Вибори президента в Молдові: Додон чи Санду, Росія чи ЄС

Три ліберальні партії Молдови вирішили, хто буде єдиним кандидатом на майбутніх виборах президента країни. Ставка зроблена на лідера партії "Дія і солідарність", екс-міністра освіти Майю Санду. Політичні ради платформи "Гідність і правда" і Ліберально-демократичної партії затвердили це рішення. Останні соціологічні опитування показують, що Санду може вийти у другий тур президентських перегонів

Вибори президента в Молдові: Додон чи Санду, Росія чи ЄС
Ігор Додон Майя Санду Фото з відкритих джерел

Газета.RU

Інтернет-ЗМІ

Три ліберальні партії Молдови вирішили, хто буде єдиним кандидатом на майбутніх виборах президента країни. Ставка зроблена на лідера партії "Дія і солідарність", екс-міністра освіти Майю Санду. Політичні ради платформи "Гідність і правда" і Ліберально-демократичної партії затвердили це рішення. Останні соціологічні опитування показують, що Санду може вийти у другий тур президентських перегонів

Оригінал на сайті "Газета.RU"

У Молдові сьогодні, 30 жовтня, проходять вибори президента. Це перші з 1996 року прямі вибори президента. І настрої місцевих експертів, і результати опитувань громадської думки дають зрозуміти, що перший тур голосування не виявить переможця. Очевидно, що більшість голосів у першому турі набере кандидат від Партії соціалістів (ПСРМ) Ігор Додон. За нього готові проголосувати від 28 до 35% виборців. Найближчий конкурент зміг би набрати 12-15% голосів. Хто буде суперником Додона у другому турі виборів — ось головна інтрига голосування. Принаймні, так було до цього тижня.

Найближчі конкуренти Додона належать до різних партій ліберального спрямування. Партії, які вибрали як єдиного кандидата Майю Санду, належать до опозиції. Майже такі ж, як у неї, шанси на вихід у другий тур були у кандидата від правлячої Демократичної партії (ДПМ) Маріана Лупу. За даними опублікованого раніше опитування Центру соціологічних досліджень, за Додона проголосували б 28,5% респондентів. Санду готові підтримати 15,9% опитаних, Маріана Лупу — 12,5%, лідера платформи "Гідність і правда" Андрія Нестасе — 11,9%. Однак в останні дні передвиборчої кампанії Лупу і Нестасе зняли свої кандидатури на користь Санду. Тепер практично немає сумнівів, що в другому турі зустрінуться Додон і Санду. І це, крім іншого, цивілізаційний вибір.

Програма Додона передбачає зближення з Росією (в ефірі одного з телеканалів він навіть заявив, що вважає Крим російською територією), федералізацію Молдови (що дозволить повернути до її складу невизнану республіку Придністров'я) і відмову від реформ, які проводилися останні сім років. Ліберали, навпаки, налаштовані на подальшу євроінтеграцію і — тут вони сходяться з Додоном — боротьбу з олігархами.

Новини за темою

Головна мета обох кандидатів - найбільш впливовий молдавський олігарх Володимир Плахотнюк.

Плахотнюка звинувачують в узурпації влади, у тому, що він є "сірим кардиналом" та несе відповідальність за економічні і соціальні негаразди, які переживає країна останні сім років. Протести, що прокотилися Молдовою у 2015 — на початку 2016 року, були спрямовані саме проти Плахотнюка і контрольованих ним політиків. Акції були організовані соціалістами і ліберальною опозицією.

Сім років нестабільності

Політичну систему Молдови лихоманить вже більше семи років. 7 квітня 2009 року унаслідок сутичок владу втратила правляча Партія комуністів (ПКРМ) Володимира Вороніна. Комуністи правили в країні з 2001-го. З липня 2009-го влада перейшла до рук коаліції ліберальних партій "За європейську інтеграцію". У 2013-му коаліція розвалилася. Дві партії — Ліберально-демократична (ЛДПМ) і Демократична — як і раніше залишаються правлячими, склавши новий альянс "За європейську Молдову". Ліберальна партія (ЛП), яка відокремилася від них — в опозиції. Правлячий альянс підтримує Партія комуністів.

Головною своєю заслугою нинішній уряд вважає євроінтеграцію — у червні 2014-го був підписаний Договір про асоціацію з Євросоюзом, і громадяни Молдови отримали право на короткострокові безвізові поїздки в зону Шенгену.

Коаліція також намагалася просувати ідею приєднання до Румунії — особливо активно в цьому напрямку працював лідер Ліберальної партії Міхай Гімпу, який виконував обов'язки президента з осені 2009-го по грудень 2010-го. Однак ця ідея не викликала масової підтримки серед населення. Що стосується наслідків для економіки — євроінтеграція призвела до падіння виробництва, експорту (особливо до Росії) і послабила національну валюту. Тисячі молдаван, користуючись правом безвізового в'їзду до ЄС, осіли там як нелегали. Досі не вирішена проблема з Придністров'ям, яке відокремилося від Молдови на початку 1990-х, і є напруженість у відносинах з автономією Гагаузія, яка виступає за активне зближення з Росією.

Новини за темою

За минулі роки партія, очолювана Вороніним, пережила розкол. Значна частина "розкольників" увійшла до складу нової політичної сили — Партії соціалістів (ПСРМ).

Три роки парламент не міг обрати президента (з 2000 року президента країни вибирав двома третинами голосів парламент).

Але навіть після того, як президентом у березні 2012-го як компромісна фігура був обраний безпартійний Ніколае Тімофті, країну супроводжують постійні негаразди в уряді, значне падіння рівня життя більшості громадян і корупційні скандали.

Найбільшим з таких скандалів стала так звана "крадіжка століття" в 2014 році — з банківської системи було виведено в офшори мільярд євро (восьма частина ВВП Молдови).

Навіть офіційні особи ЄС були обурені результатами розслідування і відповідним судом. На лаві підсудних у підсумку виявився лише один молдавський екс-прем'єр Володимир Філат. Його засудили до дев'яти років в'язниці. "Всі ті, хто брав участь у банківському шахрайстві в 2014 році, повинні бути притягнуті до відповідальності, а не тільки Філат", — прокоментувала тоді вирок чиновник зовнішньополітичного відомства ЄС Майя Косьянчич. У свою чергу депутат від соціалістів Богдан Цирдя сказав, що судовий процес "більше схожий на розправу". На його думку, Філат не міг вкрасти мільярд сам з урахуванням того, що всі контролюючі держструктури і служби, а також Нацбанк у той момент знаходилися під контролем Демократичної партії і її фактичного керівника — олігарха Володимира Плахотнюка.

Олігарх Плохиш і кандидати

Саме в період правління ліберальних коаліцій, як вважає нинішня молдавська опозиція (у тому числі і ліберали, які опинилися в її лавах), країна опинилася у владі олігархічного клану, очолюваного Володимиром Плахотнюком (одне з його прізвиськ у політичному середовищі — Плохиш). Формально він депутат парламенту Молдови та заступник голови ДПМ, успішний бізнесмен, серед активів якого чотири найбільших національних телеканали. Де-факто місцеві опозиціонери називають його справжнім керівником країни.

Однією з основних вимог протестів 2015 — початку 2016 року було "визволення Молдови від олігархів", зокрема від Плахотнюка.

Новини за темою

Напередодні президентських виборів ім'я цього олігарха активно використовується для дискредитації кандидатів. Минулого тижня, наприклад, у молдавських ЗМІ з'явилася фотографія Ігоря Додона, присутнього на одному із заходів Асоціації боїв та шоу, що належить клану Плахотнюка.

Повноваження президента в Молдові не такі вже і великі. Уряд формує парламент. Якщо переможе кандидат від соціалістів чи ліберальної опозиції, то це, найімовірніше, викличе нову низку політичних конфліктів, які, звичайно, не сприятимуть стабільності в країні.

Олександр Рибін

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>