"За майбутнє": Навіщо в Раді утворили депутатську групу і до чого тут Коломойський

"За майбутнє": Навіщо в Раді утворили депутатську групу і до чого тут Коломойський
Віктор Бондар, співголова групи "За майбутнє" Верховная Рада

Наталія Лебідь

Журналіст

Верховна Рада IX скликання – це не лише п’ять фракцій, чиї назви не сходять з язиків. Це також 56 нардепів, які не увійшли до складу жодної з них. Згадані 56 парламентарів своєю чергою підрозділяються на тих, хто утворив депутатську групу "За майбутнє" (22 особи), і тих, хто не приткнувся ні до кого (відповідно, ще 34 особи). За регламентом ВР, для створення депутатської групи потрібна кількість охочих, не менша за склад найменшої фракції. А це – "Голос" Святослава Вакарчука, який налічує 20 "багнетів", тобто із 34 "нічийних" депутатів можна було би викроїти щонайменше ще одну групу. Одразу після парламентських виборів інсайдерські джерела стверджували, що в Раді будуть дві депутатські групи: одна, умовна кажучи, олігарха Ігоря Коломойського, а інша група – міністра МВС Арсена Авакова. Озвучували навіть назву аваківської групи – "Порядок". Однак "Порядку" чомусь не вийшло, вийшло тільки "За майбутнє". Що це за утворення?

Група як бойова одиниця

Для того щоб зрозуміти важливість депутатської групи, а також те, якими високими можуть бути ставки в боротьбі за неї, достатньо згадати парламент попереднього скликання. У ньому були дві депутатські групи – "Відродження" та "Воля народу", які займалися активним взаємопоборюванням. Точніше, "Відродження" цілеспрямовано "відкушувало" по депутату у "Волі народу", доки зовсім не знекровило суперницю і не поставило її існування під сумнів.

Новини за темою

У 2015 році в мережі Youtube сплили цікаві записи, де голос, схожий на голос Коломойського (він же – один із головних акціонерів "Відродження"), підтверджує людині з голосом Віктора Бондаря (голові групи "Відродження") місячну зарплату в 50 тис. американських доларів. В аналах Youtube є також і розмова буцімто Ігоря Валерійовича з голосом, схожим на голос Віталія Хомутинніка (співголова "Відродження"), з якої зрозуміло, що за вихід із "Волі народу" також можна отримати чималі гроші.

Вони, мабуть, і спокусили членів "Волі народу" на перехід до лав "Відродження". Загалом перебіжчиків було п’ятеро, зокрема й один із керівників "Відродження", вже згадуваний Віктор Бондар. Крім нього, приналежність змінили також Володимир Кацуба і Михайло Ланьо, Юрій Шаповалов і Віктор Развадовський, який спочатку кілька разів спростовував свій вихід із "Волі народу", а потім все ж вийшов і вступив до "Відродження".

Тоді в Раді жартували, що винайдено новий вид бізнесу: спочатку вигідно увійти до групи "Воля народу", а потім із неї вийти та не менш вигідно вступити до "Відродження". Мета цієї гри полягала в тому, щоб остаточно розвалити "Волю", де знайшли прихисток колишні "регіонали". Група "Відродження" – як славетний горець Дункан Маклауд з призабутого серіалу 90-х – прагнула залишитися на парламентській сцені єдиною депутатською групою. Аби лише до неї зверталася влада по голоси, яких їй періодично не вистачає.

Нині ситуація нагадує ту, що склалася в парламенті попереднього скликання. Монокоаліції, утвореній "Слугою народу", вистачає голосів для ухвалення, так би мовити, ординарних законопроектів. Але їй бракує голосів для внесення змін до Конституції, широко анонсованих Зеленським. За іронією долі група "За майбутнє" та решта 34 позафракційні депутати мають якраз ті самі 50 голосів (і навіть більше), яких не вистачає "Слузі" для перекроювання Основного Закону.

Поки що вся Рада (за винятком фракції "Опозиційної платформи – За життя") голосує в синергії, підтримуючи починання президента Зеленського. Але, як слушно зазначають опитані 112.ua експерти, за будь-яке задоволення треба платити, а з представниками "За майбутнє" та незалежними мажоритарниками ще не розрахувалися. Якийсь час вони зачекають, а далі можливі сюрпризи. І необов’язково приємні.

І тут Коломойський

Серед нинішніх депутатів, які не увійшли до жодної фракції, є колишні представники як групи "Відродження", так і групи "Воля народу". Наприклад, у "За майбутнє" знайшли собі вільні стільці екс-члени "Відродження" Віктор Бондар, Антон Кіссе, Юрій Шаповалов (а також Віктор Балога, Олександр Герега, Ярослав Дубневич, Ігор Палиця – це якщо говорити про найбільш значимі імена). Натомість у позафракційних залишилися колишні вихідці з "Волі народу" Олесь Довгий, Сергій Лабазюк, Ігор Молоток, Василь Петьовка, Сергій Шахов, а також Андрій Деркач, Андрій Іванчук, Вадим Новинський, Антон Яценко та інші достойники.

Чи будуть ці два прошарки – позафракційні та члени групи "За майбутнє" – ворогувати між собою так само, як колись боролися за домінування в Раді "Воля народу" і "Відродження"? Про це судити поки що складно, але найближчим часом – навряд чи. Передусім тому, що під час останньої парламентської кампанії вищезгадані групи "помирилися". І от як це сталося.

Новини за темою

20 травня цього року партії "Довіряй справам" Геннадія Труханова, "Відродження", частина представників партії "Наш край" і народних депутатів групи "Воля народу" об'єдналися в єдину політичну силу для участі у виборах, про що урочисто повідомив Віталій Хомутиннік. "Наразі є дві партії: "Довіряй справам", "Відродження". Є "Наш край", але не вся партія, а велика частина авторитетних лідерів – народні депутати Антон Кіссе, Сергій Шахов, місцеві депутати, частина депутатів групи "Воля народу", просто самовисуванці", –  перелічував Хомутиннік в інтерв’ю "Інтерфакс-Україні" всіх учасників перегонів.

"У нас вже понад 50 мажоритарників, які йтимуть як мажоритарники від партії", – додав він. Партія "Довіряй справам" дійсно балотувалася лише по мажоритарці. У боротьбі за багатомандатний округ вона участі не брала. І ті 50 мажоритарників, про яких згадував Хомутиннік, частково потрапили до Ради та реінкарнувалися в новій групі "За майбутнє" і серед позафракційних. А благословляв партію "Довіряй справам" на похід у владу все той таки Ігор Валерійович Коломойський.

Новое время

Але справа не тільки в ньому. Він відіграв певну цементувальну роль на етапі формування групи "За майбутнє", однак, як заявив 112.ua політолог Кирило Сазонов, "надто спрощено було би стверджувати, що група "За майбутнє" – це виключно люди Коломойського. Є там і незалежні мажоритарники, і ті, хто, скажімо так, має стосунок до позаминулої влади. Всі вони мають різні переконання, але при цьому прекрасно розуміють те, що в парламенті, де є коаліція, голос одиночки не відіграє значної ролі".

Надалі група "За майбутнє" та решта мажоритарників триматимуться разом. Звісно, до слушної нагоди, тобто поки інтереси цієї когорти депутатів збігатимуться. "На групу з 50 осіб зважатимуть, і так вони отримають значно більше, аніж кожен сам по собі. І коли "Слузі народу" знадобиться конституційна більшість, ця група з 50 осіб якраз стане в нагоді. І тоді можна буде отримати купу преференцій і купу різних депутатських "смаколиків". Саме тому люди, які не увійшли до жодної з фракцій, тримаються разом, бо розуміють, що тільки так з ними вестимуть діалог. Там люди небідні, вони не потребують того, щоб одразу підсісти на якісь потоки, але знають, що їхній час настане, і тому чекають".

Чвари будуть?

Однак Ігор Валерійович збирав свою групу не лише для того, щоб вона страхувала президента Зеленського на випадок всіх його потенційних невдач під час голосувань щодо важливих питаннях. Настане час, і фраза Let my people go! цілком може зірватися з вуст Коломойського. Це, звісно, жарт, але, як каже директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications Тарас Березовець, "поки у відносинах Коломойського та Зеленського все "ок", але перші негаразди почнуться ближче до формування бюджету, бо бюджет – це те, на чому передусім заробляють українські олігархи".

"Саме тоді й можуть початися серйозні проблеми з голосуванням. Може виявитися, що ніякої більшості немає, що вона – міф, бо Коломойський вже на сьогодні контролює у фракції "Слуги народу" близько 70 людей плюс має ще один сателітний проект. Якщо виявиться, що голосів немає, президентській фракції доведеться звертатися до "Голосу" або "Батьківщини", – пророкує Березовець.

Наші інсайдери кажуть, що, дійсно, Коломойський може мати собі на меті не так підтримку Зеленського, як розмивання "Слуги народу". Достатньо тими чи іншими методами переманити зі "Слуги" "штук" тридцять народних обранців, як славнозвісна монокоаліція посиплеться. Як це вміє робити Ігор Валерійович – вже відомо з досвіду існування групи "Відродження" в парламенті попереднього скликання (ми недарма здійснили історичний екскурс в історію цієї групи).

Як говорить у коментарях нашому виданню політолог Євген Булавка, "група "За майбутнє" – це такий собі "запасний полк". Пам’ятаєте, як нам у школах викладали Куликовську битву? Там фігурував "запасний полк". Є він і тут. Це, по суті, резерв Коломойського для "Слуги народу". Але проблема в тому, що в групі представлено мажоритарників, а це ті люди, які при зміні політичної кон’юнктури першими згадують про свою незалежність від партійного диктату. Так було і так буде... Таку групу я би не назвав слабкою ланкою, але застеріг би, що ці люди – перші, хто стоїть на сторожі того, в який бік можуть хитнутися політичні терези", – каже експерт.

Є також інформація і про те, що із 34 позафракційних депутатів цілком може скластися "Воля народу"-2. Якщо й не найближчим часом, то дещо згодом. Тобто саме тоді, коли політична кон’юнктура почне змінюватися. До Ради дев’ятого скликання не пройшов керівник "Волі народу" Ярослав Москаленко (який очолив її у 2015-му після смерті Ігоря Єремеєва). Натомість депутатський мандат отримав його заступник – співвласник групи "Континіум" Степан Івахів, а також згадувані вище Василь Петьовка, Олесь Довгий, Сергій Шахов, Ігор Молоток, Олександр Фельдман та Сергій Лабазюк.

У кулуарах Ради подейкують, що частина з них вже обговорює відтворення групи. Так це чи ні – побачимо згодом. А поки що, як каже директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник, кількість позафракційних депутатів "залежно від ситуації може як зростати, так і падати. Це тимчасова група депутатів, які націлені на співпрацю із владою. Але співпраця ця поки що одностороння, і готовність групи голосувати в унісон з монокоаліцією не винагороджується якимись діями Зеленського та його команди".

Іншими словами, ми повернулися до того, з чого почали: до грошей, посад чи преференцій для бізнесу, які відіграють роль рушія будь-яких процесів в українській політиці. Інтерес позафракційних депутатів полягає, звісно, в тому, щоб отримати перше, друге або третє (а ще краще – всі три номінації одразу), а інтерес влади – в тому, аби все це зберегти для самої себе. Біда, коли партнери є настільки "різновекторними". У цьому випадку дружба швидко завершується, а альянси розпадаються. Бо вічними в наших реаліях є тільки персональні інтереси політиків.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>