Reuters

XV літні Паралімпійські ігри фінішували в Ріо-де-Жанейро. Збірна України завершила турнір з рекордними показниками. Завоювавши 117 медалей, наші паралімпійці вперше зайняли третє місце в загальному заліку, поступившись лише визнаним грандам – Китаю і Великій Британії, та випередивши таких сильних суперників, як збірні США, Австралії, Німеччини.

Новини за темою: Паралімпіада-2016: Українські спортсмени встановили на Іграх 109 рекордів

Медалі України на літніх Паралімпійських іграх

Ігри

Золото

Срібло

Бронза

Всього

Місце

Атланта 1996

1

4

2

7

44

Сідней 2000

3

20

14

37

35

Афіни 2004

24

12

19

55

6

Пекін 2008

24

18

32

74

4

Лондон 2012

32

24

28

84

4

Ріо-де-Жанейро 2016

41

37

39

117

3

Складові успіху

Про причини успіхів українських паралімпійців у дні Ігор говорилося чимало. Вони очевидні. Насамперед, це висока мотивація наших спортсменів-інвалідів, яким медалі Паралімпіади дають величезну матеріальну підтримку, і це вибудувана президентом Національного комітету спорту інвалідів України Валерієм Сушкевичем передова система інвалідного спорту.

Новини за темою: Гордість України: Кращі фото українських паралімпійців з Ріо

Радіючи успіхам наших паралімпійців, не варто забувати про те, що в повсякденному житті українські інваліди піддаються різноманітній дискримінації. Від соціальної – при працевлаштуванні, до побутової – відсутність пандусів, поручнів та інших засобів, призначених для полегшення життя людей з обмеженими можливостями. Якщо в цивілізованому світі інваліди на найвищому рівні інтегровані в соціум, то у нас паралімпійський спорт часто є чи не єдиним соціальним ліфтом для інваліда. Тому-то спортсмени з передових країн виступають на Паралімпіадах більше заради задоволення, у той час, як українські атлети воюють за свій добробут і життєві перспективи.

Новини за темою: Для багатьох українських паралімпійців кожен день життя - це змагання: у транспорті, магазинах чи кабінетах

Україні дуже пощастило з керівником паралімпійського спорту. У нас є Валерій Сушкевич, спортивний функціонер і політик, народний депутат двох скликань, у минулому чемпіон Радянського Союзу з плавання серед інвалідів, людина, що знає проблему зсередини.

Він виявив величезні організаторські здібності і зумів налагодити системну роботу у сфері спорту інвалідів. У 1993 році було зроблено дуже важливу справу: було створено український центр фізичної культури і спорту інвалідів "Інваспорт" з територіальними організаціями в усіх регіонах країни, розгалуженою мережею зі 109 відділень. У паралімпійському спорті вдалося створити систему, яка не просто працює, а офіційно визнана Міжнародним Паралімпійським комітетом найкращою в світі. Можливо, це взагалі єдина позиція, за якою наша країна є справжнім світовим лідером. Тобто, сьогодні ми пожинаємо плоди 20-річної системної роботи.

Не варто замовчувати і ще одне, суб'єктивна обставина: дискваліфікацію унаслідок масового застосування допінгу всієї збірної Росії. А росіяни в Лондоні-2012 посіли друге місце після Китаю, завоювавши 102 медалі (36 золотих, 38 срібних, 28 бронзових). Безумовно, частину цих нагород у Ріо отримали можливість виграти українські паралімпійці. Однак тут потрібно підкреслити, що цей гандикап нівелювався тією обставиною, що через анексію Криму Україна втратила унікальний центр паралімпійської підготовки в Євпаторії. При цьому наші спортсмени зуміли гідно підготуватися до Ігор у Ріо на інших об'єктах, що дає їм додатковий респект.

Що до наших головних суперників, то успіхи паралімпійців Китаю і Великої Британії також мають свої причини. У разі Китаю, це не тільки традиційні невичерпні людські ресурси і сувора дисципліна. Свою роль відіграє націленість на успіх на державному рівні: починаючи з 2004 року, Китай впевнено перемагає в загальному заліку на Паралімпійських іграх, а на домашніх Іграх у Пекіні-2008 китайці остаточно увійшли у смак і не збираються здавати позиції. Фахівці відзначають, що Китай вибудовує свою стратегію, націлився виключно на Паралімпійські ігри, розглядаючи інші старти рівня чемпіонатів світу і континентальні змагання як підготовчі. Китайські атлети там показують результати, достатні для отримання паралімпійських ліцензій, не претендуючи на медалі. Зате на Паралімпіадах вони вистрілюють по максимуму.

Новини за темою: Українське суспільство починає сприймати паралімпійців як повноцінних спортсменів

А в Великій Британії працюють багаторічні традиції, які сягають корінням постаті засновника сучасного спорту інвалідів – сера Людвіга Гуттманна. Серйозний мотиваційний імпульс британському паралімпізму дає діяльність Тенні Грей-Томпсон, 11-кратної паралімпійської чемпіонки, члена Палати лордів.

Арифметика й етика

Видатне досягнення паралімпійської команди отримало у нас ще більш яскравий резонанс на тлі невдалого виступу в Ріо українських олімпійців (нагадаємо: 11 медалей, 2 золотих, 5 срібних, 4 бронзових, 31-е місце в загальному заліку). Однак заради справедливості варто зауважити, що порівнювати Олімпіади і Паралімпіади не зовсім коректно. Так, на ОІ-2016 11300 атлетів змагалися за 306 комплектів нагород, а на Паралімпіаді 4300 спортсменів боролися за 528 комплектів нагород. Програма Параолімпіад набагато ширша унаслідок значної кількості категорій змагань – за різними показниками інвалідності усередині кожного виду спорту. Тобто, у паралімпійців об'єктивно шанси на успіх були майже в 4,5 рази більші.

Тому, коли у нас лунають голоси за те, щоб призові в олімпійців та паралімпійців були рівними, то цю обставину теж слід враховувати. Сьогодні грошові еквіваленти паралімпійських медалей становлять 40 тис. дол. за золото, 26 тис. дол. за срібло і 19 тис. дол. за бронзу. Нескладні арифметичні розрахунки показують, що держава виплатить чемпіонам і призерам Ріо-2016 близько 86 млн гривень.

Новини за темою: За золото на Паралімпіаді-2016 спортсменам виплатять по 40 тис. дол., - Жданов

З погляду глядацького інтересу Олімпіади і Паралімпіади також порівнювальні пропорційно. У Ріо-2016 на Олімпійські ігри було реалізовано близько 5 млн квитків із загального числа 6,1 млн. А на Паралімпіаду продали близько 2 млн, що склало трохи більше половини від потенціалу (при тому, що ціни на квитки були набагато нижчими).

І тут знову хочеться підкреслити соціально-психологічну складову паралімпійського спорту в Україні. Для самих спортсменів це спосіб соціальної реабілітації, можливість вирішити певні життєві проблеми. А для всієї країни це важливий інструмент залучення уваги до того, що серед нас є люди з обмеженими можливостями та особливими потребами. Їх близько 3 мільйонів людей, до того ж кількість інвалідів зростає через війну на Сході. І ставлення до цих людей є одним з показників цивілізованості суспільства.

А ще – дивлячись телевізійні трансляції з паралімпійського Ріо, можна було побачити, які проблеми долають люди, і наочно переконатися в масштабах життєвих прикростей. І зрозуміти, що якщо вас не любить дівчина (хлопець), або поставили погану оцінку, або не дали підвищення по службі, то це ще не привід для переживань.

Новини за темою: Збірна України з футболу взяла золото на Паралімпіаді

У 2010 році слідами Паралімпіади у Ванкувері я робив інтерв'ю з призером – біатлоністкою Юлією Батенковою. У неї внаслідок автомобільної аварії ампутована права рука. Завершивши розмову, я, вибачившись за нетактовність, запитав: "А якщо би був вибір – паралімпійські медалі або наявність руки?" Юлія відповіла миттєво: "Яке питання – звичайно, рука".

Ігор Левенштейн