В Україні багато хто впевнений, що в 2013 році країна помилилася з геополітичним вибором, віддавши перевагу Зоні вільної торгівлі з ЄС, а не Митному союзу з країнами СНД

В Україні багато хто впевнений, що в 2013 році країна помилилася з геополітичним вибором, віддавши перевагу Зоні вільної торгівлі з ЄС, а не Митному союзу з країнами СНД
112.ua

EUreporter

Європейське онлайн-видання

Оригінал на сайті EUreporter

Україна зараз – країна на роздоріжжі. Держава в Східній Європі намагається розібратися, що пішло не так у 2014 році. Тоді революція визначила західний вектор розвитку України. Країна підписала Угоду про Асоціацію з Євросоюзом і задекларувала, що рухатиметься шляхом до вступу в європейську спільноту в майбутньому. Однак президентські вибори показали, що українське суспільство не задоволене тим, що відбувається, і вимагає змін. Серйозні проблеми в економіці, війна на Донбасі, політична нестабільність – цього не вимагав Євромайдан. У 2013 році в України була альтернатива – приєднатися до Митного союзу, який обіцяв більше економічних вигод для країни. Однак цей варіант було відкинуто, і багато хто зараз упевнений, що даремно.

Європейський чи Митний союз?

Про дилему ЄС – МС в Україні заговорили на початку 2013 року. Українська влада націлилися на інтеграцію з Євросоюзом, але водночас хотіли всебічно співпрацювати і з Митним союзом, не вступаючи до нього. Москва своєю чергою розраховувала на повноцінне членство України в МС. Однак Київ попереджали, що одночасна економічна інтеграція України з кількома об'єднаннями досить складна і для великої економіки може стати в принципі неможливою.

Україні довелося вибирати. Розгорілася серйозна дискусія, куди вести країну, щоб не прогадати.

Противники МС висували головний аргумент – Україна може втратити свій суверенітет. Хоча більш розсудливі політики – такі, наприклад, як-от Віктор Медведчук, тоді голова громадської організації "Український вибір", а нині голова політради партії "Опозиційна платформа – За життя", вказували на те, що Митний союз – це економічна угода між незалежними країнами. Було б деяким перебільшенням стверджувати, що нині, відмовившись від російського вектора, Україна зберегла свій суверенітет. Інакше б нинішні кандидати в президенти не їздили на оглядини до Франції і Німеччини – сподіваючись, що там їх схвалять. Просто неможливо уявити собі в такій ролі Трампа і Клінтон або того ж Макрона і його суперницю Ле Пен. Але в Україні, яка відкинула Росію, така дійсність.

Противники МС також апелювали до того, що в разі вступу в Митний союз простому українцю стануть менш доступні європейські товари, замість яких будуть активно просуватися білоруські та російські. Говорили також про падіння якості товарів.

Але згодом соціально-економічна ситуація в країні склалася так, що українцям взагалі стало не до того, наскільки якісний товар вони купують. Дві третини заробітку середньостатистичного громадянина витрачається на їжу та комуналку. Тим мізером, який залишається, вже не оплатити якісний імпорт.

Однак в альтернативного курсу було багато плюсів. Насамперед для економіки України.

По-перше, відновлення кооперації, тобто виробничого ланцюга часів СРСР, дало би приріст у низці галузей, особливо в машино-, авіа - і суднобудуванні. А це своєю чергою забезпечило б робочі місця і стабільні заробітки українців, зайнятих у цих сферах.

По-друге, істотне зниження ціни на нафту і газ прибрало б той фінансовий тягар, від якого зараз задихається Україна. У 2013 році Віктор Медведчук наголосив, що в разі вступу України до МС щорічна економія тільки щодо газу становила б 10 мільярдів доларів. "Це ті гроші, які будуть залишатися в бюджеті країни щорічно і можуть бути використані для розвитку соціальної сфери. Ці преференції порівнювані з кредитом у 15 мільярдів, який уряд намагається отримати від МВФ – разом з неприйнятними для нас відсотками та зобов'язаннями", – зазначав тоді Медведчук.

Нарешті, разом зі вступом до МС Україна отримала б доступ до ринків Митного союзу, в рамках яких всі обмеження на експорт було б знято.

Прихильники МС вказували, що навіть будучи пов'язаною договором, Україна змогла би збільшувати експорт до Євросоюзу і без Угоди про асоціацію. Але оскільки основні ринки України на Сході, а не на Заході, то вигоди від безмитної торгівлі зі східними країнами набагато перевищили б УА з Євросоюзом.

Попри всі аргументи, влада України обрала в 2013 році західний вектор розвитку. Але зробивши ставку на політико-економічний союз замість економічного, Україна по суті нічого не виграла, а програла багато.

Влада проти соціуму

Погіршення "здоров'я" країни, яке спостерігається останні кілька років, пов'язано не тільки з падінням рівня життя. Спочатку вибір більшості було розтоптано і проігноровано. Як зазначає Віктор Медведчук, у 2013 році "46,2% з числа опитаних українців висловилися за те, щоб стати повноправним членом МС з Росією, Казахстаном і Білоруссю. Або – 57,1% від кількості громадян, які визначилися.

"Відповіді громадян укотре переконливо підтвердили, що більшість українців прекрасно розуміє, що стоїть за гаслом "Захід нам допоможе". Допоможе стати світовим боржником і банкрутом? Допоможе знищити багато наших галузей, стати їхнім сировинним придатком? Стати джерелом дешевої робочої сили і ринком збуту своєї далеко не найкращої продукції? Або ми намагаємося не звертати уваги, що, наприклад, маркети забиті імпортними яблуками і картоплею, які напхано нітратами, тим часом як наші фермери змушені викидати тисячі тонн своєї продукції?" – запитував політик.

І в цій ситуації Медведчуку дуже складно що-небудь заперечити. 21 березня 2014 було підписано політичну частину Угоди про асоціацію України з ЄС. Період, що минув з моменту першого зближення України та Євросоюзу, є достатнім для того, щоб підбити певні підсумки. Як звітує уряд, Україна збільшила експорт товарів до ЄС до 42,6% від загального обсягу. Для порівняння: показник експорту в країни СНД склав 14,8%. 42% - це рекордне значення для України, але в грошовому еквіваленті Україна різко здала в обсягах експорту.

На жаль, збувається те, про що попереджав Медведчук: Україна була і залишається сировинним придатком Європи. Країна експортує в основному не готову продукцію, а сировину. Спрощення або повне скасування митних режимів зовсім не гарантує розширення масштабів експорту українських товарів і послуг. Українські виробники виявилися об'єктивно неконкурентоспроможними, що цілком зрозуміло, враховуючи структуру національної економіки, технологічну відсталість підприємств і нерозвиненість інфраструктури.

< iframe width="100%" height="315" src="https://www.youtube.com/embed/xduzmlAzHrk" frameborder="0" allow="accelerometer; autoplay; encrypted-media; gyroscope; picture-in-picture" allowfullscreen>

Європейці охоче купують українські зернові, олійні культури, кукурудзу, мед й оброблені томати, які Україна експортує за безмитними тарифними квотами. Але через квоти їй не вдається реалізувати весь обсяг своєї продукції, тому знову-таки мав рацію Віктор Медведчук: український фермер залишається наодинці із занадто великими обсягами вирощеної продукції. Продати її неможливо, а прибирати з полів нерентабельно. Адже навіть паливо для машин (не кажучи вже про їхню амортизацію) коштує дорожче, ніж зусилля зі збирання фруктів та овочів. 

Чи варто говорити про долю таких технологічних гігантів, як-от "Антонов", "Південмаш" тощо? Вони занепадають, перебиваючись крихтами, які підтримують їх від повної загибелі. Це зворотний бік європейської асоціації – Захід не буде підтримувати українські технології на шкоду своїм компаніям.

Суттєво, що в Європі теж незадоволені Україною, вважаючи, що країна виконала взяті на себе зобов'язання перед ЄС лише на 42%. Депутат Європарламенту Ребекка Гармс називає попередні очікування від України "занадто оптимістичними". Іншими словами, нинішнім курсом України розчаровані як її власні громадяни, так і ті, кого Україна обрала в партнери.

Найбільший провал

Найбільшою удачею і найбільшою демонстрацією відриву від Росії нинішня українська влада вважає так звану "газову незалежність". Яка є насправді грандіозною фікцією і провалом. Формально вважається, що, починаючи з 26 листопада 2015 року, Україна припинила імпорт російського газу і, як прийнято говорити, "зіскочила з російської газової голки". Насправді ж російський газ нікуди не дівся з українських труб, різниця лише в тому, що він потрапляє туди шляхом реверсу. Ніякої енергетичної незалежності, таким чином, Україна не досягла. Змушені купувати "європейське" паливо, українці платять за нього непідйомну ціну.

Як зараз коментує ситуацію Віктор Медведчук: "Коли буде проведено чесне розслідування схеми "Дюссельдорф плюс", резонанс буде не меншим, ніж від розслідування розкрадань в "Укроборонпромі". Людям намагаються розповісти міф про те, що газ надходить з-за кордону, але насправді далі за межі України він і не йде". І додає: дохід від схеми "Дюссельдорф плюс" обчислюється сумами в 400-420 млн доларів на рік. Причому цей прибуток отримує навіть не держава, а окремі бізнесмени.

Україні необхідно відійти від нав'язуваної ззовні газової стратегії і повернутися до практики прямих закупівель газу в російського "Газпрому", позбувшись від посередників, вважає Медведчук. А реалізувати подібну мету набагато легше, перебуваючи в безпосередньому контакті з партнером – зокрема перебуваючи з ним в одному економічному просторі.

Точні прогнози Медведчука

Кілька років тому українська влада була сповнена наївних уявлень про ті блага, які посипляться на країну з європейського рогу достатку. Насправді ж дезінтеграція з Росією та її партнерами по Митному союзу призвела до багатомільярдних втрат. Двосторонній товарообіг з РФ скоротився на 26,5 млрд доларів: з 38,2 млрд доларів у 2013 році до 11,7 млрд доларів у 2018 році. Тоді як прямі експортні втрати України в торгівлі з РФ за 5 років становили 49,4 млрд доларів. За підсумками п'ятирічного "шляху в Європу" дані соціологів свідчать про те, що громадяни України все більше розуміють помилковість обраного в 2014 році проєвропейського курсу та скорочення зв'язків з країнами СНД. 75% опитаних у квітні 2018 року респондентів заявили, що Україна рухається в неправильному напрямку. Найбільше незадоволених у південному і східному регіонах. Поступово зростає запит на зміни, відзначають соціологи. Сьогодні майже 70% опитаних вважають, що країні потрібні радикальні зміни, а 16% респондентів хотіли б повернути все, як було до 2014 року. Найбільший відсоток прихильників змін серед молодих людей до 40 років, а також серед більш забезпечених і більш освічених респондентів.

Нерайдужні прогнози Віктора Медведчука, зроблені ним ще в 2013-му, збуваються повною мірою. Окремим рядком можна також згадати і загрозливі масштаби трудової міграції, про яку попереджав політик. Вже зараз на європейські ринки праці Україна поставила понад 4 мільйони "гастарбайтерів", і ця цифра продовжує зростати. У рамках співпраці з Митним союзом подібному вимиванню кадрів можна було б запобігти.

Втім, як каже Віктор Медведчук, "ті, хто заявляє про "європейські цінності", повинні мати сміливість визнати, що європейська демократія і полягає в тому, що думка більшості – закон. Так само, як і те, що народ має право висловити свою позицію, особливо якщо йдеться про вирішення стратегічних проблем, які стоять перед країною. Демократія – це ще й коли меншість не нав'язує свою волю більшості".

Генрі Джордж

Переклад 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>