Відставка прем’єра: Куди піде Гройсман?

Відставка прем’єра: Куди піде Гройсман?
Пресс-служба Кабинета министров

Наталія Лебідь

Журналіст

Як і обіцяв Володимир Гройсман, у середу зранку він підтвердив свій намір подати у відставку. Прем'єр-міністр України заявив, що не змінив свого рішення і йде з посади. Про це Гройсман повідомив 22 травня, відкриваючи засідання Кабміну.

"У понеділок я прийняв рішення подати у відставку, і сьогодні, в середу, я свою заяву подам до Верховної Ради. За посаду я не тримаюся і тому зробив той крок, який вважав за потрібне. Я та уряд будемо робити все, щоб забезпечити стабільність", – пообіцяв наостанок Гройсман.

Фатальна інавгурація

На двері Гройсману вказав президент Володимир Зеленський. "Дозвольте мені зараз процитувати одного американського актора, який став класним американським президентом: "Уряд не вирішує наших проблем, уряд і є нашою проблемою", – сказав очільник держави під час інавгурації, нагадавши присутнім слова Рональда Рейгана.

"Це просто цитата. Я не розумію, чесно кажучи, наш уряд, який тільки розводить руками і каже: "Ми нічого не можемо зробити". Це не правда, можете. Ви можете взяти аркуш, взяти ручку і звільнити свої місця для тих, хто буде думати про наступні покоління, а не про наступні вибори. Я думаю, що люди це оцінять", – заявив президент.

Після такого імперативу чиновники зазвичай виконують наказ. В Україні винятком з цього правила є тільки генпрокурор Луценко, котрий вперто не розуміє натяків – ані прямих, ані завуальованих. Що ж стосується Гройсмана, то його реакція була майже миттєвою. Того ж дня прем’єр скликав брифінг, на якому повідомив, що йде у відставку – навіть попри те, що Зеленський не мав права її вимагати. "Думаю, ви розумієте, що уряд складає повноваження перед новообраною Верховною Радою, а не перед новообраним президентом", – сказав очільник Кабміну журналістам.

Новини за темою

"Але разом з тим я ухвалив для себе рішення подати у відставку одразу після проведення у середу чергового засідання уряду", – заявив Гройсман. І додав, що співпраці із новообраним очільником держави, на яку він розраховував, не буде. "Я запропонував президенту і парламенту, щоб ми спільно сформували новий порядок денний і дуже швидко почали приймати рішення, щоб зробити Україну сильнішою. Президент обрав інший шлях. І я вважаю, що сьогодні своєю заявою він взяв на себе всю відповідальність перед тими майбутніми загрозами, які є на порядку денному", – резюмував Гройсман.

Утім, тепер його доля – в руках Верховної Ради. Теоретично парламент може не прийняти відставку глави Кабміну. За законом, у депутатів є десять днів для ухвалення рішення, котрі добігають кінця 31 травня. В разі, якщо Рада дасть голоси за звільнення Гройсмана, виконувачем обов’язків голови уряду стане перший віце-прем’єр, тобто Степан Кубів. Статус "в. о." отримає і решта чинних нині членів Кабміну. Всі вони працюватимуть так щонайменше до парламентських виборів. А, може, й довше, якщо новий склад Ради не відразу домовиться про кандидатуру прем’єра та склад уряду.   

Що далі?

За словами Гройсмана, він лишає країну у доволі доброму економічному стані. В державі наявні валютні резерви у розмірі понад 20 мільярдів доларів, на єдиному казначейському рахунку знаходиться понад 57 мільярдів гривень. "Українське військо було забезпечене фінансуванням, країна розвивалася і мала стабільність", – наголосив Гройсман. Тепер головний урядовець, мабуть, перебуває в передчутті того, що без нього все це благополуччя досить скоро обнулиться. 

"Гройсман приймає правила гри і, по суті, починає свою власну виборчу кампанію. Зараз на нас чекають складні проблеми в економіці: переговори з МВФ і вирішення газового питання. Таким чином, Гройсман знімає з себе відповідальність і перекладає її на команду президента", – коментує політолог Петро Олещук.

Прем’єр до останнього сподівався, що "вдасться якось домовитися (з президентом Зеленським), але після інавгурації стало зрозуміло, що це неможливо. Гройсман не хоче стати цапом-відбувайлом, на якого Зеленський спустить всіх собак і повісить всі гріхи. Він намагається зберегти політичне обличчя, щоб залишити за собою хоч якісь політичні перспективи. Уряд блокувати дострокові вибори не буде", – вважає колега Олещука Руслан Бортник.

"Чому ця відставка потрібна Володимиру Борисовичу? Я вважаю, що таким чином він чітко дає зрозуміти, що не тримається за владу. Він готовий звільняти місце, і йому не соромно за ті три роки, які він був на посаді. Було проведено реформи, йому є, що показати в реформі децентралізації, він не допустив дефолту, він вів переговори з МВФ. Але з точки зору політичної доцільності йому краще зараз бути не при владі. Він задекларував, що піде в парламент. Поки невідомо, з якою політичною силою він це зробить і чи буде створювати свою. Перебуваючи поза владою, йому легше щось запропонувати виборцям і сподіватися на проходження в Раду", – коментує політичний консультант Дмитро Васильєв.

І все-таки м’яч зараз – на полі президента, вважає директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов. "Поки Зеленський переграє парламент і прем'єра. Дострокові вибори Гройсману не вигідні. У нього немає рейтингу, щоб впевнено йти на такі вибори. Але Гройсману не залишалося нічого іншого. Головне, що він проявив політичну ініціативу – не тримається за владу. Все решта – вже інша гра", – каже він.

Але одному на парламентських перегонах Гройсману не "вижити". Тим паче після того, як президент Зеленський проголосив дострокові вибори, які відбудуться вже за два місяця. "Дострокова парламентська кампанія – це спринтерська гонка. Її легше виграти тій партії, яка має налагоджену і розгалужену партійну структуру. Партія Гройсмана тільки-тільки зароджується. Їй складно буде за такий короткий час показати той високий результат, про який говорить Гройсман, – аналізує кандидат політичних наук Олексій Якубін. – Але українська політика – дуже непрогнозована. Може бути всяке".

Союз двох "ексів" чи клуб колишніх прем’єрів?

Хай там як, а Володимир Гройсман таки йде на вибори. Він сам заявив про це на згадуваному вище брифінгу 20 травня. Прем’єр має амбіцію створити "професійну партію" – так він охарактеризував свій проект. "Я буду брати участь у парламентських виборах, і цього тижня я це скажу", – зробив анонс Гройсман. Деталі його планів та намірів поки що невідомі – експертне середовище та парламентарі лише обмінюються здогадами.

Новини за темою

"Є інформація, що Гройсман, Віталій Кличко та частина "Народного фронту" думають над об'єднанням в один політичний проект", – поділився з виданням LIGA.net нардеп Валерій Карпунцов. Окрім того, відразу кілька джерел у колишній коаліції заявили, що Гройсман також спілкується з Петром Порошенком щодо можливого спільного походу на вибори. "Якщо Порошенко щось і запропонує Гройсману, то в кількості одного-двох місць у списку. Гройсмана формат "молодшого брата" не влаштовує, тому перспектив домовитися у них мало", – ділиться з виданням джерело в "Народному фронті".

До того ж у Порошенка та Гройсмана – "різні електоральні ніші та різний імідж", говорить Петро Олещук. "Якщо Порошенко буде претендувати на патріотичну нішу, то Гройсман претендуватиме на роль господарника, тож ця пара явно не "станцюється", - вважає експерт. Олещук додає: "Я не впевнений, що їм вигідно йти разом. Очевидно, що Гройсман буде дистанціюватися від корупційного негативу Порошенка".

За іншою версією, Гройсман намагається домовитися аж ніяк не з Порошенком, а з "важковаговиками" з "Народного фронту" Арсеном Аваковим, Олександром Турчиновим і навіть Арсенієм Яценюком. При цьому базою ймовірного політичного проекту може стати не "Народний фронт", а невелика вінницька партія Гройсмана, котру віднедавна перейменували на "Українську стратегію". За даними соціологів, рівень підтримки цієї політсили сьогодні знаходиться в межах статистичної похибки – менше 1%.

Майже неймовірно, аби за той короткий термін, що лишився до 21 липня, Володимир Гройсман зумів покращити цей вбивчий для нього рівень підтримки. Тим паче, що жодних практичних кроків, окрім розкрутки в Facebook і його сторінки GoGro, наразі не видно. До речі, подібну стратегію експерти вважають невдалою – Гройсман, мовляв, якщо позиціонує себе як господарник, тож має бути послідовним і шукати підхід до людей середнього і старшого віку. Тоді як забави із соцмережами – для більш молодих політиків (хай не за віком, але за іміджом).

Та який би варіант не обрав для себе Гройсман – йти на вибори самотужки чи намагатися діяти в синергії з іншими політиками, його шанси на успіх є вкрай незначними. Так, принаймні, вважає політолог Денис Гаєвський. "Політичні перспективи Гройсмана – це в кращому випадку перемогти на мажоритарному окрузі у Вінниці", – переконаний він. А причина полягає в тому, що "господарник" Гройсман має доволі високий антирейтинг. "Після підвищення тарифів для населення, навряд чи якась політична сила захоче бачити його в своїх лавах", – впевнений експерт.

А тим часом – хоч місце Гройсмана ще навіть не "охололо" – на портфель прем’єра явно націлилася Юлія Тимошенко, заявивши, що разом із "Батьківщиною" готова до дострокових виборів. А ще – до політичної співпраці з новим президентом. "Я вважаю, що цей парламент "напрацював" на дострокові вибори. Я вірю, що зміни, на які всі чекають, починаються", – заявила Тимошенко в своєму відеозверненні.

"Вірю, що між демократичними силами і новим президентом може бути досягнуто порозуміння, і ми повністю готові до співпраці", – додала вона. Безперечно, її слова підтримки курсу президента Зеленського означають лише одне: пропозицію віддати їй посаду головного урядовця. В обмін, певна річ, на лояльність та підтримку фракції "Батьківщина". 

Що ж, тепер біля крісла прем’єр-міністра України вишукується ціла шеренга з охочих його посісти. Але це вже – інша історія.

Наталія Лебідь

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>