banner banner banner banner

Україна у відображенні вибуху в Бейруті. Наслідки трагедії для нашої країни і помилки, які не хочеться повторювати

Україна у відображенні вибуху в Бейруті. Наслідки трагедії для нашої країни і помилки, які не хочеться повторювати
112.ua

Ганна Пєшкова

Журналістка

Протягом останніх декількох днів увесь світ, затамувавши подих, стежить за тим, що відбувається у Бейруті. Потужність вибуху, що знищив пів міста, вражає уяву. Очевидці кажуть, що люди "злітали, як птахи", а вибухову хвилю відчули навіть на Кіпрі. Досі продовжують розбирати завали, проте вже зараз йдеться про дві сотні загиблих.

Поки під руїнами не знайшли жодного українця. Співрозмовниця "112.ua" розповідає, що її нареченого-ліванця під час вибуху придавило бетонною плитою, а вона сама встигла відскочити убік. Щоправда, різні джерела стверджують, що в порту могли перебувати судна з нашими громадянами та українським зерном, хоча МЗС це заперечує.

Однак України в цій історії більше, ніж здається. Принаймні тому, що мимовільними винуватцями трагедії стали одесити. А ще трагедія матиме прямі негативні наслідки для нашої економіки, політики та безпеки. Але про все по порядку.

Українські моряки у полоні Лівану

Теплий осінній день 2013 року. Невеликий теплохід під назвою Rhosus виходить з порту Батумі з невеликим екіпажем з 8 осіб. А ще - з майже 300 тоннами селітри на борту. Місце призначення - Мозамбік. Але, волею долі, сім українців і російський капітан до нього не допливуть.

Через деякий час після виходу в море моряки зрозуміють, що судно, кажучи професійною мовою, не морехідне. У ньому виявили пролом. До Мозамбіку пливти за таких умов і з таким вантажем занадто довго і небезпечно. Залишається тільки просити якийсь із найближчих портів їх прийняти, щоб провести ремонтні роботи та відносно безпечно рухатися далі. Портові служби завжди допомагають морякам. Тож і в Бейруті судно прийняли на стоянку.

Як можна здогадатися, далі судно не попливло. Судновласник, росіянин за паспортом (втім, у нього було і друге громадянство), Ігор Гречушкін грошей на ремонт не дав. Моряки, які знудилися в очікуванні, були готові попливти і на "руїні". Тільки їм цього не дали зробити. За стоянку потрібно було сплатити портовий збір, а судновласника і слід прохолов. З вини свого працедавця екіпаж застряг у порту чужої країни.

Новини за темою

За словами капітана судна Бориса Прокошева, Гречушкін і раніше проявляв себе як людина розважлива і, м'яко кажучи, байдужа. Коли Прокошев прибув на судно, його відразу збентежило те, що змінюється увесь екіпаж. Члени колишньої команди пояснили свою синхронність тим, що не хочуть пливти до Мозамбіку. Нібито, це занадто далеко і довго, а вони сумують за своїми родинами. Справжня ж причина виявилася набагато більш прозаїчною: Гречушкін не виплачував команді зарплату.

Факти невиплат зафіксувала міжнародна профспілка моряків, яка виділила деяким членам колишньої команди компенсації. Чому моряки мовчали про цю ситуацію - незрозуміло. Мабуть, побоювалися, що для них не знайдеться заміни і доведеться оплатити "самоволку" з власної кишені. У вантажних компаніях часто відбуваються такі інциденти, коли моряки недостатньо уважно читають контракти і потім залишаються без копійки. Не можна виключати і того, що екіпажу заплатили за мовчання готівкою.

Незважаючи на сумніви, Борис Прокошев заступає на судно капітаном. Воно йому вже знайоме: раніше він працював там 4 місяці. Правда, на іншій посаді. Господарі тоді були інші - кіпріоти. Капітан вважав, що зі співвітчизником справи підуть навіть краще.

Але перше враження його не підвело. Судновласник економив навіть на харчуванні моряків. За словами Прокошева, у гонитві за додатковим заробітком Гречушкін наказав занурити на судно важку дорожню техніку. Аргументи про те, що вона могла б просто провалитися у трюм через вагу, були власнику нецікаві. Він вимагав якимось чином зміцнити люк і все одно прийняти вантаж. Моряки відстояли свою позицію - на своє щастя і на горе лівійців. Можливо, якби судно тоді стало несправним, катастрофи вдалося б уникнути.

В інтернеті також є вкрай негативні відгуки про компанію росіянина, яка називалася Teto Shipping.

/odessacrewing.kamrbb.ru

Але повернемося до восьми моряків, що застрягли на судні. Чотирьох з них ліванська влада відпустила практично відразу, а ось інша четвірка пробула на цьому судні безкоштовними охоронцями аж 11 місяців. Платити за обслуговування судна ліванська влада не хотіла, тому забрали у моряків документи, щоб вони не могли покинути борт і доглядали за судном, поки триває судова тяганина. Іншого виходу в екіпажу не було, адже якби він не підтримував належний стан аварійного судна, воно б просто затонуло разом із людьми.

Складно описати, як на психіку впливає таке тривале перебування в порту. Згідно з Конвенцією про працю в морському судноплавстві, перебувати в морі понад 11 місяців взагалі не можна. Моряки були на межі. Капітан каже, що жодних грошей та продуктів від судновласника команда не отримувала. Люди харчувалися за свої власні гроші та за рахунок порту.

Досі Гречушкін винен капітану 60 тис. дол., стармеху - 50 тис. дол., третьому механіку – близько 20, боцману – близько 10. Відсудити невиплачені гроші було вкрай складно, адже позов потрібно було б подавати за місцезнаходженням судновласника, на той момент - на Кіпрі.

Цікаво, що Гречушкін періодично виходив на зв'язок з командою, але "розводив руками": мовляв, немає грошей. Це при тому, що за перевезення селітри йому заплатили мільйон доларів. Капітан судна вважає, що саме через це росіянин і покинув Rhosus. Судно просто цього не коштувало. Адже за доставку вже заплатили. А якщо здати його на металобрухт, за корабель можна отримати лише 350 тис. дол.

Чим довше стояло судно біля причалу, тим більше зростав борг Teto Shipping перед Ліваном. Можна було відпустити судно, але влада Лівану вирішила "відбити" хоча б портовий збір. Селітру конфіскували і помістили на зберігання на склад у порту. Це було гарантією отримання грошей. Українці були в лещатах - між жадібністю судновласника з одного боку і влади Лівану з іншого.

З відкритих джерел

Від безвиході українці продають частину палива, наймають адвоката і подають до суду на ліванську владу. Повернення українців на батьківщину домоглося українське консульство спільно з Фондом допомоги морякам "Ассоль", голова наглядової ради якого Світлана Фабрикант і розповіла нам більшість із викладених вище фактів.

"Нас найменше хвилював вантаж. Для нас було важливо повернути моряків додому. У підсумку судно два роки тому благополучно затонуло біля Ліванських берегів. Воно не може стояти стільки часу, особливо враховуючи те, що воно і так було не на ходу. А судновласник, мабуть, вийшов сухим з води", - каже Фабрикант.

Член екіпажу Rhosus з сім'єю після поверненню додому timer-odessa.net

ЗМІ пишуть, що Ігор Гречушкін досі проживає на Кіпрі разом зі своєю дружиною Іриною, а його 20-річний син навчається у Шотландії. Коментувати цю історію сім'я відмовляється.

У пошуках винних

Вибухонебезпечний вантаж зберігався на складі у ліванському порту з 2014 року. Чому нітрат амонію, який є добривом, увесь цей час ніяк не використовували: не запахали їм поле або просто не знищили - незрозуміло. Адже влада Лівану розуміла, що ці 300 тисяч тонн селітри приблизно еквівалентні 3 тоннам тротилу.

Постачальником був грузинський "Руставі Азот", одержувачем - Міжнародний банк Мозамбіку. Митним оформленням мала займатися Fabrica de Explosivos, яка виробляє комерційні вибухові речовини. Тобто вантажу, який переправляли українські моряки, спочатку судилося стати вибухівкою.

Як сталося, що він все-таки загорівся, - ми можемо тільки здогадуватися. Хтось каже, що це просто людський фактор, а хтось вважає, що нічого не може статися просто так. Особливо після того, як Дональд Трамп у своєму коментарі щодо цієї трагедії вжив слово "атака". І хоч американське військове відомство спростувало наявність даних про зовнішнє втручання, заява президента викликала безліч теорій про подію. Факт вибуху у Лівані вже сам по собі дає підстави для підозри про воєнні дії, адже ситуація в регіоні дуже напружена.

Для Трампа така заява якоюсь мірою вигідна, адже він зациклений на протистоянні з Іраном. У Лівані є союзники цієї країни, яких у США вважають терористами. Але, з іншого боку, він вибудовував свою кампанію на тому, що не почав жодну війну і виводить американців з усіх можливих гарячих точок, починаючи з Афганістану. А в разі зовнішнього втручання доведеться збільшувати присутність США в регіоні.

Якщо подію можна виправдати людською дурістю, найбільш імовірно, саме таке пояснення є правдивим. За два тижні до вибуху генеральний прокурор Лівану склав рапорт про неналежне зберігання селітри. У стіні складу була діра, через яку не закривалися двері - і всередину могли потрапити сторонні люди.

Подумати тільки - діра у стіні. Адже це не судно, в якому може бути пролом, а склад, за станом якого має бути око та око. Імовірно, речовини, які погано лежали, просто почали розграбовувати. Тільки тепер комісія зажадала закрити пролом і виставити охорону. Мабуть, під час зварювання іскра потрапила на вибухові речовини, які зберігалися на складі, і вогонь підпалив злощасний вантаж.

Кажуть, що на складі разом з селітрою зберігали піротехніку. Місцеві жителі також більше вірять саме у версію про недбалість. Вони стверджують, що в країні погано дотримується техніка безпеки, та й електрична система електромереж міста залишає бажати кращого.

Хто ж повинен за це відповісти? Опозиція на чолі з колишнім прем'єром Саадом Харірі, Прогресивна соціалістична і Правохристиянська партії кажуть, що винен нинішній уряд. А християнський вільний Патріотичний фронт і шиїтський рух звинувачують "попередників", того самого Саада Харірі, який багато років ігнорував проблему зберігання речовин.

Прем'єр-міністр вже у перші хвилини заявив, що протягом доби оголосить, кому належав ангар номер 12. Але вже минуло більше трьох діб - і ні пари з вуст.

"Значить, склад перебуває під "дахом" впливових людей. Якщо прем'єр не називає імен, значить, він їх боїться. Одне з двох: ці люди пов'язані або з Іраном, або з Росією. Якби це були Ізраїль або Америка, подію б відразу списали на них. Франція - перша країна, яка запропонувала допомогу, і зараз вона вичікує", - ділиться своєю думкою в ефірі "112.ua" Мохаммад Фараджаллах, головний редактор порталу"Україна по-арабськи".

Але це лише припущення. Залишається дочекатися результатів розслідування, в рамках якого зараз допитують 16 службовців порту. Від нього залежатиме і внутрішня, і зовнішня політика країни.

Якими будуть наслідки для України

Своя сорочка ближче до тіла. Якщо оцінювати ефект від того, що відбувається, для нашої країни, то, звичайно, головні наслідки - для українських громадян, які проживають у Лівані.

Три десятки українців вже звернулися до посольства нашої країни за невеликою фінансовою підтримкою через пошкодження їхніх осель. Розраховувати на гроші від самого Лівану поки важко - країна і без того в економічній кризі. Влада обмежується тільки планами тимчасово ліквідувати податки на алюміній, щоб люди могли замінити собі вікна. Ну а поки, за словами українців, слов'яни допомагають один одному.

З менш очевидних наслідків - "коронавірусні". Про Covid - 19 у тотальній паніці, здається, всі забули. У середньостроковій перспективі українці можуть стикнутися з низькою доступністю медицини. У регіоні випадків коронавірусу небагато, але руйнування лікарень ставить під удар можливість впоратися з передбачуваним спалахом коронавірусної хвороби.

Вибух матиме певний вплив і на економіку нашої країни. Україна для Лівану - один з найбільших постачальників пшениці. Звичайно, є і набагато більші ринки, на які ми зав'язані: той же європейський, російський (навіть в умовах війни), турецький.  Після вибуху зміниться логістика - і якусь частку експорту ми можемо втратити. Доведеться шукати або альтернативні маршрути поставок, або нові ринки. Інші країни - конкуренти Бейрутського порту, можливо, захочуть перетягнути ці маршрути на себе.

Є й політичний аспект. В України з Ліваном хороші відносини, але ніколи не буде зайвим їх зміцнити. Зеленський вже відреагував на ситуацію: Україна обіцяла направити допомогу Лівану. Правда, поки що без конкретики. Мовляв, допоможемо, чим зможемо.

Експерт Інституту майбутнього Ілля Куса вважає, що гряде морально-репутаційна гонка, в якій нам варто взяти участь. Багато країн захочуть допомагати Лівану, адже Східне Середземномор'я - це потенційно важливий регіон. Найочевидніша допомога - гуманітарна, адже в Лівані склалася кризова ситуація з медициною. Можливо, зовнішні гравці докладуть руку і до компенсацій постраждалим за оселі. Також у порту в момент вибуху було багато борошна, тому без руки допомоги з боку сусідів Ліван вже через тиждень може залишитися без хліба.

"Туреччина поквапилися і направила у Бейрут 400 тонн пшениці, рятувальну команду, ліки, продовольство та екстрену команду медиків для допомоги у лікарнях.
Аналогічні дії спостерігаються з боку Ірану, Франції, ОАЕ, Катару, Кувейту і навіть Сирії. Цілком очевидно, що після вибуху в регіоні почалася гонка за гуманітарну перевагу", - пише експерт у соцмережі.

У своєму оці не бачимо і смітинки. Уроки Бейрута

Експерти вважають, що наша країна, з високим ступенем ймовірності, може пережити щось подібне. Враховуючи "системність" нашого управління і "високу кваліфікацію" можновладців, від подібного масштабу катастроф нас рятують тільки великі простори.

Бейрут - зовсім невелике місто, площею всього 19,8 км2. Це вдвічі менше найменшого обласного центру України - Ужгорода. Там все на відстані витягнутої руки. А ось площа Балаклії - вже ближче до Бейруту, всього 35 км2.

Ті, хто стежив за епопеєю з вибухами на українських складах, напевне, відчули дежа вю. У 2017 році були повністю зруйновані 5 будинків, більше 250 - пошкоджені. Евакуювали чи не все населення Балаклії. На щастя, ніхто не загинув, а 3 тисячам сімей заплатили компенсації. Місто ще приблизно півроку відновлювали, витративши на це 200 млн грн, але якість проведених робіт залишала бажати кращого. Звичайно, у Бейруті такою сумою не відбутися.

Новини за темою

Потім у 2018 році здетонували вже зібрані боєприпаси.  Наприкінці минулого року знову лунали вибухи: під час розмінування загинули двоє саперів, кілька військових отримали травми. Навіть зараз у Балаклії люди продовжують жити як на пороховій бочці. Все ще триває розмінування, і коли воно закінчиться - передбачити неможливо, адже сапери працюють у надскладних умовах. Не виключено, що навіть після зачистки територію знову використовуватимуть під склади.

Звичайно, вибухи в Україні були набагато слабшими, ніж у Лівані. Зафіксована потужність вибуху у Бейруті - 400-500 кілотонн. Таку силу вибуху можна порівняти з 2-3 "Хіросімами". Хоча це буде не зовсім коректно, адже  атомний вибух має зовсім інші уражаючі фактори. Але важлива не потужність, а самі прецеденти. Чи можемо ми упевнено стверджувати, що наша країна зробила висновки після цієї події?

Вчитися на своїх помилках добре, але на чужих - ще краще. Державна служба з надзвичайних ситуацій та департамент захисту економіки СБУ мають перевірити, чи в Україні дотримуються нормативів зберігання вибухових речовин. На момент написання статті Зеленський вже дав відповідне розпорядження.

Проте проблема не тільки у складах. Україна ризикує перетворитися на полігон для зберігання небезпечних речовин. Атомні відходи поки зберігаються в Росії, але скоро договір закінчується - і для них знадобиться сховище у нас. Крім того, жодне з українських звалищ не відповідає екологічним стандартам. Сортування не здійснюється, тому на полігони потрапляють токсичні продукти хімічної та нафтопереробних галузей. Вони є джерелом газу, який утворюється на звалищах та може спричинити загоряння і вибухи.

Також озвучуються ініціативи про ввезення на митну територію України пестицидів з-за кордону та їх зберігання і перевезення протягом 2 років після завершення терміну реєстрації. Чи будуть дотримуватися правил пожежної безпеки протягом цих двох років? Питання риторичне.

Не дивно, що у розрізі безпеки Євросоюз має щодо нас серйозні побоювання. Не виключено, що вже за кілька місяців до України направлять комісії, щоб контролювати технологічно небезпечні заходи і все, що пов'язано з критичною інфраструктурою. "Другий Бейрут" Європі під боком не потрібен.

Анна Пєшкова

 

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>