banner banner banner

Турецько-сирійський конфлікт: Альянс Путіна та Ердогана може геть розпастися

Турецько-сирійський конфлікт: Альянс Путіна та Ердогана може геть розпастися
112.ua

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Збройний конфлікт у Сирії , який триває майже 9 років, набув нового витку. Сталися збройні зіткнення між сирійськими військами і турецькою армією на тлі бойових дій у провінції Ідліб – останньому оплоті антиасадівської опозиції.

Сирійські війська за підтримки Росії з повітря вже не один рік наступають на райони провінцій Ідліб, Алеппо, контрольовані угрупованнями "Хайят Тахрір аш-Шам", "Національний фронт звільнення".­

Війська президента Сирії Башара Асада обстрілювали ці території 10 лютого, й удару зазнали турецькі військовики, які перебувають там за домовленостями з Росією. Не минулося й без загиблих. У відповідь турки влаштували масований артобстріл. Загинуло понад 100 сирійських вояків. Війська Асада продовжують наступ і взяли в оточення деякі наглядові пости турецьких військовиків.

Туреччина звозить до провінції Ідліб бронетехніку і реактивні системи залпового вогню. За різними даними, вона перекинула туди від 2 до 5 тис. військовослужбовців як підкріплення. Ердоган пообіцяв відкривати вогонь по військах Асада і кому завгодно, якщо триватимуть обстріли позицій турецьких військовиків в Ідлібі.

Немає єдиної думки, хто є відповідальним у поглибленні кризи. Анкара звинувачує Москву і Дамаск у порушенні домовленостей у Нур-Султані (колиш. Астана) в 2017 р., згідно з якими в провінції Ідліб, частково в Латакії, Алеппо, Хама було створено зону деескалації, і домовленостей у Сочі в 2018 р. щодо відведення важких озброєнь сторонами конфлікту на 15-20 км від лінії зіткнення.

Новини за темою

За домовленостями, турецькі військовики взяли на себе роль гарантів мирного процесу. Росія звинувачує у всіх гріхах Туреччину, яка нібито сама допустила цю кризу, оскільки не роз'єднала радикальних ісламістів "Хайят Тахрір аш-Шам" від бойовиків "Національного фронту звільнення" і мирного населення, згідно з домовленостями в Сочі 2018 р., забезпечувала супротивників Асада зброєю, боєприпасами і бронетехнікою.

У Дамаску і Москві впевнені, що спонсоровані Туреччиною бойовики першими перейшли в наступ. Ситуація на північному заході Сирії досі є вибухонебезпечною і може призвести до непередбачуваних наслідків.

Позиція Туреччини

Як би Дамаск і Москва не хотіли відновити контроль над усією територією Сирії, Анкара не збирається йти з провінції Ідліб та Алеппо. Турецька влада зацікавлена в цих землях ще з часів розпаду Османської імперії, оскільки вони були частиною вілайєта Алеппо.

Перший президент Туреччини Кемаль Ататюрк відстоював приєднання територій Ідліб та Алеппо до складу Туреччини на початку 20-х, але тоді Франція наполягла на приєднання цих територій до свого Сирійського мандату. Користуючись військово-політичною нестабільністю, Туреччина під приводом зон безпеки та деескалації зуміла відновити контроль над частиною територій, в яких вона зацікавлена.

Путін поступився Ердогану цими землями в 2018 р., схваливши введення турецьких військовиків заради налагодження двосторонніх відносин між РФ і Туреччиною. Навряд чи тоді хтось запитував про це режим Асада.

Завдяки участі в сирійському конфлікті Туреччина зуміла встановити контроль практично над територіями, прилеглими до її кордону. В кінці минулого року турецькі вояки окупували прикордонні північно-східні землі Сирійського Курдистану. Туреччина окупує райони Ідліб, які ще не встигли захопити сирійські та російські військовики.

Серед представників військової та політичної еліти Туреччини панують експансіоністські настрої. Партнер Ердогана по коаліції в парламенті голова ультраправої "Партії націоналістичного руху" Девлет Бахчелі заявив, що Туреччина буде в безпеці лише тоді, коли її війська зайдуть до Дамаску. Загроза силою — це прийом, який Туреччина давно відпрацювала у відносинах із Сирією.



У 1998 р. турецька влада погрожувала його батькові екс-президенту Хафезу Асаду здійснити військову спецоперацію в Сирії, якщо він добровільно не передасть їм лідера курдських сепаратистів Абдаллу Оджалана (що він, власне, і зробив). Туреччина намагається змусити Росію та Сирію дотримуватися більш поступливої позиції. Міністр оборони Туреччини Хулісі Акар заявив, що якщо війська Асада не припинять наступу, то в цьому разі Ідліб має план і С.

Деталей планів він не уточнив, але, за неофіційною інформацією, турецька влада може об'єднати Ідліб та окуповані території Сирійського Курдистану в одну велику буферну зону.

Контролюючи великі території Сирії, Ердоган підвищує шанси дещо скорегувати майбутній розвиток країни, включаючи надання особливого статусу територій, на яких проживають сирійські туркомани або які перебувають під керуванням "Національного фронту звільнення".

Пантюркізм, неоосманізм, загравання з ісламістами в близькосхідних країнах – це пріоритети зовнішньої політики режиму Ердогана, який прагне зміцнити вплив у країнах, що раніше входили до складу Османської імперії. Туреччина може використовувати окуповані території Сирії для того, щоб переселити туди частину біженців.

Захоплення Ідлібу військами Асада за підтримки Росії для турецької сторони не вигідно, тому що до Туреччини хлинуть нові хвилі біженців, а разом з ними різні ісламські екстремісти. Одна справа використовувати сирійських бойовиків як гарматне м'ясо для військових дій проти курдів або відряджати їх на допомогу уряду Фаєза Сарраджа в Лівії.

Зовсім інша справа пустити ісламських екстремістів до турецьких міст, де й без того часто стаються теракти. На сьогодні 3-мільйонний Ідліб уже залишило 700 тис. осіб. Туреччина використовує загибель своїх військовиків і мирних жителів Ідліба як привід для окупації провінції.

Російсько-турецьке непорозуміння

Президент РФ Володимир Путін і Реджеп Ердоган уже неодноразово обговорювали проблему Ідліб (востаннє - 12 лютого), але дійти до якогось конкретного рішення не можуть. Сочинські та астанинські домовленості щодо деескалації в Ідлібі так і не було реалізовано, режим припинення вогню не дотримують. Москва не поступається Анкарі в Ідлібі, щоб не псувати відносини з Дамаском і Тегераном.

Режим Асада – опора російського впливу на Близькому Сході. Асад – це найближчий союзник Ірану, чия конфронтація з Америкою перетинається із прагненням Кремля скоротити американський вплив у регіоні й заповнити вакуум, що утворився. Іран сприймає Туреччину як конкурента за регіональне лідерство, незважаючи на те, що турки охоче купували перську нафту. В боях за Ідліб на боці військ Асада бере участь до 800 бойовиків угруповання афганських шиїтів Фатеміюн, яке спонсорується Іраном.

Сили уряду Сирії, які в'їжджають в село Тель-Султан в провінції Ідліб на північному заході Сирії, 5 лютого 2020 року The Associated Press

У 2017-2018 рр. Москва віддала Туреччині Ідліб у тимчасове користування, а тепер забирає, щоб посприяти повному відновленню територіальної цілісності Сирії. Навіть після інциденту із загибеллю турецьких вояків війська Асада продовжують наступ. Вони захопили шосе, що з'єднує Алеппо з Хамою, Хомсом, Дамаском. Ідліб – це останній оплот антиасадівської опозиції, з якою Асад не збирається ділити владу.

Путін та Асад недооцінили Ердогана, розраховували, що турецькі війська самі підуть з Ідліб. Мабуть, у Кремлі були впевнені, що турецька влада не стане псувати відносини з Росією через клаптик Землі.

Водночас турки дивуються, чому Росія готова проміняти доволі ефективне партнерство з Анкарою на режим Асада, який перебуває в міжнародній ізоляції. Навіть президент США Дональд Трамп, з яким в Ердогана купа проблемних питань, пішов йому назустріч, вивів американські війська з територій сирійських курдів, в яких зацікавлена Туреччина, та обмежився охороною нафтових родовищ на сході Сирії.

На зорі нової кризи

Підвищення градусу напруження в Ідлібі зайвий раз підтверджує, що альянс Туреччини і Росії є ситуативним, але не стратегічним, оскільки в них не збігаються інтереси на Близькому Сході. Якщо між турецькими і сирійськими військовиками триватимуть бойові дії, тоді у відносинах Туреччини й Росії настане нова криза.

Схожий прецедент уже мав місце в кінці 2015 р., коли Туреччина збила російський фронтовий бомбардувальник Су-24, що порушив її повітряний простір. Тоді Путін заборонив постачання з Туреччини продуктів харчування та сільгосппродукції до Росії, розпорядився скасувати туристичні тури на турецькі курорти. Тепер ситуація є дзеркальною: загинули турецькі військовики.

Новини за темою

Розуміючи, що без допомоги Росії режим Асада не робить зайвих рухів, Туреччина може вдатися до заходів тиску, щоб змусити Кремль переглянути пріоритети в Сирії. Як варіант, турки можуть заблокувати постачання природного газу газопроводом "Турецький потік", який "Газпром" запустив минулого місяця, заморозити будівництво компанією "Росатом" атомної електростанції "Аккую", припинити співпрацю у сфері постачань російських озброєнь.

Щоб пограти на нервах росіян, турки можуть ситуативно зблизитися зі США. Вашингтон уже намагається отримати користь із суперечностей Анкари і Москви через Ідліб. Держдепартамент США відрядив до Туреччини спецпредставника з питань Сирії Джеймса Джеффрі для обговорення дій у відповідь на обстріли сирійських військ.

Держсекретар США Майк Помпео підтримав турецьких військовиків, закликав Росію і режим Асада припинити наступ на Ідліб. У Росії навіть з'явилися версії про те, що Ердоган пішов на конфронтацію з військами Асада під впливом США.

Американці хочуть створити ґрунт для нормалізації відносин із Туреччиною і домогтися від неї відмови від протиракетних комплексів С-400, які остання придбала у Росії, припинення втручання в громадянську війну в Сирії, від доктрини "Блакитна батьківщина" і присвоєння великих вод Середземного моря, не перешкоджати використанню американцями військової бази "Інджирлік".

Навряд чи Ердоган піде на такі кроки, враховуючи амбіції перетворити Туреччину на самодостатній центр сили на Близькому Сході. Максимум, що його цікавить від американців, —  це розморожування поставок американських багатофункціональних винищувачів F-35. Повернення Туреччини до фарватеру зовнішньої політики США за нинішнього керівництва не буде. Поточні події в Ідлібі дають зрозуміти, що Ердоган не має реальних союзників, а йти на серйозні поступки США і Росії він не готовий.

Георгій Кухалейшвілі,

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>