banner banner banner banner

Український дефолт: Інструкція до розуміння

Тема українського дефолту за останні 2 роки стала черговим інформаційним сюжетом. Унаслідок чого до нього виникає цікаве ставлення: про дефолт постійно говорять, але він не відбувається – значить все це дурниці і страшилки. Тому було б корисно розібратися в подіях, уникаючи за можливості страшних економічних термінів, купи цифр і специфічної інформації

Український дефолт: Інструкція до розуміння
Фото з відкритих джерел

Іван Зацарін

Політичний аналітик

Тема українського дефолту за останні 2 роки стала черговим інформаційним сюжетом. Унаслідок чого до нього виникає цікаве ставлення: про дефолт постійно говорять, але він не відбувається – значить все це дурниці і страшилки. Тому було б корисно розібратися в подіях, уникаючи за можливості страшних економічних термінів, купи цифр і специфічної інформації

Корисно починати з визначення. Що таке "дефолт"? Це нездатність суб'єкта (приватної особи, компанії або ж, у нашому випадку, держави) обслуговувати свої борги. При цьому дефолт може бути технічним – коли така нездатність відноситься лише до поточного моменту, але є можливість розрахуватися з боргами в майбутньому.

Трохи історії

Зараз вже не всі зможуть згадати, що тема дефолту вперше виникла ще при Вікторі Януковичі, наприкінці 2013 року. Саме загрозу дефолту пророкував тодішній уряд Миколи Азарова у своїх прогнозах щодо української економіки – у разі підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС. Чому виник такий прогноз, де зв'язок між Угодою та дефолтом?

Якщо звернутися до статистики українського експорту за останні 4-5 років, можна виявити, що 2011 рік був одним з найуспішніших для українських виробників. Експорт продукції до РФ (а саме вона тоді була головним торговим партнером України) досяг 19,8 млрд дол. – чи не найбільший показник за всі роки незалежності. Однак у наступні роки він став знижуватися. Спочатку повільно (17,6 млрд дол. у 2012 р.), потім швидше (15 млрд дол. у 2013 р.), потім обвально (9,7 млрд у 2014 р.). Останнього уряд Азарова зрозуміло знати не міг, однак схоже, що в 2014 році вони очікували погіршення у порівнянні з 2013 роком. Чому?

Новини за темою

2011 рік став для Януковича поворотним у відносинах з РФ. Саме тоді він дав зрозуміти керівництву Росії (або ж вони самі зробили такий висновок), що він не збирається брати участь у російському реінтеграційному проекті. Після чого російський бізнес отримав сигнал: по можливості переводити розміщення замовлень, виконання робіт і т. п. на аналогічні підприємства в Білорусі і Казахстані. Трохи пізніше до них додадуться Вірменія і Киргизстан. У низці випадків мова йшла навіть про створення заміщуючих виробництв у самій Росії. Те ж саме зрозуміло відносилося і до ринку найманої праці. Якщо ще кілька років тому українці досить вільно могли працювати в РФ, то тепер ця можливість обмежена необхідністю купівлі і щомісячного продовження трудового патенту.

Це досить тривалі процеси, їх складно помітити й оцінити у суєті днів. Втім, вже тоді, два роки тому, можна було приблизно зрозуміти, до чого все йде: українські виробники поступово втрачають ринки збуту у РФ, а українські громадяни поступово позбавляються можливості вільно працювати в Росії (у даний час ринок праці для наших громадян регулюється квотами за встановленим переліком професій. Прийом на роботу українця на "неквотну" посаду потрібно обґрунтувати, а потім платити особливий податок). Отже, РФ перестає бути для України джерелом надходження грошових коштів. Про які суми йде мова?

Якщо в 2011 році можна було говорити приблизно про 22 млрд дол. (експорт українських компаній, грошові перекази трудових мігрантів, оціночні надходження грошей неформальними каналами), то в 2014 році той же набір давав вже тільки 12 млрд дол., а за підсумками 6 місяців 2015 року можна говорити приблизно про 3 млрд. Причому і динаміка грошових переказів, і динаміка експорту говорять про одне: буде ще гірше, ніж роком раніше. Навряд чи сумарний показник за весь 2015 рік перевищить 6-6,5 млрд.

Начебто поки все зрозуміло, але при чому тут дефолт?

Трохи економіки

У колишні часи велика частина цих грошей (експортний дохід компаній, легальні і нелегальні перекази від заробітчан) надходили на валютний ринок України (менша – виводилася компаніями в офшори; громадяни ховали під матрац чи несли в банки). Це давало можливість державі в особі Нацбанку збільшувати валютні резерви. До речі, резерви НБУ практично повторюють описану вище ситуацію: різке зростання (відразу на 8 млрд!) запасів за підсумками 2010 року, а потім все пришвидшене їхнє зменшення – до 7,5 млрд дол. на кінець минулого року. Мінус 27 млрд дол. за 4 роки. Зараз вже звичайно більше, 12,5 млрд, але от тільки є різниця: тепер резерви НБУ сформовані здебільшого з кредитів МВФ. Це приблизно як називати себе мільйонером, взявши в банку мільйонний кредит.

Новини за темою

Колишні доходи від торгівлі з РФ давали Україні можливість нарощувати й обслуговувати державний борг, а також крізь пальці дивитися на від'ємне сальдо торговельного балансу (різниця між доходами від експорту та витратами на імпорт). Незважаючи на те, що за роки правління Януковича різниця тільки збільшувалася, це не призводило до істотних коливань курсу гривні. І навіть створювало в українців почуття помилкового благополуччя: всього пару років назад наші середні зарплати не надто відрізнялися від доходів громадян Болгарії, а це вже одна з країн ЄС. Для деяких жителів західних областей, а потім і столиці та інших регіонів, навіть стало звичним закуповуватися не в супермаркетах, а в магазинчиках польських та італійських товарів.

Потрібно коротко згадати основні дати дефолтів, які не відбулися в  Україні, останніх двох років. Спочатку мова йшла про весну (у березні-квітні) 2014 року. Цей термін був відсунутий російським кредитом у розмірі 3 млрд дол., взятий ще Януковичем у грудні 2013 р. і перенесений на осінь 2014. Однак після зміни влади в Україні МВФ розблокував для нового керівництва свої кредитні програми, надавши 17 млрд дол. протягом двох років декількома траншами. Після чого очікування знову зсунулися на весну – вже 2015 року.

Однак і в квітні 2015 року його не сталося. У Києві відбувся інвестиційний форум, у ході якого Україні вдалося залучити ще деяку кількість позикових коштів у європейських фінансових інститутів, а також кредитні гарантії США. Дефолт знову перенесли – на поточну осінь. І цього разу майже не помилилися.

Кредитні агентства Moodie's, Fitch знизили українські кредитні рейтинги до переддефолтних (і навіть до "обмежений дефолт") ще влітку. Як виявилося, небезпідставно. 8 жовтня технічний дефолт був оголошений Києвом (за позиками на загальну суму 550 млн дол., що становить приблизно ⅔ кредитних зобов'язань української столиці), а двома тижнями раніше технічний дефолт був оголошений і за українськими зобов'язаннями. Що відбувається з державними фінансами?

Новини за темою

Влітку уряду вдалося переконати власників частини українського боргу на його реструктуризацію. З 19 млрд дол. (усього ми винні приблизно 70) 4 нам прощають, плюс до 2019 року Україна платить тільки відсотки на 15 млрд дол., не виплачуючи власне тіло кредиту. Однак, як слід оформити все це не встигли (власне затвердження плану уряду Верховною Радою відбулося тільки 17 вересня). Тому зараз Україна не платить, але не платить з відома і згоди кредиторів, щоб зовсім скоро почати платити вже по-новому. Оптимістично? Не зовсім.

Другий бік медалі

По-перше, з 2016 року РФ загрожує Україні повною торговою блокадою. Це означає, що в наступному році від експорту в Росію український експорт може не отримати навіть тих жалюгідних 5-6 млрд дол., які прогнозуються в цьому.

По-друге, зменшення грошових переказів від мігрантів пояснюється не тільки жорсткістю законодавства з боку РФ. Свій відбиток накладають і їхні власні економічні проблеми, проте головне все ж не це. А те, що мігранти активізували вивезення своїх сімей. А значить, падіння переказів з року в рік теж буде кратним, а не поступовим.

Крім того, борги Україні списували теж не просто так. По-перше, їх все одно потрібно віддавати, хоч і менш болісно, ніж раніше. По-друге, Україна зобов'язалася знизити відношення боргу до ВВП до 70% (з нинішніх 90%): в умовах, коли кредитні рейтинги країни на рівні сміттєвих облігацій, тільки збільшення ВВП може утримувати кредиторів від масового скидання українських боргів Зробити це буде вкрай складно, враховуючи, що експорт до РФ падає на 50-60% третій рік поспіль.

Зрозуміло, на РФ світ клином не зійшовся, є й інші торговельні партнери. Проблема в тому, що торговельні відносини між країнами складаються і розвиваються роками. Як показує досвід тієї ж Росії, навіть для того, щоб відсікти український імпорт, потрібно не менше п'яти років. У свою чергу Україні знадобиться як мінімум стільки ж часу, щоб замістити 15-20 млрд дол. експортних доходів, які вона втрачає на Сході. Мінімум – тому що будувати завжди складніше.

У реальності ж навіть за 5 років ніяк не встигнути. За такий короткий термін можна наростити лише сировинний експорт – продукцію с/г, наприклад. Але можете самі порахувати, скільки зерна потрібно буде поставити на експорт (понад того, що вже продається), якщо кожні 5 млн т дають приблизно 1 млрд дол.

Новини за темою

З іншого боку, український дефолт не зовсім ринковий, якщо можна так висловитися. Власниками 82% зовнішнього державного боргу України є американські фонди, отже, рейтингові агентства можуть давати українським кредитним рейтингам найнижчі оцінки, резерви НБУ можуть прагнути до нуля (так само як і показники українського експорту), курс гривні може впасти ще в кілька разів. Однак реальний дефолт, швидше за все, українським облігаціям оголошено так і не буде. Добре це чи погано?

Добре і погано

З одного боку добре. Дефолт - це завжди шок для населення, знецінення заощаджень у національній валюті, крах банків, кратне здешевлення найманої праці при зростаючих цінах... Стоп. А чи не це ми і спостерігаємо вже другий рік поспіль? Причому провладні економісти останнє навіть ставлять у плюс – мовляв, робоча сила вже дешевше нікуди, зовсім скоро інвестори в чергу будуть ставати. Тільки ось – інвестору не тільки дешева робоча сила потрібна. У тому ж Таджикистані, наприклад, вона теж не дуже дорога, але буму інвестицій якось не спостерігається. Втім, повернемося до теми.

Новини за темою

Отже, дефолту в Україні, швидше за все, не буде. По-перше, тому що це не вигідно основним держателям українського боргу. По-друге, тому, що він фактично вже стався. Принаймні основні його ознаки у наявності. Тепер давайте дивитися, чим це погано.

Вже хоча б тим, що стабілізувати ситуацію можна якщо не нескінченно, то досить тривалий час. Порошенко на пару з Яценюком вдалося навіть те саме сальдо торгового балансу вивести в невеликий плюс. Що, до речі, зовсім нескладно при імпорті, який подорожчав утричі, та зупинених заводах з виробництва добрив (працювали на російській сировині). Але "стабілізувати" не означає "змінити". Так, Росія взяла курс на відсіч нашого експорту ще в 2012 році. Однак нинішня влада не робить нічого, щоб якось цьому завадити. Більш того, вона навіть не діє, а активно допомагає Росії створювати, пардон за неологізм, українозаміщуючу економіку. І це аж ніяк не ховається. Ось що заявляє пресі економічний радник глави уряду: "Величезна і низькооплачувана робоча сила на цих вмираючих підприємствах стримує Україну в її європейському русі. Так, це буде болісно. Але альтернатива залишити все як є і залишитися друзями з Росією, вона набагато гірша".

Цікаво, що ще 300 років тому люди думали зовсім інакше. Кінець 18 століття, англійська промисловість конкурує з іспанською. Англійський економіст Д. Кері пропонує уряду викупити всю іспанську шерсть, щоб... спалити. Навіщо? У Британії не вистачить потужностей, щоб її переробити, але видаливши її з ринку можна зміцнити своє становище і не допустити появи прядильних виробництв в інших країнах.

У той час промисловість Англії значно поступалася іспанській та голландській. Будучи морською державою, володіючи колоніями (у т. ч. відбитими у тих же Іспанії і Голландії), англійці цілком могли існувати на колоніальну ренту. Однак, на відміну від нинішніх радників українського уряду, вони розуміли, що краще погана промисловість, ніж взагалі жодної. А однієї тільки сировинної ренти на всіх не вистачить.

Іншими словами, нинішня економічна політика уряду веде до того, що різкого, одномоментного дефолту не буде. Замість цього буде дефолт розтягнутий і перманентний. Добре, що нам пробачили 4 млрд дол. боргів і відстрочили повернення ще 15,5 млрд. Погано те, що з втратою ринків збуту в РФ нам в принципі стає байдужа сума наших боргів. Тому що без працюючої економіки нам не повернути ці мільярди незалежно від їхньої кількості, а також незалежно від поступок, на які підуть кредитори.

Іван Зацарін

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]112.ua.

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>