Україна виходить з СНД. Альтернатива – ГУАМ?

На 11-му Київському безпековому форумі президент України Петро Порошенко виступив з пропозицією про офіційний вихід країни зі статутних органів СНД, а також про припинення дії окремих положень "Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Російською Федерацією і Україною". Іншою важливою подією форуму стали домовленості між Україною і Молдовою, які відповідають прагненню обох країн запустити в короткостроковій перспективі зону вільної торгівлі і єдиний транспортний коридор ГУАМ. Атмосферу форуму доповнили виступи представників Сполучених Штатів і Північноатлантичного Альянсу з проханням прискорити реформи для якнайшвидшого вступу країни в НАТО і Євросоюз. Україна прямує до остаточного розриву з Росією. При цьому, якщо Києву вдасться реанімувати ГУАМ і пролобіювати підвищення обороноздатності його країн-членів, Україна могла би претендувати на роль регіонального лідера і ще більше послабила би позиції Росії на пострадянському просторі. Хоча у самого Києва після виходу з СНД буде дуже багато роботи, перш за все щодо індивідуального перегляду договірних відносин з країнами Співдружності

Україна виходить з СНД. Альтернатива – ГУАМ?

Павло Горін

керівник IMEE-analytics

На 11-му Київському безпековому форумі президент України Петро Порошенко виступив з пропозицією про офіційний вихід країни зі статутних органів СНД, а також про припинення дії окремих положень "Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Російською Федерацією і Україною". Іншою важливою подією форуму стали домовленості між Україною і Молдовою, які відповідають прагненню обох країн запустити в короткостроковій перспективі зону вільної торгівлі і єдиний транспортний коридор ГУАМ. Атмосферу форуму доповнили виступи представників Сполучених Штатів і Північноатлантичного Альянсу з проханням прискорити реформи для якнайшвидшого вступу країни в НАТО і Євросоюз. Україна прямує до остаточного розриву з Росією. При цьому, якщо Києву вдасться реанімувати ГУАМ і пролобіювати підвищення обороноздатності його країн-членів, Україна могла би претендувати на роль регіонального лідера і ще більше послабила би позиції Росії на пострадянському просторі. Хоча у самого Києва після виходу з СНД буде дуже багато роботи, перш за все щодо індивідуального перегляду договірних відносин з країнами Співдружності

У контексті заяв президента України Петра Порошенка про те, що Україна не є і ніколи не була членом СНД, слід зазначити, що ця думка, підхоплена згодом багатьма вітчизняними експертами, дещо помилкова. Так, справді, де-юре Україна так і не стала державою – членом Співдружності, не підписавши в 1993 році Статут СНД. Але де-факто аж до 2014 року ми брали активну участь у роботі практично всіх виконавчих органів Співдружності та формували спільну з ними договірно-правову базу.

В контексті останніх років подальше перебування України у складі СНД стало для нашої країни недоцільним.

Україна в СНД – це вже давно не ефективно

У середині нульових структура Співдружності почала тріщати по швах. З приходом до влади в Україні Віктора Ющенка та його прихильників, а також після низки відчутних політичних провалів російського керівництва у відносинах з іншими колишніми пострадянськими країнами (Грузія, Молдова), скептицизм щодо життєздатності та ефективності СНД став тільки зростати. У 2006 році це підігрівалося ще й торговельними війнами між Росією з одного боку та Грузією, Молдовою, Україною — з іншого. Але особливо — з різким загостренням відносин між Росією і Грузією в 2008 році, після якого вона залишила склад організації. Спроби якось реформувати цю міжнародну організацію теж виявилися безуспішними. Навіть Володимир Путін помічав тоді, що СНД створювалася для "цивілізованого розлучення" пострадянських країн, а все інше – "політичне лушпиння і базікання". У 2005 році він висловив думку, що реальними інтеграційними інструментами є такі об'єднання, як ЄврАзЕС і Єдиний економічний простір (ЄЕП). Що ж стосується СНД, то вона, за словами Путіна, грає роль "вельми корисного клубу для виявлення поглядів керівників держав на наявні проблеми гуманітарного та економічного характеру".

Але при цьому за всі роки існування Співдружності, Кремлю так і не вдалося затягти Україну ні в одне з її дітищ (ЄврАзЕС, Митний союз, ЄЕП, ОДКБ). Більш того, в 1997 році Києву вдалося реалізувати власну ініціативу і створити Організацію за демократію та економічний розвиток — ГУАМ (ОДЕР-ГУАМ), яка особливо продемонструвала свою дієздатність у період з 2006 по 2008 рік. Саме тоді її стали називати в Москві не інакше як антиросійським блоком або "організацією помаранчевих націй", за спиною якої нібито стоять США.

Тим не менш, переломний момент у відносинах між Україною та СНД настав тільки в 2014 році в результаті агресії Росії в Криму і на Донбасі. 19 березня 2014 року РНБО України прийняв рішення про припинення нашого головування в СНД, а його секретар Андрій Парубій вперше заявив, що країна починає процес виходу з цієї міжнародної організації. Далі нашу співпрацю в рамках Співдружності було зведено до мінімуму. До 2016 року ми делегували на саміти організації тільки послів, а в 2017 році проігнорували цей захід. Потім Україна вийшла з низки багатосторонніх угод у рамках СНД і призупинила членство в багатьох органах галузевого співробітництва. А 9 листопада 2016 року в Верховну Раду був поданий законопроект про вихід України з СНД, який протягом півтора року так і не був розглянутий українським парламентом, а 20 березня 2018 року, незадовго до гучної заяви Порошенка, був знятий з розгляду.

Новини за темою

Слід зазначити, що російська агресія позначилася також і на індивідуальних контактах Києва з вищим керівництвом країн Співдружності, на що до певної міри вплинули також результати голосування останніх резолюцій в ООН щодо територіальної цілісності 2014 року і щодо ситуації в Криму 2016 та 2017 рр.

Проти українських резолюцій систематично голосували Білорусь, Казахстан і Вірменія. В результаті ні в Казахстані, ні у Вірменії на сьогодні Києвом не призначені посли, а динаміка наших двосторонніх контактів, окрім цих країн, знизилася ще й з Киргизстаном, Таджикистаном, Туркменістаном та Узбекистаном. При цьому Україна зберегла підвищений інтерес до країн-членів ГУАМ (Азербайджан, Молдова) і Білорусі.

Також варто відзначити, що абсолютно неприйнятним було б для України продовжувати участь в організації, де певним чином представлено т. зв. Співдружність невизнаних держав або СНД-2. У складі Республіки Абхазія, Нагірно-Карабахської Республіки, Придністровської Молдавської Республіки та Південної Осетії. Особливо в контексті прагнення цих псевдореспублік налагодити останнім часом співпрацю з невизнаними "ЛНР" і "ДНР".

У Росії, тим не менш, вважають, що вихід України з СНД ніяк не позначиться на діяльності Співдружності, а от українці, в свою чергу, втратять можливість "тримати руку на пульсі", висловлювати свою думку і навіть блокувати (організація побудована на принципі консенсусу) деякі рішення організації. Передусім ті, що стосуються сфери військового співробітництва на пострадянському просторі.

Українські експерти єдиним мінусом вважають тільки ризики, пов'язані з переглядом чинної у нас договірно-правової бази з СНД. На їхню думку, це торкнеться питань, на який термін затягнеться процес інвентаризації чинних договорів, чи готові всі країни СНД переглянути договірні відносини з Україною на тих же умовах, наскільки у цей процес буде втручатися Росія і як це все позначиться на показниках торговельно-економічного співробітництва Києва з країнами Співдружності.

Деякі експерти переконані, що процес інвентаризації договірної бази може тривати від кількох місяців до року, а розрив у першу чергу торкнеться нашої торгівлі з країнами Співдружності, яка тільки починає відновлюватися після кризи 2014-2016 рр.

Новини за темою

Так, наприклад, економіст Олександр Охріменко вважає, що одним із головних документів, який буде переглядатися, є договір про зону вільної торгівлі між країнами СНД. Він припускає, що саме тут на нас чекають великі труднощі. За його словами, "це досить об'ємний документ і незрозуміло, які пункти залишать. У будь-якому випадку його перевірка вплине на роботу самої ЗВТ. Навіть така елементарна річ, як поставка печива в Білорусь, може "підвиснути". Грубо кажучи, воно випаде з угоди і нам треба буде потім в ручному режимі погоджувати, чи відповідає це печиво правилам торгівлі в рамках двосторонніх відносин, треба з нього брати мито і так далі".

Радник міністра закордонних справ України Тарас Качка, в свою чергу, переконаний, що де-юре ЗВТ "можна замінити двосторонніми договорами, які знаходяться в так званій сплячці – з Молдовою, Казахстаном, наприклад. Але це все вимагає системного прочісування і визначення, де це юридично можливо, де це політично можливо, а де це нам потрібно по суті питання - економічно або в силу того, що цей інструмент використовується".

Варто відзначити, що Україна зараз активно торгує з такими учасниками СНД, як Білорусь, Молдова, Казахстан, Азербайджан. До 2015 року частка країн СНД у зовнішній торгівлі України впала практично вдвічі — з 34% до 16,6%, в основному за рахунок заморожування економічних відносин з РФ. Торгівля з іншими країнами Співдружності впала менше. Але в 2017-2018 роках показники знову почали зростати. Так, наприклад, загальний товарообіг між Україною і Білоруссю протягом 2017 року збільшився на 20% і склав 4,4 млрд дол. США.

При цьому слід врахувати, що під час замороження Україною торговельних відносин з РФ інші країни СНД — Молдова, Казахстан і особливо Білорусь — стали виконувати функцію економічних посередників, продаючи Україні потрібні товари або купуючи українські товари, в тому числі для подальшого експорту до РФ. І це може підштовхнути ці країни після виходу України зі Співдружності до відновлення ЗВТ вже на двосторонньому рівні.

ГУАМ – навіщо це Україні?

Крім цього, після виходу з СНД на перший план для Києва вийде формат ГУАМ, де Угода про зону вільної торгівлі де-юре набула чинності ще в 2003 році, але на практиці відтоді так і не було реалізована. Передусім чинна ЗВТ в рамках СНД, а також ЗВТ Грузії, України та Молдови з Євросоюзом, що набула чинності після 2014 року.

Слід зазначити, що піковим для ГУАМ став період з 2005 по 2008 рік. Тоді сторони завершили створення нової міжнародної організації, підписавши декларацію про створення Організації за демократію та економічний розвиток — ГУАМ (ОДЕР-ГУАМ) та її статут. Були також озвучені плани створення паливно-енергетичної ради, покликаної скоординувати зусилля щодо забезпечення енергетичної безпеки країн-учасниць. Організація мала широку підтримку з боку Євросоюзу, ОБСЄ, ОЧЕС, Литви, Польщі, Румунії, Болгарії, Естонії, Латвії, США і Японії. Були підписані: Бакинська декларація "ГУАМ: Об'єднуючи континенти", де особливу увагу було приділено питанням енергетичної безпеки, використанню транзитного потенціалу країн-членів, а також справі боротьби з міжнародним тероризмом, агресивним сепаратизмом і екстремізмом, транснаціональною організованою злочинністю, і Батумська декларація "ГУАМ — об'єднуючи схід Європи", яку схвалили президенти п'ятьох держав — Азербайджану, України, Грузії, Литви та Польщі. В останній зазначалося особливе геополітичне розташування і транзитний потенціал ГУАМ як мосту між Європою та Азією, що пропонує унікальні можливості для розвитку транспортно-комунікаційних зв'язків та диверсифікації маршрутів доставки енергоресурсів, об'єднуючи цим континенти.

Станом на 2008 рік показники взаємної торгівлі України з країнами ОДЕР-ГУАМ склали близько 3,2 млрд дол. США.

На початку 2010 року тодішній кандидат у президенти України Віктор Янукович заявив, що діяльність ГУАМ зараз неактуальна. Янукович зазначив, що за останні п'ять років чув тільки розмови довкола ГУАМ, але не бачив конкретних дій.

У 2013 році взаємний товарообіг України з країнами ГУАМ упав приблизно на 17% і склав близько 2,6 млрд дол. США.

А в 2017 році порівняно з 2013 роком значно зріс імпорт в Україну товарів з Азербайджану та Молдови на тлі падіння показників експорту української продукції до країн ГУАМ на 67%.

Через дев'ять років робота ГУАМ була відновлена. У березні 2017 року з ініціативи українського прем'єра Володимира Гройсмана у Києві відбувся четвертий саміт ОДЕР-ГУАМ, головною темою якого стало відновлення повномасштабного договору про вільну торгівлю і створення транспортного коридору в рамках ГУАМ.

Також серед цілей саміту називали необхідність реалізації програми співробітництва з Японією, яка була підписана 3 грудня 2015 року в рамках зустрічі ГУАМ – Японія, і підготовка програм співпраці з країнами Вишеградської четвірки та США.

На зустрічі підписали низку документів щодо впровадження ЗВТ і, зокрема, протокол про взаємне визнання результатів митних процедур щодо товарів і транспортних засобів, які перетинають державні кордони країн – членів ГУАМ.

За підсумками четвертого саміту сторони, серед іншого, наголосили намір до якнайшвидшого врегулювання чинних конфліктів на територіях держав – членів ГУАМ з метою збереження суверенітету, територіальної цілісності і непорушності міжнародно визнаних кордонів держав.

Новини за темою

Потім у жовтні 2017 року в Тбілісі відбулося спеціальне засідання Ради міністрів закордонних справ ГУАМ, де глава українського МЗС Павло Клімкін знову закликав Азербайджан, Грузію та Молдову об'єднатися проти Росії, щоб протистояти викликам, пов'язаним з порушенням територіальної цілісності.

У 2018 році в ГУАМ головує Молдова, яка своїми пріоритетами визначила забезпечення функціонування ЗВТ між країнами організації та посилення взаємодії в економіці, транспортній сфері та енергетиці. Не менш важливим напрямком діяльності стане підвищення якості взаємодії в таких сферах, як обмін інформацією в галузі освіти, науки, досліджень і інновацій. А особливу увагу буде приділено консолідації міжнародного співробітництва в т. зв. форматі ГУАМ+, зокрема, з країнами ЄС, ОБСЄ, з Японією, США і країнами Вишеградської четвірки.

Також Молдова намагається використовувати своє головування в ГУАМ, щоб схилити Росію виконати "Стамбульські угоди" (про виведення військ з Абхазії, Південної Осетії і Придністров'я), про що Кишинів ясно дав зрозуміти під час 11-го Київського безпекового форуму, закликавши Київ надати відповідний коридор для виведення російських військ з Придністров'я.

На форумі також укладено нову угоду про повітряне сполучення між Україною та Молдовою, підписано протокол, який поліпшить транспортне та автомобільне співробітництво, а також меморандум про синхронізацію молдавських і українських енергосистем з енергосистемою Європи. Важливість цих рішень, зокрема, обумовлена також намірами сторін прискорити процес створення зони вільної торгівлі та єдиного транспортного коридору ГУАМ.

У той же час експерти вважають, що членам ГУАМ слід почати мислити стратегічно. Директор економічних програм Центру Разумкова Василь Юрчишин відзначає, що "було б доречно й корисно, якби наміри розширення та посилення зв'язків у рамках ГУАМ або з іншими країнами на території колишнього СНД розглядалися відразу в контексті входження у серйозні інфраструктурні трансконтинентальні проекти. Один з маршрутів нового Шовкового шляху якраз задіє Азербайджан, Грузію, Україну ‒ майже всі країни ГУАМ. Молдова також цілком могла б до цього долучитися". У свою чергу, політичний оглядач з Молдови Корнел Чуря впевнений, що реанімувати цю організацію як геополітичного гравця буде вкрай складно. На його думку, "ув'язка цих чотирьох країн досить складна… у всіх чотирьох країн дещо різні порядки денні. В Азербайджану переважають економічні цілі, у Молдови ‒ начебто і прозахідний вектор, але відсутні значні геополітичні амбіції, натомість в України і Грузії амбіції більші. Тут важливе ефективне лідерство, яке задавало би напрям організації, а також змогло би збалансувати різні інтереси цих чотирьох країн".

* * *

Наступний саміт ГУАМ відбудеться в Молдові 21 червня. Будемо сподіватися, що до того часу Україна дійде згоди з усіма країнами організації і на саміті буде анонсовано запуск ЗВТ і початок формування єдиного транспортного коридору ГУАМ. Адже потенціал взаємного товарообігу цих країн вже в середньостроковій перспективі може становити близько 3,4 млрд дол. США. Крім цього, Києву не варто затягувати інвентаризацію договірно-правової бази СНД і краще прискорити процес індивідуального перегляду договірних відносин з країнами Співдружності, насамперед з Білоруссю і Казахстаном.

Павло Горін

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...