Upark Festival – день другий. Тріумф британців Hurts і Muse

Як організатори боролися з провальним звуком, а кияни нарешті дочекалися феєричного шоу

Другий фестивальний день наш неупереджений кореспондент почав з пробіжки в НСК "Олімпійський" зверху донизу і по всьому периметру з метою детальної інспекції звуку в усіх можливих точках. Нагадаємо, в середу звук не тільки сипався, але й кудись зовсім зникав.

Через це навіть стався невеликий скандал. Незадоволені тим, що вони почули під час концерту Red Hot Chili Peppers, фанати, звісно, висловили своє обурення в соцмережах. Причому далеко не завжди в толерантній і політкоректній формі. У відповідь на це серед ночі на сторінці Upark Festival у Facebook з'явилися два вельми дивні записи. В одному незадоволених називали "кімнатними звукачами", а в іншій - "скигліями і ботами". І це найбільш м'які формулювання. Пізніше організатори опублікували заяву, в якій запевнили, що не мають стосунку до подібних висловлювань, а самі записи видалили. У кого саме з тих, хто мають доступ до публікацій на сторінці, аж настільки заграла образа, залишається невідомим, але на злам аккаунта ніхто не скаржився. Залишається сподіватися, що винний хоча б усвідомив, наскільки непрофесійно виглядав його зрив, який ще й було видано за офіційну позицію.

Так от, що стосується звуку у другий фестивальний день, то його істотно вирівняли. У першій фан-зоні взагалі було чути кожну ноту і кожне слово. Організатори запевняють, що до цього доклав руку один з найкращих звукорежисерів світу, який працює з хедлайнерами другого дня – групою Muse.

Upark Festival – день другий. Тріумф британців Hurts і Muse
112.ua

Юлія Потерянко

Журналіст, 112.ua

Як організатори боролися з провальним звуком, а кияни нарешті дочекалися феєричного шоу

Відкривала програму другого дня харківська група "Шана". Основою їхньої музики є етнічні мотиви, змішані з роком та електронікою і приправлені раптово губною гармошкою, саксофоном і віолончеллю. Але, на жаль, навіть таке незвичайне (якщо не сказати дивне) поєднання не дозволяє групі виділитися на українській сцені, і без того перенасиченій етнікою в усіх мислимих формах. Як результат – мізерна кількість слухачів, які зібралися послухати сет харків'ян. Удвічі менше, ніж у тих же The Hardkiss, які виступали в настільки ж незручний робочий час посеред тижня. Навіть на фудкорті під час виступу групи "Шана" народу було більше. На жаль.

Facebook Roman Skritskiy

Слідом настала черга британців My Vitriol, які грають альтернативний рок. Фронтмен команди Сом Ворднер протягом виступу багато спілкувався з публікою і неодноразово наголошував, що в Києві стоїть прекрасний день. З погодою і справді цього разу пощастило (нагадаємо, в середу спочатку було спекотно, потім пройшла злива і суттєво похолодало). Але зібрати і розгойдати натовп цій групі також не вдалося. Причин декілька: по-перше, My Vitriol команда не стадіонного формату та енергетики, a по-друге, за 17 років свого існування гурт лише вперше опинився в Україні, а, отже, попит на його музику тут невеликий. І хоча хлопці показали себе симпатичною і відкритою до своїх слухачів командою, особливого враження вони не справили.

Третій фестивальний сет цього дня віддали улюбленцям київської публіки – фінським софт-рокерам Poets of the Fall. У столиці вони були не раз і збирали повні клуби. І цього разу якась кількість киян зважилася заради них навіть втекти з роботи раніше (п'ятниця все-таки). Фронтмен гурту Марко Сааресто відповів своїм фанам взаємністю – переміщувався від одного кута до іншого, сідав і навіть трохи звисав зі сцени, щоб посміхнутися і помахати кому-небудь просто в об'єктив камери.

До речі, про камери. Якщо ви пам'ятаєте, в перший день нам вдалося розгледіти в юрбі чимало загалом заборонених до пронесення на територію фестивалю предметів – серед них були селфі-палиці, планшети, парасольки і фотоапарати. У другий день історія повторилася. Взагалі, серед гостей Upark було чимало нарікань на роботу служби безпеки та інші організаційні моменти. Когось оглядали дуже ретельно, а когось (як, наприклад, нашого кореспондента) запитали тільки, чи немає із собою їжі та напоїв. Когось із великим наплічником розвертали шукати, куди б його, наплічник, прилаштувати на зберігання на час фестивалю, а когось просто просили показати все, що є всередині, і пускали, переконавшись, що нічого небезпечного і забороненого в сумці немає. Окрему задачку охороні поставила дівчина, яка навіщось принесла на "Олімпійський" кота, але це окремий випадок з розряду курйозів. Загалом до питань безпеки на подібних заходах в Україні продовжують ставитися з помітним спокоєм – жодних тобі рамок металошукачів, глядачам вірять на слово щодо вмісту сумок, і кордони поліції не стоять повсюдно. Хочеться сподіватися, що підстави для такої розслабленої атмосфери збережуться в нашій країні й надалі.

Але повернімося до лайнапу. Взагалі-то, хедлайнерів у другий день було двоє, принаймні про це повідомили самі організатори. О пів на восьму на сцені з'явилися перші з них: британська сінті-поп-група Hurts, давні улюбленці киян. Та й загалом не тільки киян. І любити Тео Хатчкрафта й Адама Андерсона дійсно є за що. Насамперед через безодню чарівності та щирості. Незважаючи на семирічний досвід групи, хлопці досі радіють юрбі шанувальників, як вперше. А послухати Hurts прийшло дуже багато киян. Коли музиканти заграли, народ потоком ринув на поле стадіону і в сектори. Починали британці приблизно з позицій своїх попередників – при напівпорожніх трибунах, а закінчували при практично повному стадіоні. Тео з величезною теплотою дивився на море своїх прихильників, раз по раз на знак подяки притискав руку до серця, дякував глядачам на словах і розкидав у натовп десятка три красивих білих троянд на довгих ніжках.

Технічно ж виконання групи Hurts близьке до бездоганного. На щастя, звук на "Олімпійському" все ж дозволив насолодитися ним. Музиканти видають дуже легке і тепле звучання, яке добувають органічно, не напружуючись. Власне, й атмосферу у них виходить створити відповідну. Навіть наш кореспондент, далека від поп-музики людина, був зачарований Hurts на всі 100%. Причому настільки, що одразу ж забув, що творилося на сцені під час попередніх трьох сетів. А окрема подяка від киян у цей вечір - на адресу неймовірно харизматичної темношкірої бек-вокалістки групи.

На прийти до тями, привести себе до ладу і навіть поїсти у глядачів фестивалю Upark перед головним виступом дня була годину часу. Але розбігатися перша фан-зона не поспішала. Попереду чекав виступ однієї з найкращих концертних груп світу – Muse. Британці затрималися на ті ж символічні 10 хвилин, щоб трошки підігріти натовп. Втім, з таким шоу, яке видали Muse, підігрів публіці не потрібен зовсім. Музиканти привезли з собою не тільки всі інструменти, включно із роялем, який потрібен для виконання треку Butterflies and Hurricanes (його, а також пісню Assassin обрали прихильники групи в ході спеціального голосування на сторінці ВКонтакте), але й кілька великих екранів, на які проектувалося 3D-шоу. Вражаючі відеоефекти створювали на сцені то атмосферу заходу, то світанку, то політ крапель дощу, то уламків скла, то плин пелюсток квітів. А наприкінці виступу на екрани величезними літерами було виведено текст пісні Knights of Cydonia: "No one's gonna take me alive / The time has come to make things right / You and I must fight for our rights / You and I must fight to survive". Вибачте за, можливо, зайвий пафос, але при нинішніх подіях він виглядав особливо символічно.

До речі, абсолютно неможливо визначити, яким інструментом фронтмен групи Меттью Белламі володіє краще – гітарою чи фортепіано. Так само як і неможливо визначити, яка саме складова домінує в музиці групи – традиційний рок з його шредом і грувом чи електронне звучання. Все це музиканти використовують у своїй музиці цілком майстерно, органічно переплітаючи між собою, завдяки чому наживо звучать набагато соковитіше і цікавіше, ніж у запису. Що, до речі, вдається далеко не кожному артистові. Наприклад, балада Madness у живому виконанні перетворюється на справжній крик душі, а Supermassive Black Hole – з форматного хіта на цілу симфонію. Ну і для порівняння, звичайно ж, варто подивитися кліп на згадану тут Knights of Cydonia, який виглядає, як дурничка, жарт, і порівняти з живим виконанням. Сподіваємося, киянам ще випаде така можливість не тільки за допомогою Youtube, але й де-небудь у Палаці спорту або знову на "Олімпійському".

А поки сподіваємося, що фестиваль Upark повториться і наступного року з не менш вражаючими хедлайнерами. Київ так давно на це чекав!

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>