Відставка Назарбаєва: Політичні наслідки зміни влади в Казахстані

Відставка Назарбаєва: Політичні наслідки зміни влади в Казахстані
Reuters

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв 19 березня оголосив про відхід у відставку. Тимчасово виконувати обов'язки глави держави, відповідно до Конституції Казахстану, до наступних президентських виборів в квітні 2020 р. буде спікер Сенату Касим-Жомарт Токаєв. У загальній складності Назарбаєв беззмінно перебував при владі майже 30 років, ще з радянських часів. У 2007 р. парламент наділив його правом довічно висувати свою кандидатуру на пост президента. Назарбаєв носить унікальний титул єлбаси (лідер нації), який звільняє його від правового переслідування. Відхід у відставку з поста президента не означає, що Назарбаєв йде з політики. Він буде очолювати Раду національної безпеки Казахстану (має право довічно очолювати цей орган), правлячу партію "Нур Отан", продовжувати бути членом Конституційної ради.

Новини за темою

Відставка за рік до президентських виборів означає, що 78-річний Назарбаєв почав процес передачі влади одному з своїх потенційних наступників серед родичів або чиновників. Україна уважно стежить за політичними подіями в Казахстані, оскільки, незважаючи на прихильність Назарбаєва ідеї економічної інтеграції на пострадянському просторі і членство Казахстану в Євразійському економічному союзі, де домінує Росія, він активно співпрацював з Америкою, Європою та Китаєм. Казахстанський лідер займає стриману позицію стосовно російської агресії в Україні, не підтримує контрсанкції Кремля щодо Заходу. Питання про те, якою буде зовнішня політика майбутнього керівника Казахстану і хто конкретно розглядається Назарбаєвим в якості наступника, залишається відкритим. Зміна влади в Казахстані не обійдеться без впливу третіх країн, у яких є свої інтереси в багатій нафтою центрально-азіатській країні, розташованій біля кордонів Росії і Китаю, у відносній близькості з нестабільним Афганістаном.

Інтереси Заходу

На сьогоднішній день в Казахстані немає реальної впливової опозиції режиму Назарбаєва. Складається враження, що Назарбаєв пішов у відставку для того, щоб максимально пом'якшити процес передачі влади, поки він дієздатний, щоб Казахстан не повторив долю Узбекистану, де після смерті президента Іслама Карімова почалася серйозна конкуренція за владу, або доля Киргизії, де в 2005 р. відбулася "кольорова революція". Назарбаєв прагне уникнути соціальних потрясінь у своїй країні після остаточного відходу з політики в силу віку, тому зробив подібний маневр. В політично стабільному Казахстані зацікавлений західний бізнес.

Адже США і Голландія стали найбільшими інвесторами в економіку Казахстану в першому півріччі 2018 р. Починаючи з 90-х голландці вклали понад 54 млрд дол., а американці – понад 28 млрд дол. в основному в гірничодобувну промисловість, нафтогазовий сектор і обробну промисловість. Частка інвестицій з Росії в економіці Казахстану істотно менша – понад 12 млрд дол., при тому, що північний сусід залишається ключовим партнером у сфері торгівлі.

На казахстанських нафтових родовищах працюють американські та європейські компанії Chevron, ExxonMobil, ConocoPhillips (США), British Gas (Велика Британія), Eni (Італія), Total (Франція), голландсько-британське підприємство Royal Dutch Shell. Частка американського бізнесу в нафтовому секторі Казахстану становить понад 40%. У 2016 р. компанії Chevron і Exxon Mobile прийняли рішення вкласти близько 37 млрд дол. у нафтове родовище Тенгіз. У 2017 р. чинний на той момент держсекретар США Рекс Тіллерсон заявив, що нафтові родовища Тенгіз і Кашаган залишаться стратегічними елементами в американо-казахстанських відносинах на десятиліття.

Нафтогазове родовище Кашаган в Казахстані Фото з відкритих джерел

Казахстан має військово-політичне значення для США. У квітні 2018 р. казахстанська влада дозволили американським військовим використовувати каспійські порти Актау і Курик в логістичних цілях і здійснювати транзит залізницею спеціальних вантажів через територію Казахстану в Афганістан. На тлі погіршення відносин з Пакистаном, адміністрація Трампа має намір скоротити залежність від транзиту військових вантажів до Афганістану через пакистанську територію за рахунок транзиту через країни Південного Кавказу і Центральної Азії. Завдяки тісним стосункам з США в енергетичній та військово-політичній сфері, Назарбаєв розбавляв вплив Росії на свій політичний курс. Американцям вигідно, щоб майбутній президент Казахстану проводив такий же політичний курс або пішов на ще більше зближення.

Клан Назарбаєва

Одним з вірогідних наступників Назарбаєва вважається його старша дочка, 55-річна Даріга, яка користується авторитетом у політичних і бізнес-колах. Сьогодні вона займає пост сенатора, раніше знаходилася на посадах заступника прем'єр-міністра, віце-спікера нижньої палати парламенту (Мажиліс), лідера фракції партії "Нур Отан". До 2006 р. вона очолювала партію "Асар", яка об'єдналася з партією Назарбаєва. За неофіційною інформацією, з нею пов'язані Національна атомна компанія "Казатомпром", банк "Нурбанк". Вона володіла деякими казахстанськими ЗМІ.

Під час останнього візиту в США Назарбаєв взяв старшу дочку з собою, щоб познайомити американського президента Дональда Трампа з можливим наступником. Останнім часом в казахстанських ЗМІ часто публікують заяви Даріги Назарбаєвої з різних питань і вона має репутацію найвпливовішої жінки Казахстану. Зміна влади в Казахстані може статися за азербайджанським сценарієм. У 2003 р. колишній президент Азербайджану Гейдар Алієв зняв свою кандидатуру напередодні виборів на користь свого сина Ільхама Алієва, який, як і дочка Назарбаєва, довгий час був парламентарієм.

Даріга Назарбаєва з батьком зустрічаються з королевою Єлизаветою та її чоловіком герцогом Філіпом Reuters

Крім старшої дочки можливими наступниками Назарбаєва в Казахстані вважаються його племінники: перший заступник голови Комітету національної безпеки Самат Абиш, голова правління державного інвестиційного фонду "Самрук Казина" Ахметжан Єсимов, зять і бізнесмен Тимур Кулібаєв, пов'язаний з ним прем'єр-міністр Аскар Мамін. Як і більшість східних правителів, Назарбаєв робить ставку на близьких і перевірених часом людей. Можливо, Назарбаєв спеціально пішов у відставку саме зараз, щоб його клан не торкнулася недавня політична криза. В кінці лютого Назарбаєв відправив у відставку попереднього прем'єр-міністра Бакитжана Сагінтаєва і розпустив його уряд.

Нурсултан Назарбаєв і Абиш Самат Сатибалдиули Фото з відкритих джерел

На думку колишнього президента, уряд Сагінтаєва виявився нездатним поліпшити соціально-економічну ситуацію в країні, добробут народу, створити умови для розвитку бізнесу. З кінця грудня минулого року в країні зростає невдоволення соціальною політикою казахстанської влади. Протестують багатодітні матері. Більшості багатодітних сімей в Казахстані не вистачає грошей. Казахи незадоволені низьким рівнем доходів. Казахстанська економіка має яскраво виражений сировинний характер і в основному застосовується праця низькокваліфікованих і низькооплачуваних працівників. Два місяці тому він розпорядився підняти мінімальну зарплату, знизити ціни на електрику. Своїм відходом у відставку Назарбаєв дав зрозуміти казахстанському суспільству, що збереження влади не є для нього самоціллю, а його хвилює, щоб нове покоління керівників вирішило існуючі проблеми.

Новини за темою

Російський вплив

Російське керівництво спробує витягти для себе політичні вигоди після відставки Назарбаєва. Голова Держдуми РФ В'ячеслав Володін висловив упевненість в тому, що новий президент Казахстану продовжить політику добросусідства з Росією, а співпраця в рамках Євразійського економічного союзу буде зміцнюватися. Останнім часом самостійна багатовекторна зовнішня політика Назарбаєва викликала роздратування в Кремлі. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив, що перш ніж надавати США можливість здійснювати транзит військових вантажів через каспійські порти, для початку треба було узгодити це питання з Росією та іншими країнами-членами Євразійського економічного союзу. У Росії вважали, що використання американцями портів Актау і Курик рівнозначно відкриттю військової бази США. Російські ЗМІ негативно сприйняли рішення Назарбаєва про переведення писемності на латиницю. Колишній президент Казахстану не підтримував використання правової моделі РФ в Євразійському економічному союзі. Казахстан не визнав Крим російською територією.

Росія зацікавлена в тому, щоб Казахстан знаходився у фарватері зовнішньої політики і не намагався дистанціюватися і зміцнювати відносини з Заходом. Москві потрібна своя людина в Астані. Репутація "проросійських політиків" закріпилася в мас-медіа за головою Сенату Касимом-Жомартом Токаєвим і послом Казахстану в РФ, колишнім міністром оборони Імангалі Тасмагамбетовим. Посол Тасмагамбетов впевнений в тому, що санкції проти РФ марні, так як її економіка переорієнтується на азіатські ринки. Існує думка, що Назарбаєв спеціально призначив Тасмагамбетова послом в РФ, вбачаючи в ньому конкурента.

Reuters

Оглядач Григорій Миронов впевнений, що Токаєв захищає зовнішню політику Росії і позицію з політичних питань. Токаєв відомий тим, що критикував резолюцію ОБСЄ про прирівнювання нацизму і сталінізму, виступив проти виключення російських представників з Парламентської асамблеї ОБСЄ і вважає практику міжнародних санкцій втратою для світової економіки. У 2018 р. Токаєв заявив, що Назарбаєв не буде балотуватися на президентських виборах 2020 р., викликавши резонанс у суспільстві. Недарма своїм відходом у відставку Назарбаєв залишив Токаєва чистити авгієві стайні соціальних проблем Казахстану. Колишній президент звалив на нього всю брудну роботу і відповідальність за прийняття складних рішень, які можуть не сподобатися казахам, які бажають отримувати високі зарплати, пенсії й солідні соціальні допомоги для багатодітних матерів. Назарбаєв розраховує перевести критику і невдоволення суспільства в адресу Токаєва.

Росія може вдатися до дестабілізації суспільно-політичної ситуації в окремих районах Казахстану за сценарієм "російської весни" на сході України, якщо нова влада Казахстану буде дистанціюватися від Кремля семимильними кроками. У північно-східних регіонах Казахстану досить сильні проросійські та сепаратистські настрої. У Казахстані проживає 3,5 млн росіян (близько 20% населення). У 90-х місцеві козаки влаштовували мітинги з вимогами приєднати Уральську область до Росії або надати автономію регіонам, де більшість населення становлять російськомовні. У 1994 і 1999 рр. мали місце спроби збройних повстань проросійських сепаратистів у Кокшетауській області і в місті Усть-Каменогорськ.

Після 2013 р. спостерігається сплеск активності проросійських сепаратистів у соцмережах. Відомий випадок про казахстанського підприємця Ермека Тайчибекова, який агітував в інтернеті за приєднання Казахстану до Росії. Його помістили в психіатричну лікарню. Всі ці локальні провокації усуваються правоохоронними органами Казахстану. Однак, за підтримки російських спецслужб на північному сході Казахстану можуть провокуватися нові виступи для залякування казахстанської влади і тиску на прийняті рішення.

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>