"Відкрийте, поліція!": Що зміниться після реформи МВС

Реформи таких структур як Міністерство внутрішніх справ (МВС) – справа невдячна. Особливо реформи зовнішні, що починаються з косметичного перейменування міліції в поліцію. Уявіть, як державні люди – міністри і депутати – не шкодуючи свого здоров'я, впроваджують нову назву. А потім ви їдете по Одеській трасі, машину зупиняє даішник і, дивлячись жадібними очима, вимовляє знайому фразу: "Сержант Петренко. Порушуємо…"

"Відкрийте, поліція!": Що зміниться після реформи МВС
Фото з відкритих джерел

Реформи таких структур як Міністерство внутрішніх справ (МВС) – справа невдячна. Особливо реформи зовнішні, що починаються з косметичного перейменування міліції в поліцію. Уявіть, як державні люди – міністри і депутати – не шкодуючи свого здоров'я, впроваджують нову назву. А потім ви їдете по Одеській трасі, машину зупиняє даішник і, дивлячись жадібними очима, вимовляє знайому фразу: "Сержант Петренко. Порушуємо…"

Замість міліції поліція

Голова пропрезидентської фракції партії "Блок Петра Порошенко" Юрій Луценко подав на реєстрацію в апарат Верховної Ради законопроект "Про Національну поліцію". Проект № 1692 був зареєстрований у понеділок, 12 січня 2015 року. Отже, Юрій Луценко та співавтори пропонують нову градацію правоохоронних підрозділів, що складається з 7 видів:

- кримінальна поліція – буде займатися розслідуванням кримінальних злочинів (зараз називається кримінальною міліцією);

- поліція громадського порядку – підрозділ буде відповідати за масові акції і громадську безпеку (сьогодні називається міліцією громадського порядку);

- транспортна поліція – захист безпеки на залізничних лініях, вокзалах, портах, аеропортах (сьогодні – транспортна міліція);

- дорожня поліція – аналог нинішньої Державтоінспекції (ДАІ);

- поліція охорони – надання послуг з охорони людей, вантажів, будівель та ін. (замість нинішньої міліції охорони);

- судова поліція – з метою виконувати завдання судових приставів і охороняти приміщення судів (зараз – судова міліція у відповідності з чинним законом "Про міліцію").

Крім того, автори пропонують дати МВС повноваження створювати з дозволу Кабінету Міністрів спеціальні підрозділи поліції – "для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи". Якщо оцінювати з позицій чинної градації закону "Про міліцію", то мова йде про нинішню спеціальну міліцію.

Запроваджується нова посада – якщо депутати Верховної Ради підтримають проект, то міністр внутрішніх справ перетвориться в політичну фігуру, а справжнім керівником правоохоронних органів стане начальник Національної поліції. Пропонується, щоб його кандидатуру подавав глава МВС, а Кабінет Міністрів затвердив на посаді, укладаючи контракт строком на 5 років (трьох заступників начальника затверджує міністр за поданням керівника Національної поліції і теж строком на 5 років). Та й сама поліція, за ідеєю авторів, повинна перетворитися на центральний орган виконавчої влади. Що ж залишиться профільному міністру? Луценко і колеги з ініціативи пропонують залишити за ним повноваження направляти і координувати роботу всього керівництва і структури Національної поліції. І, що особливо важливо, призначати керівників головних управлінь / управлінь Національної поліції в АР Крим і областях України за поданням начальника Національної поліції і результатами кадрового конкурсу. 

Якщо закон "піде в життя", то поліцейські начальники крім підзвітності вищестоящому керівництву будуть залежати і від позиції місцевих рад. Наприклад, законопроект пропонує впродовж 10 діб відправляти "на заслужений відпочинок" заступника начальника поліції громадської безпеки або начальника дорожньої поліції Києва, якщо 2/3 депутатів Київської міської ради висловлять йому недовіру. Для всіх інших рядових і керівних поліцейських пропонується ще більш жорстка норма про недовіру з боку мінімум 50% + 1 голос депутатів місцевої ради.

Новини за темою

Автори пропонують створити для вирішення кадрових питань такий орган як Поліцейська комісія – це колегіальний орган буде проводити спецперевірку при прийнятті на роботу в поліцію, організовувати конкурси для призначення на посаду і проводити дисциплінарні розслідування відносно поліцейських. Тобто, якщо говорити звичними для нас термінами, то мова йде про міліцію внутрішньої безпеки (стаття 7 чинного закону "Про міліцію"). А комплектувати склад поліції пропонується з громадян України віком від 18 до 35 років (закон "Про міліцію" встановлює тільки перший бар'єр у вигляді 18 років), придатних за станом здоров'я і тих, хто підходять з точки зору особистих якостей (треба сказати, дуже розмитий критерій) і професійної підготовки. В окремих випадках проект дозволяє робити винятки та приймати на службу громадян у віці старше 35 років. Встановлюється і перелік винятків, що не дають права на службу – починаючи з наявності судимості та притягнення до кримінальної відповідальності, якщо справу було закрито за нереабілітуючими обставинами та ін. І в даному списку варто звернути увагу на пункт, що нагадує ініціативи незабутнього Леоніда Черновецького (правда, так і залишилися на рівні обіцянок) – про те, що в поліцію не приймаються кандидати, які "відмовилися від тестування на спеціальних технічних засобах". В першу чергу мова йде про поліграфи. А ще стаття 35 регламентує деталі проходження служби за контрактом – автори пропонують, щоб нові співробітники укладали контракт з МВС, представленого в особі міністра внутрішніх справ.

Якщо ж говорити про компетенції Національної поліції, то проект пропонує хіба що деталізувати права і відповідальність, виходячи з практики роботи нинішньої міліції. Хоча ряд пропонованих повноважень вимагають окремого обговорення. Наприклад, пункт 35 статті 16 "Права Національної поліції". Автори пропонують дати поліцейським право:

- вивчати і досліджувати документи і товарно-матеріальні цінності за місцем знаходження (тобто в офісі, відділенні банку, на складі та ін.) – якщо є заява або повідомлення про злочин;

- здійснювати перевірку суб'єктів господарської діяльності (компаній, фізичних осіб-підприємців) – якщо начальник відділення підписав дозвіл на перевірку за формою Національної поліції і скріпив печаткою свого підрозділу НП.

Якщо говорити про конструктивні поправки до тексту, то, приміром, варто обговорити з залученням професійних фахівців, варто пункт 7 статті 16 ("Права Національної поліції"), що дозволяє поліцейським "проводити огляд осіб і знайдених при них речей, транспортних засобів і вилучати документи та предмети, що можуть бути речовими доказами протиправної діяльності" доповнити вимогою про бажану участь понятих. Питання спірне, тому як, з одного боку, поняті зможуть обмежити громадянина від свавілля патрульних, а з іншого, серйозно ускладнити роботу поліції, адже в таких ситуаціях, як, наприклад, переслідування небезпечного злочинця, рахунок йде на секунди. 

Новини за темою

І зовсім вже бентежить ідея наділити поліцію правом безперешкодно і безкоштовно одержувати від приватних і державних компаній, а також громадських організацій і партій будь-які відомості, в тому числі і представляють комерційну, банківську та страхову таємницю. Насправді, аналогічна норма є і в чинному законі "Про міліцію" (пункт 17 статті 11), але з істотним відзнакою. Нинішній закон дозволяє витребувати інформацію, якщо міліція вважає, що вона необхідна для розслідування справи "про злочини, що знаходяться у провадженні міліції". Тобто, відкрито кримінальну справу – може слідчий або оперативник довести, що така інформація необхідна для розслідування – тоді є право вимагати. Автори ж проекту "Про Національну поліцію" пропонують дати поліцейським право вимагати будь-яку інформацію, якщо поліція вважає, що вона потрібна для перевірки заяв і повідомлень про злочини. Тобто, як би не хотіли автори, відкривається поле для свавілля в плані "наїзду" на будь-яку комерційну компанію з вимогою надати документи, посилаючись на міфічні "повідомлення про злочин".

У світлі подій останнього року не обійшлося і без популізму. Наприклад, автори включили в текст норму про те, що "думка громадян про діяльність Національної поліції є одним з визначальних критеріїв офіційної оцінки її роботи". Звучить красиво, але… Бо якщо відсутня законодавчо прописаний механізм такої взаємодії та критерії його оцінки, то така норма вже спочатку виглядає недієздатною. Не виключено, що громадська думка буде зображувати "спеціально навчена група громадян".

За дужками проекту

Юридична специфіка такого гострого законопроекту – тема для довгих обговорень і суперечок. А оскільки обговорювати суть реформи МВС буде "організована група осіб" у складі адвокатів у кримінальних та адміністративних справах, правозахисників, міліціонерів, суддів, прокурорів та ін., можна сміливо прогнозувати, що учасники будуть ламати списи багато років поспіль. І якщо виходити виключно з правових позицій, будь-яка норма збере багатий урожай як "за", так і "проти".

Ми ж спробуємо подивитися з двох інших ракурсів. Система МВС в будь-якій державі, будь то Великобританія, США, Франція, Україна або будь-яка інша країна, виконує комбінацію з двох функцій – захист звичайного громадянина та його майна від злочинного посягання (в рамках загальної задачі з підтримання правопорядку) і захист правлячих угруповань від невдоволення з боку простого народу. Так, щоб поліція займалася виключно захистом власності і здоров'я громадян, не буває ніколи. Якщо ж правоохоронна система концентрується лише на те, щоб захищати інтереси аристократії, олігархів, чиновників і політиків, виходить те, що зазвичай називають "поліцейською державою". Приклади класичної "поліцейської держави" - латиноамериканські диктатури Альфредо Стресснера і менш відомих персонажів, Іспанія на чолі з генералісимусом Франсиско Франко, Португалія під керівництвом прем'єра Антоніу Салазара та інші.  Найбільш прийнятний варіант для всіх – коли апарат примусу в особі МВС ефективно виконує і першу, і другу функцію. Тому перше і головне питання, на яке повинна відповідати будь-яка ініціатива щодо реформи МВС – яку функцію націлена виконувати правоохоронна системи в суспільстві?

Друге важливе питання, якщо оцінювати роботу будь-якого силового органу, стосується системи стримувань і противаг. Навіть якщо завтра Верховна Рада ухвалить ідеальний закон про поліцію, в умовах, коли поліцейські не відчувають за собою контролю, вкрай легко скотитися до свавілля. Адже безкарність породжує в першу чергу ще більшу безкарність. І тут важливо відповісти на питання, хто і яким чином буде контролювати повсякденну роботу поліцейських дільниць і окремих правоохоронців. Право місцевої ради висловлювати недовіру будь-якому поліцейському, незалежно від рангу і посади – ініціатива, звичайно, цікава. Та ось тільки депутати не знають специфіки правоохоронної роботи, а тому ніколи не зможуть правильно оцінити роботу поліції. Не кажучи вже про ризик, що крадій політик або чиновник буде піднімати скандал в обласній або міській раді і, прикриваючись звинуваченнями в політичних репресіях, вимагати звільнити поліцейських, наскільки його діяльність відповідає Кримінального кодексу України.

Тому закон "Про Національну поліцію" не може дати повної картини, як буде функціонувати правоохоронна система, поки не прийнята нова версія закону про прокуратуру, регламентує, хто і як контролює роботу поліції. А значить, якщо правляча адміністрація України дійсно націлена на реформи, Верховній Раді варто приймати "правоохоронні" закони в комплексі. Найкраще єдиним пакетом.

Новини за темою

І, нарешті, в порядку критики, бентежить, що пояснювальна записка не містить розрахунку соціально-економічних наслідків прийняття закону "Про Національну поліцію". Тобто, якщо раптом хтось з депутатів у залі Верховної Ради задасть закономірні питання – скільки грошей буде потрібно на те, щоб замінити всі написи "міліція" на "поліція", який обсяг коштів потрібно передбачити у Державному бюджеті для перепідготовки співробітників та ін., в загальному, який загальний бюджет всього заходу – то авторам просто нічого буде сказати. 

Тому, на завершення, варто нагадати, що будь-який закон тільки тоді може ефективно застосовуватися на практиці, якщо функціонує в одній реальності з навколишнім життям. Можна написати ідеальний текст з відточеними юридичними формулюваннями, але якщо велика частина міліціонерів буде отримувати 2400 гривень на місяць плюс пільги - значить все залишиться як і раніше. І навіть обіцяна нинішнім міністром Арсеном Аваковим зарплата на рівні 5000 гривень (тобто 312,5 доларів за курсом 16 грн/дол.) – це мізер для такої професії, пов'язаної з постійним стресом і ризиком для здоров'я. І на трасі нас як і раніше буде зупиняти "сержант Петренко" з голодними очима, а МВС і далі вважатися одним з найбільш корумпованих державних відомств. А безкомпромісну боротьбу проти злочинності звичайний українець буде вивчати хіба що по телевізору у виконанні комісара Каттані. Навіть якщо заради краси, перейменувати міліцію в поліцію не один, а кілька разів поспіль.

Сергій Слободчук, спеціально для 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів