасовував.

"Очевидно, була підроблена ухвала про скасування позову. Тобто в паперовому вигляді була виготовлена ухвала, яка містила всі реквізити, тобто підпис судді, печатку суду, і яка просто була надана нотаріусу і відповідно на підставі цієї ухвали арешт був знятий", - говорить юрист Іван Войтович.

За фактом підроблення судового рішення поліція ще з 2016 року розслідує кримінальне провадження.

Елітне передмістя Львова. Село Конопниця. Два тутешні шикарні маєтки у 2015 році були незаконно виведені з-під арешту і продані. Проте реальними власниками досі є Шепіти. Обслуга підтвердила: мама чиновника проживає саме тут.

Із київським маєтком історія ще цікавіша. На цей будинок у 2014 році суд теж наклав арешт. Але у 2018 році знову ж таки з допомогою підробленої ухвали суду майно виводять з-під арешту. Олег Шепіта купує його у своєї мами й одразу продає литовській фірмі за один мільйон 276 тисяч гривень. Себто величезний маєток поблизу центру столиці чиновник продав за ціною однокімнатної квартири!

Цікаво, що у реєстрі компаній Литви вказано, що у фірмі "Євролегал Партнерс" працює лише один співробітник.

Тобто майно можуть спеціально виводити на підставних осіб, щоб його не забрали за борги.

Ми зверталися по коментарі до Олега Шепіти, але тюремний начальник наш запит проігнорував, мама посадовця спілкуватися теж не захотіла.

* * *

Ще у 2014 році в українських колоніях і СІЗО перебувало майже 130 тисяч осіб. Але після зміни кримінально-процесуального кодексу та закону Савченко кількість ув'язнених зменшилася в рази. І зараз в Україні є всього 57 тисяч арештантів. Відтак колонії почали закривати. Тюрми та СІЗО, які не працюють, у Мін'юсті вирішили продавати забудовникам і заробляти. Але замість надходжень до бюджету виникли корупційні схеми.

Львівська виправна колонія №48. У лютому 2018-го буцегарню закрили. Для бізнесменів це ласий шматок – 12 гектарів землі.

"Це доволі хороший район, це перехрестя вулиць Стрийської і Наукової. Я думаю, що це буде коштувати кілька мільйонів доларів", - говорить громадський активіст Роман Верхоляк.

Місцеві комерсанти вже прицінюються до ділянки. За інформацією, яка літає по Львову, там планується дуже масштабне будівництво.

Але наразі територію ще нікому не продали. Наші журналісти вирішили поцікавитися: а що відбувається з буцегарнею зараз? Згідно з законом, навіть тюрми, які не працюють, є режимними об'єктами і їх мають охороняти. Але тут вхід на територію вільний. Навіть жодних знаків про заборону чомусь нема.

Має бути колонія, але зараз це ательє першого розряду. В одному з цехів шиють військову фірму. Та документів на підприємницьку діяльність працівники не показують.

У цеху ремонтують побутову техніку. Щойно журналісти запитали орендарів за договір, ті накинулися на оператора. Чоловік запевняє: орендує приміщення законно, проте документи не показує.

На подвір'ї колишньої зони тепер стоянка. Даєш тридцять гривень, і машину можна залишити на добу.

Чи є дозволи на стоянку, журналісти пішли питати старшого інспектора, який відповідає за охорону колишньої колонії.

"Я відмовляюсь з вами розмовляти", - каже інспектор Ярослав Перейма і тікає від журналістів.

Режимний об'єкт зараз більше нагадує прохідний двір. Вдень тут працюють сумнівні фірми, а вночі – це притон для алкоголіків та наркоманів. На території вже цілі гори сміття.

Закон дозволяє приватним підприємцям розміщувати свої виробництва у чинних і колишніх буцегарнях. Одначе мусить бути договір оренди. Питати про документи журналісти пішли начальника 48 колонії.

Адміністрація зобов'язана оприлюднювати всі угоди. Та начальник колонії Юрій Миськів навідріз відмовився показувати будь-які документи.

Помічники народних депутатів разом із журналістами мають право заходити у всі приміщення у колонії. Але бухгалтерію адміністрація зачинила. Репортери викликали поліцію, аби слідчі розібралися: як режимний об'єкт перетворився на прохідний двір і що адміністрація колонії приховує від громадськості.

Доки поліцейські їхали, працівник колонії вирішив задобрити журналістів і покатати на тюремній гойдалці.

Журналісти написали заяву. Львівська поліція відкрила кримінальне провадження. Тепер слідчі з'ясовують: хто саме дозволив тут розмістити безліч сумнівних фірм і скільки грошей приносить цей тіньовий бізнес. Про результати розслідування ми обов'язково повідомимо.

* * *

Згідно з законом, засуджених мають харчувати, немов би у санаторії. Двічі на день давати м'ясо і один раз рибу.

На закупівлі для в'язнів риби та м'яса Міністерство юстиції щорічно витрачає понад 400 мільйонів гривень. Ми вирішили перевірити: а чим насправді годують невільників. 

Райцентр Первомайський на Харківщині. Тут розташована колонія №117. Ревізію ми розпочали з овочесховища. Та у підсобці – пусто. Лише три мішки гнилої картоплі. Адміністрація рапортує – її дають тваринам.

Згідно з документами, колонія отримала від держави крупи, цукор та муку, але нічого цього нема. Замість продуктів на складах лиш неприємний запах.

Єдине, чим може похвалитися адміністрація, – це запаси олії. Щоправда, на вигляд це їдка жижа.

Ці величезні холодильники призначені для зберігання м'яса, але наразі тут одна свиняча голова.

В іншому холодильнику кілька ящиків риби і не надто свіжа туша свині.

Тюремники запевняють: свинини на складах нема, бо засуджені вже все з'їли, тільки невільники говорять протилежне.

"Дають кашу і ложку м'яса, все. М'ясо у нас адміністрація любить. Засудженим не дають", - говорить засуджений Микита.

Ще одну партію тухлого м'яса журналісти відшукали – у котельні. Що це за протерміновані продукти і звідки вони тут взялися, адміністрація не відає.

Окрім свинини засудженим мають давати ще й курятину. Згідно з документами, за місяць до нашого візиту колонія отримала майже 2 тонни курятини.

Начальник їдальні виправдовується - останню партію з'їли якраз вранці.

На складах знаходимо кілька десятків банок м'ясної консерви. Але практично всі вони - зіпсуті. Поряд - протерміноване згущене молоко.

Молоко зіпсувалося. А держава за кожну банку заплатила по 70 гривень.

За словами засуджених, продукти розкрадають працівники колонії, а їх годують абичим.

"Суп з помідорами і без картоплі або з помідорами і з перловкою. Я коли це розповідаю рідним, вони думають - я тут з'їхав з глузду", - розповідає засуджений Віталій Лузан.

117-та колонія у 2017 році закупила за державні гроші новеньку побутову техніку. На загальну суму півмільйона гривень.

На кухню привезли два новенькі холодильники. Їх купили за 71 000 гривень, тобто по 35,5 тисяч за кожен. В інтернеті ми знайшли точно такий холодильник на 11 тисяч гривень дешевше. Отже на двох наварили 22 тисячі гривень.

112.ua

Холодильники є, але пустують.

Ще колонія обзавелася новенькою плитою. Її придбали за 30 тисяч гривень, а в інтернеті вона коштує всього 12 тисяч.

Цієї плити у колонії нема. Співробітник запевняє - її забрали на ремонт.

Але вже за кілька хвилин плита знайшлася, її привезли і поставили біля кухні. Засуджені розповідають: на жоден ремонт її не забирали, на плиті готують деінде.

Ще буцегарня купила дві пральні машини, кожна по 79 тисяч.

Але у тюрмі стоять інші пралки. Удвічі дешевші. І перуть вони лише по 9 кілограм білизни за раз, а не 20, як нові. У бухгалтерії нічого пояснити не можуть.

Така ж історія і з прасувальним катком. За нього заплатили аж 140 тисяч гривень, а в інтернеті подібний можна придбати тисяч за 40.

Про зловживання у 117-й колонії наші репортери повідомили до прокуратури Харківської області. І написали заяву про злочин. Тим часом ми провели власне розслідування.

Побутову техніку за завищеними цінами Первомайська буцегарня придбала у фірми "Агропродінвест 2017". Цю компанію заснували лише у вересні 2017 року, а вже у грудні фірма раптово отримала багатомільйонні замовлення від колоній.

"На останньому тижні календарного року ця фірма отримала 55 замовлень за прямими договорами без проведення аукціонів, всі суми до 200 тисяч гривень", - говорить Євген Лісічкін з Харківського антикорупційного бюро.

Колонії закупляли товари за цінами значно вищими, ніж ринкові.

"Цукор вони купували за ціною майже 20 гривень за кілограм. 10 тисяч кілограм цукру вони купили, а на той момент в регіоні була ціна на цукор 12 гривень за кілограм", - додає Лісічкін.

Громадські активісти підозрюють, що торги могли відбутися хіба що на папері. А до колоній жодні продукти так і не доїхали. Зрештою, ми самі бачили пусті склади.

Компанія "Агропродінвест 2017" фігурує лише у закупівлях колоній, що належать до Північно-Східного міжрегіонального управління, а це Харківська, Сумська, Полтавська та Луганська області. Усі торги датовані груднем 2017-го року.

"Товариство "Агропродінвест" було створено восени 2017 року і нашвидкуруч в кінці бюджетного року, коли треба завершити витрачання коштів, воно почало швидко продавати різні товари в установи виконання покарань", - говорить юрист Тарас Боровський.

Окрім тюрем ця фірма більше нікому і нічого не продавала. Компанію "Агропродінвест 2017" створили спеціально, щоб відмити гроші, переконує Євген Лісічкін.

"Вона з'явилася в той час в кінці року, коли залишаються на рахунках дуже багато грошей, їх потрібно якось встигнути максимально витратити. І такі фірми існують для того, щоб вивести гроші в кінці року з рахунків", - говорить Лісічкін.

Загалом компанія "Агропродінвест 2017" всього за кілька днів грудня 2017 року заробила на буцегарнях майже 5 мільйонів гривень.

Компанія-мільйонер зареєстрована у Дніпрі. Її статутний фонд - лише тисяча гривень. Це про такі компанії кажуть: роги і копита.

"Статутний капітал товариства говорить нам про надійність цього товариства. І статутний капітал в 1000 гривень - це дуже незначна сума, він говорить фактично про те, що у фірми нічого немає за душею", - додає Тарас Боровський.

У будівлі, де згідно з документами, розташовано офіс "Агропродінвесту", про компанію, яка продала тюрмам товарів на 5 мільйонів, ніхто тут не чув. Схоже, що фірма "Агропродінвест 2017" існує лише на папері.

Якщо раптово виникає компанія і миттєво починає вигравати величезні державні тендери – це корупційна схема, говорить юрист Тарас Боровський.

"Судячи з того, що фірма "Агропродінвест" і її директор активно продають різні товари в різні установи виконання покарань, можна зробити висновок, що директор і власник цієї фірми є наближеною особою до керівництва Державної кримінально-виконавчої служби", - додає юрист.

Про сумнівну компанію ми теж повідомили до органів прокуратури.

* * *

Тим часом у Первомайській колонії із засудженими, які намагаються обстоювати власні законні права, адміністрація жорстко розправляється. За непослух кидають у карцер. Це тісне приміщення, де весь день треба стояти на ногах. Невільники називають карцер ямою.

Засуджений Микита бідкається: в'язнів годували тухлим м'ясом, а коли він обурився – адміністрація кинула його "на карцер".

Крім того, щоб принизити в'язнів, наглядачі та начальство змушують їх роздягатися догола, а потім фотографують.

"Мене вивів перший заступник, говорить, роздягайся наголо. Я роздягнувся у нього в кабінеті. Зняв труси, стою. Він мене фотографує, проводить обшук", - говорить Микита.

На знак протесту Микита проковтнув металеві шурупи.

Згідно із законом – це надзвичайна ситуація. Адміністрація у таких випадках зобов'язана викликати прокуратуру. Але у 117-й зоні, вочевидь, свої закони.

На столярці ще кілька років тому відрізало пальця Віталію Лузану.

Якщо засуджені зазнають виробничих травм, то прокуратура та Управління держпраці мають проводити спеціальну перевірку. Одначе адміністрація, щоб уникнути скандалу, вмовила невільника написати у поясненні, що це він сам собі спеціально відрізав палець. Навзамін в'язня пообіцяли швидше випустити на волю.

Та щойно справу зам'яли, адміністрація про свою обіцянку забула. А коли Віталій Лузан згадав за умовно-дострокове звільнення – його відправили "на яму".

Микола - ще один завсідник карцера. Донедавна Микола гнув спину у деревообробному цеху. "Я працював по 18 годин на добу – з пів на восьму до першої ночі. Сім днів на тиждень. А офіційно ми працювали до пів на восьму", - говорить Микола.

За важку працю зарплати не отримував. Натомість тихцем мав списувати деревину, обробляння якої у колонії замовляють приватні підприємці.

"Ось привозить замовник 8 кубів, мені треба з нього поцупити, щоб у адміністрації був свій ліс. Розумієте? Куб або півтора списати як погану якість, допустимо, а насправді це хороший ліс", - розповідає Микола.

Але Микола проговорився одному із підприємців, що адміністрація змушує таких, як він засуджених, красти деревину. Тепер Миколу за довгий язик перевиховують у карцері.

У 117-й колонії немає рецидивістів. Тут утримують лише вперше засуджених. Але зі звичайних засуджених адміністрація робить озлоблених зеків. В'язні розповідають: над кожним із них після прибуття до колонії знущалися.

112.ua

"Тільки привозять в'язня, його відразу ведуть на баню, переодягають і на туалет заводять. Приходять 5-6 чоловік персоналу, кажуть, ми на тебе помочимося або ти береш ганчірку. Беруть за ноги і так над унітазом тримають. І занурять тебе. Починають бити", - говорить засуджений Микита.

Катування невільників відбуваються ледь не щодня. Для наглядачів та начальства засуджені – не люди, а безправні раби.

* * *

Це Вадим Ісмайлов. У 2006 році він прийшов працювати інспектором до Харківської колонії №25. І в перший день молодому співробітнику показали, як правильно перевиховувати в'язнів.

"Я сказав, що не готовий знущатися над людьми: свідомо заходити вп'ятьох в баню, закривати засудженому рот і голосно вмикати музику, крутити геніталії і душити пакетом. Я на це не здатний", - говорить Ісмайлов.

Він не приховує: з часом його теж змусили брати участь у катуваннях.

"Там кілька людей можуть бити одну людину, там застосовують спецзасоби, гумові кийки, вони могли натравлювати службових собак на засуджених", - додає Ісмайлов.

Чому адміністрація та наглядачі знущаються з невільників, Ісмайлов пояснює просто: "Часом це комусь просто подобається".

У 2009-му Вадима Ісмайлова звільнили з роботи у колонії. А коли у 2016-му в уряді заговорили про реформу пенітенціарної системи, Ісмайлов вирішив повернутися на службу.

Але він поспішив публічно розповідати про тюремне свавілля. У пенітенціарній системі його так і не поновили, натомість почав отримувати погрози.

У липні 2018 року машина Ісмайлова загорілася на ходу. Колишній інспектор ледве встиг вискочити з салону.

"Спеціально зробили так, щоб проводка закоротила, і автомобіль просто спалахнув, а коли я приїхав на СТО, мені кажуть: тут церква недалеко, піди помолися, бо тебе вже в принципі не повинно було бути в живих", - говорить Ісмайлов.

* * *

Це та сама 25-та колонія, де працював Ісмайлов. На її території є одна із найбільших в країні тюремних промзон. Ще у 2016 році наші журналісти разом із правозахисниками виявили тут підпільне виробництво сумок відомих світових брендів.

Існування незаконного бізнесу підтвердив засуджений Олег Єншин: "Там шили рюкзаки, спортивні сумки. На них чіпляли наліпки Adidas, Nike, Puma. Змушували працювати у дві зміни", - говорить Єншин.

Рюкзаки тут досі шиють. Але вже без етикеток.

В облікових документах вказано, що щодня кожен невільник має виготовити по півсотні рюкзаків. Жодних документів про те, хто замовив наплічники, у колонії нема. Начальник виправдовується: це навчальне виробництво.

Поруч працюють чоботарі. Адміністрація переконує: тут засуджені лише ремонтують власне взуття, натомість репортери знайшли нові шкіряні мешти.

Найбільший цех на зоні – металообробний. "Наша профільна продукція - причепи, зварювальні роботи. Металоконструкції варимо, співпрацюємо з заводом "Електротяжмаш", - говорить начальник Олексіївської виправної колонії №25 Едуард Роженко.

Офіційно щомісяця 25-та колонія виготовляє продукції на майже півтора мільйона гривень.

За словами начальника, весь дохід з'їдає оплата комунальних послуг, закупівля матеріалів та сплата податків. Відтак офіційний прибуток лишень 19 тисяч гривень на рік.

"Наша мета - не заробіток, а більше ресоціалізація засуджених", - говорить Роженко.

Натомість колишній інспектор Вадим Ісмайлов переконує: мільйони з тюремного виробництва відмивають.

* * *

Харківські зони серед в'язнів зажили дурної слави. 25-та, 43-тя та "сотка" – цей трикутник називають бермудським.

Павло Панич відбував покарання у 25-й колонії. Він говорить: щоб не сидіти у Харкові, бувалі зеки дають хабарі.

"Людям не шкода віддати дві, три, п'ять тисяч доларів, лиш би туди не потрапити. У 25-й колонії нема слова "ні". Лише "так". Взяв дишло і пішов працювати", - говорить правозахисник Павло Панич, який відсидів 20 років у 25-й колонії.

Колишній в'язень переповідає жахливі історії катувань: "Можуть взяти чоловіка за статевий орган і почати крутити".

Щоб не було чутно криків засуджених, наглядачі голосно вмикають музику.

Скаржитися прокурорам невільники, звісно, можуть. Але толку з тих заяв мало. Тюремники з прокурорами легко домовляються.

"Що робить начальник колонії: відкриває багажник прокурора і заповнює його ширпотребом, ділиться кешем", - розповідає правозахисник Едуард Багіров.

Можливо, все виглядає так, як нам вдалося зняти.

Під ворота зони №100 у Харківській області під'їжджає сіра автівка. Чоловік вивантажує з багажника тканину. Адміністрація викочує візок із мішками. Готовий товар перевантажили у багажник, а сировину – на візок. Правоохоронці водію навіть честь віддали.

"Ніколи не вдавалося ні в одній колонії контролювати виробництво. Кількість, обсяг, час виконання замовлень", - говорить Багіров.

Хоча, згідно з правилами розпорядку, машини мають завантажувати і розвантажувати лише на території режимного об'єкту.

* * *

У колонії №100 є величезна промзона. У цехах кипить робота.

Засуджені ріжуть метал і клепають деталі. Саме на виробах зі сталі піднімають найбільше касу. Що це за деталі, представник адміністрації пояснити не зміг.

За словами засуджених, тонни обрізків металу як відходи виробництва колонія щомісяця здає на металобрухт. Але у начальника раптова амнезія. Він не може пригадати жодної цифри.

У цехах безліч підсобних приміщень. Журналісти знаходять кімнату, у якій ведуть підпільну бухгалтерію, але адміністрація бере незваних гостей у кільце.

Знаходимо журнали, у яких відмічають кількість роботяг.

Всі засуджені, які вийшли на промку, повинні двічі розписатися у журналі. Вранці та по завершенні зміни. Двох трудяг сьогодні забули. Отже, працюють вони даром.

А тим часом саме "забутим" роботягам прилетів новий шматок роботи.

Та якщо пригледітись, то всі підписи у журналі однакові!

* * *

Цей чоловік – ходяче досьє компромату. Олексій Косарєв сидів у харківській 43-й колонії і вів тіньову бухгалтерію.

112.ua

"Було три журнали: один для заказника, один для себе вів, щоб знати, скільки зробили, і один журнал для штабу", - говорить Косарєв.

Невільникам часто давали чистити довжелезні кабелі телекомунікаційних мереж. На міді піднімали чималу касу. "Найнижча ціна 100 гривень за кілограм. 300 кілограм – це вже 30 тисяч гривень. Плюс свинцю давали по 200 кілограм, це ще 10 тисяч гривень. Оце в місяць 40 тисяч гривень було", - говорить колишній "бухгалтер".

Надбавку до зарплати отримувало начальство, а він – додаткову пайку на обід.

Саме у харківській 43-й колонії наші журналісти виявили незаконний цех із харчами. У цьому приміщенні фасують лавровий лист. Майже тонна продукції. Тисячі упаковок. Потужності наче на заводі. Спеціальна техніка є, рабсила теж.

Продукцію двох відомих торгових марок абсолютно безплатно фасують на харківській зоні. Лавровий лист сухий. Країна походження – Грузія. Виробник – Грузія. Розфасовано – товариство "Каракум Україна".

За цим фактом прокуратура Харкова відкрила кримінальне провадження, але справа заглухла.

Це фальсифікат чи відомий бренд і справді вирішив зекономити на фасуванні – дізнатися не вдалось. Виробник не захотів відповідати на дражливе питання.

Знайте, фактично весь лавровий лист, який ви купуєте у супермаркеті чи магазині, що б не було написано на етикетці, насправді – пофасований на зоні.

Це 44-та колонія на Чернігівщині. У цехах ми виявили майже тонну спецій, які ще потрібно розфасувати. І понад 300 тисяч вже готових упаковок.

На стінах хазяйнує грибок. На підлозі поміж бруду лежить товар.

Та найстрашніше, що на виробництві працюють хворі люди. "У мене четверта стадія ВІЛ, якщо я поріжу руку і крапля крові потрапить в лавровий лист… Ви б хотіли такий лавровий лист купити? Там решето з дроту. Я боюся поранитися", - розповідає одна з засуджених.

Одна із ВІЛ-інфікованих жінок переконує - недавно порізала собі вени просто на виробництві. Засуджені так висловлюють протест.

"Підійшов адміністративник колонії і вдарив мене по обличчю. Я порізала собі руки, було заплямоване все листя, летіла кров моя скрізь: і на листок, і на пачки, на все", - говорить засуджена Ірина Лузенко.

На робочому місці валяються пляшечки з терапії від СНІДУ. Хворі на туберкульоз також без роботи не сидять.

Це Інна, наші журналісти відшукали її у тубдиспансері. А ще недавно вона із відкритою формою туберкульозу фасувала харчі на чернігівській зоні.

"Мені потрібно було працювати. Ні посилок, ні передач, ні допомоги. Працювали з 7 ранку до 4-ї. А потім писали заяви на додаткову роботу", - говорить Інна. Одним листям робота не обмежувалась. "Привезли гірчицю, сухий порошок. Його теж по пакетиках фасували", - додає вона.

Продавати такі продукти, а тим більше вживати – небезпечно.

* * *

Офіційно це збиткові тюремні виробництва, а насправді вони приносять шалені незаконні прибутки. Це величезна схема, у якій замішані тюремні адміністрації, місцеві правоохоронці та високі чини у Києві, стверджує народний депутат Юрій Тимошенко.

"Таке неможливо робити, якщо немає захисту зверху, не можна внаглу в білий день на очах тисяч людей порушувати законодавство, якщо він не буде знати, що над ним є захист. Якщо б не було кришування і вони не були пов'язані круговую порукою, і ця порука не йшла на самий вершечок піраміди, цього би не було", - говорить Тимошенко.

У Верховній Раді планують створити спеціальну комісію, яка буде розслідувати усі корупційні схеми Міністерства юстиції та пенітенціарної системи зокрема.

У 2016 році уряд розформував Державну пенітенціарну службу як розплідника корупції. Натомість створили новий орган – Кримінально-виконавчу службу і підпорядкували її Міністерству юстиції. Але насправді змінилася лише вивіска.  Українські тюрми досі є катівнями і місцями рабської праці.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів