zn.ua

Інвестори

З боку представників венчурного капіталу свої ідеї щодо інвестицій в українську науку озвучили Ігор Янковський (бізнесмен і меценат), Михайло Рябоконь (член наглядової ради UVCA, голова з інновацій асоціації Noosphere), Андрій Колодюк (засновник і керуючий партнер AVentures Capital, голова наглядової ради UVCA). Позиція інвесторів в цьому питанні зводиться до кількох тез:

  • Будь-який стартап – це інновація. Але інновація – це необов'язково науковий прорив, це може бути новий бізнес-процес, наприклад, або продукт, створений із застосуванням існуючих розробок. Інвестору важливо не те, до якої галузі відноситься інновація, а її перспективи на ринку.
  • Інвестору важливо розуміти, який продукт в підсумку вийде, які завдання він буде вирішувати, а не те, яка технологія в ньому застосовується. На жаль, українські вчені не мислять категоріями продуктів. Якщо відійти від змісту панельній дискусії, то таку ж точку зору висловлювали співрозмовники редакції зі сфери бізнесу, а також HR-фахівці з Європи в контексті українських розробників, які, звикнувши працювати на аутсорсі, швидше чекають готових інструкцій, ніж прагнуть брати на себе відповідальність за продукт. До речі, приблизно половина стартапів закривається тому, що їх продукти в принципі не потрібні суспільству.
  • Технологія – це лише 20% від імпульсу проекту. Решта 80% - це люди, які розуміють, як зробити з неї бізнес.
  • Гроші в Україні є. За даними UVCA (Українська асоціація венчурного і приватного капіталу), у минулому році середня сума інвестицій у вітчизняні стартапи склала 500 000 доларів, зараз 1-2 угоди закривається щотижня. За прогнозом, у цьому році середня сума угоди буде вищою. Це, звичайно, не Кремнієва долина і не Європа, але на перспективні проекти кошти знайдуться.
  • Продукт, навіть наукомісткий – це не одна галузь науки чи одна розробка. Це синергія декількох видів діяльності. Якщо говорити про наукомісткі проекти (такі в Україні інвестує, зокрема, Noosphere: в портфоліо асоціації як готові проекти, які вже працюють на ринку США, так і стартапи, інвестиції в лабораторії і челленджи, які дозволяють знаходити наукові рішення для проблем чи розробляти технології), то їм потрібна ціла екосистема, науковці з різних сфер, які будуть працювати разом, кожен над своєю частиною проекту. Часто ще й експериментальне виробництво. Все це дорого і довго, і, як і у випадку з іншими стартапами, з самого початку немає впевненості в успіху продукту. Але додаються ризики того, що щось виявиться неможливим з наукової точки зору.
  • У розвинених країнах драйвером інновацій залишається держава – багато розробок виникають за держзамовленням. Приклад – США, де приватні компанії розробляють рішення для армії і космосу, а потім їх впроваджує держава. Українська держава – монополіст у питаннях технологій для держави. Наприклад, рішеннями для армії займається тільки "Укроборонпром". І приватній компанії досить складно запропонувати щось в цій сфері.
  • Якщо говорити про проекти на першій стадії, коли ще немає прототипу, то гроші можна шукати у держави або у спонсорських фондах. Якщо говорити про Україну, то в нашій країні джерелом може стати ЄБРР або проект Horizon 2020.
  • В країні немає діалогу між бізнесом і наукою. Бізнесу банально ніде дізнатися інформацію про поточні розробки вчених. Самі вчені рідко прагнуть до діалогу.

Новини за темою: "Дім інновацій" провів круглий стіл "Наука, бізнес, інновації. Хто головний?"

Вчені і засновники наукомістких стартапів

З боку вчених і засновників наукомістких стартапів на панельній дискусії виступили Семен Єсілевський (вчений, провідний науковий співробітник відділу біологічних систем Інституту фізики НАНУ), Віктор Досенко (патофізіолог, доктор медичних наук, професор), Сергій Данилов (нейрофізіолог, кандидат біологічних наук, співзасновник науково-дослідної лабораторії і платформи Beehiveor), Юрій Малетін (головний учений компанії "Юнаско") і Февзі Аметов (співзасновник Drone.ua). Є ряд аспектів, на які звернули увагу вчені.

  • Держава виділяє на фінансування науки лише 0,3% бюджету, це самі по собі невеликі гроші. При цьому не всі вони доходять до української науки, так як в країні також процвітає діяльність псевдовчених (цю проблему порушував "Будинок інновацій" в одній з публікацій). Відповідно, у інвесторів також є ризик зіткнутися з псевдовченими, це потрібно розуміти і ретельно збирати інформацію про людей, які займаються проектом: де вони публікувалися, які проекти з їх участю були реалізовані.
  • Часто, коли в українського вченого питають "а хто ваші конкуренти", він відповідає, що конкурентів немає, розробка унікальна. Для інвестора ця фраза може бути маячком того, що розробка не затребувана ринком. Якщо технологія комусь цікава, то конкуренти з'являться через місяць.
  • Гроші можна знайти і за межами України. І якщо така можливість є, це теж вихід. Чим глобальніший продукт, тим більше у нього шансів на успіх. Але треба розуміти, що навіть після залучення фінансування можуть виникнути проблеми.

Соціологи

З боку соціологів у панельній дискусії брав участь Олексій Антипович, керівник соціологічної групи "Рейтинг".

За замовленням організаторів панельної дискусії група провела дослідження серед науковців. У числі питань – чи займалися респонденти популяризацією науки, чи планують змінювати спеціальність, їхати за кордон, чи влаштовує їх ситуація з фінансуванням проектів. Дослідження виявило цікаві закономірності: українським вченим, як типовим українцям, властива консервативність і недовіра. За даними дослідження, лише третина вчених подавала заявки на фінансування своїх проектів. Успіху досягла половина. При цьому на питання про те, чому їх проекти так і не були впроваджені, крім фінансування, лідирувала ще одна причина: розробки носять чисто теоретичний характер і не потребують впровадження.

Дійсно, українська фундаментальна наука цінується у всьому світі, і так як вченим складно реалізувати себе в рамках країни, видатні уми працюють в інститутах, лабораторіях проектах інших країн, де фінансуються фундаментальні розробки. Ми нещодавно розповідали про одного з таких фахівців Леоніда Пономаренка, який займається вивченням графена в Манчестері.

Новини за темою: Графен животворящий: 10 головних думок про суперматеріал від його дослідника Леоніда Пономаренка

Держава

З боку держави у дискусії взяла участь Яна Підлісна – керівник Секретаріату державної інноваційної фінансово-кредитної установи Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

  • Позиція держави в питаннях інвестування в науку і стартапи зводиться до "гайда до нас, у нас є печеньки". Держава є банком проектів №1 в країні. Щодня в установу надходять інноваційні та інвестиційні проекти, у неї є база інвесторів, до яких держава звертається з пропозицією вкладати в проекти. Щоб довести свої наміри, держава пропонує брати участь в інвестиціях: 90% передбачається отримати від стратегічного інвестора і 10% - від України. За цією моделлю за два роки були профінансовані до 45 проектів, кожен з яких зараз перебуває на різних стадіях. В основному інвестували такі країни, як Норвегія, Франція, Польща, США, Китай, Корея. Поки що жоден проект не завершений, так як мінімальний термін реалізації – три роки. В основному навіть більше. Звернутися до держави зі своєю ідеєю може кожен – хоч студент, хоч бізнесмен, хоч вчений.
  • З 1 січня 2018 року в Україні з'явиться фонд підтримки розвитку стартапів. Є концепція, як це буде працювати. Але гроші на руки давати не будуть.
  • Українці слабо собі уявляють, що таке проект. З 10 поданих проектів зазвичай хоча б один потрібно доукомплектувати.
  • А ще ті, хто звертаються до держави, неохоче розповідають про свій проект, особливо, якщо на нього ще не одержано патент. На сайті фонду є база даних проектів, які вже мають патент, але якщо інвестору цікаво більше, він може звернутися до держави.

Новини за темою: Наука шпигунства: Як ЦРУ таємно вербує вчених

У сухому залишку

З усього вище сказаного вимальовується картина того, що в Україні існує багато перешкод для фінансування науки – починаючи від сумнівних кадрів в науковому середовищі, закінчуючи відстороненістю вчених і відсутністю чіткої державної програми фінансування розробок та стартапів. В країні є серйозні фахівці в галузі фундаментальних наук, але найчастіше між кінцевим продуктом, який цікавий інвестору, і фундаментальними дослідженнями лежить прірва. Багато українців працюють над наукомісткими проектами за межами країни, або, якщо всередині країни, то на західні компанії. Не останню роль у цьому відіграє те, що вчені бачать цінність своєї діяльності в розробках, але розробок відверто не вистачає маркетингу і розуміння позиції бізнесу. Способи залучення наукового середовища на потреби бізнесу – це організація хакатонів, майданчики, де перші і другі можуть дізнаватися про потреби один одного, а також відкритість державних структур для розробок приватних компаній. При цьому самим вченим слід боротися з власним консерватизмом і бути більш ініціативними в пошуках фінансування розробок.

Ніна Глущенко