banner banner banner

Як повернути Донецьк: Страхи жителів окупованого міста

Президент Петро Порошенко вважає, що українці мають усі можливості найближчим часом співати гімн України і футбольний гімн у Донецьку під жовто-блакитними кольорами. Але не все так просто

Як повернути Донецьк: Страхи жителів окупованого міста
Фото з відкритих джерел

Президент Петро Порошенко вважає, що українці мають усі можливості найближчим часом співати гімн України і футбольний гімн у Донецьку під жовто-блакитними кольорами. Але не все так просто

9 травня сусідка Ольга Миколаївна витягла мене подивитися на "свято" в Донецьку.

"Ти подивися, скільки людей! Десятки тисяч! Вони всі заодно – вони проти повернення України. І коли бачиш таку кількість, розумієш: назад дороги немає, України тут вже не буде. Що б хто не говорив і на що б не сподівалися", – повторювала Ольга Миколаївна, вітаючи прапорцем "ДНР" демонстрантів.

"По-перше, тут не тільки Донецьк, а люди з усіх міст "республіки". По-друге, їх об'єднала не ненависть до України і не віра у "ДНР" (точніше, не всіх). Їх об'єднав День Перемоги і пам'ять. По-третє, тут, думаю, чимало тих, хто хотів би, щоб цей хаос закінчився, і сюди повернулася справжня державність", – спробувала м'яко парирувати я.

"Нічого не вийде. "Республіка" корінням проросла і з кожним днем зміцнює свою державність. Ці люди не просто не хочуть повернення України, вони навіть його бояться. До цього життя ми вже звикли, а що на нас чекає за України? Нам розповідають лише про жахи, які там діються і які при зміні влади прийдуть сюди. Тому дуже багато ризиків, занадто багато знову можемо втратити. Я вже не кажу про війну, руйнування, смерті й те, що люди по обидва боки один на одного озлоблені", – продовжувала Ольга Миколаївна.

Пропаганда в "ДНР" за два роки свою справу зробила і продовжує віддаляти тих же донеччан (звичайно, не всіх, але більшість) від вільних територій. І якщо запитати у звичайних мешканців, що вас лякає при поверненні України, то у відповідь почуєш приблизно такий перелік.

Насамперед високий страх перед так званими правилами війни – "переможець отримує все", "три дні на розграбування", в цьому ж рядку йде поняття "зачистки". "Це буде жорстокий, кривавий прохід з безглуздими вбивствами, безсистемним грабіжництвом та ґвалтуваннями", – залякують "денерівські" ресурси. Ви, можливо, здивуєтеся, але я зустрічала в Донецьку людей, які реально вірять у "концтабори для сепаратистів". "А як не вірити, коли по телевізору ці історії крутять. І всі знають, що покинуте будівництво під Жданівкою повинно було стати концтабором, що там навіть крематорій є. І під Маріуполем такий же. Нам показували". Сюди ж додаємо страшилки про "геноцид російськомовного населення", "розіп'ятих хлопчиків" і т ін. І ніякі твої пояснення не перебивають "віру в телевізор".

"На нас вже навішали ярлики: спочатку сепаратисти і терористи, тепер колаборанти, які живуть під окупантами. Зараз такі вигуки лунають здалеку. А якщо ми повернемося в Україну, то об нас ноги витиратимуть. Всі ці міністри, командири та інша місцева еліта першими ж до Росії дременуть. Нам, пересічним, і раніше тікати було нікуди, а з таким зубожінням і поготів. Тому, звичайно, боїмося", – включається в розмову Віра, дочка Ольги Миколаївни.

Новини за темою

Є побоювання і побутового рівня. Наприклад, страх втратити роботу. Вчителям розказують: позаяк вони викладали за антиукраїнськими програмами, Україна їм цього ніколи не пробачить. Аналогічно лікарі, які змушені були лікувати й бойовиків. Так само й ті ж підприємці, які перереєструвалися і платять податки в "ДНР".

Окрема тема – позики. На окупованих територіях частина людей залишилася з автомобілями, квартирами, придбаними в кредит. Вожді "ДНР" як мантру повторюють: ані копійки українським банкам, живіть у своїх квартирах, "республіка" вас не залишить. У 2014 р. звідси пішла банківська система, хоча через посередників і зараз можна "закинути" гроші на українські рахунки. Але багато хто втратив роботу, рівень доходів скоротився в рази. Яке там погашення кредитів! Тут хоча б на продукти і ліки вистачило! А відсотки ростуть, а штрафні санкції лякають. А банки не поспішають з поясненнями. При цьому ми розуміємо, що "нові еліти" віджали все, що хотіли, живуть у розкоші за чужий рахунок і заради захисту свого "майна" готові цілодобово говорити й про "хунту", і про "фашисти біля наших воріт".

Питання з приводу записів у трудових книжках та стажу роботи. Чи вони будуть враховуватися або ці роки просто викреслять з життя? У "ДНР" жінки на пенсію йдуть у 55 років. Мало хто при переході на українську систему захоче втрачати ці п'ять років. Та й взагалі, що буде з документами, позначеними печаткою у вигляді двоголового орла (або, як кажуть у Донецьку, у вигляді "курки")? Хто міг, той підстрахувався і має дві трудові книжки: одна – з печаткою-тризубом, інша – з орлом-куркою. За таким принципом оформляють документацію, наприклад, підприємства, що працюють за подвійним "стандартом": сплачуючи податки в Україні та в "ДНР". Але більшість сидить "на орлі". Начебто це все дрібниці, але вони чіпляються одна за іншу і підсилюють цей страх перед українським майбутнім.

А як бути випускникам з атестатами та дипломами? Як, взагалі, дітей перебудовувати на нову систему, якщо їм вже майже два роки в дитсадках, школах і вишах "втокмачують", що Україна – ворог, а "Гіві" та "Моторола" – герої? Це найболючіше питання.

"А я переживаю, що пенсіонерам при Україні в Донецьку не вижити. Ось ми по дві пенсії отримуємо. Не всі, але багато хто. Так, у частини після перевірок зараз забрали українські виплати, але моя знайома вже їздила і все відновила. А я відразу оформила видачу пенсії в Україні саме на поштовому відділенні (місто не назву, не проси), раз на місяць зять мене возить отримувати. Таких, як я, перевірки не зачепили. Але навіть якщо буде одна тутешня пенсія, то з голоду не помремо. Все-таки щомісяця отримуємо продукти від Ахметова, плюс від його фонду я ліки маю. Тут працюють волонтери. З трудом, але й російську гуманітарку раз на квартал вибити можна. У "ДНР" пільги у нас, старих, всі збережено, а в Україні їх переглядають. А потім доведеться лише на одну українську пенсію жити, без гуманітарки і пільг? Я вже мовчу про нові комунальні тарифи в Україні! А що буде з нашими платежами за квартири, які ми два роки носимо в Центробанк? Що, заново платити чи як?" – запитує інша сусідка Світлана Сергіївна.

Пенсіонери, люди середнього віку згадують, а молодь за ними повторює, і тему декомунізації. Зараз вони живуть в оточенні свого, в тому числі й радянського минулого, з пам'ятниками Леніну, з проспектами Дзержинського тощо. І те, що в "ДНР" вся ця "спадщина" на місці, ще одна теза пропаганди в тему "Україні тут не бути".

"У нас стільки руйнувань, стільки людей втратили житло. Це ж відновлювати і відновлювати. І що, Україна буде це робити? Ми ж їздимо в той же Слов'янськ, Дзержинськ, Маріуполь. Ось як в 2014 р. будівлі там обстріляли, так ці руїни й досі стоять. Ми ж на це дивимось і розуміємо: якщо в української влади за два роки до цих міст руки не дійшли, то з нашими порівняними із землею районами і селищами, затопленими і порізаними шахтами, вивезеними заводами взагалі не впораються", – зітхає Віра.

І ось після кожної тези співрозмовниці мене запитують: ну як це питання Україна буде вирішувати? А як це? Що у Києві кажуть, ти ж там часто буваєш? Може, просто сюди інформація не доходить? Мені ж їм, за великим рахунком, і відповісти нічого.

"Ну а якщо Росія віддасть наказ своїм піти? За ними виїдуть захарченки, мотороли та інші. Україна відновить кордон. Що будете тоді робити?" – запитую я.

"Будемо миритися. Але нікуди не поїдемо. А дулю в кишені сховаємо", – спокійно відповідає Ольга Миколаївна, і видно, що і повороту подій у бік України вона не виключає.

Новини за темою

"А ви не розумієте, що позбавляєте нормального майбутнього, освіти, сучасних знань, документів міжнародного зразка, подорожей країнами та ін. своїх дітей, онуків? Заради чого? Заради "незабудемнепростім"? Заради "хочу" саме літніх людей?" – продовжую сперечатися я.

"Може, в чомусь ти й права. Я ось іноді думаю, що "ДНР" – це кладовище тварин. Нас, старих, доля привела сюди вмирати. А нам все одно за кого останні роки доживати, головне – в своєму домі, в своєму ліжку, на батьківщині. Так ми влаштовані. А діти? Ну, якщо їм не сподобається, завжди зможуть виїхати. В принципі, багато роз'їхалися. З роботою тут погано. А Росія нам пенсії буде платити роками. Он, на Придністров'я подивіться. І платять, і платять, хто б що не говорив", – замислилася Світлана Сергіївна.

"Так, не розкисати! Все буде добре, тому що занадто довго було погано", – спробувала підбадьорити подругу Ольга Миколаївна.

44-річна Віра мовчала і теж думала про сина, про невістку, про внучку, які ще влітку 2014-го виїхали у визволене місто. І що бачить вона їх тепер не частіше ніж раз на півроку. І якщо цей "конфлікт", який чиновники бояться офіційно визнати війною, затягнеться надовго, і хтось вирішить-таки реалізувати проект "Стіна", то вона і зовсім може не побачити. "ФРН і НДР. Ось до чого ми йдемо", – тихо сказала Віра.

Новини за темою

Але буквально за пару годин мої співрозмовниці включать у Донецьку телевізор, з динаміків посиплеться а-ля "Як добре в країні радянській жити", "Незважаючи на... наша республіка... в єдиному пориві", "І ось на площу виходять працівники Кіровського району! Ура, товариші! – Ур-р-р-а-а-а!". І поки Україна не рефлексує на елементарні страхи жителів того ж Донецька, пропаганда продовжує капати, вербувати, зомбувати і віддаляти.

Ліна Грач

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>