Як один польський закон зачепив інтереси не однієї країни

У ніч проти 1 лютого 2018 р. польський Сенат проголосував за закон "Про Інститут національної пам’яті" (далі – ІНП), ухвалений Сеймом наприкінці січня. Документ містить пункти, які передбачають покарання за "заперечення злочинів українських націоналістів", а також штрафи і тюремні терміни за публічні заяви про причетність поляків до Голокосту. Крім того, що цей документ відразу засудили США та Франція, він став причиною дипломатичної кризи в стосунках Польщі з Україною та Ізраїлем. Попри негативну реакцію світової спільноти, 6 лютого президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, передав його до конституційного суду і лише в середині лютого окремі польські високопосадовці допустили, що суд може врахувати побоювання української сторони. Чому Польща, яку донедавна вважали безспірним "адвокатом" України в її євроінтеграційних прагненнях, пішла на такий сумнівний крок? І чи насправді український націоналізм так глибоко турбує польських можновладців?

Як один польський закон зачепив інтереси не однієї країни
Фото з відкритих джерел

У ніч проти 1 лютого 2018 р. польський Сенат проголосував за закон "Про Інститут національної пам’яті" (далі – ІНП), ухвалений Сеймом наприкінці січня. Документ містить пункти, які передбачають покарання за "заперечення злочинів українських націоналістів", а також штрафи і тюремні терміни за публічні заяви про причетність поляків до Голокосту. Крім того, що цей документ відразу засудили США та Франція, він став причиною дипломатичної кризи в стосунках Польщі з Україною та Ізраїлем. Попри негативну реакцію світової спільноти, 6 лютого президент Польщі Анджей Дуда підписав закон, передав його до конституційного суду і лише в середині лютого окремі польські високопосадовці допустили, що суд може врахувати побоювання української сторони. Чому Польща, яку донедавна вважали безспірним "адвокатом" України в її євроінтеграційних прагненнях, пішла на такий сумнівний крок? І чи насправді український націоналізм так глибоко турбує польських можновладців?

Націоналізм: польська та українська версії

Ключовою проблемою в загостренні дипломатичної кризи між Україною та Польщею стали поправки до закону "Про ІНП", які стосуються українських націоналістів та заперечення їхньої діяльності. Як зазначають польські законотворці, метою внесених змін є "відновлення історичної справедливості" стосовно чесного польського імені. Так, у статті 1 нової редакції закону "Про ІНП", в якій йдеться про злочини, скоєні проти польського народу, до "нацистських та комуністичних" додається відсутня раніше графа про "злочини українських націоналістів та членів українських організацій, що співпрацювали з Третім Рейхом". Окремий підпункт "2а" тієї ж статті детальніше розписує, що слід розуміти під такими злочинами: "…акти, вчинені українськими націоналістами в 1925-1950 рр., засновані на застосуванні насильства, тероризму або інших форм порушень прав людини щодо окремих осіб або груп населення. Злочинність українських націоналістів і членів українського формування, що у співпраці з Третім Рейхом брали участь у знищенні єврейського населення і геноциді громадян Другої республіки в районах Волині і Східної Галичини".

Новини за темою

А після статті 55 закону додаються нові статті 55а) і 55b) в такій редакції: "Ст. 55а. 1. Хто публічно та фактично приписує польській нації чи польській державі відповідальність, у т. ч. спільну, за нацистські злочини, вчинені Третім Рейхом, визначені в ст. 6 Статуту Міжнародного військового трибуналу в додатку до Угоди про міжнародну відповідальність і покарання головних військових злочинців країн європейської осі, підписаної в Лондоні 8 серпня 1945 р. (Dz. U. 1947 року poz. 367), або інші злочини, що становлять злочини проти миру, людяності або військові злочини або в інший спосіб грубо знижують відповідальність реальних виконавців цих злочинів, каратиметься штрафом або позбавленням волі на строк до трьох років".

"Ст. 55b. Незалежно від положень, що діють у місці, де було вчинено злочин, цей закон застосовується до польського громадянина та іноземця у разі вчинення злочинів, зазначених у ст. 55 і ст. 55a".

В Україні ухвалення цього закону пов’язують із зростанням ваги націоналістичних сил у польському суспільстві та при владі. деться про різного роду праві, праворадикальні сили, серед них і керівна "Право і справедливість", яка з 2003 р. говорить про геноцид на Волині, про злочини українських націоналістів. Намагалися різними способами закріпити в суспільній свідомості односторонню вину українців у польсько-українському конфлікті, намагаються грати на прагненні частини польського суспільства бачити себе виключно жертвою історії, щоб позбавити його необхідності відповідати", – вважає директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, якого поляки зробили персоною нон ґрата.

Новини за темою

Для з’ясування питання, чому ж польський націоналіст не любить українця, професор Інституту міжнародних відносин Варшавського університету Анджей Шептицький провів відповідне дослідження. За його результатами виявилось, що польський націоналіст не має жодних непорозумінь з українським народом загалом. Водночас він відчуває ненависть до "бандерівців" та їхньої ідеології. Але лише тому, що не є компетентним у питаннях українського національного руху, його розвитку, боротьби з радянським режимом та причинах загибелі українців на польсько-українському кордоні. Поряд з тим цей націоналіст ненавидить й іноземців (українець до цієї категорії не належить). На його думку, Польща має бути національною і католицькою, дотримуватися гасла: "Бог – Честь – Вітчизна".

Поряд з цим частина українського суспільства продовжує вважати українських націоналістів героями, які здобували незалежність для України. А спроби наступу Польщі на таку ідеологію вважає вигідною для Росії. "Сейм Польщі може з цього приводу ухвалювати будь-які закони, але вони ніколи не змінять нашого ставлення до людей, які билися і вмирали тільки за те, щоб на українській землі не було окупантів, а була незалежна держава української нації… Поляки також мають розуміти, що сьогодні їм аплодує Москва, але вже завтра московський чобіт може топтати їхню землю. Принаймні так було вже не один раз", - вважає голова ОУН Богдан Червак.

Як бачимо, об’єднує ці дві сторони "бандерівська ідеологія". От тільки в польського націоналіста вона викликає ненависть, а в українського – гордість. Проте називати закон "Про ІНП" "антибандерівським" є некоректним, вважає доктор історичних наук, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак. "Трактування польського закону як "антибандерівського" є надто вузьким. Він насамперед спрямований проти попередньої влади і теперішньої опозиції. Качиньський і його влада каже, що попередня влада проводила "політику сорому" щодо поляків. Вона визнавала злочини, які чинили поляки щодо інших народів (насамперед щодо євреїв). Підрахунки показують, що поляки під час Другої світової війни вбили більше євреїв, аніж німців. У 2000-х р. про це була велика польська дискусія, і польський уряд, і польська церква це визнали і вибачилися. Тепер же польська влада вважає, що це була не лише велика помилка, але великий сором. І тепер ми (ред. – чинний польський уряд) будемо проводити "безсоромну" політику відновлення власної національної гідності", – зазначає він.

Новини за темою

На перший погляд може здатися, що в основі всього лежить виключно історичне непорозуміння. Проте придивившись, стає очевидно, що причини суперечливих змін до польського закону "Про ІНП" заховані куди глибше, а мета їх – значно ширша.

Причина появи, трактування, реакція

За словами оглядачів, цей закон не є великою несподіванкою. Проект закону "Про ІНП", в якому йдеться, що заперечення "злочинів українських націоналістів" має переслідуватися нарівні із запереченням злочинів нацистського та комуністичного режимів, було подано правою політичною партією Kukiz'15 півтора року тому. Це майже одночасно з резолюцією, згідно з якою події під час Другої світової війни на Волині названо геноцидом польського народу. От тільки її Сейм Польщі підтримав влітку 2016 р., а проект Kukiz'15 на той час керівна партія "Право і Справедливість" (далі – ПіС), відклала до листопада 2017 р. Однак і тоді розгляд не відбувся через підготовку візиту Анджея Дуди до України.

Фото з відкритих джерел

Щодо поправок до закону "Про ІНП" заговорили аж 26 січня нинішнього року в контексті широкого висвітлення в місцевих ЗМІ діяльності неонацистів і звинувачень влади у поблажливості до них. У результаті дискусії у стінах Сейму силами Kukiz'15, ПіС і партії ПСТ (Польська народна партія) відповідний документ було узгоджено у третьому читанні. Із 414 депутатів за нього проголосували 279, 5 – проти, 130 депутатів, переважно від "Громадянської платформи" та "Новочесної", утрималися.

На такі зміни в Сеймі негайно відреагувало МЗС України з недвозначним натяком, що Польща "вкотре використовує українську тематику у внутрішній політиці, а трагічні сторінки спільного історичного минулого продовжують політизувати". Українське відомство висловило сподівання, що верхня палата польського парламенту "виявить політичну мудрість у питаннях, які можуть негативно вплинути на розвиток двосторонніх відносин". Та попри таку реакцію з боку України, у польському Сенаті зусиллями більшості сенаторів "ПіС" в ніч проти 1 лютого було вирішено, що законопроект у нинішній версії є повністю прийнятним. За словами парламентарів керівної партії, якщо в законопроекті "Про ІНП" і є певні суперечності, неточні чи не до кінця зрозумілі визначення, то це не привід відступати під тиском із-за кордону.

Така непохитність може бути зумовлена реальною занепокоєністю Польщі епізодичними звинуваченнями на її адресу щодо причетності до злочинів, скоєних під час Другої світової війни. Найвідомішим прикладом цього стала книга американського історика польського походження Яна Томаша Гросса, який саме поляків, а не нацистів, звинуватив у масовому знищенні євреїв у невеличкому польському містечку Едвабно влітку 1941-го. Як наслідок, польський ІНП був змушений провести ґрунтовне розслідування з цього приводу, в результаті якого, хоч і частково, але погодився з інформацією Гросса. Звісно ж, поляки намагаються не згадувати про такі "темні" факти своєї історії. "Мета закону полягає в тому, щоб відповісти на періодичну проблему наклепу на Польщу, яку іноді зображують як країну-злочинця під час Другої світової війни, тоді як взагалі все було протилежно. Хоча випадки використання такого терміну, як "польська смерть, або концентраційні табори" стосовно Голокосту, швидше за все, є наслідком історичного незнання, є шанс, що в часі та з новими поколіннями це призведе до нових, неправдивих інтерпретацій ролі Польщі у злочинах ХХ століття, тоді як польська держава фактично воювала з винуватцями геноциду (як нацистами, так і радянськими). Посилання на історичні факти та правові наслідки для Польщі має таку саму важливість, як історія та факти Криму для українців", – вважає президент ради квартальника Res Publica та головний редактор польського видання Visegrad Insight Войцех Пшибильський.

Колишній концентраційний табір і табір смерті Аушвіц-Біркенау біля Освенціма в Польщі Фото з відкритих джерел

Але звісно ж, історія – не єдиний привід для ухвалення закону. Вагомий внутрішньополітичний аспект також відіграє тут свою роль. "Йдеться про керівну партію, яка хоче збільшити собі підтримку виборців, переважно із середовища кресів, націоналістів та осіб, які неприхильно ставляться до українців... Ухвалення цього закону також мало прикрити тему, про яку останнім часом було голосно чути в Польщі щодо розвитку націоналістичних та навіть неонацистських настроїв, у чому опозиція обвинувачує керівних", – переконаний польський історик українського походження, професор Роман Дрозд.

Але всі ми пам’ятаємо стару приказку часів Другої світової: "Що росіянину добре, те німцю – смерть". І ситуація, що склалася з польським законопроектом, добре продемонструвала те, що якщо він є прийнятним для Польщі, то це не означає, що так само до нього ставиться і світова спільнота. Адже її критична реакція не забарилася.

Зміни до закону "Про ІНП" розкритикували в Ізраїлі – президент Реувен Рівлін, прем'єр-міністр Біньямін Нетаньягу, депутати Кнесету та численні світові єврейські організації. Ініціативу польських законотворців ізраїльська сторона сприйняла як можливість покарання тих, хто вижив під час Голокосту, за їхні свідчення. У зв'язку з цим в Єрусалимі пропонують розширити чинний закон про заборону заперечення Голокосту від 1986 р., згідно з яким польський закон "Про ІНП", що забороняє говорити про причетність поляків до злочинів Третього Рейху, прирівнюється до заперечення Голокосту.

Крім того, головний рабин України Моше Асман закликав Ізраїль призупинити візити школярів до Польщі на міжнародний "Марш живих", перенісши їх до України. Про це йдеться у відкритому листі рабина до міністра освіти Ізраїлю Нафталі Беннет. "В Україні багато місць, які підходять для "Маршу живих": Бабин Яр у Києві, Дробицький Яр у Харкові, Янівський концтабір у Львові та десятки інших місць, де євреї страждали та були знищені під час трагічних подій", – написав Асман у листі. На думку рабина, такий крок мав би "покарати Польщу", насамперед матеріально, оскільки вона б втратила десятки мільйонів доларів, які під час зазначених заходів витрачає ізраїльська молодь.

Занепокоєння цим законом висловили також США та Франція. Як зазначили у Вашингтоні, "введення в дію цього закону негативно впливає на свободу слова та академічні дослідження". В американському зовнішньополітичному відомстві додали, що такі терміни, як "польські табори смерті", є болючими і оманливими. Глава МЗС Франції Жан-Ів Ле Дріан заявив про неприпустимість переписування історії в контексті закону "Про ІНП". "Досить сильним засобом може стати "моральний тиск", - сказав Ле Дріан, відповідаючи на запитання, як діятиме Європейський Союз згідно з впровадженням закону.

Новини за темою

А ось реакція української сторони була більш стриманою. Після того як законопроект підтримав Сенат, це рішення розкритикував президент України Петро Порошенко. Він назвав документ "таким, який не відповідає принципам партнерства", і закликав польську владу до діалогу. На початку лютого депутати Верховної Ради висловили розчарування та стурбованість у зв'язку з ухваленням у Польщі змін до закону "Про ІНП". "Верховна Рада України категорично не сприймає та відкидає політику подвійних стандартів і нав'язування ідей колективної відповідальності українського народу, а також спроби польської сторони прирівняти дії всіх борців за незалежність України до злочинів двох тоталітарних режимів ХХ століття – нацистського і комуністичного", – наголошено в заяві. У документі також вказується, що ухвалені в Польщі законодавчі зміни суперечать змісту і духу стратегічного партнерства між двома країнами, а також принципам, які було узгоджено сторонами, в тому числі в Декларації пам'яті та солідарності від 20 жовтня 2016 р.

Попри все це, відмовлятися від закону "Про ІНП" чинна польська влада не збирається. І впевненості їй надає ще й факт відсутності супротиву з боку Німеччини, яка взяла повну відповідальність за нацистські концтабори на себе. Та чи впорається з тиском офіційна Варшава і чи підтримують її у цьому самі поляки?

Реакція та дії Польщі

У самій Варшаві заявляють, що здивовані такій бурхливій реакції на ухвалений закон, адже мали на меті тільки відновити справедливість стосовно поляків, а не загострити міжнародні відносини.

Прем'єр-міністр Польщі Матеуш Моравєцький під час візиту до Музею поляків, які рятували євреїв під час Другої світової війни, переконував іноземних журналістів, що поправки до закону про Інститут національної пам'яті – це бажання покласти край фальсифікації польської історії, "це наш Рубікон", заявив Моравєцький.

І своєю чергою, за словами прем’єра, польська сторона має наміри налагодити діалог з Ізраїлем. Міністр закордонних справ Польщі Яцек Чапутович заявив, що позиція Ізраїлю щодо закону про Інститут національної пам’яті спирається на "помилкові посилання", а критичні зауваження є наслідком нерозуміння. Такої ж позиції глава МЗС Польщі дотримується, пояснюючи суперечку з українською стороною, і сподівається, що її вдасться залагодити на зустрічі віце-прем'єрів Польщі та України, яка має відбутися цього тижня.

У самому польському суспільстві ставлення до закону "Про ІНП" розділилося. Якщо польські націоналісти та прихильники "ПіС" вимагали від президента негайно підписати закон, то представники польської інтелігенції підписали звернення, в якому висловлюють свій протест. "Впроваджені зміни до закону про ІНП узаконять наявні в публічному просторі практики дискримінації та акти агресії, вони сприятимуть стигматизації будь-яких осіб та етнічних груп, зміцнюватимуть ксенофобські настрої, генеруватимуть нові злочини на ґрунті ненависті, посилювати правову, соціальну, політичну, дипломатичну та інформаційну кризу", – йдеться у зверненні. Його підписали відомі історики, діячі мистецтва та культури, громадські активісти – загалом понад сто осіб.

За словами директора польського Центру міжнародного співробітництва, екс-заступника глави польського МЗС Кшиштофа Становського, який є у числі тих, хто підписав звернення, закон спровокував масові протести в Польщі та світі, і їх результатом є передання документу до конституційного суду. "Незалежні ЗМІ широко повідомляють про негативну реакцію суспільства та міжнародної спільноти. Ефективність протестів польських громадян та міжнародної спільноти показує передача закону до конституційного суду. На жаль, суд втратив незалежність. І це в той час, як закон розбудив демонів минулого. Польський парламент у дуже поспішному режимі ухвалив його, не консультувався відповідно до процедури чинного законодавства. Закон є не тільки фактично неправильним, але й належить до "поганого законодавства"… "Право і справедливість" вважає (і показує неодноразово), що зовнішній ворог допомагає об'єднати суспільство довкола уряду. Це недалека, але ефективна політика, що виправдовує введення недемократичних практик або відсутність реформ", – зазначає експерт.

Технічна сторона закону – це те, до чого насправді є низка зауважень, і саме на неї варто вказувати полякам для пошуку компромісу. "Потрібно негайно критикувати його технічні аспекти, які нелогічні, репресивні щодо свободи слова і викликали найбільш серйозну кризу в зовнішній політиці Польщі. Іншими словами, технічні аспекти закону зробили його контрпродуктивним" - вважає Пшибильський.

Та в питанні, чи піде польська влада на поступки в ухваленні змін до вказаного закону (Анджей Дуда в зверненні до конституційного суду вже оскаржив термін "українські націоналісти"), зважаючи на різку реакцію світової спільноти на нього, експерти не поспішають робити конкретних заяв. Проте припускають, що це рішення може залишитися без змін. "Важко зараз сказати. Не знаємо, які ведуться переговори, яка аргументація застосовуватиметься Ізраїлем, США, Україною та іншими причетними до цього питання. Без сумніву, переговори будуть важкими. Ще перед його схваленням парламентом та підписанням президентом Дудою міжнародна спільнота протестувала, однак закон таки було введено в дію без жодних змін. Це показує, що з польської сторони може не бути змін становища або лиш невеликі поступки. В українському питання зміни якщо й будуть, то лише косметичні", – зазначає Дрозд.

Але саме ця непоступливість і може спровокувати поглиблення "прірви" між Польщею та сусідами. "Нинішній уряд показав, що він не враховує міжнародної думки. Він розглядатиме концесію як невдачу… Польща залишалася протягом декількох років (незалежно від керівної партії) лідером організації європейської солідарності проти російських вторгнень до Грузії, України..., допомагала під час Помаранчевої революції та Революції гідності. Сьогодні Польща ізольована. Польська міжнародна ізоляція вигідна для Москви і московської пропаганди в Польщі, що після Революції гідності намагається розбудити конфлікт з Європейським Союзом, Німеччиною, США та Україною", – говорить Становський.

Тож що в цій ситуації залишається робити Україні та чи є шанси зберегти добросусідські відносини?

Перспективи для України

Хоча реакція української сторони була без гучних заяв змінити законодавство чи залишили дипломатичну місію без посла, та розголос, який дістав закон "Про ІНП" в Україні, не викликає сумнівів щодо стурбованості цією ситуацією.

Багато хто з оглядачів засуджували таку "слабохарактерну" позицію України, однак експерти наголошують на правильності таких поміркованих дій у силу того, що українсько-польська суперечка на тлі історії триває вже не перший рік.

"Ухвалення закону і його обговорення обмежили простір для діалогу між нашими країнами. Але це зовсім не означає, що нам потрібно запроваджувати мораторій на дискусії, зустрічі, перемовини. Бо мовчанка – це шлях в нікуди, яка лише поглибить конфліктну ситуацію. Ми маємо розмовляти, переконувати, але стримуватися від симетричних дій", – зазначає співголова групи міжпарламентських зв'язків з Республікою Польща Оксана Юринець. "Діяти не провокативними акціями під стінами Сейму, а офіційними візитами, перемовинами, круглими столами, дискусіями істориків", – продовжує чиновниця.

Незначним вважають експерти вплив ситуації на міграційні процеси між Україною та Польщею. "Щодо міграції…, то тут на процеси, швидше, вплине не закон (бо пересічні поляки в більшості позитивно ставляться до українців, про що говорять соціологічні дослідження), а нові правила для отримання права на працю у сусідній країні. Більшість українців мігрують до Польщі саме у пошуках роботи. І не думаю, що закон цей процес призупинить", – говорить Юринець.

Втім, для українських радикалів ситуація може бути інакшою. "Думаю, ці відносини негативно вплинуть лише на міграцію радикальних націоналістів: польських – сюди, а українськихтуди. Он пан В‘ятрович вже заявив, що до Польщі не їздитиме. Але величезна більшість українців не має стосунку до ОУН чи УПА і не має причин заперечувати очевидногозлочинної різанини мирного польського населення на Волині, яку поляки, та й світ, мають такі ж підстави засуджувати, як ми і частина світу засуджуємо Голодомор", – припускає експерт Володимир Пархоменко.

У питанні, чи зруйнує закон "Про ІНП" і так напружені відносини між Україною та Польщею, експерти радять звернутися до досвіду історії, де безповоротних розривів міжнародних відносин не було навіть після кровопролитних воєн.

"Ніякі події ніколи не руйнували відносин між державами безповоротно. Досить згадати світові війни. Після 1945 р. з Німеччиною швидко задружили всі ті, хто з нею воював. Те ж було і щодо Японії. Так буде і з українсько-польськими і навіть з українсько-російськими відносинами. Справа лише в часі", – говорить Пархоменко.

Практика справді показує, що чинна польська влада, попри всі непорозуміння, завжди підтримувала Україну. "Тези, викладені у законі, не нові. Політична сила, яка їх просуває, робить це, щонайменше, з 2000 р. Але поряд із цим, поляки нас активно підтримували і під час Помаранчевої революції, і під час Революції гідності, відстоювали наші інтереси в ЄС. Ми дуже критично оцінюємо ухвалений закон. Але попри це, і далі переконана, що ми маємо усі шанси на відновлення порозуміння за формулою "Пробачаємо і просимо вибачення", – впевнена Юринець.

Однак є серйозна ймовірність того, що певні наслідки все ж псуватимуть українсько-польські відносини. "Велике ускладнення, на мою думку, буде в історичному питанні. Тут буде регрес, українська та польська сторони не будуть такими відкритими на зближення, як це було ще кілька років тому. Історики з огляду не можливе покарання (а в Польщі, якщо тебе буде правомірно покарано, то не зможеш працювати в університеті), стануть дуже обережними: або перестануть займатися складними польсько-українськими відносинами в минулому, або будуть так писати, щоб не підпадати під закон. Своєю чергою українські дослідники будуть побоюватися приїжджати до Польщі з огляду на можливе покарання. У кожному разі це негативно позначиться на дослідженнях. Це також буде ускладнювати політичні, дипломатичні відносини між Польщею та Україною", – висловлює побоювання Роман Дрозд.

Головне, на думку експертів, для України в цій ситуації варто шукати додаткові міжнародні контакти та зміцнювати вже ті, що є, зі США, Канадою, Ізраїлем.

"Польща та Україна мають складні, але необхідні суперечки щодо історичних наративів та фактів, але я сподіваюсь, що це рішення буде вироблено так само, як нам це вдалося у справі нового українського освітнього закону та польськомовної меншини. Обидві країни мають стратегічний інтерес визнати факти про історію та, по суті, примиритися", – зазначає Пшибильський.

Тож попри складність дипломатичної кризи між Польщею та Ізраїлем і Польщею та Україною у зв’язку з ухваленням Варшавою закону "Про інститут національної пам’яті", огляд ситуації вимагає утриматися від поспішних висновків та різких заяв. Такі питання потребують детального дослідження та аналізу, адже це комплекс історії, політики та міжнародних відносин, які торкаються глибоких національних почуттів українського, польського та єврейського народів, що по черзі позиціонують себе жертвами історії.

Богдана Ключник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...