banner banner banner banner

Військовий Євросоюз у відповідь Трампу й Путіну

Якщо військовий блок у рамках ЄС стане реальністю, то НАТО втратить роль гаранта європейської безпеки

Військовий Євросоюз у відповідь Трампу й Путіну
Фото з відкритих джерел

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Якщо військовий блок у рамках ЄС стане реальністю, то НАТО втратить роль гаранта європейської безпеки

Європейський парламент ухвалив резолюцію щодо реалізації Спільної політики безпеки та оборони. Резолюцію підтримали 369 депутатів, 255 виступили проти, 70 утрималися. Основний наголос у документі зроблено на перегляд Спільної політики безпеки та оборони в бік формування в рамках ЄС військово-політичної структури для реалізації колективної оборони. Пропонується збільшити витрати на оборону країн-членів ЄС на 2%, створити спеціальний фонд для фінансування оборонних ініціатив, провести оновлення парку військової техніки і бойових вертольотів і надалі створити багатонаціональну європейську армію. Військовий блок ЄС буде націлено на реагування на кризові ситуації, що становлять загрозу для європейської безпеки в разі бездіяльності НАТО. У резолюції основний упор робиться на стримуванні та своєчасному реагуванні на гібридні загрози, тероризм, які виходять з півдня і сходу. Окремий момент – проведення превентивної політики, спрямованої на запобігання радикалізму й екстремізму як всередині ЄС, так і за його межами.

Складні часи для європейської безпеки

Раніше європейські чиновники ставилися до військово-політичної інтеграції в рамках ЄС без ентузіазму. Активним противником створення військового блоку ЄС виступала Велика Британія і країни Центральної та Східної Європи, які роблять ставку на гарантуванні своєї безпеки завдяки тісній співпраці зі США по лінії НАТО у сфері оборони. НАТО забезпечує колективну оборону Америки та Європи проти зовнішніх загроз. Існував стереотип, що будь-яка оборонна ініціатива в рамках ЄС буде дублювати функції НАТО і стане непотрібною діркою в європейському бюджеті.

Новини за темою

Створення власного військового блоку в рамках ЄС обумовлено потребами часу. Новообраний президент США Дональд Трамп переконаний, що фінансування НАТО обходиться США занадто дорого. Тому він виступає за перерозподіл часток країн-членів, щоб скоротити внески США до зміцнення європейської безпеки. Бюджет НАТО поповнюється нерівномірно. У 2015 р. частка капіталовкладень США у бюджет альянсу (950 млрд дол.) склала більш ніж половину (650 млрд дол.) у порівнянні з внесками інших країн-членів. Під питанням може опинитися майбутнє ядерних сил і протиракетної оборони США в Європі. Дональд Трамп розраховує економити бюджет США за рахунок скорочення військової присутності в світі. На обслуговування 150 ядерних боєголовок на авіабазах країн-членів ЄС США витрачають близько 100 млн дол. на рік. Не виключено, що США можуть згорнути фінансування ініціативи щодо зміцнення військової присутності НАТО в країнах Балтії, Польщі та Румунії.

Американські штурмовики A-10 на авіабазі Емари в Естонії Фото з відкритих джерел

Поведінка Росії, як і раніше, є непередбачуваною. Президент РФ Володимир Путін заявив про необхідність ставити під удар російських ракет об'єкти, які нібито представляють загрозу Росії. Господар Кремля пообіцяв у разі потреби створити нові ударні комплекси, бази і систему ПРО. Росія вже розмістила оперативно-тактичні комплекси (ОТРК) "Іскандер" у Калінінградській області. Москва проводить мілітаризацію Криму. ЄС потрібна власна військова противага військовій могутності РФ в Євразії. Ядерні потенціали ЄС і Росії є нерівними. Не рахуючи Великої Британії, єдиною європейською країною-членом ЄС, яка володіє ядерною зброєю, є Франція. Ядерний арсенал Парижа становить 290 зарядів, тоді як у розпорядженні Москви є 1796 ядерних боєголовок. Витрати на оборону Росії (3,5% від ВВП) і США (3,61% від ВВП) удвічі перевищують сукупні відрахування країн-членів ЄС до власного військового бюджету (1,63% від ВВП).

Новини за темою

Додатковою загрозою європейській безпеці є ісламський екстремізм і тероризм, викликаний посиленням потоків біженців та нелегальних мігрантів до ЄС із політично дестабілізованих країн Близького Сходу й Африки. Власний військовий блок є необхідним для ЄС для проведення операцій з примусу до миру на території третіх країн, де вирують військові конфлікти і процвітає анархія, але де у Європи є економічні та політичні інтереси (у тому числі в Сирії та Лівії).

Все нове - це добре забуте старе

Ідея військово-політичного співробітництва без участі США мусується в Європі з часів закінчення Другої світової війни. У 1948 р. Бельгія, Велика Британія, Люксембург, Нідерланди та Франція уклали Брюссельський пакт про створення Західноєвропейського союзу (проіснував до 2011 р.), спрямованого на стримування і протидію радянській експансії. У 1950 р. прем'єр-міністр Франції Рене Плевен запропонував заснувати Європейське оборонне співтовариство у вигляді європейської армії за участю Західної Німеччини під наднаціональним командуванням. Ідею військово-політичної інтеграції європейських країн та спільного реагування на виклики сучасності було відображено в Петерсберзьких і Гельсінських завданнях, які створили основу для Спільної політики безпеки і оборони ЄС.

Новини за темою

Юридичні підстави для створення ЄС власного військового блоку закладалися в європейському законодавстві з 90-х рр. Відповідно до Амстердамського договору 1997 р., в разі відповідного рішення Європейської ради можлива розробка в рамках ЄС спільної інституційованої оборонної політики. Країни-члени можуть співпрацювати не лише у сфері військового планування, реагування на кризи, участі в миротворчих операціях, але й у сфері спільного виробництва озброєнь.

Фото з відкритих джерел

Лісабонський договір 2007 р. конкретизує поле діяльності ЄС у сфері Спільної політики безпеки та оборони. У документі підкреслюється можливість формування спільної оборони ЄС проти зовнішніх загроз. Згідно з договором, ЄС має право використовувати цивільні та військові ресурси для проведення місій за межами Європи з метою миру, запобігання конфліктам і зміцнення міжнародної безпеки. Країни-члени ЄС повинні формувати багатонаціональні підрозділи своїх збройних сил і покращувати свої оборонні можливості. Наріжним каменем Лісабонського договору у сфері оборони є запозичення принципу колективної безпеки НАТО з посиланням на ст. 51 Статуту ООН. У разі якщо один з учасників ЄС стає жертвою військової агресії на своїй території, то інші країни-члени повинні надати йому допомогу всіма можливими засобами. Законодавча база для формування військового блоку ЄС існує давно.

Військовий потенціал ЄС

Наразі в ЄС функціонує ряд багатонаціональних військових підрозділів. З 1993 р. в ЄС існує підрозділ швидкого реагування "Єврокорпус", створений на основі франко-німецької бригади (5 тис. осіб). У разі необхідності особовий склад "Єврокорпусу" може бути збільшено до 60 тис. осіб за рахунок військових підрозділів країн-учасниць (Франція, Німеччина, Бельгія, Люксембург, Іспанія). Даний підрозділ розрахований на участь у коротко- і середньострокових військових конфліктах, миротворчих операціях. Бійці "Єврокорпусу" брали участь у миротворчих місіях на Балканах і в Афганістані. З 2005 р. функціонує бойова група ЄС чисельністю 1,5-2,5 тис. осіб. Даний підрозділ може протриматися без підкріплення протягом 30 днів в умовах бойових дій. Також існують інтегровані морські сили швидкого реагування ЄС за участю ВМФ Франції, Італії, Португалії, Іспанії. Вони розраховані на патрулювання акваторії Середземного моря і боротьбу із сомалійськими піратами в Червоному морі. Багатонаціональні військові підрозділи ЄС мають досвід участі в 10 миротворчих операціях та місіях.

Новини за темою

У рамках ЄС існують також структури, відповідальні за військове і стратегічне планування, розробку проектів військово-технічного співробітництва з урахуванням ситуації у сфері безпеки і потреб країн-членів у сфері зміцнення обороноздатності (Європейське агентство оборони, Комітет з питань політики та безпеки, Військовий комітет ЄС, Військовий штаб ЄС).

В ЄС розвивається інтеграція у сфері військово-промислового комплексу (ВПК) та розробки озброєнь. З 1995 р. в ЄС існує організація OCCAR, метою якої є надання ефективних рішень у сфері управління поточними та перспективними програмами розробки озброєнь. У 1998 р. країни-члени ЄС, які складають кістяк європейського військово-промислового комплексу (Франція, Німеччина, Італія, Іспанія, Швеція, Великобританія), уклали Протокол "Про заходи сприяння реструктуризації європейської оборонної промисловості" (LoI). Військово-промислові підприємства ЄС співпрацюють у сфері досліджень і технологій, гармонізації військових вимог безпеки інформації та збереження інтелектуальних прав.

Багатоцільовий винищувач 4-го покоління Eurofighter Фото з відкритих джерел

Новини за темою

За даними Європарламенту, в ЄС існує близько 40 великих компаній ВПК. У 2011 р. вони виробили озброєнь на суму 75 млрд євро. Близько 80% потужностей ВПК ЄС розташовані на території Франції, Німеччини, Італії, Іспанії, Швеції, Великої Британії та Польщі. Танки та інша бронетехніка німецького, французького та польського виробництва майже не поступається російським аналогам. Продукція суднобудування Франції, Італії та Іспанії не поступається військовим кораблям і авіаносним крейсерам виробництва РФ.

Протягом 1995-2012 рр. країни-члени ЄС спільно розробили різні види звичайних озброєнь, включаючи багатоцільові винищувачі 4-го покоління Gripen (Швеція), Eurofighter (ЄС), Rafale (Франція), багатоцільовий вертоліт NH-90 (Франція/Німеччина), транспортний літак A-400 M (ЄС), багатоцільові колісні бронемашини Puma (Німеччина), Boxer (Німеччина/Нідерланди), багатоцільові фрегати FREMM (Франція/Італія), F-125 (Німеччина), дизельний човен типу U-212 (Німеччина), супутникову систему навігації Galileo. Оборонні програми ЄС на 2013-2030 рр. передбачають розробку нових поколінь зброї, у тому числі безпілотники, легкі вантажні вертольоти, бойові машини піхоти VBCM (Франція), атомні підводні човни Barracuda (Франція), фрегати MKS-180 Corvette (Німеччина), системи протиракетної оборони (ПРО) і систему MUSIS на базі національних супутникових платформ.

Ложка дьогтю

Більшість європейських підрозділів (не рахуючи Французького іноземного легіону) поступаються за рівнем підготовки і досвіду бойових дій американським і британським колегам. Американські та британські війська мають досвід участі у військових конфліктах у різних куточках світу. Британські спецпризначенці SAS (Спеціальна авіаційна служба) є кращими в світі, тактику яких було запозичено американськими спецпідрозділами "Морські котики", "Дельта". Участь європейських підрозділів у воєнних конфліктах відбувалася спільно з американськими і британськими військовиками. Досить складно судити, наскільки ефективними будуть багатонаціональні підрозділи ЄС в зіткненні з гіпотетичним противником без підтримки США і Великої Британії. У військовій операції в Афганістані роль першої скрипки грають США, провідником військової операції в Лівії була Велика Британія. Винятком є військова операція в Малі, де основну роль у протидії туарегам зіграли збройні сили Франції.

Новини за темою

Незважаючи на розвинений ВПК, європейські зброярі залежать від співпраці із зарубіжними партнерами. США присутні на європейському ринку керованих бомб, протитанкових і протикорабельних ракет, ракет "повітря-повітря". США постачають до ЄС двигуни для військових кораблів, що беруть участь у спільній розробці малопомітних винищувачів/бомбардувальників 5-го покоління JSF F-35. У 2013 р. деякі країни-члени ЄС закупили у США озброєння на суму понад 1,8 млрд дол., а у 2007-09 рр. - на 10,6 млрд дол. Частка американської зброї на європейському ринку складає 18%.

Вихід Великої Британії з ЄС є ложкою дьогтю для майбутнього військового блоку. Британці розробили атомні підводні човни типу Astute, повинні були до 2030 р. посилити військово-морські сили ЄС авіаносцями класу Elisabeth, багатоцільовими бойовими кораблями типу 26 Destroyer, сухопутні сили – бойовими машинами піхоти FRES. На британську компанію BAE Systems припадає 40% обігу  виробництва озброєнь для сухопутних військ у Європі.

Новітній авіаносець HMS Queen Elizabeth Фото з відкритих джерел

Новини за темою

Негативним моментом є надмірна орієнтованість ВПК ЄС на зовнішні ринки збуту. ЄС є другим після США експортером озброєнь. На Німеччину припадає 11% обсягів експорту зброї (на США – 30%, РФ – 23%). Участь національних урядів у розробці нових видів озброєнь є обмеженою. Україна може використовувати дану тенденцію в комерційних інтересах. На цей момент підприємства вітчизняного ВПК наближаються до стандартів НАТО у сфері виробництва озброєнь. Щоб не втратити замовлення на зовнішніх ринках, європейським партнерам є сенс розмістити виробництво зброї для зміцнення обороноздатності ЄС на потужностях українських заводів ВПК у рамках спільних підприємств.

Негативно впливає на перспективи оформлення військового блоку ЄС ставлення європейського суспільства до участі у військових конфліктах за кордоном. Загибель європейських солдатів у військових конфліктах на території Афганістану та Іраку в 2000-х продемонструвала несприйнятливість європейців навіть до мінімальних військових втрат. Загибель європейських солдатів ставала приводом для антиурядових демонстрацій в країнах-членах ЄС. Уряди були змушені повернути збройні контингенти в Європу під тиском суспільства.

Новини за темою

* * *

ЄС має намір створити власний військовий блок незалежно від зміни влади в окремих європейських країнах. Навіть якщо єврооптимістів змінять євроскептики, то курс на розвиток військово-політичної інтеграції ЄС залишиться в пріоритеті. Прийнята в Європарламенті резолюція говорить про те, що в ЄС перемогла точка зору Німеччини та Франції щодо майбутнього європейської безпеки. Ці держави традиційно підтримують створення військово-політичного блоку в рамках ЄС для того, щоб скоротити залежність від військової допомоги США і позиціонувати себе як незалежний центр сили. Цього тижня це питання обговорюватимуть на рівні міністрів оборони європейських країн. У середині грудня проект військового блоку ЄС планують схвалити на рівні глав країн-членів ЄС. Якщо військовий блок ЄС стане реальністю, то НАТО втратить роль гаранта європейської безпеки. Військовий Євросоюз зможе вступати в ситуативні альянси зі США або Росією в залежності від інтересів. Вашингтон втратить дієвий важіль впливу на політику Брюсселя.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник,

магістр політичних наук

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>