Військовий переворот у Судані: Неоднозначні наслідки для США, Росії та Китаю

Військовий переворот у Судані: Неоднозначні наслідки для США, Росії та Китаю
Reuters

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

У Судані 11 квітня стався військовий переворот. Військовики під керівництвом міністра оборони і першого віце-президента, 65-річного генерала Ахмеда ібн Ауфа заарештували 75-річного президента Омара аль-Башира і його наближених. Президент аль-Башир прийшов до влади в 1989 р. під час військового перевороту і беззмінно правив країною протягом 30 років. Він планував вчергове балотуватися на пост президента на виборах 2020 р. У лютому 2019 р. аль-Башар розпустив уряд, зняв з посад керівників провінцій та оголосив надзвичайний стан на рік. За інформацією генерала Ауфа, протягом двох років Суданом керуватиме перехідна рада. Військовики планують скасувати чинну конституцію країни, ввести на три місяці воєнний стан. Від грудня 2018 р. Судан охоплено антиурядовими акціями протесту. У січні 2019 р. 22 опозиційні політичні сили, зокрема "Рух реформ", "Партія Умми", "Демократична юніоністська партія", вимагали від аль-Башира піти у відставку, розпустити парламент і передати владу перехідному уряду для підготовки країни до прозорих виборів, реформування органів влади, збільшення політичної свободи. Військовий переворот може призвести до неоднозначних наслідків для Судану та третіх країн, які мають інтереси на сході Африки.

Новини за темою

Номінальний переворот

Військовий переворот у Судані є цілком закономірним. Нинішній стан справ у Судані чимось нагадує кризу у Венесуелі. Протести опозиції спалахнули на тлі зростання цін на продовольство. Останнім часом Судан перебуває у складній соціально-економічній ситуації. Інфляція становить 55%. Через знецінення національної валюти - суданського фунта - у країні ростуть ціни. Відбувається систематичне відключення електроенергії. При цьому зарплати громадян зростають повільно. Уряд витрачав менш ніж 10% бюджету на охорону здоров'я та освіту. Аль-Башир і його наближені контролювали всі фінансові потоки в країні. У Судані процвітає корупція. Суданський президент не йшов на поступки опозиції і намагався придушити протести. Від початку антиурядових демонстрацій у сутичках із суданськими правоохоронцями загинуло 60 осіб.

Положення справ у країні посилюють внутрішньополітичні конфлікти. Етнічні чистки, дискримінація на релігійному ґрунті та інші порушення прав людини супроводжували Судан у період правління аль-Башира та його партії "Національний конгрес". З моменту приходу до влади аль-Башир насаджував шаріат по всій країні, проводив ісламізацію в державних органах влади, дискримінацію християнського населення, що влаштовувало далеко не всіх. У 2003 р. в одному з найменш розвинених регіонів, Дарфурі, спалахнуло сепаратистське повстання місцевого негроїдного населення. Для боротьби із сепаратизмом у Дарфурі суданська влада підключила рух "Джанджавід" – збройні формування з-поміж місцевих арабів, які влаштовували етнічні чистки. Було вбито 300 тис. жителів Дарфура, понад 2 млн осіб покинули свої будинки. Також унаслідок громадянської війни 1983-2005 рр. Судан втратив контроль над багатими нафтою південними регіонами, де переважно проживають християни. За підсумками референдуму 2011 р., проведеного за підтримки США, Південний Судан став новою незалежною державою. Нині тривають збройні конфлікти в регіоні Південний Кордофан, в якому проживають громади, які виступають за входження до складу Південного Судану.

Однак прихід до влади військовиків у Судані залишає більше запитань, ніж відповідей. Генерал Ауф був правою рукою аль-Башира, і його прихід до влади навряд чи кардинально змінить положення справ у країні. Фактично він став новим главою держави, очоливши перехідну раду. Протестувальники вже подейкують про те, що внаслідок перевороту одна диктатура прийшла на зміну іншій. Перехідна рада на чолі з Ауфом це далеко не те, чого хотіла опозиція, яка розраховувала взяти владу у свої руки, утворити перехідний уряд і підготувати країну до виборів. Спікер "Партії Умми" Маріем Садек аль-Мехді заявив, що новий військовий переворот не стане вирішенням кризи в Судані.

Генерал Ахмед ібн Ауф очолив Перехідний рада Reuters

Вчорашній переворот скидається на спробу армії захистити суданців від репресивної політики аль-Башира. Так вважає прес-секретар "Асоціації профспілок Судану" Рашид Сайєд, який брав участь в організації протестів. Втім, кінцеві цілі у суданських військовиків можуть бути іншими. В умовах воєнного стану перехідна рада на чолі з Ауфом зможе обмежити політичні права і свободи, ввести заборону на мітинги і політичну агітацію і послабити опозиційні партії, що набирають популярності, розчистити шлях до перемоги для керівної партії "Національний конгрес" на наступних загальних виборах, які відбудуться після закінчення повноважень перехідної ради. У Судані сталася рокіровка: замість аль-Башира главою держави зробили генерала Ауфа, щоб зберегти вплив партії "Національний конгрес" і уникнути приходу до влади поміркованих ісламістів і прихильників демократизації Судану.

Противником "Національного конгресу" є колишній прем'єр-міністр Судану і лідер ісламістської "Партії Умма", 83-річний імам Садик аль-Махді, якого було скинуто аль-Баширом у 1989 р. під час військового перевороту. Наприкінці 2018 р. він закликав до мирної зміни влади в Судані і демократизації країни. У 2014 р. він засудив суданські власті за застосування сили проти мирного населення Дарфура. Аль-Махді запропонував усім партіям та представникам громадянського суспільства підписати меморандум національного порятунку, який передбачає припинення вогню, сприяння доставки гуманітарної допомоги до Судану. Відомим опозиціонером є колишній генсек партії "Національний конгрес" і лідер партії "Рух реформ" Газі Салахуддін Атабані. Він утворив свою партію у 2013 р. на тлі незгоди з економічною політикою аль-Башира. У січні 2019 р. "Рух реформ" покинув уряд на знак протесту проти застосування сили проти протестувальників. Лідер "Демократичної юніоністської партії" Шаріф Сіддіг Ель Хінді не бажає співпрацювати з "Національним конгресом", виступає за об'єднання всіх опозиційних сил, за будівництво в Судані національної держави, де не буде відмінностей за етнічною ознакою, і припинення збройних конфліктів у Дарфурі та Південному Кордофані.

Інтереси США

Судан завжди був об'єктом інтересів США в Африці завдяки запасам нафти, стратегічному положенню цієї країни (вихід до Червоного моря, спільні кордони з вибухонебезпечною Лівією, Єгиптом, Еритреєю), але двосторонні відносини ніколи не відрізнялися стабільністю і завжди супроводжувалися протиріччями. У роки холодної війни Штати дратувало тяжіння Судану до зміцнення зв'язків з СРСР, Лівійською Джамагирією та Іраном після ісламської революції 1979 р. За влади аль-Башира протиріччя між Суданом і США досягли свого апогею. Суданський президент підтримав агресію екс-президента Іраку Саддама Гусейна до Кувейту в 1990 р., розвивав відносини з Північною Кореєю та Іраном всупереч міжнародним санкціям.

Американці підозрювали суданців у виробництві забороненого бойового нервово-паралітичної агента VX, що стало причиною ракетних ударів з боку США по фармацевтичному заводу аль-Шифа в Хартумі в серпні 1998 р. За влади аль-Башира Судан перетворився на гавань для міжнародних терористів, таких як Усама бін Ладен, Карлос Шакал, Абу Нідал. У 1993 р. США внесли Судан до списку країн - спонсорів міжнародного тероризму. З 1997 по 2017 рік щодо Судану діяли розширені економічні, торговельні та фінансові санкції у відповідь на співпрацю уряду з міжнародним тероризмом, порушення прав людини під час Дарфурського конфлікту (санкції запроваджено у 2007 р., а аль-Башира оголошено військовим злочинцем). В останні роки аль-Башир активізував зв'язки з Росією і Китаєм, ставши провідником їхніх інтересів у Східній Африці.

З першого погляду може скластися враження, що усунення від влади аль-Башира грає на руку США. Проте не все так однозначно. З приходом до влади в США президента Дональда Трампа у відносинах із Суданом відбулися певні зрушення. У жовтні 2017 р. США скасували санкції проти Судану під приводом поліпшення ситуації в країні в галузі дотримання прав людини. Це рішення викликало дискусії в Америці. Однак особливістю політики адміністрації Трампа є готовність іти на угоди з авторитарними режимами, якщо це вигідно для США. Санкції скасували в обмін на співпрацю суданської розвідки з ЦРУ у галузі боротьби з тероризмом. Режим аль-Башира цікавий американським спецслужбам як джерело інформації щодо діяльності та планів терористичних організацій в Африці. Тривалий досвід співпраці з ЦРУ має голова суданської служби безпеки NISS Салах Гош. За неофіційною інформацією, ЦРУ має свій офіс у Хартумі. Аналогічно з режимом аль-Башира співпрацювали американські близькосхідні партнери: Єгипет, ОАЕ, Саудівська Аравія. Є думка, що близько 10 тис. суданських силовиків за гроші воюють проти повстанців-хуситів в Ємені на боці Саудівської Аравії.

Reuters

На цей момент американці не мають явних союзників на політичній арені Судану. У країні є досить сильними антиамериканські настрої. Американські санкції стали однією з причин кризових явищ в економіці Судану. Під тиском США Хартум пішов на переговори з повстанцями Південного Судану, що зрештою призвело до розколу країни. Досить напруженими свого часу були відносини США з лідером суданської опозиції аль-Махді, коли він був прем'єр-міністром у 80-х. Він дістав репутацію людини "двох світів", оскільки незважаючи на наявність західної освіти і зв'язків на Заході, зміцнював відносини з противниками США: Лівійською Джамагирією, Іраном і СРСР. Аль-Махді буде зміцнювати відносини з Тегераном і Москвою, може припинити надавати Вашингтону секретну інформацію, якщо прийде до влади. Підтримку суданській опозиції надає екстремістська організація "Брати-мусульмани".

Поки невідомо, якої позиції дотримуватиметься генерал Ауф у відносинах зі США, оскільки проти нього діють американські санкції за причетність до військових злочинів у Дарфурі. Прийнятним варіантом для американців є посилення Салаха Гоша на політичній арені Судану. Американське видання Foreign Policy підносить його як впливову людину, здатну визначити політичне майбутнє країни. За даними видання Middle East Eye, в лютому 2018 р. Гош зустрічався в Мюнхені з керівником ізраїльської розвідки Моссад Ессі Коеном, щоб обговорити плани приходу до влади в Судані. Сам глава суданської розвідки заперечує подібну інформацію.

Інтереси Росії, Китаю та Ірану

Аль-Башир був давнім партнером Росії, Китаю та Ірану і тому його усунення від влади не може бути сприйнято позитивно в цих країнах. Після військового перевороту Міністерство закордонних справ Ірану виступило проти зовнішнього втручання у внутрішні справи Ірану. Судан є найближчим партнером Ірану в Африці. Незважаючи на те що іранці сповідують шиїзм, а суданці - сунізм, обидві країни об'єднує сильний вплив релігії на політику. Іран фінансував закупівлю китайської зброї Суданом. Для Тегерана режим аль-Башира - це ретранслятор для поширення ідеї ісламської революції на африканському континенті.

ТАСС

Судан має важливе значення для Росії. Одного разу аль-Башир заявив, що Судан може стати "ключем" Росії від Африки. Росія традиційно є найбільшим постачальником озброєнь для суданської армії. Російські інструктори здійснюють підготовку суданських військовиків. Для безпеки суданського президента до Хартума було спрямовано найманців з російської ПВК "Вагнер". Судан підтримує Росію на міжнародній арені та проголосував проти резолюції ООН, яка засуджує анексію Криму. Росія зацікавлена посилити свій вплив в Африці. Судан у цьому плані може виконувати функцію точки опори для російських військовиків. Збройні сили РФ опрацьовували можливість використовувати порти й авіабази Судану в разі необхідності. Об'єктом інтересів РФ є видобуток нафти і корисних копалин у цій африканській країні.

Збереження влади в Судані партією "Національний конгрес" є вигідним для Китаю. Китай є найбільшим торговельно-економічним партнером Судану. Африканська країна приваблює китайських інвесторів завдяки виходу до Червоного моря. У рамках реалізації проекту "Новий Шовковий шлях" Китай вкладає гроші в модернізацію портової та транспортної інфраструктури Судану. Китайці побудували в Судані електростанції. Китайські інвестиції складають 40% у нафтовому секторі країни. Судан є свого роду плацдармом для економічної експансії Китаю до інших африканських країн.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>