Володимир Бойко. Біографія

У Маріуполі на 77 році життя помер почесний президент ММК ім. Ілліча Володимир Бойко

Володимир Бойко. Біографія
fcilich.com

112.ua

Редакційний блог

У Маріуполі на 77 році життя помер почесний президент ММК ім. Ілліча Володимир Бойко

У Маріуполі на 77-му році життя помер Герой України, почесний президент ММК ім. Ілліча, багаторічний генеральний директор меткомбінату, почесний громадянин Маріуполя Володимир Семенович Бойко.

Він всюди говорив про важке життя металургів.

"У такій ситуації, як зараз, ми вже були на початку 1990-х", - говорив він. У 2014 р. мільйонер поніс майнові втрати. У червні в ході боїв за Донецький аеропорт був знищений належить йому літак Як‑40.

А ще Бойко значився серед персон нон грата у Криму як один з тих, хто голосував за оголошення півострова окупованою територією. При цьому він голосував за "диктаторські закони" 16 січня 2014 р.

Від трубопровідника до директора

Володимир Семенович народився у змішаній родині - українця і гречанки (досить поширено у Маріуполі) в робочій околиці Маріуполя - селищі Садки 20 вересня 1938 р.

Про дитинство і юність Володимир Бойко сам не поширювався, а журналісти ставили питання про політику та економіку.

Володимир Бойко нічим не вирізнявся серед молодіжної компанії, рано почав палити, бився з однолітками за селищних дівчат. Свідченням юності стала знаменита татуювання у вигляді штурвалу. І якщо б хтось заїкнувся про те, що Ікло (так прозвали юного Володю ровесники) в майбутньому стане директором величезного заводу, а потім одним з головних гравців на ринку України, сам би Бойко першим посміявся над цим.

Відразу після закінчення школи у 1955 році Бойко прийшов на завод ім. Ілліча трубопроводчиком в цех водопостачання.

За повідомленнями ЗМІ, Бойко до армії встиг попрацювати навіть кочегаром на тральщике РТ-142 "Главмурманрыбпром", проте сам Володимир Семенович про це ніколи публічно не заявляв.

Після армії Володимир повернувся на завод ім. Ілліча, щоб залишитися на ньому все життя. Працювати почав на цей раз у листопрокатного цеху (ЛПЦ) №6, якому віддав понад 20 років (1960-1983 з перервою в 1974-1976). Вища освіта Володимир Бойко отримав заочно в металургійному інституті (зараз Приазовський техуніверситет) - його портрет "прописаний" серед кращих випускників вузу.

Бойко будучи директором меткобінату зумів не тільки домовитися про газ з росіянами, але і суттєво підвищив якість продукції комбінату. У 1993 р. на комбінаті була запущена машина безперервного лиття заготовок, проведена реконструкція конвертерного цеху. Бойко почав збирати "лежали" підприємства харчової промисловості. Завдяки стабільній роботі комбінату ім. Ілліча та "Азовсталі" бюджет Маріуполя не пустував. Продукція іллічівців йшла в 22 країни світу.

Фото з відкритих джерел

Боротьба за приватизацію комбінату ім. Ілліча

У час президентських виборів 1994 р. Бойко підтримав, як і багато тодішні керівники промисловості, вихідця з їх рядів Леоніда Кучму.

У 1996 році, коли ММК ім. Ілліча продовжував "нарощувати м'язи" (введений в дію электротрубосварочный цех, реконструйований прокатний стан-1700 тощо), Бойко дав добро на приватизацію комбінату шляхом перетворення його у відкрите акціонерне товариство (ВАТ). До цього його підштовхнули спроби мера Маріуполя Михайла Поживанова з'єднати обидва маріупольських комбінату під одним управлінням. В результаті проведення оцінки майна, раді орендарів дістався 31% акцій, решта - державі в особі Фонду держмайна. З тих пір працівників комбінату ділили на орендарів ("білу кістку", невесело жартували робітники) і просто працівників.

Жорсткий конфлікт Бойко з Поживановим закінчився поразкою останнього на виборах мера в 1998 р. Основну роль в цьому зіграв саме Бойко. Через півроку на зустрічі з журналістами Поживанов передрік, що комбінат ім. Ілліча все одно коли-то об'єднають з "Азовсталлю". Що фактично і відбулося в 2010 р.

Між політикою і виробництвом

У побуті фактично власник ММК ім. Ілліча залишався невибагливим (деякі вказували, що простота позірна) - жив у трикімнатній квартирі в іллічівському МЖК біля колишнього таксопарку, їздив на роботу на мікроавтобусі "УАЗ" і підвозив по дорозі робітників, які стояли на зупинках. Цим "УАЗом" він їздив і по комбінату, але з машини виходив з двома охоронцями. Однак зі знайомими робочими Бойко вітався за руку або привітав кивком голови. Не гребував Бойко ходити ввечері і по гастрономах, вигулюючи свого спанієля, користуючись тим, що в місті його знали більше за прізвищем, ніж в обличчя. На комбінаті, незважаючи на деяке невдоволення, його поважали і називали "Семенычем".

112.ua

Після президентських виборів 2004 р. Бойко публічно заявив у Донецьку про підтримку нового президента Віктора Ющенка. Крім того, він підтримав разом з ще одним депутатом-іллічівцем Сергієм Матвієнковим новий уряд Юрія Єханурова, після чого їх з тріском вигнали з фракції Партії регіонів.

2006 р. був для самого Бойка невдалим. Він знову пройшов до Верховної ради, але програв битву за владу в Маріуполі. Його ставленик Юрій Тернавський не став мером Маріуполя, отримати більшість у міськраді Бойко не вдалося.

"ЛИГАБизнесИнформ"

Що вибухнула в Україні восени 2008 р. криза почалася з банкрутства "Промінвестбанку" - основного фінансового партнера іллічівців. До того ж різко впав експорт металу - основне джерело валюти. Бойко намагався розірвати порочне коло, в якому опинився комбінат - кокс, руда, неповернення ПДВ, але поодинці йому це не вдавалося.

Відмовившись підтримати прем'єр-міністра Юлію Тимошенко в боротьбі за крісло президента (незважаючи на те, що вона стала вирішувати питання про повернення ПДВ), Бойко свідомо прирік себе і комбінат на злиття з "Метінвестом". У травні 2010 р. контрольний пакет акцій ВАТ "ММК їм. Ілліча" опинився в руках "Метінвесту" в результаті дуже темній і заплутаній історії про забывчивом брокері, "лишив" приватизаційні документи на день в одному з київських офісів. Відразу ж на комбінат потоком пішли кокс, руда, а держава повністю розрахувалася за ПДВ.

Вже на початку липня 2010 р. Бойко представив іллічівцям нового господаря комбінату - главу Ріната Ахметова, а ВАТ було перетворене в публічне акціонерне товариство (ПАТ).

На парламентських виборах 2012 р. Бойко відкрито включили в прохідну частину списку Партії регіонів, фракції якої його ж вигнали в 2005 році. стало ясно – у комбінату буде новий директор. Ледь вибори закінчилися, новий директор Юрій Зінченко прибув на комбінат.

Виробничник-мільярдер

Бойко був удостоєний звання "Герой України" з врученням ордена Держави (2003 року). Нагороджений орденом "За заслуги" трьох ступенів (1997, 1998, 2001 рр..). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999). Почесний громадянин Маріуполя (1998). Заслужений металург України.

Фото з відкритих джерел

У сфері контрольованого Бойко ВАТ "ММК їм. Ілліча" перебувають, крім власне металургійного комбінату, авіакомпанія "Ілліч-Авіа", Донецька хіміко-металургійна фабрика, ВАТ "Уманьферммаш", ряд сільгосппідприємств в Донецькій, Запорізькій обл. та Криму.

За оцінкою журналу "Фокус", опублікованій в березні-2008, Бойко - володар статку в розмірі 3,15 млрд дол. і почесного 6-го місця в списку 130 найбагатших українців. Причому, як відзначає видання, на початку 2007-го знатний металург міг похвалитися "всього-навсього" 1,3 млрд дол.

В останні роки експерти прогнозували, що Бойко з-за подорожчання палива, збільшення залежності від постачань руди і, в цілому, від падіння конкурентоспроможності українського металу ось-ось доведеться продати комбінат більш великим українським або російським компаніям, або піти з ними на злиття. Однак поки що пророцтва лишаються тільки пророцтвами.

У 2009 році журнал "Кореспондент" оцінив статки Бойко в 606 млн дол. У 2010 р. журнал "Кореспондент" оцінив капітал Володимира Бойка в 589 млн дол. (20-е місце в рейтингу "Золота сотня"). У 2011 р. журнал "Фокус" оцінив статки Володимира Бойка в 744,7 млн дол. (№31 у рейтингу "200 самих багатіїв України"). У 2014 р. Forbes оцінив стан Бойко в 245 млн дол.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів