День "Ліверпуля", ніч "Реала" : Як Київ провів фінал Ліги чемпіонів

Це був довгий день

День "Ліверпуля", ніч "Реала" : Як Київ провів фінал Ліги чемпіонів

Це був довгий день

26 травня Київ став центром світового футболу: на столичному "Олімпійському" відбувся фінал Ліги чемпіонів УЄФА, в якому зійшлися іспанський "Реал" і англійський "Ліверпуль". Про настрої в місті в день гри, гучних англійських уболівальників, безперервні співи і дуже дивний матч читайте у спеціальному репортажі 112.ua.

Перші ознаки фіналу в Києві проявилися ще в Одесі. На привокзальній площі тільки по червоних футболках можна було легко нарахувати понад десяток фанатів "Ліверпуля" з різних країн світу. Оскільки потяг був ранковий, обійшлося без співу. Але двоє англійців, що сиділи поруч, після недовгої бесіди та короткого сну дістали пиво і почали налаштовуватися на великий день заздалегідь. Про те, що це англійці, стало зрозуміло не відразу: в кокні, на якому говорили хлопці, знайомі слова можна було впізнати тільки в той момент, коли вони пригальмовували свою промову.

Київ зустрів поїзд спекотною погодою, великим скупченням поліції в місті і ще більшою кількістю гостей, які щосили заповнювали собою парки та кафе. Навіть над далекими від центру приватними секторами луною носився хоровий спів безсмертної You'll never walk alone. Головний гімн уболівальників всього світу (і насамперед "Ліверпуля") лунав сьогодні багато і постійно. 
Офіційна фан-зона фіналу Ліги чемпіонів на Хрещатику мала масштабний і різноманітний вигляд. Варіантів, чим себе зайняти, було предостатньо. Але щоб взяти у чомусь участь, довелося б вистояти серйозну чергу, причому людей було багато і в черзі на пробиття пенальті по воротах фанерного воротаря, і за їжею. 

Під час Євро-2012 фан-зона стала центром, місцем збору уболівальників. Цього разу було таке відчуття, що на головну вулицю міста приїхали тільки кияни. Іноземну мову було чути (у місті не було місць, де її не було чути), але переважали українська та російська мови. Зрідка де-небудь під фонтаном група вболівальників заспівувала, але надовго це не затягувалося.

За кордоном фан-зони жив туристичний Хрещатик, яким важко було пересуватися, але подивитися було на що. Київські представники галузі вуличних розваг крутилися щосили, щоб цей день забезпечив їм найближчі декілька років життя. Уздовж натовпу, що проходив, стояли хто завгодно: жива постать Хижака, класичні хлопці з мавпочками, совами і голубами, художники-карикатуристи. Забезпеченням центру духовністю перед фіналом Ліги чемпіонів зайнялися місіонери, чиї стенди різними мовами оточили Майдан. Роздавали свої книги кришнаїти. Був навіть чоловік із картонкою, як з американських фільмів, про те, що "Бог нас всіх покарає". Загалом, погуляльникам не давали нудьгувати ані секунди.

Зовсім інший рівень свята був у парку ім. Шевченка. Там під суворим поглядом з-під брів Тараса Григоровича фанати "Ліверпуля" облаштували фанатський табір. Сам пам'ятник вздовж кола рівно обвісили плакатами і гаслами на тему величі "червоних",: Юргена Клоппа, Салаха та інших улюбленців "Енфілда". Зелений прямокутник навпроти Червоного корпусу КНУ убрався до кольору будівлі.

Фанів було чути далеко за межами парку. Вже на підході повз пройшов чоловік з ящиком пива в руках. Нетвереза хода видавала, що він несе не перший ящик за сьогодні і, мабуть, не останній, враховуючи, що до матчу було ще кілька годин. У глибині парку було обладнано сцену, навколо якої зібралися найактивніші фани для централізованого пияцтва, співу, танців і обіймів. Робилося це голосно, з шумом і радістю в голосі. Їм хотілося підспівати, але симпатії до "Реала" дозволяли лише посміхатися і так співчутливо думати: мовляв, "це ви зараз такі веселі...". 

Навколо стадіону, де було облаштовано пішохідну зону, було спокійніше. Тут здебільшого гуляли літні вболівальники, сім'ї. Вони теж легко включалися у спів гімнів улюблених команд, але на відміну від по-курортному туристичного Хрещатика або біснуватого парку ім. Шевченка, тут панувала атмосфера променаду. 

Одним з улюблених занять дня став підрахунок футболок, в яких гуляли люди. Що надіти, коли йдеш на футбол і грають "Реал" і "Ліверпуль"? Варіантів виявилося предостатньо. Крім очікуваних збірних України, "Динамо" і "Шахтаря" (чорт, ну це ж Київ!), було помічено кольори "Барселони" (це можна пояснити особливою нелюбов'ю до "Реала"), "Арсенала", "Боруссії", "Ювентуса", "Палмейраса", "Корінтіанса", збірних Еквадору, Франції та Бразилії. Футбол об'єднує, як то кажуть. 

Наближався вечір, а разом з ним і час початку матчу. Дедалі більше людей оплачували рахунки в обвішаних прапорами кафе, згортали пікніки на парапетах і починали рухатися в бік стадіону. Фанати "Ліверпуля" збиралися на виході з парку, щоб величезним червоним і не найрівнішим маршем пройтися до Троїцької площі. Розтягнутий потік рухався тілом міста просто в його сьогоднішнє серце - "Олімпійський". Ніби червоні тільця крові людини, що своїм співом, як киснем, фани наповнювали життям та енергією довкілля. Їхнє "оле-оле-оле" передавалося моментально. Кожен чоловік, жінка або дитина у футболці з ліверпульським птахом на грудях, лише зачувши знайомий заспів, підводив руки вгору і підключався до співу. Киянам залишалося лише знімати видовище на телефон з приголомшеними посмішками на обличчях. 

Після короткого огляду на кордоні біля будівлі оперети потрапляєш на простору Троїцьку площу, якою спокійним кроком йшли фанати обох команд. Відвідувачам "Олімпійського" моментально було запропоновано варіант за 10 євро сфотографуватися з двійником лідера "Ліверпуля" Мохаммеда Салаха. Таких охочих зібралося в чергу з десятеро. Вболівальники з будь-якого розмірами прапорами, шарфами і банерами фотографувалися на тлі світлої чаші стадіону. На турнікетах стюарди та охоронці казали "хеллоу" та мовою жестів пояснювали прохання показати вміст сумок і кишень.

Роботу УЄФА з пресою поставлено на найвищому рівні. Кожен етап (від отримання акредитації і до виходу зі стадіону) облаштовано чітко за допомогою навігації, супровідних листів. Навіть склади команд у SMS відправили. Враховуючи, що представників ЗМІ на матчі зібралося понад тисячу, логістика забезпечення всіх робітників місцями заслуговує на найвищу оцінку. На всій території стадіону стояли стюарди, які, посміхаючись, швидко реагували на будь-який запит з боку відвідувачів. Єдина черга, в якій довелося побувати, стояла до вбиральні в перерві матчу. 

За годину до початку футболу фанати "Ліверпуля" і "Реала" заповнили собою бокові трибуни. "Червона армія" розташувалася за Бессарабськими воротами, вболівальники "Реала" засіли навпроти. Англійці ані на мить не припиняли співати. Країна, яка придумала футбол, вчергове показувала планеті, як треба вболівати за своїх. Диктор почав оголошувати склади команд. Найголосніше стадіон загудів на ім'я Кріштіану: праворуч голосно вигукнули "Роналду!", а ліворуч відповіли гучним "у-у-у!".

А потім з динаміків київського стадіону зазвучав перебір You’ll Never Walk Alone, і арена завмерла, затамувавши подих, для того щоб через мить у містичному єднанні заспівати гімн "Ліверпуля" і, за неофіційною версією, всіх уболівальників світу. Відірвати погляд від цього дійства просто неможливо. Такі моменти хочеться пережити ще раз, щоб просто заново зрозуміти свої емоції. Якщо під час маршу до стадіону було відчуття сили і могутності, то You’ll Never Walk Alone заряджала любов'ю. Фани "Ліверпуля" пишалися своєю командою, фани "Реала" - своєю, а кияни - містом, який вмістив у себе всю цю любов.

Офіційне відкриття з виступом британки Dua Lipa відбулося у класичних традиціях для подібного роду шоу. Потішила поява ямайця Шона Пола, який допоміг виконати головний хіт співачки No Lie. Хореографія і танці з висоти виглядали масштабно і зі смаком. Але всі хотіли головного видовища - футбольного матчу.

А потім під гімн Ліги чемпіонів на газон "Олімпійського" вийшли гравці, які мали між собою визначити звання кращої команди Європи. У цей момент мадридські вболівальники продемонстрували свою "відповідь Чемберлену" - величезний банер Hasta el final, vamos Real! ("Вперед, "Реале", до самого кінця"), підфарбований синьо-білими трибунами. 

Розпочався матч. "Ліверпуль" понісся атакувати, але "Реал" з дивовижним спокоєм відбивався. А потім капітан "вершкових" Серхіо Рамос грубо зіграв з головною надією "Ліверпуля" -  єгиптянином Мохаммедом Салахом. Ліворуч засмучено загули. Потім форвард зі сльозами на очах залишив поле, а всі навколо почали згадувати травму Роналду у фіналі Євро-2016 і проводити аналогії з тим поєдинком. Зі стадіону Салаха відразу повезли до лікарні.

Травма Дані Карвахаля, яка трапилася за декілька хвилин і може коштувати йому, як і Салаху, участі на чемпіонаті світу, не викликала такого ж емоційного відгуку на стадіоні. Гра зменшила оберти. Щоб вибухнути після перерви. Воротареві "Ліверпуля" німцеві Лорісу Каріусу київський фінал буде снитися у страшних снах. Але ніхто, крім нього самого, не винен у тому, що він викинув м'яч прямісінько на ногу Каріму Бензема у своїй штрафній. Так помилятися у фіналі Ліги чемпіонів просто не дозволено. 

"Ліверпуль" - команда з характером. Виявляти його довелося вже після відходу лідера атаки Салаха, але зараз потрібно було вкластися максимально. Підопічні Клоппа, який стрибав біля крайки, зробили це і зрівняли рахунок. Садіо Мане своїм ударом після подачі кутового змусив "Олімпійський" радісно загриміти. 

Потім на поле вийшов Гарет Бейл. Валлієць, колись найдорожчий футболіст світу, зараз не має постійної ігрової практики в "Реалі". Але свої 19 голів за сезон він забив. І два з них ще довго обговорюватимуть. Як сказав сам Бейл після матчу, "я побачив, що Марсело подав, а я подумав: "Чом би й ні?" і пробив через себе". Під час підготовки до фіналу ми збирали кращі голи в історії фіналів Ліги чемпіонів. З цього моменту удар Бейла очолює цей список. 

Третій гол у ворота "Ліверпуля" стався після ще однієї дурнуватої помилки воротаря Каріуса. Якщо не впевнений, що намертво впіймаєш м'яч, варто відбивати його кулаками. Німець так не зробив, і м'яч після дальнього, але досить простого удару Бейла від рукавичок голкіпера влетів у сітку воріт. 3:1 і чітка впевненість у перемозі "Реала". Навіть у гравців "Ліверпуля" перестало виходити атакувати. Кінцівки матчу у "червоних" протягом сезону були найслабшою ланкою. І цей поєдинок не став винятком.

Тож фінальний свисток зупинив єврокубковий сезон під час атаки "Реала". Мадридці кинулися на поле святкувати неймовірну третю поспіль перемогу в Лізі чемпіонів. "Реал" вчергове довів свій високий статус. 13 перемог у головному турнірі світу ще дуже довго ніхто не зможе досягти.

Поки гравці "Реала" обіймалися, англійці вирушили до уболівальників, які не припиняли співати, дякувати. Ті, розуміючи, що гравці вичавили із себе всі можливі сили, гучними оплесками подякували у відповідь. Після отримання образливої медалі фіналіста Ліги чемпіонів хлопці у червоному відійшли в бік, щоб подивитися, як Серхіо Рамос підніме четвертий за кар'єру Кубок чемпіонів УЄФА. Небо над "Олімпійським" висвітлили спалахи феєрверку, які поставили крапку у святі футболу.

У залі для прес-конференцій вільних місць практично не залишалося. Протягом 15 хвилин журналісти вже були готові слухати коментарі тренерів. Стукіт клавіш ноутбуків безперервним тріском ішов з усіх усюд. В усі сторони світу з Києва різними мовами мчали звіти про побачений поєдинок. Після хвилі шепоту і стуку двері колективне друкування завмерло - до залу увійшов тренер "Ліверпуля" Юрген Колпп.

Німець англійською почав відповідати на запитання преси. Практично завжди активний Клопп намагався усміхатися і жартувати. Але на запитання "Як ви?" зізнався, що почувається паршиво і на його команду чекає сумна і мовчазна поїздка додому. У його колеги з "Реала" Зінедіна Зідана про самопочуття не питали. Всіх більше цікавило питання про майбутнє Роналду в клубі. Француз терпляче кілька разів повторив, що не знає нічого, але хоче, щоб Кріштіану залишився в "Реалі". Потім прес-офіцер подякував присутнім за роботу, і журналісти попрямували до виходів.
До цього моменту площа перед "Олімпійським" вже спорожніла. Рідко де прогулювалися групки вболівальників. Представники поліції та Нацгвардії траплялися дорогою частіше, ніж нічні погуляльники.

Біля входу в метро "Площа Льва Толстого" голосно співали "Это всё, що останется после меня" ДДТ, немов натякаючи на всюдисуще сміття, яке вже почали прибирати міські служби. Довгий шлях під назвою "Фінал Ліги чемпіонів у Києві" завершився, хоча подібне переживання ще довго спливатиме в пам'яті. Тепер Суперкубок, так, УЄФА?

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...