Уряд Афганістану пропонує легалізацію "Талібану". Але це нічого не дасть

США 16 років воюють в Афганістані з талібами, проте досі не визнали їх терористами. На Заході розуміють, що афганська проблема не має воєнного вирішення. Неможливо прийти і фізично знищити таке явище, як "Талібан". Тому американці та підтримуваний ними уряд Афганістану шукають примирення з талібами і пропонують їм легальне долучення до політичного процесу в країні. Але відбувається це в ситуації, коли уряд не контролює половини території свої країни. Дуже малоймовірно, що "Талібан" піде на переговори зі слабким центральним урядом. Таліби готові чекати, поки американці підуть із країни, і тоді вони повернуть владу в свої руки

Уряд Афганістану пропонує легалізацію "Талібану". Але це нічого не дасть
Ашраф Гані Reuters

США 16 років воюють в Афганістані з талібами, проте досі не визнали їх терористами. На Заході розуміють, що афганська проблема не має воєнного вирішення. Неможливо прийти і фізично знищити таке явище, як "Талібан". Тому американці та підтримуваний ними уряд Афганістану шукають примирення з талібами і пропонують їм легальне долучення до політичного процесу в країні. Але відбувається це в ситуації, коли уряд не контролює половини території свої країни. Дуже малоймовірно, що "Талібан" піде на переговори зі слабким центральним урядом. Таліби готові чекати, поки американці підуть із країни, і тоді вони повернуть владу в свої руки

Президент Афганістану Ашраф Гані 28 лютого в своїй промові звернувся до "Талібану" і запропонував "припинити багаторічну ворожнечу". Президент говорив про можливість визнання "Талібану" частиною політичного процесу в разі укладення перемир’я. Талібам запропонували афганські паспорти, штаб у Кабулі, обмін заручниками і зняття санкцій. "Лідери та учасники "Талібану"! Рішення у ваших руках. Погодьтеся на мир, сядьмо за стіл переговорів та будуймо цю країну разом", - заявив Гані. Натомість таліби мають всього лиш визнати афганський уряд і конституцію.

Фактично лідер Афганістану запропонував талібам легалізацію та участь у політичному житті країни в обмін на мир. Талібам, яких ряд країн визнає терористами, проти яких коаліція на чолі зі США вела справжню війну. Чому Гані готовий визнати терористів і чи може це покласти край стражданням середньоазіатської країни?

Для тогощоб краще розуміти нинішню ситуацію, варто трохи згадати історію. Рух "Талібан", або "Ісламський емірат Афганістан", як вони самі себе називають, виник у 1994 році на півдні Афганістану в переважно пуштунських районах.

Етнічна карта Афганістану Фото з відкритих джерел

Його основу склали "таліби" - учні релігійних шкіл медресе. Звідси й назва руху, дана західними ЗМІ. Таліби своєю безкомпромісною боротьбою з криміналітетом і місцевими польовими командирами набули значної популярності серед місцевого населення і завдяки підтримці пакистанських спецслужб досить швидко набрали ваги. Захоплюючи все нові й нові території ,вже 1996 року вони взяли штурмом столицю Афганістану Кабул. Згодом вони зайняли більшість території країни і взяли владу в свої руки. Уряд "Талібану" визнають ОАЕ, Саудівська Аравія і Пакистан, вони мають представництво в ООН і навіть літають на переговори до США.

Дорожня поліція за часів правління Талібану, 1996 рік Фото з відкритих джерел

Втім, прихід до влади талібів не приніс спокою Афганістану. Опір талібам продовжував чинити "Північний альянс" на чолі з "Пенджшерським левом" Ахмадом Шах Масудом. Загони "Північного альянсу", як не важко здогадатися з назви, оперуватимуть на півночі країни в переважно таджикських районах. Ахмада Шах Масуда 9 вересня 2001 року підірвуть смертники, які прийшли під виглядом журналістів, а 16 вересня він помре від поранень.

Ахмад Шах Масуд Фото з відкритих джерел

Однак це не допоможе "Талібану" розгромити "Північний альянс", бо 11 вересня 2001 року станеться теракт у Всесвітньому торговельному центрі в Нью-Йорку, а вже 7 жовтня розпочнеться операція коаліційних військ "Нерушима свобода", що стала відповіддю на відмову талібів видати американцям лідера "Аль-Каїди" Усаму бен Ладена. "Талібан" зазнав нищівної поразки, що й недивно з огляду на те, що воював він з країнами блоку НАТО. Уряд талібів було повалено. Для "Талібану" настає чорна смуга. Вони втрачають контроль над територією, тисячі бійців і майже всю середню ланку командування. Втім, повністю розгромити талібів не вдається, частина відступає в гори, частина перебирається до Пакистану в так звану "Зону племен", де вони утворюють "Кветтську шуру" - уряд "Талібану" у вигнанні. Оговтавшись від перших поразок і отримавши підкріплення з Пакистану, з 2003 року таліби починають нарощувати кількість і масштаби атак проти сформованих за підтримки США афганських сил безпеки і військ НАТО. Так, починаючи з 2005 року різко виросли втрати коаліційних військ – в порівнянні з 2004 роком більш ніж удвічі.

Втрати коаліції в Афганістані за роками http://www.icasualties.org

Переломним моментом став рубіж 2005-2006 рр., який показав, що таліби відновилися і знову наступають – чорна смуга для "Талібану" закінчилася, а розпочалася вона для коаліційних та урядових військ. Пік втрат коаліції випав на 2010 рік, коли вона втратила вбитими 711 солдатів. Починаючи з 2011 року втрати коаліції зменшуються, але пов’язано це не зі зменшенням активності бойових дій, а з поступовим виведенням військ, ініційованим президентом США Бараком Обамою. Зміцнення безпеки і боротьба з талібами лягає на плечі урядових військ. Відтепер більшість втрат буде на їхньому рахунку.

Цей успіх талібів має дві складові:

- коаліційні війська дедалі більше переключалися на війну з повстанцями в Іраку;

- нове покоління командирів "Талібану", що докорінно змінило стратегію війни.

Війна в Іраку потребувала все більше ресурсів – десятки різноманітних угруповань вели партизанську війну з урядовими військами і силами коаліції. Саме в горнилі цієї війни виникає угруповання "Ісламська держава Іраку", предтеча сумнозвісного ІДІЛ. Операція в Іраку стає приорітетом для командування коаліції, відповідно на цей театр переспрямовують значну частину сил і засобів.

Що ж до молодого покоління талібів, то вони змінили стратегію і відкоригували тактику. По-перше, вони взяли на озброєння тероризм. На початку війни атаки смертників були для Афганістану річчю нетиповою і радше виключенням. Тепер же смертники (федаїни, як їх називають "таліби") стали основною зброєю для атак у містах. Кількість атак зросла до сотень на рік. Так, у 2005 році вони вчинили 21 атаку за участю смертників, а в 2006-му - вже 141. У сільській місцевості вони перейшли до планомірного захоплення території та – найголовніше! – встановлення паралельної структури влади. Таліби всіляко демонстрували переваги власної системи, що дуже контрастувала з корумпованою і неефективною владою центрального уряду, що так і не зміг створити дієвий кабінет і консолідувати країну. Також було трохи послаблено режим на контрольованих територіях. Таліби навіть дозволили носити західний одяг і навіть навчатися жінкам, чого в часи першого правління "Талібану", заснованому на шаріаті, не було. Також було змінено підхід до формування командування на місцях. Так, командирами в населених узбеками і таджиками районах на півночі Афганістану почали призначати вихідців із місцевих племен. Таким чином, таліби змогли заручитись підтримкою своїх раніше непримиримих противників та отримали можливість значно поповнити свої лави й завдавати потужних ударів урядовим військам не тільки в базовому регіоні на півдні, а й на півночі. Так, протягом 2015-2017 рр. вони кілька разів на нетривалий час захоплювали місто Кундуз, тим самим демонструючи неспроможність уряду контролювати ситуацію. Тут же на півночі сталася найсмертоносніша для військовиків атака талібів. 21 квітня 2017 року 10 смертників атакували базу 209-го армійського корпусу в Мазарі-Шаріфі. У цій атаці, за різними даними, загинуло від 140 (визнано урядом) до 256 солдатів. Таліби стверджують, що вбили щонайменше 500 урядових солдатів.

Невтішною є й динаміка контролю над територією. Так, за даними бюро Спеціального інспектора з відновлення Афганістану, кількість контрольованих урядом районів скоротилась з 72% у листопаді 2015 року до 52% у лютому 2017 року. Нині "Талібан", за різними даними, контролює повністю або частково половину районів країни.

Карта контролю територій в Афганістані на кінець 2017 року. Білим кольором виділені території під контролем Талібану, чорним - уряду Афганістану, синім - спірні території, за контроль над якими ведеться боротьба, червоним - ІД Nors For Studies

Очевидно, не змігши перемогти талібів за 16 років, уряд не зможе цього зробити й зараз. Кожен весняний наступ бойовиків – це серйозний виклик для урядових сил. В Афганістані таліби мають серйозну підтримку населення, а центральний уряд багато хто вважає маріонетками США. Дійшло до того, що лідер "Талібану" Хайбатулла Ахунзада закликає афганців саджати більше дерев, переймаючись навіть питаннями екології. В умовах, коли США виводили свої війська з Афганістану і демонстрували небажання далі залишатися в цьому "болоті", загроза з боку талібів змушувала уряд шукати примирення з опонентом. Втім, такі переговори йдуть доволі давно, і щоразу таліби просять одного – повного виведення іноземних військ з країни. Без підтримки альянсу центральний уряд може довго не протягнути, а це відкриває талібам шлях до влади.

Як це не дивно, але на відміну від Канади, наприклад, США так і не визнали "Талібан" терористичним угрупованням. Хоча пакистанські структури талібів Вашингтон вважає терористами. Чому ж угруповання, яке винне в загибелі майже 2,5 тис. американських вояків  понад тисячу бійців американських союзників не визнано терористами? Відповідь проста і складна одночасно. З терористами не ведуть переговорів, а події останніх 16 років показали, що воєнного вирішення ця проблема не має. Тож визнання "Талібану" терористичним угрупованням значно зменшить можливість для маневрів для зовнішньополітичного відомства США, а також створить значні репутаційні ризики. Звісно, що формальних переговорів за круглим столом ніхто з талібами не проводить, але на неофіційному рівні контакти тривають і переговори ведуться. Про це неодноразово заявляли як представники талібів, так і уряд Афганістану.

Спецназ талібів дуже добре озброєний і навчений Ель-Амара

А що ж з приводу переговорів думають самі таліби? Відповіді на заклик президента Гані на офіційних ресурсах "Талібану" немає, і вона навряд чи з’явиться. І ось чому.

26 лютого медіаагентство "Талібану" "Ель-Амара" оприлюднило заяву політичного офісу "Талібану", в якій таліби звернулися до Держдепу США. У заяві вітається бажання США мирно вирішити конфлікт, сказано, що війна – це не вибір талібів, і їм її нав’язано. А найголовніше, таліби закликають Держдепартамент США без підхідців говорити з "Талібаном" через "мирний канал". Про якісь домовленості з урядом Афганістану взагалі не йдеться. Просто таліби не вважають їх суб’єктом процесу, а всього лиш окупаційною адміністрацію, що виконує функції на місці, але не здатна самостійно ухвалювати рішення, тому й звертаються прямо до американців.

Новини за темою

Найголовніше питання полягає в тому, чи підуть таліби на домовленість з урядом (з огляду на його слабкість) і що взамін попросять. Атакуючи урядові війська по всій території країни, влаштовуючи теракти біля посольств у "зеленій", тобто безпечній зоні Кабула, проникаючи на бази НАТО і ведучи кількаденні бої, вони демонструють, що контролюють ситуацію і самі вибирають цілі. Тобто вони не обороняються, а наступають. Контроль над половиною території країни і можливість захоплювати нові райони – серйозний козир, особливо враховуючи те, що контроль над іншими територіями зберігається урядом завдяки солдатам коаліції. Скільки ще американці братимуть участь у війні, що і так вже є найдовшою в історії країни? Чи не варто почекати, коли вони підуть і силою захопити владу? Останнім часом таліби проявляють неабияку гнучкість, і створення Політичного офісу є тому підтвердженням. Тож вони якщо і розглядають можливість політичних домовленостей, то лише як частину своєї нової стратегії.

Адміністрація Трампа з огляду на таку загрозу збільшує контингент в Афганістані. Але проблема для Заходу полягає в тому, що таліби можуть партизанити ще досить довго. Власне, у них не так  вже й багато варіантів. Кілька тисяч нових військовослужбовців НАТО можуть на деякий час відновити рівновагу і навіть відбити певні території, але навряд чи вони глобально змінять ситуацію. Особливо враховуючи досвід попередніх 16 років. Таліби це розуміють, а тому готові чекати.

Артем Конопкін

 

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...