Великий переполох у маленькому Гонконгу: Головний біль Китаю та інтереси Америки

Великий переполох у маленькому Гонконгу: Головний біль Китаю та інтереси Америки
Reuters

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Цього тижня колишня британська колонія Гонконг, а нині спеціальний автономний округ у складі Китаю, був охоплений акціями протесту. Минулої неділі мільйон осіб (13% від загальної чисельності населення регіону 7,48 млн) вийшли на вулиці на знак протесту проти ухвалення місцевою законодавчою радою закону про екстрадицію підозрюваних осіб, які переховуються від правосуддя, до інших районів Китаю, а також до країн, з якими Гонконг не має угод про екстрадицію. Таких масштабних демонстрацій не було з 1997 р., коли Гонконг увійшов до складу комуністичного Китаю. У середу протести супроводжувалися зіткненнями з поліцією. Для розгону протестувальників в хід пустили гумові кулі та сльозогінний газ. Противники закону блокували центр Гонконгу. Довелося евакуювати урядові установи. Унаслідок зіткнень поранення дістали 72 протестувальників і 21 поліцейський. Рушійною силою протестів у Гонконгу є молодь і студенти.

Новини за темою

Під впливом громадських заворушень законодавча рада Гонконгу припинила засідання, на якому планувалося затвердити непопулярний закон. Події в Гонконзі останніх днів розкривають серйозні протиріччя між автономним регіоном і Пекіном. Після 1997 р. Китай і Гонконг вибудовують відносини за принципом "одна держава, дві системи". Згідно з китайсько-британською декларацією про передачу Гонконгу 1984 р., а також Основним законом регіону, він зберігає широку автономію в питаннях місцевого самоврядування, законодавства, судової влади, митної, валютної та міграційної політики до 2047 р. Гонконг є учасником низки міжнародних організацій, зокрема СОТ, Міжнародного олімпійського комітету, АТЕС, Міжнародної морської організації. Гонконг – це один із найбільших фінансових центрів у світі та незалежна митна територія. Проте останнім часом Пекін робить рішучі кроки на шляху інтеграції Гонконгу до свого політико-правового простору раніше визначеного терміну. Заворушення в Гонконзі можуть позначитися на відносинах Китаю із сусідами і Заходом.

Вагомі аргументи гонконгців

Приводом для поширення китайського законодавства про екстрадицію стало жорстоке вбивство 19-річним жителем Гонконгу на прізвище Чен своєї 20-річної дівчини Пун Хіу-вінг на території Тайваню в лютому 2018 р. Вбивця заховав труп дівчини у валізу і викинув у районі Тамсуй у 15 км від готелю, де вони зупинилися, а потім повернувся до Гонконгу. Розслідуванням вбивства займаються. Оскільки між Гонконгом і Тайванем немає угоди про екстрадицію злочинців, то місцева поліція не може видати Чена тайванським правоохоронцям. Режим екстрадиції існує з 20 країнами світу, зокрема з колишньою метрополією – Великою Британією. Це вбивство викликало великий резонанс у тайванському й гонконгському суспільстві, широко висвітлювалося в пресі, тому голосування за закон про екстрадицію в законодавчій раді Гонконгу варто сприймати як крайню міру.

Reuters

Однак гонконгці вийшли протестувати на вулиці не через те, що співчувають Чену. Вони побоюються, що ухвалення закону, який підтримує уряд у Пекіні, створить привід китайським комуністам нав'язувати самобутньому Гонконгу свої правила гри в політичній галузі та позбавити регіон автономії. За роки перебування під владою Великої Британії Гонконг розвивався під сильним впливом англо-саксонської правової школи, британських традицій у галузі управління і ведення бізнесу. Гонконг цінують міжнародні інвестори як територію з найбільш зручним законодавством для ведення бізнесу. У Гонконгу відбувся синтез китайських традицій із західним способом життя, цінностями і сформувалася окрема політична субкультура. Місцеві жителі насамперед вважають себе гонконгцями і не асоціюють себе з Китайською Народною Республікою. Вони бояться втратити свою ідентичність, специфічний уклад життя і розчинитися в комуністичному Китаї, стати звичайним мегаполісом на кшталт Шанхая або Шеньчженя. Гонконгці побоюються, що закон про екстрадицію потрібен Пекіну, щоб посилити переслідування інакодумців. Гонконг є гаванню для китайських дисидентів, не згодних з політикою компартії. У Гонконзі навіть влаштовують акції в день пам'яті жертв подій на площі Тяньаньмень у Пекіні 4 червня. У квітні - червні 1989 р. там відбувалася акція протесту прихильників лібералізації і демократизації Китаю, яку жорстоко придушили китайські військовики. Ця подія не є популярною серед представників Компартії Китаю і про неї заведено мовчати.

Новини за темою

Побоювання гонконгців є обґрунтованими, оскільки Пекін і раніше робив спроби нав'язати автономії свої правила гри. У 2003 р. в Гонконзі відбулися акції протесту проти китайського законопроекту про безпеку, який сприймався як інструмент для політичного переслідування дисидентів. У місцевих навчальних закладах було запроваджено обов'язкову освіту за програмою, за якою викладають в інших частинах Китаю. У вересні - грудні 2014 р. в Гонконзі відбулися масові демонстрації, які прозвали "Революцією парасольок", проти планів китайських властей запровадити нове виборче законодавство. У Пекіні хотіли, щоб главу адміністрації Гонконгу обирали з відібраних компартією кандидатур. Главу адміністрації Гонконгу обирають 1,2 тис. представників місцевого виборчого комітету. Під тиском акцій протесту комуністи були змушені відмовитися від цієї ідеї. Однак їм все одно вдалося проштовхнути на посаду глави адміністрації свою людину - Керрі Лам - у 2017 р. Вона виступає за інтеграцію Гонконгу і Китаю і засудила нещодавні акції протесту.

Головний біль Китаю

Нещодавні протести в Гонконзі – це тривожний дзвінок для Компартії Китаю. Якщо китайські комуністи продовжать втручатися в розвиток автономії, то серед місцевих жителів зростатимуть сепаратистські настрої. У 2016 р. ідею незалежності Гонконгу підтримувало лише 17,4% населення регіону. Партія Demosisto Натана Ло, яка на виборах 2016 р. пройшла до законодавчої ради Гонконгу, виступає за проведення референдуму щодо незалежності Гонконгу. У 2018 р. влада Гонконгу заборонила діяльність Гонконгської національної партії, яка виступає за вихід зі складу Китаю. Поки гонконгські сепаратисти перебувають у меншості, але їх кількість зростатиме, якщо комуністи продовжать гнути свою лінію.

Місцеві жителі не згодні з обмеженням демократичних прав і свобод. Ідеалістичні надії Заходу на те, що повернення Гонконгу до складу Китаю вплине на демократизацію комуністичного авторитарного режиму, не виправдали себе. За час правління Лам було поміщено під варту на 16 місяців представників "Руху парасольок", які виступають за запровадження в регіоні загального виборчого права. Частина суспільства зацікавлена самостійно обирати свого лідера. Прихильники зближення з Китаєм контролюють місцеві органи влади, зокрема законодавчу раду, і виборчий комітет. Частим явищем стало притягнення до правової відповідальності гонконгців, які критикують державний курс Китаю.

Reuters

Китайські комуністи отримують економічну вигоду від контролю над Гонконгом. Після входження до Китаю економіка Гонконгу стала більш залежною від фінансового сектора (80% від ВВП). Бізнесмени або корумповані держслужбовці з КНР використовують Гонконг як офшорну зону для відмивання грошей. Існує думка, що на рахунках гонконгських компаній членів сім'ї глави Чунцінського міського комітету Компартії Китаю Бо Сілая було 128 млн дол., тоді як офіційна зарплата чиновника становила 2 тис. дол. У 2013 р. Сілая засудили до довічного ув'язнення за перевищення посадових повноважень і корупцію.

Новини за темою

Гонконгці втомилися від засилля вихідців з КНР у своєму регіоні. Заможні китайські партійні бонзи і підприємці відвідують Гонконг для розваг, шопінгу, купують нерухомість на території регіону, де якість життя наближена до західних стандартів. З 2005 по 2016 рік до Гонконгу переїхало близько 950 тис. вихідців з інших районів Китаю. Самі жителі Гонконгу, не рахуючи місцевих мільйонерів, стикаються з труднощами через зростання орендних ставок і вартості на житло.

Урок для Тайваню

Протести в Гонконзі негативно впливають на перспективи добровільного входження Тайваню до складу Китаю. До 1949 р. острів Тайвань був у складі Китайської Республіки. Після приходу до влади комуністів на чолі з Мао Цзедуном на острів втік уряд Китайської Республіки на чолі з партією Гоміндан і генералісимусом Чан Кайші. Донині Тайвань позиціонує себе як наступника Китайської Республіки і військово-політичного партнера США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Спроби КНР повернути контроль над островом за допомогою військової сили неодноразово припинялися Тихоокеанським військово-морським флотом США.

Нині в частково визнаній державі Тайвань точиться дискусія між прихильниками незалежності та возз'єднання з Китаєм. За даними дослідження The Taiwan Public Opinion Foundation, протягом останніх двох років кількість прихильників незалежності острова скоротилася з 50% до 36%, а тих, хто виступає за інтеграцію з Китаєм, збільшилася з 15% до 26%. Однак президент Тайваню Цай Інвень з Демократичної прогресивної партії підтримує ідею незалежності Тайваню і формування окремої політичної ідентичності у жителів острова. Акції протесту гонконгців зміцнюють позиції тайванського президента, яка обговорює закупівлю озброєнь у США і робить ставку на зміцнення обороноздатності острова.

Жителі Гонконгу дали своєрідний урок тайванським прихильникам злуки з Китаєм. Якщо вони увійдуть до складу Піднебесної, то їм доведеться відмовитися від звичного укладу життя. Нещодавні акції протесту в Гонконзі завдали серйозного удару по іміджу Китаю. Гонконгці дали зрозуміти всьому світові, що принцип "одна держава, дві системи" реалізується не повною мірою.

Інтереси Америки

Нестабільна суспільно-політична обстановка в Гонконзі зачіпає інтереси США. У Гонконзі проживає 85 тис. громадян США, працює 1,3 тис. американських компаній. У 2018 р. товарообіг США і Гонконгу становив 31,1 млрд дол. У роки холодної війни Гонконг був свого роду альтернативою командно-адміністративній моделі розвитку, що існувала в Китаї в роки правління Мао Цзедуна. У 1992 р. США ухвалили закон, який визнає особливий статус Гонконгу і можливість вільної взаємодії з місцевою владою в торговельно-економічній галузі, створює правові рамки для співробітництва в правоохоронній галузі, в галузі візової політики (зокрема, екстрадиція), в інвестиційному секторі.

Вашингтон став на бік гонконгських протестувальників. Прес-секретар Держдепартаменту США Морган Ортагус заявила, що закон про екстрадицію злочинців підриває автономію Гонконгу, порушує демократичні права і свободи, які здавна існують у регіоні. США втручаються у внутрішні справи Китаю, ігноруючи той факт, що після 1997 р. Гонконг став китайською територією. Розгін протестувальників створює привід для звинувачення китайської влади в порушенні прав людини. За збігом обставин акції протесту в Гонконзі відбулися невдовзі після 30-ї річниці подій на площі Тяньаньмень.

У Білому домі використовують протестні настрої в Гонконзі як фактор тиску на Китай і адміністрацію Керрі Лам у контексті "торговельної війни". Порушення прав гонконгців може бути використано США як привід для обмежувальних заходів проти Китаю в торговельно-економічній галузі. Штати дають зрозуміти китайцям, що якщо ті не візьмуть американську версію торговельної угоди і не звільнять американські фірми від передачі технологій в обмін на можливість працювати в континентальному Китаї, то вони продовжать розхитувати суспільно-політичну обстановку в Гонконзі та підтримувати опозиційно налаштовані сили.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>