banner banner banner banner banner

Трансплантація в Україні: Чому українці досі вмирають, хоча могли б жити

Допоможіть врятувати життя. Благодійні збори на допомогу тяжкохворих заполонили соцмережі. Серце розривається від такої кількості людського горя. І навіть якщо якась частина з таких оголошень є шахрайською, то деякі родини і справді в біді.Часто просять допомогти на закордонну трансплантацію, яка для більшості українців є надто дорогою. Бо це десятки, а часом і понад сотні тисяч євро. Комусь щастить, і він отримає гроші від держави, а хтось і не встигає дочекатися власної черги. І поки у світі рятують хворих з діагнозом — трансплантація, українці помирають. Щодня. По 9 осіб. Ви лише уявіть! Чому так та хто в цьому винен, чому жодна влада в Україні не здатна впоратися з  проблемами медицини - з'ясовувала Ліга корупції.

Трансплантація в Україні: Чому українці досі вмирають, хоча могли б жити
112.ua

Ліга корупції

Програма "112 Україна"

Допоможіть врятувати життя. Благодійні збори на допомогу тяжкохворих заполонили соцмережі. Серце розривається від такої кількості людського горя. І навіть якщо якась частина з таких оголошень є шахрайською, то деякі родини і справді в біді.Часто просять допомогти на закордонну трансплантацію, яка для більшості українців є надто дорогою. Бо це десятки, а часом і понад сотні тисяч євро. Комусь щастить, і він отримає гроші від держави, а хтось і не встигає дочекатися власної черги. І поки у світі рятують хворих з діагнозом — трансплантація, українці помирають. Щодня. По 9 осіб. Ви лише уявіть! Чому так та хто в цьому винен, чому жодна влада в Україні не здатна впоратися з  проблемами медицини - з'ясовувала Ліга корупції.

Вони дуже хотіли жити, просили про допомогу... та нині їх вже немає серед живих. Програми не вистачить, аби оголосити весь перелік маленьких та дорослих пацієнтів, які померли в очікуванні трансплантації або через зволікання з нею. Щомиті хтось з українців перебуває на тій межі, коли навіть один день зволікання може коштувати  життя. Але кожен із них сподівається на порятунок.

Сьома ранку, дитяча спеціалізована лікарня Охматдит. В палаті гемодіалізу чотири маленькі пацієнти, серед них Альбіна Позняк.

112.ua

Дівчинці 10 років, півтора з яких вона провела тут у лікарні. Тричі на тиждень по чотири години за її нирки працює одна - штучна. Без цієї процедури Альбіна не зможе жити.

Після гемодіалізу дівчинка повертається в палату до мами. В цій тісній кімнатці на три ліжка жінка живе разом з донькою та ще двома пацієнтами.

Сім`я Позняків родом з Чернігова. Альбінка змалечку була активною здоровою дитиною. Два роки тому мама помітила на ніжках доньки набряки. Місцеві медики встановили: проблеми з нирками. Почали лікування.

Столичні лікарі теж виявились безсилими проти хвороби, яка швидко прогресувала. Альбіна набирала вагу: 14 кг рідини, яка вже заполонила навіть внутрішні органи. Кров одразу згорталась, щойно медики хотіли взяти її на аналіз. Донька була на межі, пригадує Оксана.

Із рідних донорів не знайшлося. Не підійшли. Невдовзі Познякам пощастило. За програмою МОЗ "Лікування за кордоном" для пацієнтки  виділили кошти на трансплантацію нирки - 60 тис. євро.

Нині Альбіна чекає на виклик до Білорусі, щойно їй знайдуть підходящу нирку. Очікування тривале та дороге. Щоквартальне обстеження у сусідній республіці, ліки - усе це непосильні для родини витрати, та життя дитини дорожче.

Необхідну операцію Альбіні вже давно безкоштовно могли б зробити вітчизняні лікарі в Україні. Державі б це коштувало не мільйон, а згідно із затвердженими тарифами Кабінетом міністрів на трансплантацію - 323 тис. грн. Та у нас система трансплантації органів не працює, хоча закон вже дозволяє.

Єдиний вихід для таких хворих - це діаліз, який подовжує життя, аби пацієнт дочекався трансплантації. Проте процедура має низку побічних дій та вимиває корисні речовини з організму людини.

Донорський потенціал України (люди, які гинуть від травм, захворювань головного мозку тощо) міг би забезпечити близько 10 тис. трансплантацій на рік. У 1999 році Верховна Рада ухвалила закон "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині", тоді ж було здійснено перші пересадки від трупних донорів, зокрема пересадку серця командою Бориса Тодурова.

Перерва протяжністю в 15 років, тисячі загублених життів. Причина проста - лікарі боялися брати на себе відповідальність, адже процедуру трансплантації в законі не було чітко прописано, а 143 статтю Кримінального кодексу, яка діє з 2001 року і згідно з якою за порушення порядку трансплантації наставала кримінальна відповідальність, ніхто не скасовував.

Аби дозволити вилучити в померлого орган, лікар має констатувати смерть мозку. Та в Україні для цього банально немає необхідного обладнання.

Відтак зовсім нещодавно, 20 лютого, на Вінниччині 85-річну жінку ледь не поховали заживо.

Констатували смерть лікарі швидкої, звісно, без спеціального обладнання, а коли бабця воскресла та її госпіталізували, медики встановили, що вона була в комі. Проте, як старенькій вдалось повернутись з того світу, й гадки не мають.

Згідно з інформацією ГПУ: упродовж 2013-2018 років в Україні обліковано 21 кримінальне правопорушення за статтею про незаконні трансплантації органів.

Насправді підстав для звинувачення лікарів у більшості цих справ було недостатньо. Медики вигравали суди і навіть поновлювались на посадах.

Та все ж тіньовий ринок органів існує, але про нього трішки згодом. А зараз про те, що доводиться переживати людям, які чекають допомоги від держави на трансплантацію.

* * *

Чарівну дівчину звати Наталя, серед своїх відома як українка з індійським серцем. Нині вона бореться за повноцінний запуск трансплантації в Україні, бо як ніхто усвідомлює, як це важливо.

Спочатку родина боролася за життя новонародженого, а потім за Наталине, адже хвилювання та грип дали ускладнення на серце. Рік жінку намагалися вилікувати препаратами.

112.ua

Шість років тому бюджет України міг виділити гроші на трансплантацію лише в Білорусь. Іноді одного чи двох пацієнтів могли відправити до Європи, нині лікування там коштує до мільйона доларів. У 2014-му Індія почала оперувати іноземців, вартість трансплантації коливається від 80 до 150 тис. дол.

Щоб отримати гроші від держави, а саме від Міністерства охорони здоров'я, рідні хворого повинні були зібрати купу довідок, виписок, знайти закордонну клініку, яка виставить рахунок за операцію, бо без нього грошей не дадуть.

Донором для українки став індійських хлопець Рамі. Його батьки дали згоду на вилучення органів, тим самим врятували сім життів.

Аби донорський орган прижився в чужому організмі, пацієнт весь час має приймати імуносупресанти - це ліки, які вбивають імунітет, щоб не сталося відторгнення органу.

Закуповує ліки МОЗ. Їхня вартість для однієї людини на рік для держави коливається від 1,5 до 6 тис. дол. Та, як зазвичай, у нашій країні чиновники ведуться не на якість, а на дешевизну.

Екс-виконувачка обов`язків міністра Уляна Супрун не заперечувала намірів заощадити.

Тобто майже два роки МОЗ не забезпечувало препаратом імуносупресії пацієнтів Охматдиту. Партію ліків, прораховану за два роки, поставили за один раз із термінами придатності, що спливали. Такі препарати лікарям запропонували видати хворим. Медики погодились.

За фактом неналежного використання державних коштів Генеральна прокуратура мала розслідувати цю справу, проте дотепер нікого так і не покарано.

А тим часом, поки ліки ховали на складах, пацієнти змушені були віддавати за них останню сорочку, просити допомоги у благодійників. Бо ж окрім ліків влітає в копієчку ще й регулярне обстеження, необхідне хворим із трансплантованими органами. І воно можливе лише за кордоном.

В Європі, наприклад у Німеччині, це обстеження коштуватиме нашому пацієнтові майже як половина вартості самої трансплантації. На це держава коштів не виділяє.

Втім, поки трупна трансплантація в Україні стоїть на місці, для наших пацієнтів програма "Лікування за кордоном" - це єдиний шанс на життя, а от для чиновників, що виділяють кошти, - чималий заробіток, адже з держбюджету капають мільярди:

У 2013 році до МОЗ за допомогою звернулося 107 осіб, на їхнє лікування виділили 52 млн грн.

У 2017-му черга зросла майже втричі - 315 особам потрібна була трансплантація (628,3 млн грн).

У 2020-му в бюджет програми лікування за кордоном закладено 1 млрд грн, який розрахований на 139 українців, 18 з них - діти, проте ніхто не знає, коли нарешті настане його черга, адже списки закриті.

За керування міністерством Уляни Супрун відповідальним за розвиток трансплантації в Україні був Олександр Лінчевський, або ж просто Лінч (серед своїх).

Перший гучний скандал у МОЗ за його участі  розгорівся в січні 2017-го. Директор інституту серця Борис Тодуров заявив, що саме Супрун та Лінчевський зірвали тендер на 364 млн грн із закупівлі кардіологічних матеріалів для всієї України.

112.ua

А це вересень 2017-го. Засідання Комітету охорони здоров’я ВРУ. На ньому з'ясовується, що Лінчевський навіть не орієнтується в тому, скільки людей на ту мить потребують трансплантації за кордоном.

У серпні 18-го року Лінчевський обурює громадськість черговим перлом.

"Я була особисто очевидцем того, як він на засіданні рахункової палати сказав про хворих, що вони все одно всі помруть, помруть без варіантів", - згадує нардеп Ольга Богомолець.

Уляна Супрун тоді заступилась за свого колегу, мовляв, його слова про те, що всі помруть, було вирвано з контексту й перекручено.

Ми знайшли повний аудіозапис тодішнього виступу Лінчевського. І там справді є ці слова.

Цинічні висновки Лінчевського підтверджували і вчинки. Трансплантація за команди Супрун так і не стала на рейки. Не просувається справа і за президента Зеленського.

29 серпня 2019 року. На посаду очільниці МОЗ призначили Зоряну Скалецьку. Її зустріли шквалом критики, мовляв, як може людина, що є медичним юристом, а не працівником медицини, керувати цілою країною, бо ж такі випадки вже були і закінчились нічим.

Скалецька керувати трансплантацією призначила вже не нову людину - Дмитра Коваля. З 2016 по 2017 рік Коваль працював у проєктному офісі реформ МОЗ.

Спочатку нова команда в міністерстві втілювала пацієнтам чимало надій, та марно. Покращення не сталося.

4 березня уряд прем`єра Гончарука пішов у відставку, разом з ним і міністерка Скалецька з командою. Новий очільник МОЗ Ілля Ємець – доктор медичних наук, фаховий кардіохірург і лікар. Між іншим вже був на цій посаді. У 2010-му за президентства Януковича він, як і майже всі решта міністрів, нічого не змогли змінити в сфері охорони здоров'я. Пропрацювавши 5 місяців, пішов зі своєї посади.

Для пацієнтів, що чекають на трансплантацію, кожен день очікування - це ризик. І чиновники, що ховаються за ширмою бюрократичних процедур, добре про це знають.

"З листопада до лютого засідання групи, яка мала б розглянути документи, подані на лікування за кордоном, не проведено. Гроші в бюджеті є. Ось це найстрашніше - кошти є, а банально група не засідає", - говорить екс-міністр охорони здоров’я Олег Мусій.

Чому не засідає та хто взагалі входить до цієї групи, відповіді в Міністерстві охорони здоров`я нам не дали. Лиш надіслали посилання на сайт МОЗ.

Втім, ми знайшли звіт Рахункової палати України. Уявіть, за майже 15 років існування програми "Лікування за кордоном" лише одного разу було проведено її аудит. У 2018 році. Розкрадання грошей, відправлення “окремих” хворих за кордон без документів, подвійна оплата за лікування благодійними фондами та державою - це лише мала частка порушень.

Із направлених на лікування за кордон у 2016–2017 роках за кошти державного бюджету 358 громадян України в МОЗ наявні дані щодо результатів лікування лише 175 осіб, з яких 43 померли під час лікування або після його завершення.

Згідно зі звітом зайві кошти, які не було використано на потреби пацієнта, залишалися на рахунках клінік, МОЗ жодного разу їх не затребувало повернути, так само, як і ті, що не знадобилися через смерть пацієнта.

Абсурд у тому, що залишки могли б перераховувати на лікування інших хворих, натомість брали з держбюджету знову від 100 до 150 тис. дол. Отже, гроші просто крали або дерибанили разом із закордонними медиками. А тим часом інші пацієнти, до яких так і не дійшла черга, вмирали.

* * *

У вересні Дмитрику виповнилося 9. Він, як і всі діти, мріяв відсвяткувати його з друзями, в рідному Береговому Закарпатської області, проте вже понад рік малий чекає на трансплантацію серця в Індії.

Рік українські медики намагалися встановити діагноз. А згодом, як вирок, - потрібна трансплантація.

Відтоді минув рік та ще три місяці. Дмитрик і досі чекає свого серця в Індії.

112.ua

Хоча ще тоді у 2018-му посольство України в Республіці Індія попередило МОЗ про зміни в індійському законодавстві, що в пріоритеті у них свої пацієнти, навіть за наявності коштів. Та попри це українців все одно відряджали на трансплантацію за тисячі кілометрів від дому.

Нині в Індії 8 українських пацієнтів, які чекають на донорський орган. На початку лютого після майже дворічного очікування прооперували найтяжчу хвору - Лесю Дорошенко. Та чи пощастить так само іншим?

Нині перевезти малого до України бабуся не може. Дитина, кажуть медики, просто не переживе перельоту. Їм нічого не залишається, як чекати, поки українські чиновники зглянуться, згадають про них і домовляться з індійськими медиками.

Останнє повідомлення, надіслане нам з Індії від Ганни Пальок 19 лютого, лунало так: "Тут нічого не змінилося, ми як були заручниками, так і надалі лишаємось. У МОЗ обіцяли приїхати 12 грудня, потім 15 лютого, тільки й годують обіцянками".

Відтоді спливли усі обіцяні терміни. Щодня може статися найгірше, а про пацієнтів у Індії ніхто і не згадує.

Рахункова палата у своєму звіті вказувала на корупційні схеми в МОЗ.

Міністерство охорони здоров’я України не забезпечило здійснення належного внутрішнього контролю за використанням коштів державного бюджету, виділених для лікування громадян України за кордоном:

- вартість послуг з лікування громадян України відповідними калькуляціями не підтверджен;

- ціновий аналіз вартості лікування при виборі медичних закладів зарубіжних країн не здійснювався".

До всього: з 2017 року саме МОЗ вибирає клініки, в які має їхати на лікування пацієнт.

Екс-міністр охорони здоров'я та нардеп минулого скликання Олег Мусій припускає: індійські клініки працювали за відкати з конкретними людьми.

Якщо такі домовленості мали місце, то чиновники отримували з одного пацієнта від 30 до 40 тис. дол.

Ми надіслали листа в МОЗ щодо індійських пацієнтів - жодної реакції. Навіть попри закон про доступ до публічної інформації. Я писала особисте повідомлення пану Ковалю у месенджер. Мені він теж не відповів.

Найстрашніше, що наші дітки, яких нині не бере на трансплантацію Білорусь, а Індія не ставить у пріоритет і відмовляється оперувати, не мають вибору.

А поки ми готували цю програму, в Україні помер ще один маленький пацієнт, який вже не дочекався свого серця.

Єдиним виходом для Богдана було механічне серце, на яке українці зібрали 5 млн грн.

Серце для Богдана вже збиралися відправити з Німеччини до України.

Та бажанням дитини не судилося збутися. 22 лютого Богданчик помер, механічне серце так і не забилось в його грудях. Було надто пізно.

* * *

Столичний інститут Шалімова - одне з місць, де в Україні проводяться трансплантації нирок, щоправда тільки від родинного донора. На таку операцію сподівається й Ксенія, разом з батьками вона приїхала до столиці з Миколаєва.

Дівчина, яка більше схожа на підлітка, - щаслива мати та дружина. За свої 35 років пережила вже дві трансплантації: в дитинстві їй пересадили гомілкостопну кісточку, а в 2017-му - серце.

За її життя боролись в Інституті серця, та, коли всі ресурси головного м'яза використали, залишилося одне - їхати на трансплантацію за кордон. Хоча, як запевняє хірург Борис Тодуров, таку операцію можна було б зробити і в них. Було б серце.

За серцем теж довелося летіти аж до Індії.

Нині в грудях Ксенії б`ється серце 17-річної індійської дівчини, яка загинула в ДТП. Як ускладнення після трансплантації відмовили нирки. Дівчині потрібна трансплантація, втретє.

Нині живе завдяки гемодіалізу, переносить процедуру тяжко, тому їй якнайшвидше потрібен новий орган. Обоє батьків готові віддати свою нирку доньці, аби та тільки жила.

* * *

А ми поки повернемось від пацієнтів до тих, хто в прямому сенсі вирішує їхню долю, - МОЗ. Питання, коли ж трансплантація почне працювати в Україні, стоїть давно, та вперше на нього відповіли в 2016-му.

Уляна Супрун стала справжньою "білою вороною" на тлі українських чиновників: стримана, рішуча, вона ходила на роботу пішки та робила зарядку під Верховною Радою. Виконувачкою обов`язків міністра охорони здоров`я України Супрун стала в 2016 році. В пріоритеті були реформа медицини та запуск трансплантації.

Тоді всі небайдужі, серед яких були люди, що чекали на трансплантацію, вийшли під стіни Верховної Ради, аби закон ухвалили.

Реєстр, а точніше єдина державна інформаційна система - база, де вказані донори (люди, які дають згоду на трансплантацію своїх органів у разі смерті) та реципієнти - ті, кому вона необхідна. Закон, що дозволяє трансплантацію від трупних та живих донорів, працює в нас з січня 2019-го. Ну, як працює, швидше, на папері, адже бази даних немає. Тож МОЗ за час правління пані Супрун виділив на електронний реєстр 26 млн грн.

"Насправді створювання реєстрів, різних реєстрів - це велика корупційна складова з часів Квіташвілі й Супрун. Цим займалися в абсолютно незаконний спосіб з відмивання грошей. Про що було розслідування рахункової палати", - розповідає Олег Мусій.

Журналісти з`ясували: за 11 днів, щойно МОЗ оголосило торги, було обрано переможця "ТОВ Грінлайт Корпоративні рішення", за три місяці ЄДІСТ повинен був запрацювати. Бо ж МОЗ перерахував на рахунок компанії одразу всю суму. Минув рік, а реєстру немає.

Для порівняння, в Молдові ЄДІСТ працює вже з 2013 року, що дає можливість рятувати життя тяжкохворим.

Якщо підрахувати, скільки грошей за весь час держава витратила на трансплантації в іноземців, навіть за 26 млн грн, ми б могли створити мінімум три реєстри. Натомість не маємо жодного. Хоча Зоряна Скалецька та її заступник Дмитро Коваль обіцяли запуск тест-системи весною.

Якби ж система запрацювала, то такі пацієнти, як Ксенія Щиголь, яка чекає на трансплантацію нирки, мали б більше шансів на отримання допомоги в Україні. До речі, її випадок унікальний: що тато, що мама ідеально підійшли як донори. Та все ж свою нирку доньці віддасть батько.

112.ua

* * *

Грудень 2019-го. Ковель. У районній лікарні вперше за 15 років провели трупну трансплантацію. Чоловіку пересадили серце. Це був дійсно прорив, адже до цього максимум, що могли зробити українські лікарі через недолуге законодавство, - це імплантувати механічне серце. А тут справжнє, та ще й в районній лікарні.

Лікарі з Ковеля домовилися з рідними померлого, ті в свою чергу дали згоду на трансплантацію органів - дві нирки й серце. Пацієнт, що потребував донора, знайшовся в Києві, в Інституті серця. Його оперативно доставили до Ковеля, оскільки серце живе поза організмом лише 3,5 години.

Оперував головний лікар Ковельської лікарні Олег Самчук разом з відомим кардіохірургом Борисом Тодуровим.

4 лютого зробили ще одну трансплантацію серця.

Паралельно ковельські медики проводили операції з трансплантації нирок від трупних та живих донорів

Ковельські лікарі довели: трансплантація в Україні може бути, якщо налагодити систему донорів. У світі величезний дефіцит донорських органів, що породжує тіньовий бізнес.

І справді, за чи не найпершим запитом у пошуковику знаходимо сайт з оголошеннями. Ось чоловік з Житомира готовий терміново продати нирку, бо потрібні гроші. 33-річний одесит Олександр з рідкісною групою крові теж продає нирку.

За даними міжнародної програми OrgansWatch, на чорному ринку світу протягом року продається близько 20 тис. нирок. Насправді, запевняють медики, історії про те, як органи вирізають у гаражах та підвалах, - це міф. Орган поза межами тіла людини живе дуже недовго.

В Україні лікарю, який порушить алгоритм забору та трансплантації органу, світить в`язниця. Деякі медики навіть тепер після змін у законодавстві бояться братися за скальпель. Тож зазвичай такі операції проводять за кордоном.

Такою країною, наприклад, є Туреччина. Там ви можете "подарувати" орган. Сказати, що покупець - це друг, а нирку ви просто з доброї волі даруєте.

Такими схемами часто користуються посередники між лікарями та донорами в Україні: вони пропонують людям із низьким соціальним статусом або кому терміново потрібні гроші продати власний орган. Щоправда донор отримує в такому разі лише 10-15% від усього заробітку.

Новини за темою

2017 рік. Це відео затримання в аеропорту "Бориспіль" так званих учасників транснаціонального угруповання, яке спеціалізувалося на торгівлі людськими органами, а самі прикривались компанією, що організовує медичний туризм. Натомість щомісяця четверо-пятеро українців виїжджало на операцію за кордон.

На початку 2020-го в Казахстані затримали лікаря, який неофіційно вилучав органи в українців, киргизів та узбеків за 10-15 тис. дол., а трансплантував багатіям-іноземцям. Здебільшого громадянам Ізраїлю, котрі за це платили вже вдесятеро більше: 100-150 тис. дол.

Обидва випадки викрили тому, що донори поскаржились, що їм не заплатили.

Та насправді постраждалим ще пощастило, адже їх могли не лише кинути на гроші, а просто вбити. Адже жодних гарантій, що ти прокинешся після того, як ляжеш на операційний стіл до чорного трансплантолога, немає. 

За даними Нацполіції, у розшуку в Україні нині перебуває 6444 людей, з них 42 дитини. Де ці люди і чи не стали жертвами чорних трансплантологів, можна лише припускати.

Китай вважається країною, де найбільший чорний ринок органів. Один з госпіталів Китаю в 2015 році опублікував статтю про досягнення в екстреній трансплантації.

Час очікування органу – 4-5 годин, коли у світі на нього чекають роками. Цей факт зацікавив американських правозахисників: Девіда Кілгурга, Девіда Мейтаса та журналіста Ітана Гутмана. Вони провели незалежне розслідування.

У 1999 році тодішній лідер комуністичної партії Китаю Цзянь Цземінь оголосив ворогами народу та розпочав масові репресії уйгурців, тибетців, християн домашніх церков та послідовників духовних практик – Фалуньгун, представники якої є і в Україні.

Лише в одному із госпіталів у Фучжоу, що підпорядковується військовому командуванню міста на сході КНР, у 2014 році провели понад 4 тис. операцій з пересадки нирок.

І хоча керівництво Китаю запевняє, що жодних незаконних вилучень органів ув`язненим вони не проводять, на поверхню випливають все нові факти злочинів.

Донорство у світі - це взагалі річ безкоштовна. Реципієнт платить не за органи, а за операцію. В Україні діє презумпція згоди, тобто за життя ви підписуєтесь, що готові бути донором, можете змінювати своє рішення десятки разів, це не заборонено.

Але принесе це користь комусь лише у тому разі, коли наші урядовці нарешті створять необхідний реєстр і трансплантація в Україні запрацює.

Інакше, шановні чиновники з МОЗу, депутати, президент, пам'ятайте, кожна смерть тих, хто не дочекався, на вашому сумлінні.

Марія Кучеренко

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>