Як в інтернатах знущаються над дітьми: Розслідування "Ліги корупції"

Ці місця закритіші за тюрми. А журналісти там – непрохані гості. Це - інтернати. В Україні діє аж 751 заклад інтернатного типу. Там проживає 106 тисяч неповнолітніх та приблизно 50 тисяч дорослих людей з вадами здоров’я. Те, що відбувається у спецзакладах – лякає.

Як в інтернатах знущаються над дітьми: Розслідування "Ліги корупції"
112.ua

Ліга корупції

Програма "112 Україна"

Ці місця закритіші за тюрми. А журналісти там – непрохані гості. Це - інтернати. В Україні діє аж 751 заклад інтернатного типу. Там проживає 106 тисяч неповнолітніх та приблизно 50 тисяч дорослих людей з вадами здоров’я. Те, що відбувається у спецзакладах – лякає.

Ми вже показували страшну правду про інтернати. Зокрема, жахливі побутові умови у Тетерівському інтернаті, що на Житомирщині. А тутешніх сиріт наче рабів здавали в оренду і вони гарували на місцевому базарі. За торгівлю людьми директору Олександру Гончарову зараз загрожує до 12 років тюрми. Тим часом Житомирська облрада на ремонт закладу вже виділила майже 285 тисяч гривень.

Під час зйомок у Верхньодніпровському інтернаті на Дніпропетровщині психіатр закладу розбив нам камеру. І кулаком вдарив журналістку. Щоправда, навіть попри відеодокази, Дніпровська поліція не поспішає карати забіяку. Тож, ми написали скаргу до Генпрокуратури. У минулій програмі ми показували, як директор Верхньодніпровського інтернату Геннадій Феденко б'є вихованців інтернату. Він побив хлопця до безпам’яття. Також підопічні скаржилися, що Феденко забирає їхні пенсії і залякує.

Після нашого візиту Геннадія Феденка з посади директора звільнили. І оскільки правоохоронці не поспішають карати Феденка за зловживання в інтернаті, він вирішив взяти участь у конкурсі на посаду нового очільника закладу. Конкурс на посаду директора Верхньодніпровського інтернату відбувся у січні 2019-го. Але комісія Дніпропетровської облради відхила усі подані кандидатури. Зокрема, й Геннадія Феденка. А сам екс-директор від камери втік.

Ми й надалі будемо стежити за розвитком подій. Тим часом до нас звертаються вихованці інших інтернатів. Тож ми продовжуємо показувати, що насправді коїться за парканами спецзакладів.

* * *

Чернівецька область. Хотинська школа-інтернат. Тут живе і навчається майже сотня дівчаток та хлопчиків. Від 2 і до 9 класу. До закладу знімальна група приїхала у супроводі депутата Чернівецької облради Михайла Липки та волонтерки Ліни Дешвар, яка сама виросла в інтернаті.

У кожного з цих дітей своя історія, яка привела їх до інтернату. У когось батьки у тюрмі та зловживають алкоголем, а чиїсь тато й мама живуть за межею бідності чи важко хворі.

А це школа, в якій навчаються діти. У шкільних класах стоять старі меблі.

112.ua

У житловому корпусі умови теж не кращі. Щоб старі ліжка мали пристойний вигляд, їх постійно підфарбовують, та меблі розсипаються зсередини.

На території навчального закладу є два спальних корпуси. В одному з них навіть туалету нема. Вночі хлопці та дівчата змушені справляти нужду у відра посеред кімнати.

112.ua

Громадська активістка Антоніна Вишневська у складі моніторингової групи від Уповноваженого з прав людини у листопаді 2018-го перевіряла Хотинську школу-інтернат. Побачене вразило правозахисників.

У тому, що не тільки діти, а й підлітки змушені ходити на горщик, директор інтернату Гнат Дідич серйозної проблеми не вбачає: "Ну, можливо, ми звикли, можливо, це для вас дико. Можливо, це вже 19, 18 століття, але, на жаль, в таких ми умовах сьогодні. Але я не бачу, щоб з цього робити якусь трагедію. Я не бачу в цьому ніякої трагедії абсолютно".

112.ua

Миються школярі теж у спальних кімнатах. Під ліжком кожна дитина зберігає свою миску. Теплої води у корпусі немає. Діти з відрами ходять до лазні навпроти.

Дівчата зізнаються – втомилися жити без елементарних зручностей.

Митися у лазні дітям дозволяють лише раз на тиждень. Частіше не можна. Бо дорого.

На проведення до корпусу гарячої води та облаштування туалетів грошей нема, каже директор.

Одначе у Департаменті освіти Чернівецької області нам розповіли, що на Хотинську школу-інтернат у 2018-му виділили аж 15 мільйонів гривень, у 2019-му – 9 мільйонів. Це гроші на зарплату працівникам та утримання дітей. На ремонт справді не вистачає. Але були передбачені гроші на купівлю бойлера.

Директор Департаменту освіти і науки, молоді та спорту Чернівецької ОДА Оксана Палійчук запевняє, що кошти були передбачені, але вони були неналежним чином використані: "Це абсолютно безвідповідальне ставлення до своєї роботи адміністрації закладу".

Чиновниця розповідає: у закладі неодноразово виявляли порушення. "Змінного взуття немає. Чистоти належної немає. Були виявлені серйозні порушення на харчоблоці, коли завезли продукцію без жодних сертифікатів, без жодних супровідних документів. Директор забув замовити підручники", - говорить Палійчук.

Департамент освіти ще восени 2016 року намагається звільнити Гната Дідича з посади директора.

"Департамент освіти звертався двічі про притягнення до відповідальності керівника. Але на сьогодні ми маємо той факт, коли комісія обласної ради, депутатська комісія розглянула, але ніякого ні висновку про розірвання трудових відносин, ні навіть ініціативи знову притягнути його до відповідальності абсолютно не було. Позиція департаменту незмінна. Цей керівник має бути звільнений", - говорить Палійчук.

Сам пан Дідич заявляє, що його банально виживають: "Відношення керівництва департаменту освіти до нашої школи-інтернату вкрай негативне! Можливо, я десь там комусь дорогу перейшов".

Обласний депутат Михайло Липка обіцяє посприяти, щоб комісія облради провела перевірку у Хотинській школі-інтернаті та проконтролювати, щоб гроші на бойлер та туалет таки знайшлися.

* * *

Київщина. Сквирський психоневрологічний інтернат. Тут проживає 360 дорослих чоловіків. Усі з психічними розладами.

Це один із найбільших і найзаповненіших інтернатів країни. Кімнати під зав’язку заставлені ліжками.

112.ua

Василь ділить тумбочку на двох із сусідом. А в наступній кімнаті така розкіш доступна не кожному. Тут навіть ліжка зсунуті разом. Проте, згідно з правилами безпеки, між тапчанами має бути прохід, бо чимало тутешніх хворих агресивні й уві сні можуть накинутися на сусіда.

Деякі меблі давно потребують заміни. Частина хворих ходить у старому, подертому одязі. У душі та навіть туалеті немає жодних перегородок. Перегородки, виявляється, є. Лежать на складі. Директор переконує: проблем із фінансуванням у їхньому закладі нема. Пацієнти на умови теж не скаржаться.

Вільний час вихованці проводять у кімнаті відпочинку, вона заповнена вщент. Кому не вистачило сидячих місць, дивляться телевізор стоячи.

Телебачення і гурток самодіяльності - єдині розваги постояльців.

Але сюди потрапляють не тільки з дитбудинків. Частина підопічних – це кримінальники. Якщо людина скоює злочин, а слідство встановлює, що в неї є проблеми з психікою, то таку особу відправляють не в тюрму, а до психоневрологічного інтернату. Такого, як сквирський.

Але за які саме злочини судили, в особовій справі не вказано. Інтернат розташований посеред Сквири. Охорони чи хоча б серйозного паркану – нема. Тому хворі з психічними розладами та кримінальним минулим часто втікають.

112.ua

А 2015-го один із підопічних скоїв моторошний злочин.

"Втік з інтернату, завдав матері 11 ножових поранень. Порушили кримінальну справу. Це колишній десантник, афганець. Пройшов спецпідготовку. Але зараз він хороший, дуже хороший, дуже приємна мила людина. Та може в будь-який момент трапитися таке, що він знову стане некерованим", - розповідає лікар-психіатр Сергій Шеремет.

Те, що пацієнти втікають – не вина адміністрації. Встежити за трьома сотнями вихованців фізично неможливо, пояснює директор.

Ще одна надзвичайна подія трапилася 2017-го. Тоді один із підопічних з ножем накинувся на санітарку.

Після того, як хворі вчиняють такі злочини, їх переводять до серйознішого спецзакладу – у Дніпрі. Та оскільки всі тутешні вихованці мають психічні розлади, працівники інтернату завжди мусять бути обережними.

Одразу після нашої зйомки в інтернаті зменшили кількість пацієнтів – 13 людей перевели до інших закладів. Ще кілька десятків мають перевезти найближчим часом.

* * *

У 2016-му Микола Семенюта вперше побачив світ за межами інтернату. Лише у 25 років він навчився писати та читати. Тепер у Миколи повноцінне життя.

112.ua

Він ходить на рибалку. Танцює. І навіть зустрівся із всесвітньовідомим мотиватором Ніком Вуйчичем.

112.ua

Миколі пощастило, що у 2016-му його всиновили. Він виріс у сиротинці. Через вроджені вади батьки відмовилися від Миколи, коли йому було всього 5 років.

Перебування у Ніжинському інтернаті, що на Чернігівщині, хлопець донині згадує з острахом.

"Били не раз. І по спині, і по голові. І по ногам, хоч я їх не відчуваю, але все рівно. Голова була розбита. В мене й зараз є на голові шрам, що так одна нянечка сильно ударила чимось гострим. Я пам’ятаю, що кров була. Боліло дуже. Били за те, що може щось кинув. Я вже не пам’ятаю. Я ще був маленький", - розповідає Семенюта.

Хлопець називає заклад катівнею.

"Дуже багато було спогадів, як я був малий, як дітей били. Особливо маленьких. Мені дуже запам’яталось, коли дитина, а в неї чи розлад був, вкакалась просто, і наша нянечка взяла так, наче не людину, а як собаку, за одну руку несла в туалет, щоб помити в ванні", - розповідає Микола Семенюта.

Більшість дітей в інтернаті через проблеми зі здоров’ям та психікою не можуть самостійно дати собі раду. Є багато сиріт, прикутих до інвалідного візка. Вулицю вони можуть бачити лише через вікно.

Микола пригадує, до важкохворих дітей персонал ставився, наче до рослин. Їх навіть не вчили писати та читати.

А це ще один вихованець Ніжинського інтернату Олександр Редчич. Він провів у спецзакладі 23 роки.

112.ua

"Можуть навіть, якщо дитина впісялася, надіти пелюшку на голову. Вибачте, обісцяну на голову. Я пам’ятаю, коли санітарка знімає тапки і кидає в дітей", - розповідає Редчич.

Часто, щоб діти не заважали няням, їх зв’язували.

Ці жахливі фото були зроблені у 2016-му. Діти не можуть рухатися, бо туго зав’язані пелюшками та одягом.

112.ua

112.ua

Хтось годинами нерухомо сидить у кріслі, когось няні скрутили просто в інвалідному візку. Деяких дітей прив’язували прямо до горщика.

112.ua

Громадська активістка Ліна Дешвар оприлюднила ці кричущі фото. Вона сама виросла в інтернаті і саме після її настійливих порад діти почали фіксувати знущання.

Ці кадри добре знайомі Олексадрові Редчичу. Він пам’ятає, як сам годинами сидів прикутим до горщика.

На цьому відео няні прив’язують до ліжка паралізованого хлопця. Дитина стогне від болю.

112.ua

На відео добре видно, що хлопця так туго зв’язали, що він не може ані поворухнутися.

Після оприлюднення цих жахливих кадрів прокуратура Чернігівщини за фактом знущання над дітьми відкрила кримінальне провадження. Та винних досі не знайшли. А наш запит прокурори проігнорували.

Щоб зайти на територію Ніжинського інтернату, журналістам спочатку потрібно отримати дозвіл від департаменту соцзахисту Чернігівської облдержадміністрації. Одначе чиновники виступили проти.

Директора департаменту Олега Русіна на місці немає. Раптово пішов у відпустку. Його заступниця Катерина Михайлівна, не помітивши, що стоїть під прицілом камери, влаштовує нам справжню істерику.

112.ua

Заступниця директора департаменту прямо заявляє: репортерам в інтернаті робити нічого.

Тоді знімальна група навмання поїхала до Ніжинського спецзакладу. І репортерів таки впустили на територію. Але давати коментарі адміністрація відмовилася.

Зрештою, журналістів ставлять перед фактом. На фільмування дають лише 5 хвилин.

Нам показують лише порожній спортзал та актову залу. Заступниця директора помітно нервує.

Адміністрація не дозволяє журналістам спілкуватися з вихованцями і навіть забороняє знімати умови проживання.

У Ніжинському інтернаті перебувають не лише сироти. Там мешкає багато дітей з вадами здоров’я та розвитку, за якими батьки не в змозі доглядати. На умовах анонімності кілька батьків підтвердили, що дійсно бачили на дітях синці та гематоми. Але бояться відкрито говорити з журналістами і звертатися до правоохоронців.

Це – Оксана Свічколап. Вона єдина з батьків, хто не злякався  вголос заявити про катування хворих дітей. Те, що її дитина відрізняється від інших, Оксана зауважила ще в перші місяці після народження. У трирічному віці у її Данила діагностували аутизм. Чоловік одразу покинув сім’ю. Справлятися із сином самотужки було важко, бо з віком він ставав все більше агресивним.

112.ua

Зрештою, у 2015-му, коли хлопцю виповнилося 16, Оксана була змушена віддати сина в інтернат. Невдовзі вона почала виявляти на тілі хлопця синяки та надала докази побоїв.

Восени 2018-го Оксана приїхала провідати сина. Але від побаченого їй мало не відібрало мову. На дитині не було живого місця. Побитий Данило навіть не мав сил підвестися.

112.ua

Від дітей Оксана дізналася, хто так по-звірячому познущався над її сином: "Діти розповіли, що це санітарка. Санітарка з одним з хлопців. Разом вони його били".

Жінка написала заяву у прокуратуру. Санітарку звільнили з роботи. Але до кримінальної відповідальності нікого так і не притягнули. Винних у побитті хлопця слідство не знайшло.

Вже приблизно 15 років Ніжинським дитячим будинком інтернатом керує Гармаш Олена Василівна. І попри скандали їй навіть догани не виписують.

112.ua

Подейкують, у директорки дуже хороші зв’язки з керівником обласного управління департаменту соцзахисту Олегом Русіним.

За словами вихованців Ніжинського інтернату, у закладі часто розкрадають гуманітарну допомогу та харчі.

Те, що директорка возила смаколики чернігівським чиновникам, сироти бачили наочно.

Про усі відомі нам факти зловживань та катувань у Ніжинському інтернаті ми повідомили міністру соцполітики. Андрій Рева пообіцяв провести перевірку. Про результати інспекції ми обов’язково розповімо.

* * *

З Білопільського інтернату Сумської області ми отримали відеозвернення.

"Світлана, привіт. Ми тебе дуже просимо, щоб ти до нас приїхала якнайскоріше. Щоб нас не обзивали. Не ображали", - говорилося у зверненні місцевих хлопців.

Спочатку зустрічаємося з хлопцями за межами закладу. Це Микола Базилюк.

112.ua

"По потилиці дають. Можуть шваброю вдарити. Шваброю, щоб рукою не бити, можуть вдарити добряче. Хворі не вміють говорити. А вони б’ють тих, хто не вміє говорити", - говорить Микола.

Постоялець інтернату розповідає: персонал силою їх змушує працювати замість себе.

"Туалети миють підопічні. Бо співробітники не хочуть мити", - говорить хлопець.

А на цьому фото один із вихованців одягнений у халат на голе тіло. Так над ними знущаються.

"Вдягають халат, забирають весь одяг, директор забирає до себе в кабінет. І ходиш у халаті. Місяців два-три можеш ходити. Нижньої білизни нема. Знімають, забирають", - розповідає Микола.

112.ua

У Білопільському інтернаті проживають хлопці з вадами фізичного та розумового розвитку. Наймолодшим по 4 роки. Найстаршим – 35.

Директор підтверджує, що підопічних за проступки дійсно змушують одягати халати, але на вулицю нікого не виганяють.

Нічого принизливого у такому покаранні керівник інтернату не вбачає: "Це є нормальним явищем. Тому що людина повинна відчувати, що є певні рамки, які не може собі дозволити переступити".

Адміністрація божиться: мити вбиральні пацієнтів теж не змушують.

Одначе журналісти таки знайшли хлопця, який фігурує на відео.

Мабуть, щоб відволікти увагу від проблем, директор взявся проводити журналістам екскурсію.

В інтернаті справді хороші умови проживання. На території є стоматологічний кабінет. За гроші меценатів облаштували тренажерний зал.

112.ua

Тим часом на очах у журналістів один із вихованців звинуватив директора у побитті.

– Ви так за руку мене взяли і заламали мені руку.

– Не хочу коментувати.

– Це була чиста правда.

– Не хочу коментувати.

Згодом про рукоприкладство заявив ще один постоялець: "Завів в кабінет, закрив двері, підняв руку і вдарив мене".

Але директор усе це називає вигадками. І натякає на психічний стан підопічних.

Далі репортерам вирішили показати підсобне господарство. За свинями, козами та коровами доглядають підопічні. Це називається трудотерапія.

Але хлопці нарікають: їх змушують батрачити, наче рабів. Мовляв, тих, хто відмовляється працювати, завгосп "надихає" стусанами.

Завгосп Олег Красько розпускання рук заперечує: "Це ж хворі діти. Вони поміж себе навіть конфліктують. Просто розбороняю. Як біжить, то може прийдеться і штовхнуть".

112.ua

Але найстрашніше в інтернаті – карцер. Це тісне підвальне приміщення. Такі самі є в тюрмах.

Директор лише знизує плечима: "Ну я цього не буду коментувати. Бо тут коментувати нічого".

* * *

Про те, що в інтернатах процвітає знущання, в офісі Уповноваженого з прав людини знають.

"Ознаки побиття, ознаки застосування насильства. І у нас теж є 5, по-моєму, кримінальних проваджень, по різних психоневрологічних і дитячих будинках-інтернатах, які порушені саме за такими фактами", - говорить працівник Департаменту реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Олена Темченко.

Одначе правоохоронці борються вже з наслідками, а щоб вирішити першопричину проблем, повинне підключитися Міністерство соцполітики.

Але міністр Андрій Рева каже, що в країні є важливіші справи: "По великому рахунку, маючи величезну кількість проблем соціального характеру всередині країни, не завжди руки доходять до цієї закритої системи".

Як подолати знущання та зловживання в інтернатах, міністр не знає.

На відміну від чиновників, комплексне бачення є у волонтерів.

Чернівці. Цей заклад називається Центр доброти Мрія Марти. Його у 2017-му заснувала благодійниця Марта Левченко.

Зараз тут проживає десять жінок з дітьми, яких хотіли позбавити батьківських прав.

Вже понад рік у центрі з донькою живе Ольга Герега. Вона сама виросла в інтернаті. З інтернату вона вийшла вже з алкогольною залежністю.

Та коли соцслужби вирішили забрати від неї доньку, Ольга взялася за голову і сама знайшла волонтерів.

Із центру жінок виписують лише після того, як вони позбудуться проблем та знайдуть достойну роботу.

Насправді в інтернатах переважно перебувають не сироти, а діти, у яких є батьки, але в них проблеми з алкоголем.

Зараз в Україні система влаштована так, щоб не напоумити соціально безвідповідальних батьків, а забрати в них дітей.

До 2026-го року в Україні планують відмовитися від інтернатів. Їх замінять центрами сімейного типу. А наразі інтернати залишаються пережитком Радянського Союзу, місцем знущань та катувань.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>