banner banner banner banner

Вірусу байдуже, вірять у нього чи ні: Історії звичайних людей про боротьбу з Covid-19

Якщо у Вашому оточенні ніхто не хворів на коронавірусну інфекцію, а вірити сухій статистиці, яку розведено лише історіями захворювання відомих особистостей, ви втомилися, спробуйте прислухатися до таких же звичайних громадян, чиї історії хвороби зібрав 112.ua.

Вірусу байдуже, вірять у нього чи ні: Історії звичайних людей про боротьбу з Covid-19
112.ua

Ірина Шостак

Журналістка

Якщо у Вашому оточенні ніхто не хворів на коронавірусну інфекцію, а вірити сухій статистиці, яку розведено лише історіями захворювання відомих особистостей, ви втомилися, спробуйте прислухатися до таких же звичайних громадян, чиї історії хвороби зібрав 112.ua.

Звичайні коронавірусні новини день у день в Україні виглядають так: +3372 хворих, +3497 хворих, +2675 хворих, +2966 хворих тощо. Дивлячись на подібні зведення, чи так, чи інак люди діляться лише на два типи, де перші вважають, що статистика не показує реальних масштабів пандемії, применшуючи кількість хворих і загиблих, а другі, кожен день читаючи про нові випадки захворювання, відводять очі від екранів смартфонів із запитанням: "Хто ці люди?" Послідовників останнього сприйняття ситуації найбільше.

Новини за темою

І не дивно, адже від початку пандемії в Україні захворіло понад 188 тис. людей. Якщо вимірювати цю кількість у містах, то можна сказати, що захворів цілий Краматорськ або ж два Конотопи. А ще точніше - 2,5 стадіони НСК " Олімпійський". Але насправді, мало це або ж багато, можуть сказати лише ті, кому вдалося побороти топ-хворобу 2020 року.

"Я відчув легені, аж до судин..."

"Почалося все з температури 37 градусів..." — розповідає про свою історію хвороби в стінах казарми військовослужбовець Сухопутних Військ ЗС України Олександр. Як і більшість жертв вірусу, хлопець кілька днів не надавав значення температурі і слабкості в тілі, адже думав, що це звичайна застуда: "На тлі всього, що відбувається в світі, говорити про те, що я застудився, боявся, але найбільше я боявся померти від пневмонії, адже не раз чув, як у тих, хто заразився короною, згорали легені".

Через кілька днів Олександр розповів про своє самопочуття, і його повезли робити тестування. "Взяли кров - негативний результат. Я зрадів, але потрібно було ще здати мазок. Все зробили, повернувся в розташування, тільки зібрався відпочити, і тут дзвінок: "Сашко, збирайся, у тебе "ковід".

Випадки коронавірусу у ЗСУ ВСУ

Й ось реальність. Палата, щоденне вимірювання тиску (тричі на день) і температури, забір крові, лікування, 10 днів лежачи. Військовослужбовець зізнається, що весь цей час на душі було неспокійно: "Я постійно почував тривогу. Було дуже важко практично нерухомо цілими днями лежати. Але мені пощастило, інші симптоми я так і не відчув і незабаром зміцнів (Олександру 21 рік, - ред.). На відміну від жінки, років 60-ти, з якою я познайомився в госпіталі — ось вона хворіла 1,5 місяця через ускладнення на легені".

Повторний тест молодої людини показав, що "ковід" пішов, й Олександру дозволили повернутися до казарми. Але є одне "але", яке не на жарт стривожило хлопця: "Першого дня після самоізоляції ми займалися на плацу. Я пробіг перше коло з думками, що ось-ось здохну. Я не знаю, як це пояснити, але я повністю відчував свої легені. Подумав, що з незвички після тривалого лежання, адже мене перевірили, пневмонії ж не було. Хоча нас, строковиків, так собі перевіряють. Пробіг друге коло і вже відчував кожну судину легень. Ого…"

"Сказали приховувати місце роботи і не брати лікарняний, щоб не прийшла перевірка, а в кінцевому підсумку відмовилися оплатити лікарняний, адже не було довідки про нього..."

"Я його перемогла", - розповідає про свою боротьбу з коронавірусом продавчиня магазину одягу Марина. На відміну від Олександра, період лікування жінки тривав не 10 днів, а понад місяць.

Робота магазинів одягу в умовах пандемії Fashionista

"У мене не було симптомів, про які нам говорили із "ящика", лише дуже сильно боліла голова протягом декількох днів. Я думала це мігрень і спокійно ходила на роботу далі", - ділиться Марина.

Допрацювавши до свого вихідного, жінка звернулася до лікарні і здала експрес-тест. Результат був негативний. Лікар відправив Марину на флюорографію - діагностували двостороннє запалення легень. Ось тут, за словами жінки, і почалися веселощі завдовжки з місяць: "Мене відправили в карантинну зону при лікарні, після чого безкоштовно зробили ПЛР-тест. Через 4 дні діагноз підтвердився, але що ви думаєте? Саме того ж дня, коли він підтвердився, мене відправили додому на самоізоляцію прямо з катетером у руці".

Через пару днів лікування вдома стан хворої погіршився (кілька днів трималася висока температура, і жінка зовсім втратила сон) — дочка викликала швидку: "Це був вже 11-й день лікування. Цього разу мене помістили в корпус для інфікованих хворих, поселили в палату і зробили повторний тест, який також виявився позитивним".

Лікували Марину як від запалення легень, адже, за словами жінки, лікування від коронавірусу полягає в лікуванні симптоматики певних хвороб: "Я познайомилася в лікарні з кількома пацієнтами, які так само, як і я, проходили лікування від коронавірусу. Але симптоматика у нас була абсолютно різна: когось лікували як від ангіни, когось - як від грипу". Окрім цікавих знайомств у стінах лікарні жінка також відзначає і смачне триразове харчування.

Новини за темою

У цілому період свого лікування, розуміючи можливі ризики через вік (жінці 58 років), Марина характеризує як середньої тяжкості, єдине, що її засмучує, — ставлення роботодавця: "Усіх, хто був контактний зі мною, змусили пройти тести за свій рахунок, а також сказали приховувати місце роботи і не брати лікарняний, щоб не прийшла перевірка із санепідстанції, а в кінцевому підсумку відмовилися оплатити лікарняний, адже не було довідки про нього..."

"Стало важко говорити на ходу, і це зовсім не смішно..."

"Біль у м'язах... Все, що я пам'ятаю, - пекельний біль у м'язах. Ось без жартів, відчуття було таке, ніби мене збила машина", - ділиться своєю історією хвороби менеджер Сергій.

Хлопець зазначає, що, як і більшість "ковід"-заражених, не звертав увагу на початок хвороби, помилково вважаючи, що це "просто десь продуло". Кілька днів промучившись від болю і нездужання, Сергій вирішив зробити комп'ютерну томографію, оскільки вже через кілька днів повинен був їхати у відрядження, тому чекати результатів тесту на коронавірус у нього просто не було часу.

"Температура на той час вже спостерігалася. Парадоксально, але для того щоб зрозуміти, чи здоровий я, мені довелося її збити, адже інакше я б не потрапив на процедуру (вимірювали на вході температуру)", — говорить Сергій.

"Підозра на вірусну пневмонію, не виключено Covid-19", — говорилося у висновку рентгенолога. Цього ж дня, відклавши всі плани на наступні 2 тижні, молодий чоловік ліг до лікарні.

Знімки легенів, уражених коронавірусом 2019-nCoV (на знімку В порівняно зі знімком А уражена область збільшилася) Radiology

Лікування, за словами Сергія, далося йому нелегко: "Важко, дуже важко морально. Скажу чесно, я боявся померти. Мені було важко дихати, в голову лізли лише песимістичні думки, я став дуже дратівливим і просто чекав, коли зможу продовжити жити в своєму темпі".

Минув тиждень, і чоловікові дозволили продовжити лікування вдома, оскільки стан покращився. Через 2 тижні подальшої самоізоляції Сергій нарешті зміг продовжити свої справи, але вже в дещо іншому темпі: "Досі відчуваю слабкість, і мене це лякає. Мені 35 років, але пробігши всього кілька метрів, наприклад, до маршрутки, отримую божевільну задишку. Стало важко говорити на ходу, і це зовсім не смішно".

"Так, я вчила грати на фортепіано по "Вайберу", повірте, це можливо…"

З настанням пандемії установи освіти то закривалися, переходячи на дистанційну форму навчання, то знову відчиняли свої двері для очної або ж гібридної форми, а як щодо музичної освіти? Чи можна отримувати її в умовах карантину?

"Так, я вчила грати на фортепіано по "Вайберу", повірте, це можливо…" - каже вчитель музичної школи Валерія.

Музична освіта онлайн Фото з відкритих джерел

Історія хвороби 47-річної жінки почалася з того, що протягом декількох днів Валерія відчувала головний біль та лихоманку: "Звичайно ж, я злякалася, тому для того, щоб не ставити під удар ні інших викладачів, ні дітей, погодивши все з керівництвом школи і батьками, я пішла на дистанційне навчання".

Карантин для музичних шкіл України став справжнім викликом, але варто відзначити, що, за відгуками батьків, багато шкіл вийшли з ситуації гідно.

"За час пандемії у нас вже був досвід навчання по "Вайберу" або "Скайпу", тому я не йшла в "чисте поле". Процес налагоджено: діти ставлять смартфони перед інструментом, знімають відео, відправляють нам голосові повідомлення", — говорить про досвід навчання на карантині вчитель.

Ситуація ускладнилася, коли Валерія почала почуватися гірше: "Мені здавалося, що у мене підвищився внутрішньочерепний тиск. Я читала про таке. За відчуттями - ніби розривало обличчя". На пару днів учителька пішла в офлайн. Валерія також зазначає, що не знає, щоб вона робила в такій ситуації, якби батьки стали сурмити тривогу, як це було у багатьох її колег з інших шкіл: "Батьки віддали гроші за навчання, їх можна зрозуміти. Але також можна зрозуміти і вчителя, адже ми зараз живемо в умовах пандемії, коли ніхто не застрахований від такого. На жаль, багатьох моїх знайомих змусили повернути гроші за пропущені через хворобу або карантин дні навчання".

До лікарні жінка не зверталася, лікувалася сама, вирішила, що викличе швидку лише в крайньому випадку: "Я почувалася не критично, а розносити бацили там, де їх і без мене вистачає, перспектива не дуже райдужна".

Також учитель зазначає перепади тиску: то апарат показував, що він підскочив до 160, то раптом падав до 90-80. Цей час, за словами жінки, був найважчим.

Через два тижні ізоляції і лікування медом, чаєм і жарознижувальним жінка стала почуватися значно краще, тож вирішила здати тест на антитіла: "Тест був позитивним — я успішно перехворіла на коронавірус".

"Не такий страшний чорт, як його малюють. Ну, або мені дуже пощастило..."

Вдався до лікування вдома і Владислав, кухар одного зі столичних ресторанів.

"Я заразився від свого колеги, він зробив тест, тому про те, що я "ковід"-заражений, знав і без тесту", — зазначає чоловік.

Оскільки Владислав займається спортом й у свої 42 нарівні з юнаками 16-19 років бере участь у змаганнях з футболу, звертатися до лікаря без очевидних на те причин він вважав безглуздо: "Так, я розумів, яку відповідальність за своє життя я беру на себе, вирішуючи лікуватися вдома. Але поки я почувався в межах розумного, вирішив даремно не турбувати лікарів, тиняючись від кабінету до кабінету".

Так само, як і Валерія, Владислав вибрав традиційні методи лікування ГРВІ: шипшина, трави, жарознижувальні.

"Приблизно тиждень у мене трималася температура 39, був легкий кашель, слабкість, також я втратив нюх і перестав відчувати смак. На цей час припинив тренуватися, мало рухався, більше пив води і багато спав", — говорить про свої методи лікування кухар.

Новини за темою

Наприкінці другого тижня самоізоляції чоловік почувався значно краще і вже через кілька днів повернувся до роботи: "На період лікування я брав відпустку, втратив багато змін, ніякого лікарняного мені не виплачували. Думав, що це тільки в сфері обслуговування таке ставлення, але виявилося, що ні. За історіями моїх знайомих, подібна несправедливість щодо невизначеності на державному рівні із виплатами хворим на "ковід" існує в багатьох сферах".

Період свого лікування Владислав характеризує як досить легкий: "Насправді не такий страшний чорт, як його малюють. Навіщо так багато паніки? Просто потрібно берегтися. Ну, або мені пощастило".

"Пам'ятаю лише напис "реанімація" на дверях, а далі все як у тумані..."

Не так "райдужно" процес лікування від коронавірусу минув у стоматолога Олексія. Чоловікові на шляху до одужання довелося пройти реанімацію.

"Все починалося, як у всіх: слабкість, головний біль, задишка. Зробив тест - результат позитивний. Хотів лікується самостійно, але з кожним днем мені ставало все важче дихати, а оскільки я не молодий (62 роки) і до того ж маю астму, зрозумів, що одному мені цю хворобу не подолати", — розповідає свою історію боротьби за життя Олексій.

Транспортування хворого на COVID-19 УНІАН

За словами чоловіка, вперше за період лікування йому стало насправді страшно вночі, коли він прокинувся від того, що не вистачає повітря: "Я задихався, ніби мені хтось тиснув на грудну клітку. Добре, що поруч чергувала медсестра. Вона викликала лікаря, і мене почали відвозити. Я втрачав свідомість, пам'ятаю лише напис "реанімація" на дверях, а далі все як в тумані".

Зараз, через 3 тижні, повністю відновившись, чоловік згадує про цей день як про другий день народження.

***

Насправді хай там як, але вірусу байдуже, вірять у нього чи ні. Як бачимо, він абсолютно по-різному проявляється і минає в кожному окремому випадку. Але чи правильно зовсім відхрещуватися від його існування, знаючи, що є випадки з більш драматичним кінцем, вирішувати вам. Ми ж можемо лише порадити слухати маму і мити руки з милом.

Ірина Шостак

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>