Український вектор геополітики Росії: Передумови війни. Частина 2

Важливі як геополітичні, так і військово-технічні причини російської агресії. Про це в другій частині аналітичної статті Андрія Дацюка

Фото з відкритих джерел

Створення Євразійського Союзу за участю України і реалізація геополітичних і економічних інтересів шляхом встановлення контролю над економічними ресурсами і транспортною інфраструктурою півдня і сходу України є важливими передумовами російської агресії проти України. Про це йдеться в першій частині статті. Однак демографічні проблеми Росії і її військові пріоритети мають не менше значення в сучасних українсько-російських відносинах, які сьогодні важко назвати добросусідськими.

Демографічні фактори: ісламізація і китайська експансія

Реалізація геополітичних та геоекономічних проектів Кремля нерозривно пов'язана з вирішенням демографічних проблем Росії. Під час демографічної кризи в Росії смертність перевищувала народжуваність з 1992 р. до 2013 р., потім був зафіксований незначний природний приріст населення (24 тис. осіб). Основним джерелом збільшення населення Росії залишається не народжуваність, а зовнішня міграція - переважно з Китаю і країн Середньої Азії. І тут з'являється ще один фактор, який безпосередньо впливає не тільки на внутрішньополітичні процеси, але і на зовнішню політику Росії - зміна етнічного та релігійного складу населення. Сьогодні спостерігається дві основні тенденції: китаїзація Сибіру і Далекого Сходу, а також збільшення чисельності мусульман. Ці процеси можуть докорінно змінити склад населення Російської Федерації, так і перешкодити реалізації геополітичних планів Кремля.

Китай є одним з найважливіших економічних і політичних партнерів Російської Федерації. Але демографічна ситуація в Піднебесній кардинально відрізняється від Росії. Населення Китаю становить 1,36 млрд чоловік і збільшується щорічно на 7 млн. Ситуацію ускладнює наступ пустель і виснаження ґрунтів. Незважаючи на китайські програми рекультивації і відновлення лісів, за даними ООН площа пустель збільшується на 2,5 тис. гектар щорічно. На сьогодні близько 25-30% території Китаю - пустеля. Населення збільшується, а площа сільськогосподарських угідь зменшується. Відповідно китайський уряд заохочує не тільки внутрішню трудову міграцію, але і переселення своїх безробітних за кордон. Тим більше, що тільки в сільській місцевості безробіття оцінюється в 200 млн осіб. Дуже привабливою в цьому контексті є малозаселена, але багата ресурсами територія Сибіру. У трьох провінціях Південно-Східного Китаю проживає більше 100 млн. чоловік, а по інший бік кордону російське населення на 6 млн кв. км Далекосхідного федерального округу (36% території Росії) не перевищує 6,28 млн осіб. Ще з 1988 року китайцям був дозволений безвізовий в'їзд в Росію. В результаті у прикордонних областях російської Сибіру і Далекого Сходу, за неофіційними даними, проживає близько 2 млн китайців (кожний 6 житель). Загальна чисельність мігрантів з Китаю на території Росії досягає за різними оцінками 5-8 млн осіб. Вже сьогодні 40% родючих земель в Єврейському автономному окрузі знаходяться під управлінням китайців. Китаю передано в оренду сотні тисяч гектарів російських земель сільськогосподарського призначення відповідно до програми співробітництва між прикордонними районами двох країн на період з 2009 по 2018 рр.., підписаної свого часу президентами Дмитром Медведєвим і Ху Цзіньтао.

Новини за темою

  • 09.09.2014

Новини за темою

Китай вже не одне десятиліття має ряд територіальних претензій до Російської Федерації. Досить згадати збройний конфлікт, предметом якого став острів Доманський. У 2005 р. Росія передала Китаю 337 кв. км території, включаючи вищезгаданий острів, а вже в 2012 р. Пекін знову висунув територіальні претензії до Росії вже на Алтаї. Здійснивши анексію Криму, Росія отримала 27 тис. кв. км територій. У той же час існує ризик втрати ще більші території в Сибіру і на Далекому Сході. У китайських підручниках, за якими навчаються мільйони китайських дітей, стверджується, що "Сибір - тимчасово втрачена територія Піднебесної, а Росія захопила у Китаю 1 млн кв. км землі" і є відповідні карти китайського Сибіру часів династії Цин (1644-1912 рр.). Росія проводить військові навчання поблизу китайського кордону, демонструючи готовність до рішучої відсічі можливої китайської агресії. У свою чергу Китай нарощує угруповання військ в російському напрямку. Однак навіщо воювати, якщо можна поступово колонізувати російські території? І незабаром у Китаю може виникнути бажання відновлення історичної справедливості шляхом приєднання "етнічно" і "історично" китайських територій, які складуть життєвий простір для народу Китаю і ресурсну базу для китайської економіки. Передовий досвід анексії Криму цілком може бути використаний вже проти Росії.

Фото з відкритих джерел

Зрозуміло, що розвиток паритетних відносин з Китаєм в рамках ШОС і БРІК передбачає збільшення російського населення на проблемних територіях в противагу китайської міграції. Адже в іншому випадку Китай може отримати російські ресурси разом з російськими територіями. Перетворення України на державу-сателіт означає отримання сорокамиллионного демографічного ресурсу для Росії. Навіть реалізація проекту "Новоросія", що передбачає встановлення російського контролю над найбільш заселеними південними і східними регіонами України, надала б можливість Кремлю через різні соціальні програми сприяти переселенню кількох мільйонів українців на малозаселені території Сибіру і Далекого Сходу. І це були переважно російськомовні переселенці, які сповідують православ'я і близькі етнічно і культурно Росії. Не даремно у відповідності з постановою уряду Російської Федерації №926 від 12.09.2014 р. біженців з Донбасу не переселяють в європейську частину Росії, а в Сибір, Далекий Схід та Крайня Північ. Не виключено, що шахтарі та члени їх сімей внаслідок закриття за російським прикладом шахт Донбасу, також могли виявитися на території Сибіру в противагу китайській демографічній експансії.

Поряд з китаїзациєю Сибіру відбувається зміна релігійного складу населення Росії. Мається на увазі збільшення кількості мусульман і зменшення числа росіян, які сповідують православ'я. На території Росії сьогодні проживає близько 20 млн мусульман (14% населення). Існують прогнози, згідно з якими при збереженні сучасної демографічної динаміки та міграційних процесів в 2050 р. 40% населення Росії можуть скласти мусульмани. Природний приріст населення відбувається фактично за рахунок позитивної демографічної динаміки в ряді регіонів, населення яких сповідує іслам. Однак набагато більше значення має міграція з Середньої Азії. Так, за неофіційними даними тільки в Москві проживає близько 2-2,5 млн мусульман, багато з яких є нелегальними мігрантами. Російська столиця - місто з найбільшим мусульманським населенням в Європі. До того ж проблема сепаратизму на Північному Кавказі остаточно не вирішена і існує загроза підривної діяльності "Ісламської держави". Поряд з цим 38 млн жителів України сповідують християнство (переважно православ'я), а іслам - близько 600 тис. осіб. У цих обставинах перетворення України у сателіт Російської Федерації, члена Євразійського економічного союзу або хоча б реалізація проекту "Новоросія" з подальшим переселенням частини населення на територію Росії, могло уповільнити процес не зовсім вигідного для Кремля зміни релігійного складу населення Росії.

Український вектор геополітики Росії: Передумови війни. Частина 2
Reuters

Важливі як геополітичні, так і військово-технічні причини російської агресії. Про це в другій частині аналітичної статті Андрія Дацюка

Військові чинники: військово-технічна залежність і просування НАТО на Схід

Серед військових причин агресії Росії важливе значення має недопущення входження України в НАТО. У новій редакції Військової доктрини Російської Федерації, яку 26 грудня 2014 затвердив Володимир Путін, на перше місце в списку зовнішніх військових небезпек винесено нарощування силового потенціалу НАТО та наближення військової інфраструктури держав-членів до кордонів Росії, в тому числі шляхом подальшого розширення Північноатлантичного блоку. Таким чином, входження України в НАТО розцінюється Кремлем як одну з найбільших загроз національної безпеки Російської Федерації. На сьогодні за військовим потенціалом держави НАТО значно перевершують Росію. Наприклад, за кількістю стратегічних бомбардувальників Росія поступається державам альянсу в 40 разів, за кількістю авіаносців - у 19 разів, військових літаків - у 10 разів, чисельності військ - в 3 рази. І це без урахування технологічної переваги НАТО... Фактично Російська Федерація може розраховувати на ядерні сили, де вона поступається держав Північноатлантичного альянсу тільки в 1,3 рази. У цьому контексті цілком зрозуміло прагнення США розмістити елементи системи протиракетної оборони (ПРО) з ракетами-перехоплювачами нового покоління Standard Missile (SM-3, SM-6) наземного і морського базування в Південній і Східній Європі. Цим значно обмежуються можливості Росії в застосуванні ядерної важеля впливу.

Фото з відкритих джерел

Новини за темою

  • 27.11.2014

Новини за темою

До того ж євроатлантична інтеграція України з її мобілізаційними ресурсами і досить потужним військово-промисловим комплексом, виходом до Чорного та Азовського морів значно посилить позиції НАТО в Чорноморсько-Каспійському регіоні, в якому проходять важливі транспортні й енергетичні комунікації. Враховуючи це, доцільно згадати військово-стратегічне значення окупованої Росією Криму. Насправді його досить часто переоцінюють. Сучасні балістичні ракети, авіаносці, стратегічні бомбардувальники і військово-морські бази в Туреччині, Болгарії і Румунії надають НАТО достатньо можливостей як у контролі акваторії Чорного моря, так і в нанесенні ударів по території потенційного противника. Однак для Росії стратегічно важливим є збереження обжитої бази військово-морського флоту у Севастополі з розвиненою кримською інфраструктурою. Інших рівнозначних альтернатив в Російській Федерації на Чорному морі поки не існує. Для Росії це справді питання військової присутності на Чорному і Азовському морях, і вона активно нарощує там угруповання військ, в тому числі військової авіації.

Також не слід забувати, що плани Кремля не обмежувалися Кримом, а передбачали встановлення контролю над всім чорноморським і азовським узбережжям України. Це дало б Росії можливість значно посилити свої позиції в регіоні на противагу НАТО. Придбання ж Україною статусу асоційованого члена ЄС з можливістю подальшої європейської інтеграції насправді досить важливо у військово-політичному контексті, оскільки ЄС у відповідності з нормами Лісабонського договору в 2009 р. отримав функції структури колективної безпеки. Таким чином, незабаром, зі зміною влади в Києві і з урахуванням посилення позицій України як асоційованого члена ЄС і перспективного члена НАТО, цілком вірогідною була денонсація харківських угод Януковича і вимога виведення Чорноморського флоту РФ з Криму. Створивши територіальний конфлікт з приводу анексованого Криму і підтримуючи збройний конфлікт на Донбасі, Кремль намагається перешкодити європейської та євроатлантичної інтеграції України. Більш того, у випадку реалізації проекту "Новоросія" по розколу України або її федералізації, про вступ в НАТО і ЄС можна було б успішно забути. Адже Російська сторона неодмінно використала власні економічні та інформаційні ресурси з метою відповідної настройки громадської думки у вигідному для себе світлі.

Новини за темою

  • 11.12.2014

Новини за темою

До того ж Збройні сили України розвалювалися 23 роки незалежності, а в часи Януковича цей процес набув цілеспрямованого характеру. Навіть міністр оборони Дмитро Соломатін незадовго до свого призначення був громадянином Росії і відповідно Росія мала повну інформацію про рівень боєздатності українських Збройних сил. Кремль не очікував організованого збройного опору від України. Створення "Новоросії" повинно було пройти по кримському сценарієм.

ТАСС
Важливі і військово-технічні причини російської агресії. Військово-промислові комплекси Росії та України органічно взаємопов'язані з радянських часів. Майже 400 російських оборонних підприємств на момент початку агресії залежали від поставок комплектуючих з України. У південних і східних областях України, які повинні були увійти в "Новоросію", розташований ряд стратегічних оборонних підприємств, припинення кооперації з якими призведе до суттєвого зменшення рівня обороноздатності Росії. Серед них можна назвати дніпропетровські Південмаш і КБ "Південне", які обслуговують російські Стратегічні ядерні сили. Основу цих сил складають міжконтинентальні балістичні ракети Р-36М і Р-36М2 "Воєвода" (переносять 83% російських ядерних боєголовок), розроблені та виготовлені в Україні. На харківському підприємстві "Хартрон" створили систему наведення, яка здатна працювати навіть в умовах ядерних вибухів, вона також стоїть на озброєнні в Росії. Фахівці КБ "Південне" здійснювали обслуговування ракет, забезпечуючи продовження терміну їх експлуатації. У цих обставинах входження України в НАТО означає, що російські Стратегічні ядерні сили будуть залежати від обслуговування фахівцями однієї з країн НАТО, проти якого ці сили і спрямовані. Відповідно фахівці України, як держави НАТО, будуть мати повну технічну документацію на російські ракети, які повинні долати протиракетну оборону того ж НАТО... У Росії розробили міжконтинентальну балістичну ракету РС-24 "Ярс", однак заміна нею Р-36М2 "Воєводи" - питання не одного року і не одного мільярда доларів.

Запорізьке підприємство "Мотор Січ" виробляло практично всі двигуни для російських вертольотів "Мі". Миколаївське підприємство "Зоря-Машпроект" до недавнього часу постачало газові турбіни для російських бойових кораблів і здійснювало технічне обслуговування енергетичних установок. І це далеко не остаточний перелік залежності російського ВПК від кооперації з Україною, як і українського ВПК - від російських контрактів. Таким чином втілення в життя проекту "Новоросія" могло забезпечити російські Збройні сили не тільки базами для контролю півдня і сходу України, акваторії Чорного і Азовського морів, але й об'єктами військово-промислового комплексу для підтримки їх боєздатності. Але цього не сталося...

Чи призведе до миру провал проекту "Новоросія"?

На сьогодні очевидний факт провалу російської стратегії щодо України. Замість розколу України, виходу з-під контролю Києва всіх південних і східних областей України, Росія отримала дотаційний Крим (75% надходжень кримського бюджету-2015 - дотації Росії), а проросійські "сепаратисти" контролюють лише частину Донецької і Луганської областей. Як Криму, так і Луганська і Донецька області органічно пов'язані з економікою України. Донецька область в мирний 2013 р. забезпечувала себе на 39,8%, а Луганська - на 44,1%. На сьогодні багато шахт затоплені, а промислові підприємства припиняють свою роботу в зоні, підконтрольної проросійським силам. Там відбувається стрімке загострення криміногенної ситуації. Зміст Криму та підтримка анклаву сепаратизму на Донбасі, де зруйнована економіка і соціальна інфраструктура, але проживає кілька мільйонів населення, є надзвичайним тягарем для економіки Росії в умовах фінансово-економічної кризи. Самі ж незаконні військові формування і ватажки козацьких угруповань у більшості своїй не мають ресурсів, професійних знань і умінь щодо організації життєдіяльності великих населених пунктів. Це сприяє наростанню протестних настроїв на підконтрольних "сепаратистам" територіях.

Фото з відкритих джерел

Новини за темою

  • 18.12.2014

Новини за темою

Збройні сили України продемонстрували здатність досить швидкого відновлення і нарощування боєздатності, успішно вести бойові дії навіть в умовах недостатнього ресурсного забезпечення. У боях на сході України Росія втрачає багато молодих людей репродуктивного віку, що негативно відбивається на вкрай хиткій демографічної ситуації.

Фото з відкритих джерел
Поряд з цим Кремль зіткнувся з зовнішньополітичними проблемами. Заходу не вигідне посилення Росії шляхом входження України в Євразійський економічний союз або її розколу. В результаті з економіки Росії виведено близько 120 млрд дол. західних капіталів, діють економічні санкції, що у сукупності з падінням цін на нафту призвело до обвалу рубля. Не дарма Росія не тільки не визнає незалежність "ДНР" і "ЛНР", але і не вводить їх в рублеву зону. До того ж Західна Європа скорочує споживання російських енергоносіїв. Не спрацювала ставка і на переорієнтацію ринку російських ресурсів на Схід. Пекін відмовився здійснити передоплату будівництва російського газопроводу "Сила Сибіру", за яким має постачатися російський газ у Китай та інші країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону, і збільшив фінансування власного видобутку сланцевого газу. Падіння цін на енергоносії ставить під сумнів рентабельність російського проекту. Західна ізоляція робить Росію більш залежною від співпраці з Китаєм. У зв'язку з цим можна очікувати великих поступок Піднебесної, зокрема в питаннях оренди російських територій та їх заселення китайськими мігрантами, а також зниження цін на російські енергоносії.

ЯСИА

У цих обставинах Росія може піти на заморожування конфлікту і спробувати передати території, підконтрольні "ДНР" і "ЛНР", Україну на власних умовах.

Програма максимум - федералізація України. Однак і придбання Донецькою і Луганською областями "особливого статусу" цілком влаштує Кремль. В цьому разі Київ візьме на себе тягар по відновленню Донбасу, а Росія збереже політичні важелі впливу на регіон. У випадку реальних кроків щодо входження в НАТО проросійський анклав знову зможе вибухнути новим збройним конфліктом. Ситуацію ускладнює те, що в різних форматах переговорів досягнуто домовленості щодо розмежування сторін, а не за погодженням їх інтересів. Отже, вирішення проблеми Донбасу досить тривалий процес, а сам конфлікт буде мати тліючий характер з постійною загрозою перерости в масштабну війну. Повернення Криму - ще більш складна політична проблема і віддалена перспектива. Для України важливим є недопущення федералізації за російським сценарієм - ні прямої, ні завуальованій, - оскільки це буде означати реанімацію кремлівського проекту "Новоросія".

Андрій Дацюк, спеціально для 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>