Внутрішні офшори: Чи потрібні Україні індустріальні парки

Усі країни світу конкурують за інвестиції та робочі місця. У цій боротьбі вони використовують різні механізми та інструменти: індустріальні парки, технопарки, вільні економічні зони (ВЕЗ), спеціальні податкові та митні режими, бюджетні дотації. Україна в цій грі — поки що простий спостерігач. Після не зовсім вдалого досвіду з ВЕЗ в Україні намагаються реанімувати внутрішні офшори у вигляді індустріальних парків. Влада має бажання розвивати цей інструмент залучення інвестицій, але поки "підвисло" ухвалення необхідного законодавства

Внутрішні офшори: Чи потрібні Україні індустріальні парки
Фото з відкритих джерел

Юрій Григоренко

Журналіст

Усі країни світу конкурують за інвестиції та робочі місця. У цій боротьбі вони використовують різні механізми та інструменти: індустріальні парки, технопарки, вільні економічні зони (ВЕЗ), спеціальні податкові та митні режими, бюджетні дотації. Україна в цій грі — поки що простий спостерігач. Після не зовсім вдалого досвіду з ВЕЗ в Україні намагаються реанімувати внутрішні офшори у вигляді індустріальних парків. Влада має бажання розвивати цей інструмент залучення інвестицій, але поки "підвисло" ухвалення необхідного законодавства

На сьогодні в Україні створено 46 індустріальних парків, 16 з яких включено до відповідного Реєстру індустріальних (промислових) парків. Незважаючи на це, ми досі є інвестиційним аутсайдером порівняно з країнами Східної Європи, які досягли значного прогресу в цій сфері.

Міжнародний досвід показує дієвість такого інструменту стимулювання припливу інвестицій, як індустріальні парки. За словами Віктора Галасюка, народного депутата, голови Комітету ВР з питань промислової політики і підприємництва, Чехія запровадила держпрограму розвитку індустріальних парків у 1998 році. Протягом семи років було створено близько сотні парків, де інвестори вклали в нові виробництва 9 млрд євро, створили 70 тис. робочих місць. Ще один яскравий приклад – Південна Корея, де функціонують 1200 індустріальних парків, які генерують 80% експорту, 70% промислового виробництва і 50% зайнятості. Саме так країна перетворилася з відсталої аграрної економіки на промислову супердержаву.

Новини за темою

Як зазначає Володимир Хмурич, директор індустріального парку "Біла Церква" (належить до бізнес-групи UFuture Investment Group), Україна має передумови для подальшого зростання інвестицій у виробничу сферу і, відповідно, зростання промислового виробництва: зручне розташування на перетині морських і сухопутних транспортних шляхів, зона вільної торгівлі з ЄС, Канадою та іншими країнами, дешева, але кваліфікована робоча сила, конкурентні виробничі витрати і податкове навантаження, низька конкуренція на локальному ринку, девальвація національної валюти, дерегуляція економіки.

"Зацікавленість інвесторів простежується до західних і центральних регіонів країни, споконвічно промисловий схід України через військові дії та вплив РФ на долю підприємств утратив свою інвестиційну привабливість. Перспектива українських індустріальних парків — в якісному розвитку вже створеної мережі, наповненні її учасниками, налагодженні механізмів логістики, співпраці з іноземними партнерами та державними органами, наданні високотехнологічних робочих місць, розвитку інфраструктури тощо", – вважає Руслан Редька, партнер Практики корпоративного права ЮК Juscutum.

У разі запровадження інвестиційних стимулів і гарантій перспективи індустріальних парків є дуже серйозними. На думку Віктора Галасюка, вони можуть стати одним з головних інструментів економічного розвитку територіальних громад і країни в цілому. Завдяки індустріальним паркам з готовою інфраструктурою та податковим стимулам Україна може збільшити приплив інвестицій на 1-2 млрд дол. на рік, а це дасть понад 4% річного приросту ВВП замість нинішніх 2-3%.

Новини за темою

Слід зазначити, що ідею створення індустріальних парків підтримують на рівні Кабміну, де їх вважають ефективним інструментом створення нових робочих місць і виробництва якісної продукції. При цьому екс-міністр фінансів України Олександр Данилюк і низка народних депутатів виступали проти українських офшорів.

Необхідно зазначити, що індустріальний парк — це перш за все бізнес-проект, і він має бути вигідним без надання будь-яких пільг з боку держави. Якщо ж держава у своїй стратегії акцентує на розвитку промисловості в країні загалом або в якомусь визначеному регіоні, то можна використовувати модель індустріальних парків для збільшення інвестиційної активності, надаючи різні податкові пільги. Успішність залежить від грамотного адміністрування податкових пільг і фокусу на галузях, які мають найбільші шанси для зростання і відповідають державній стратегії.

"Будучи приватним індустріальним парком, який належить одному з провідних девелоперів нерухомості в Україні, наш індустріальний парк розвивається незалежно від наявності державних пільг і надає клієнтам максимально можливий набір сервісів та опцій вкладень у будівництво об'єктів на території парку, включаючи допомогу нерезидентам у реєстрації компанії, в пошуку місцевих партнерів, у винайманні персоналу, в отриманні необхідних дозволів, пов'язаних з веденням бізнесу в Україні та будівництвом. Також наш парк може як продати земельну ділянку з підведеними до його кордонів інженерними мережами, так і побудувати сучасний промисловий бокс для оренди або продажу клієнту. Також ми можемо виступити міноритарним акціонером проекту. Таким чином, ми робимо все, що в наших силах, щоб інвестору було безпечно працювати в нас у парку і в країні та щоб він не відволікався на рішення не пов'язаних з його бізнесом завдань. При цьому ми пропонуємо максимальну відкритість і комфортні умови розрахунків", – розповідає Володимир Хмурич.

"Паркові" проблеми

Перша основна проблема індустріальних парків полягає в законодавстві. "Є відповідні законопроекти № 2554а-д та № 2555а-д, ухвалені парламентом за основу (у жовтні 2016 року). Тепер треба ухвалювати їх у цілому в редакції, затвердженій податковим комітетом ВР України. Вони встановлюють податкові та митні стимули для розміщення в Україні нових виробництв і науково-дослідних центрів. Вони наближають Україну до кращих світових практик. Тоді ми зможемо почати конкурувати за промислові інвестиції з Туреччиною, Польщею, Словаччиною. Без цих законів індустріальні парки — поки тільки назва", – підкреслює Віктор Галасюк.

Як пільги пропонують встановити строком на 10 років особливий режим оподаткування податком на прибуток учасників індустріальних парків (перші 5 років за 0% ставкою, наступні 5 років за ставкою вдвічі меншою за базову (сьогодні 9%).

Крім того, пропонують надати можливість розстрочення строком на 5 років ПДВ за операціями з імпорту обладнання та комплектувальних для облаштування індустріальних парків або для здійснення господарської діяльності в їхніх межах.

Новини за темою

Також пропонується надати місцевій владі можливість встановлювати пільги і знижені ставки за сплатою податку на нерухомість, земельного податку та орендної плати за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності, на яких створено індустріальний парк.

Друга основна проблема – це низька інвестиційна привабливість країни і високі ризики. Запобігти цьому можна лише проведенням системних реформ, вибудовуванням ефективної законодавчої та судової системи тощо.

"Ще однією проблемою я б назвав високі відсоткові ставки та відсутність банківського проектного фінансування. Така ситуація виникла через комплекс причин, включаючи недосконалу нормативно-правову базу НБУ щодо визначення банками кредитних ризиків за активними операціями, яка, по суті, робить неможливим довгострокове кредитування проектів", – зазначає Володимир Хмурич.

Крім того, системною проблемою експерти називають стан інфраструктури – зношені інженерні мережі та автомобільні дороги, відсутність достатніх потужностей для підключення промислових об'єктів. "Небагато парків з готовою інфраструктурою. Держава і муніципалітети мають підвести дороги, електрику, газ, воду до найбільш перспективних промислових майданчиків", – пояснює Віктор Галасюк.

Новини за темою

Також, за словами народного депутата, інвестори мають організувати дієздатні керівні компанії, залучити солідних міжнародних партнерів для управління парками, організувати повний супровід і захист інвесторів. Довіра інвесторів – найдорожчий актив, який не створюється на рівному місці, його треба набувати.

Як зазначає Руслан Редька, проблемним питанням є наповнення учасниками вже створених парків. Це призводить до відсутності конкурентного середовища для залучення інвестиційного потенціалу. Корінь проблеми криється в неефективному менеджменті керівних компаній, необізнаності бізнес-середовища щодо всіх переваг роботи в індустріальному парку, низькій якості PR-діяльності, неналагодженості механізму взаємодії з державним партнером. Виною всьому – відсутність практичного досвіду управління індустріальними парками.

Крім того, треба організувати систему навчання та інформування чиновників, місцевих органів влади, малого та середнього бізнесу щодо можливості, переваг та особливостей індустріальних парків. Також необхідно вивчати і впроваджувати досвід наших сусідів за кордоном, чия індустріальна галузь нині процвітає, – Чехії, Польщі, Угорщини, удосконалити законодавство, що регулює відносини в цій сфері, і подбати про податкові стимули, які зроблять цю сферу привабливою для інвесторів.

Нові ВЕЗ?

Індустріальні парки є свого роду ВЕЗ, що стимулює економічне зростання завдяки залученню інвестицій. Але на тлі досвіду функціонування ВЕЗ і територій пріоритетного розвитку (ТПР) (скасовані в 2005 році) постає запитання: чи не стануть індустріальні парки черговою "податковою дірою".

Згідно з даними VoxUkraine, усі українські ВЕЗ і ТПР отримали 10,5 млрд грн податкових пільг, з яких 9 млрд грн надійшло у вигляді податкових пільг у ВЕЗ "Донецьк" і ТПР Донецької області. Якщо не брати до уваги Донбас, то середній податковий коефіцієнт по всіх українських ВЕЗ становив 5,4, тобто резиденти ВЕЗ сплатили податків у 5,4 рази більше, ніж отримали податкових пільг. Наприклад, ВЕЗ "Закарпаття", отримавши від держави лише 0,5 млрд грн преференцій, принесла в бюджет удвічі більше – понад 1,1 млрд грн податків і зборів.

"ВЕЗ в Україні (крім Донбасу) не просто успішно працювали, а приносили значну користь економіці. Завдяки спеціальному податковому режиму для ВЕЗ до України прийшли такі виробники, як Jabil, Flextronics, Yadzaki, Skoda, Volkswagen, Philips, Leoni, Sumitomo тощо. Багато хто з них після ліквідації податкових стимулів для ВЕЗ залишився в країні, але втрата ними довіри до української влади призвела до того, що Україна не отримала багатьох мільярдів інвестицій. Наприклад, через відсутність держпідтримки не вдалося реалізувати інвестпроект японського концерну Mitsubishi з організації повного циклу виробництва електронної апаратури в Україні. Для мене як для економіста цілком очевидно, що ліквідація інвестиційних стимулів для українських ВЕЗ у 2005 році була грубою управлінською помилкою. Замість того, щоб ліквідувати ВЕЗ і ТПР на Донбасі, де мали місце величезні зловживання підприємствами м'ясопереробки, тодішня влада ліквідувала дієвий механізм залучення інвестицій і розвитку виробництва по всій країні", – підкреслює Віктор Галасюк.

За словами Руслана Редьки, безумовно, ризик неефективного та нецільового використання наданих державою пільг є. Йдеться про безмитний імпорт обладнання, звільнення від пайової участі в розвитку інфраструктури населеного пункту, звільнення від сплати податків і сплати податків за зниженими ставками, розстрочку зі сплати ПДВ тощо.

Зі свого боку Віктор Галасюк запевняє, що в законопроекти щодо індустріальних парків закладено не тільки потужні стимули, а й високі вимоги і відповідальність, а також чіткі та прозорі контрольні механізми.

Як зазначає Володимир Хмурич, є багато способів мінімізації зловживань, наприклад надавати пільги з податків, які просто адмініструвати (пайовий внесок, податки на землю/нерухомість тощо), надавати їх проти вже здійснених і доведених інвестицій. Замість податкових пільг держава може здійснювати інвестиції у розвиток логістичної інфраструктури (дороги, мости тощо), у розвиток інженерних мереж або, наприклад, забезпечувати підключення до інженерних мереж на пільговій основі.

Створення привабливого інвестиційного клімату на законодавчому рівні та в регіонах – запорука успішної роботи індустріальних парків у країні. Але поки що, враховуючи економічну нестабільність, надмірний рівень корупції, складну політичну ситуацію, недосконале законодавство, військові дії у країні, інвестиційні ризики є занадто великими для активного припливу іноземного капіталу.

Юрій Григоренко

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів