Від презервативів до сексуальної орієнтації: Найбільш... веселі законопроекти Верховної Ради

Від презервативів до сексуальної орієнтації: Найбільш... веселі законопроекти Верховної Ради
Апостроф

Наталія Лебідь

Журналіст

Нарешті Уляна Супрун отримала нагоду поквитатися за все зі своєю давньою опоненткою Ольгою Богомолець. І нагода ця випала зовсім несподівано. Депутатка Богомолець виступила з ініціативою заборонити в Україні матюки – на законодавчому рівні. А в. о. міністра охорони здоров’я Супрун виявилася майстером тролінгу найвищого "левела": у пості на Фейсбуці вона натякнула на те, що нестандартна пропозиція Богомолець викликана заздрощами до більш успішних та популярних колег. Словом, майже за Фрейдом.

Незаймані вуха і чисті роти

"Часом буває так, що деякі народні депутати почуваються геть забутими та нікому не потрібними. Тож, аби хоч якось привернути до себе увагу, вони пишуть законопроекти, які пасують радше Північній Кореї, аніж сучасній європейській державі. До прикладу, пропонують заборонити матюкатися", – іронізує Супрун.

А далі пише про те, що матюки загалом… корисні для здоров’я. Для обґрунтування цього чиновниця не полінувалася написати цілу лекцію, зокрема, про ендорфіни. Їх, мовляв, виділяє мозок для полегшення травматичної ситуації, а запускає цей процес якраз соковитий та смачний матюк. "Ці нейромедіатори беруть участь у знеболенні чи задоволенні. Слова на "б" чи "с" не замінять якісної анестезії, але дослідження показали ефективність лайки в зменшенні болю, посилення серцебиття і підвищення больового порогу. Якщо нам важко і ми одним словом це висловили, мозок це сприймає як запуск програми захисту і нападу, пише Супрун.

Простіше кажучи, випустив пару – відчув полегшення. А носити в собі слова на "б" чи на "с" (тут їхній ряд можна було б продовжити, бо існує чимало інших цікавих літер) небезпечно для психічного здоров’я. "Постійне приховування справжніх емоцій і примус до позитиву виснажує психіку", – зауважує в. о. міністра. До того ж матюки – ще й засіб соціалізації. "Вживання матюків у спілкуванні в низці випадків вказує на близькість людей і хороший емоційний контакт між ними. Коли колеги починають між собою матюкатися, отже, вони стали командою – такі дослідження", – веде далі Супрун.

Вона ж попереджає: будь-яка надмірність шкодить. Тому матюкатися треба помалу, лише тоді, коли цього вимагає ситуація, і не зловживати ендорфінами. А ще – робити це лагідно, приблизно в стилі "згинуть наші воріженьки". "Викорінювати слід пасивну та активну агресію, дискримінацію, штампи, але не обсценну лексику як таку", – резюмує Уляна.

Певна річ, що її пост зібрав купу здебільшого позитивних відгуків та захоплених коментарів. Супрун хвалили за почуття гумору, а піарників МОЗ – за професіоналізм. "Беррімор, що це так страшно завиває на болотах? – Це Богомолець прочитала пост Супрун, сер", – жартували в мережі.

Читала чи не читала Богомолець пост Супрун, невідомо, але якщо й читала, то хочеться вірити, що зреагувала так, як вона радить своїм читачам. Бо річ у тім, що депутатка "підігнала" фоловерам стосик автентичної лайки, аби була альтернатива: "Хай би тебе дощ намочив!", "А щоб тебе лиха година спіткала!" тощо. Богомолець зазначає: матюки – це прояв слабкості, а ще перемога темного несвідомого над світлим свідомим. Одним словом, лікарка закликала усіх перейти на бік добра та оголосила загальну дематюкацію.

А оскільки добро є часто невід’ємним від бабла (цікаво, чи засудила би Богомолець сленг?), то депутатка пропонує поєднати приємне із корисним: посилити адміністративну відповідальність за нецензурну лайку, себто впровадити додаткові штрафи. Може, тоді, плекає вона надію, у політиків будуть не тільки чисті руки, а й чисті роти.

Чи молилася ти на ніч, депутатко?

І поки Ольга Богомолець робить промоцію засобам для очищення ротової порожнини та відбирає хліб у Colgate та Lacalut, депутат попередніх скликань Андрій Шкіль зазначає на своєму Фейсбуці, що міра дурості українського парламенту перетнула межу. "ВР плодовита на ідіотизми. Але антиматюковий законопроектик перевершив усі попередні досягнення. Моралісти бл*...", – пише Шкіль

Безперечно, дематюкація – це вершина депутатської "мудрості" та перлина у нашому топ-3 найбільш безглуздих законопроектів. Але пальму першості вона поділяє з Отченашем Білозір та сексуальною орієнтацією Барни. Щодо першого, то починати парламентське засідання з читання молитви "Отче наш" запропонувала депутатка від БПП Оксана Білозір. Православний намаз у стінах Ради підтримали й інші депутати, причому різних фракцій та політичних уподобань: Павло Унгурян, Олег Березюк, Валерій Дубіль, Юрій Мірошниченко, Андрій Шипко, Микола Лаврик, Юрій Соловей.

Але в головному експертному управлінні Верховної Ради звернули увагу на ознаки неконституційності цього законопроекту, адже Україна, як не крути, – світська держава. Так що ініціативу зарубали на кореню. І це, мабуть, добре, бо тоді Верховну Раду довелось би переселяти – за аналогією з переїздом Офісу президента. Очищеному молитвою парламенту радше підійшло б аскетичне подвір’я якогось занедбаного монастиря, а не комплекс розкішних будівель у центрі міста, де смертні гріхи так і спокушають народних обранців.

Зокрема, гріх № 5 – хтивість. Він дуже бентежить депутата від БПП Олега Барну, котрий минулоріч подав законопроект про введення штрафів за публічні прояви будь-якої сексуальної орієнтації. Будь-якої – тобто, таким чином, і гетеросексуальної теж. Якби законопроект Барни ухвалили, то на різностатеві пари, які дефілюють Хрещатиком чи цілуються в метро, полювала би поліція – звісно, у вільний від виявлення матюків час. Але це дрібниці, бо головне, як сказав Барна, "не перетворювати Україну на публічний дім".

Апостроф

Свого часу всі також багато сміялися із пропозиції депутата-втікача Олександра Онищенка законодавчо закріпити психіатричну перевірку кандидатів у нардепи, але з огляду на все вище сказане подібна ідея не є аж такою нікчемною.

У Раді поточного скликання зареєстрований і законопроект екс-міністра охорони здоров’я Олега Мусія, котрий несподівано запропонував припинити називати копійки копійками і перейменувати їх на рублі. Це було в 2015 році – само тоді народилася й ще одна конгеніальна ідея: вишити карту України та розмістити її у сесійній залі. Законопроект про це цілком серйозно написали та подали Олексій Порошенко, Юрій Македон, Іван Мельничук, Володимир Парасюк, Ірина Суслова та Юрій Дерев`янко.

Це, мабуть, спадкове

Але нинішнім депутатам фору дають депутати-попередники. Каденція Верховної Ради VII скликання була недовгою (тривала з 2012-го по 2014-й), і, мабуть, передчуваючи близьку політичну смерть, тодішні парламентарі відривалися по повній.

Так, у "Батьківщині" нардепи Андрій Сенченко і Людмила Денісова запропонували вести кримінальну відповідальність за... "політичне сутенерство" і "залучення в політичну проституцію". Під цими словами на увазі малася "зміна політичних поглядів чи відступ від передвиборчої програми під тиском влади, за гроші або інші преференції". Покарання проституткам від влади загрожувало вагоме – до 10 років позбавлення волі. Але, на щастя, все минулося.

Пощастило, втім, не лише повіям усіх сортів, а й адвокаткам. Тодішній представник парламентської фракції "Батьківщина" Геннадій Москаль хотів обрядити їх у суворі мантії, аби не спокушали тих, хто приходить до храму Феміди. "Зовнішній вигляд деяких адвокатів викликає серйозні зауваження. У судах України, на жаль, можна спостерігати адвокатів у потертих джинсах, розтягнутому светрі, шортах, шльопанцях, без шкарпеток, у міні-спідницях, в туфлях на занадто високих підборах, з яскравим макіяжем. Неохайність деяких адвокатів дискредитує почесну професію, знижує довіру до правосуддя та судового процесу в Україні", – написав Москаль у пояснювальній записці до законопроекту, який так і не було розглянуто.

Геннадій Москаль Украинское фото

А от його парламентському колезі Василю Пазиняку було байдуже до коротких спідниць – його більше турбували… презервативи. А, точніше, їхня реклама, яка закликає користуватися засобами контрацепції й тим самим убезпечуватися від тяжких захворювань, наприклад, СНІДу. Пазиняк зареєстрував у парламенті зміни до закону про рекламу, якими пропонував популяризувати контрацепцію виключно в аптеках. У такий спосіб, на його думку, можна було б відволікти українців "від думок про смерть, інвалідність та суїцид", який навіює звичайний собі презерватив, який тільки прикидається безпечною річчю.

З думкою про майбутнє нації сідала писати свій законопроект і депутатка Лілія Гриневич. Вона, власне, запропонувала створити Комісію майбутнього, котра виписувала би стратегію і тактику розвитку держави. Цією пропозицією Гриневич відправила у нокаут тодішню депутатку Ірину Фаріон. "Я не знаю, що буде зі мною завтра. Про яку Комісію майбутнього ми можемо говорити? Кого в неї запрошувати? Магів і екстрасенсів?!" – запитувала вона.

А от щодо пропозиції Сергія Терьохіна, то у Фаріон просто, мабуть, забракло слів. Депутат запропонував впровадити свято "Пакраща". "Судячи з тверджень президента України і прем'єр-міністра, протягом останніх трьох років відбулося стрімке поліпшення життя. Прості люди збагатилися, чиновники стали скромними, а демократія розквітла нечуваним темпом. Суди стали незалежними, прокурори здали в ломбард свої платинові годинники, а судді, соромлячись народу, подарували дитячим інтернатам свої Бентлі та Феррарі", – зазначав Терьохін у пояснювальній записці до законопроекту.

Дата реєстрації такого законопроекту – 1 квітня, тож стьоб на тему про покращення, перекладений специфічною мовою Азарова, цілком зрозумілий. Зрозуміло, що депутат Терьохін просто вирішив пожартувати. Але якщо взяти до уваги видатки, які йдуть на оплату депутатів та їхніх гуморесок, стає зовсім не до жартів.

Не смішно!

Законопроекти на кшталт згаданих вище зовсім не є аж такими нешкідливими, як це може видаватися на перший погляд. Передусім, вони крадуть час і ресурси тих, хто мусить розбиратися з усією цією депутатською базграниною. Адже спершу проект закону має розглянути головний профільний комітет. Потім – антикорупційний, євроінтеграційний та бюджетний комітети. Паралельно над документом працює Головне науково-експертне управління парламенту, яке надає свій висновок щодо якості законопроекту. Зрештою, він знову повертається до профільного комітету і лише після цього виноситься до зали Верховної Ради.

Навантажувати дематюкацією або Отченашем усі перелічені інстанції означає бездумно використовувати бюджетні кошти. Про потребу боротися із подібним спамом, який тонами продукують народні обранці, говорять вже давно, але поки що безрезультатно. Окрім фінансового навантаження, паперова маячня завдає й значних репутаційних втрат українському парламенту.

Пораховано, що за весь час існування Верховної Ради VIII скликання депутати написали понад 12 тисяч законопроектів. При цьому законами стали лише 8-10% з них, тож продуктивною таку роботу не назвеш. Цікаво, що європейці мають запобіжники, аби парламент не завалювали непотрібом, а ми все ніяк не переймемо їхній корисний досвід.

Зазвичай головним законотворцем у західних країнах є уряд, який обґрунтовує доцільність документа, оцінює ризики та впливи в разі його ухвалення. А депутати мають обмежене право законодавчої ініціативи. Наприклад, в Естонії, Словаччині та Угорщині законопроекти можуть подавати лише комітети. А у Німеччині – фракція або 5% складу Бундестагу. Просто так сісти й написати абищо, та ще й зробити це за гроші платників податків, жоден західний парламентарій не має права.

В Україні ж подібних обмежень немає, а папір, як відомо, стерпить усе. Тому й пишуть депутати закони, від яких дійсно хочеться матюкатися. Але не можна. Бо темне підсвідоме, як застерігає Богомолець, знову візьме гору.          

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>