Турецький ступор НАТО в інтересах Кремля

Турецький ступор НАТО в інтересах Кремля
112.ua

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Туреччина заблокувала діяльність НАТО у галузі стримування агресії Росії. У вівторок, 26 листопада, влада Туреччини доручила своєму представникові в Брюсселі не підписувати план заходів щодо відбиття потенційної збройної агресії Росії в Латвії, Литві, Естонії і Польщі та зміцнення обороноздатності цих балтійських держав.

Туреччина висловила готовність підписати план лише в тому випадку, якщо до нього буде внесено пропозиції щодо зміцнення безпеки її кордонів, а всі 29 країн-членів визнають курдське збройне формування "Загони народної самооборони" (YPG), яке допомагало США боротися з ІДІЛ у Сирії, терористичною організацією.

Найпотужніший військово-політичний блок у світі виявився паралізованим через суперечності між країнами-членами, а на євроатлантичну безпеку чекають смутні перспективи через позицію однієї країни.

Мета Ердогана

Президент Туреччини Реджеп Ердоган обрав тактику шантажу у відносинах з НАТО для того, щоб змусити Америку та Європу змінити своє ставлення до військової операції турецької армії на північному сході Сирії проти загонів місцевих курдів. Турки проводять операцію під гаслом боротьби з тероризмом.

Вони хочуть створити 30-кілометрову буферну зону безпеки в прикордонній місцевості Сирії, переселити туди біженців з турецьких міст і припинити сполучення між сирійськими курдами і терористичною організацією "Робоча партія Курдистану", від рук якої загинуло цьогоріч 30 турецьких громадян.

За інформацією Міністерства національної оборони Туреччини, цього тижня YPG і "Робоча партія Курдистану" влаштували теракт у сирійському повіті Расулайн, який забрав життя 17 осіб.

Проте в НАТО звинувачують Туреччину в збройній інтервенції проти союзників у боротьбі з ІДІЛ без узгодження з іншими країнами-членами. Американці та європейці відмовляються надавати військову допомогу туркам у війні з курдами, звинувачують режим Ердогана в порушенні прав людини.

Новини за темою



У мережі ходить інформація про етнічні чистки, які влаштували турецькі військовики та лояльні до них збройні угруповання проти мирних курдів у Сирії. Від середини до кінця жовтня було вбито понад 500 цивільних осіб.

Франція, Швеція, Чехія, Норвегія, Голландія, Фінляндія, Іспанія і Німеччина ввели заборону на постачання зброї турецькій армії, а США ще в липні виключили Туреччину із програми постачання малопомітних винищувачів F-35 у відповідь на закупівлю російських протиракетних комплексів С-400. Під погрозою запровадження Сполученими Штатами санкцій Туреччині довелося призупинити наступальні дії в Сирії наприкінці жовтня.

Турецька армія залежить від постачання комплектуючих та озброєння з інших країн - членів НАТО і тому вдарила по Ахіллесовій п'яті Альянсу – механізму ухвалення рішень шляхом консенсусу. Щоб ухвалити рішення в НАТО з якого-небудь питання, потрібна згода всіх 29 країн-членів.

Туреччина хоче завершити розпочату військову операцію в Сирії та змором домогтися від Брюсселя закрити на це очі і не заважати. Мусується інформація про готовність турецької армії в будь-який момент відновити воєнні дії. Своїм демаршем Ердоган дав поживу для роздумів американським і європейським партнерам за тиждень до саміту НАТО у Великій Британії, де обговорюватимуть політику стримування Росії.

З 2014 року НАТО збільшило військову присутність на території Латвії, Литви, Естонії та Польщі. Турки грають на страхах східноєвропейських членів НАТО перед російською загрозою.

Гра на боці Путіна

Туреччина діє в інтересах Росії, блокуючи оборонний план для балтійських держав і вганяючи в ступор процес ухвалення рішень у НАТО. Кремль неодноразово критикував розміщення американських, британських і німецьких військовиків і бронетехніки в Польщі та країнах Балтії. Заблокований Туреччиною план саме й передбачав оборонні заходи біля кордонів Росії.

В останні роки в американських аналітичних центрах проводили оцінку обороноздатності Латвії, Литви, Естонії та Польщі, опрацьовували варіанти її зміцнення, щоб не допустити виникнення військово-політичної кризи, як на сході України.

Корпорація RAND запропонувала створити розвідувальні центри в балтійських державах, проводити навчання під егідою НАТО у галузі врегулювання криз, цивільної оборони, запобігання появі "сірих зон" на кшталт "ЛДНР", протидіяти інформаційним атакам РФ.

Протягом кількох років планувалося виділити 125 млн дол. з військового бюджету США та інших країн - членів НАТО на закупівлю приладів нічного бачення, засобів зв'язку, переносних зенітно-ракетних і протитанкових комплексів, безпілотників, стрілецької зброї і вибухівки, оргтехніки для потреб прикордонних військ і національної гвардії Польщі та країн Балтії, забезпечити їх якісною екіпіровкою, різними датчиками і сенсорами, транспортними засобами, щоб оперативно відстежувати і реагувати на провокації Росії.

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган і президент Росії Володимир Путін обговорюють ситуацію в Сирії, Сочі, 22 жовтня 2019 року З відкритих джерел



Аналітики Стефан Фланаган, Єн Осборн вважають, що ці заходи дозволили б ускладнити окупацію балтійських країн, зробити її більш витратною. На їхню думку, Росія здатна здійснити вторгнення, анексувати прикордонні території під приводом захисту російськомовної меншини в Латвії, Литві, Естонії або ж спонсорувати появу там сірих зон, як на Донбасі, щоб дискредитувати НАТО як механізм колективної безпеки.

Водночас співробітники RAND вважають такий сценарій малоймовірним, оскільки в балтійських країнах, на їхню думку, немає явної "п'ятої колони" Росії, і половина російськомовного населення готова стати на захист їхнього суверенітету.

Стараннями Туреччини план з підвищенню обороноздатності балтійських країн може залишитися на папері. Росія, яка прагне зміцнити свій вплив у Центрально-Східній Європі, виграє в цій ситуації. Туреччина, подібно до шкідника, поглиблює розкол всередині НАТО і розхитує євроатлантичну безпеку, тоді як Росія вдвічі збільшила військову присутність поблизу Альянсу.

Росія переозброїла сухопутні війська оперативно-тактичними ракетними комплексами "Іскандер", зокрема частини Західного військового округу біля кордонів країн Балтії. Збройні сили РФ відпрацювали перекидання великих військових з'єднань до кордонів НАТО під час військових навчань "Захід-2017".

Новини за темою



Туреччина дестабілізує НАТО, щоб підкріпити демонстрацію сили Росією для психологічного тиску на країни Балтії і Північної Європи.

Ердоган має вигоди від співпраці з Росією. Після запуску газопроводу "Турецький потік" Туреччина отримуватиме прибуток від транзиту російського природного газу. За неофіційною інформацією, сам процес будівництва трубопроводу, як і інші проекти компанії "Газпром", приносить великі відкати.

Туреччина і Росія виступають єдиним фронтом у протидії американському впливу на Близькому Сході та працюють у парі в сирійському Курдистані. Після початку військової операції Туреччини на північному сході Сирії туди зайшли російські військовики.

Разом з турецькою армією вони патрулюють окремі території. Туреччина заграє з Росією, оскільки їй ніхто в цьому не заважає. Країни - члени НАТО утримуються від жорстких штрафних заходів щодо Туреччини у відповідь на придбання комплексів С-400.

Вихід із кризи

Північноатлантичний альянс, який з часів закінчення холодної війни адаптували для реагування на регіональні кризи, асиметричні загрозам в умовах глобалізації, виявився не готовим до нокауту від одного з учасників. Є кілька варіантів виходу з нинішньої кризи. Найпростіший, але болючий для США - це піти на поступки Туреччині й визнати сирійських курдів терористами.

Це стане остаточним ударом по іміджу президента США Дональда Трампа, визнанням своєї нездатності впливати на міжнародно-політичні процеси. Трампу й так дорікають у здачі своїх союзників Ердогану. Такий варіант не підтримають країни - члени НАТО.

Другий варіант – виключити Туреччину з НАТО, як пропонували американський сенатор Ліндсі Грем, конгресмен Еліот Енджел, а також канадські політики, які раніше всіх порушували питання доцільності виключення з НАТО країн, які не поділяють спільних демократичних цінностей.

В останні роки Туреччина в усьому перечить НАТО: ігнорує стандарти у галузі озброєнь, закуповуючи в Росії протиракетні комплекси С-400, які здатні завдати шкоди американським малопомітним літакам, не дозволяє американським військовикам використовувати авіабазу Інджирлік під час військових операцій на Близькому Сході.

Американців не влаштовує надмірно самостійний курс Ердогана, і вони опрацьовують варіант вивезення ядерної зброї з Туреччини. Американський геополітик Семюель Хантінгтон ще в далекому 1996 році прогнозував посилення політичного ісламу в Туреччині і її розрив з НАТО.

На перший погляд, вихід Туреччини з НАТО позбавив би американців та європейців від великого головного болю. Однак цього, найпевніше, не станеться. У статуті НАТО немає умов про виключення учасників. За межами НАТО поведінка Туреччини стане більш непередбачуваною і небезпечною для Заходу. Туреччина має другу за чисельністю армію в НАТО після США.

Новини за темою

Збройні сили Туреччини налічують понад 600 тис. солдатів та офіцерів, 3,2 тис. танків, 9,5 тис. одиниць бронетехніки, 2,4 тис. одиниць артилерії, понад тисячу військових літаків і гелікоптерів. Туреччина має великий військово-морський флот (194 надводних кораблів і 12 підводних човнів).

Недарма турецьку армію неформально прозвали "м'язами Альянсу". Ердоган буде проводити більш активну військову експансію на Близькому Сході й активізує зближення з Росією, на противагу США. Ердоган вже цікавився перспективою придбання російських винищувачів Су-57 замість американських F-35.

Туреччина може відкрити свої кордони для 3 млн біженців, розміщених на її території, і тоді наплив нелегалів у 2015 році здаватиметься для ЄС квіточками. Для Америки та Європи быльш вигідно тримати Туреччину в НАТО, ніж дати піти.

Третій варіант – залишити Туреччину в НАТО, але повністю позбавити доступу до військових технологій і зброї, запровадити односторонні економічні санкції, позбавити голосу в Північноатлантичній раді. Оскільки Туреччина порушує загальні правила гри, чому би тоді США і всім охочим не діяти також незграбно.

Тим паче для цього є серйозні підстави, оскільки Туреччина розхитує євроатлантичну безпеку. Жорсткі санкції можуть прискорити економічну кризу в Туреччині, де вже росте інфляція та заборгованість бізнесу. Як наслідок, зростатиме невдоволення режимом Ердогана. Кандидати від його "Партії справедливості і розвитку" програли останні вибори мера в Анкарі, Стамбулі, Ізмірі.

Для Заходу є вигідним, щоб у Туреччині відбулася зміна політичного режиму за підтримки армії, як це було в 1960, 1971, 1980, 1997 році.

Однак і в цьому випадку є чимало ризиків. Спроба військовиків повалити Ердогана у 2016 році закінчилася повним провалом. У разі ізоляції Туреччини в НАТО Ердоган може з власної волі покинути організацію. Туреччина досі в НАТО тільки через доступ до передових військових технологій.

Не факт, що погіршення економічної ситуації призведе до державного перевороту, як показують приклади Росії, Ірану, Північної Кореї. Після 2016 року Ердоган встановив у Туреччині репресивний, авторитарний режим, сконцентрував у своїх руках всю повноту влади й очистив держоргани та армію від прихильників опозиції.

Процес протистояння між Заходом і Туреччиною всередині НАТО може затягнутися на невизначений період часу, що негативно позначиться на процесі реформування організації.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>