banner banner banner

Тюрма все ближче: Що Мінкульт підготував для журналістів

Тюрма все ближче: Що Мінкульт підготував для журналістів
Міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський 112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

Інформаційна сфера не дає спокою команді президента Зеленського так само, як і сфера земельна або виборча. Найцікавіше, що йдучи на вибори, нинішній глава держави ані словом не обмовився про те, що планує "покращення" для журналістів. Вочевидь, рішення прийшло спонтанно. Можливо, внаслідок того, що медійники не квапляться купати президента у "теплій ванній".

Критичне ставлення до нього дається взнаки і у соцмережах, на які досі не поширювався вплив держави. Нині цю шпарину пропонують залатати, взявши під контроль навіть пости у "Фейсбуці" чи "Телеграмі".

Реакція на запропоновані зміни є глибоко негативною – з боку як самих медійників, так і опозиційних до влади політиків. Чернетку законопроекту про дезінформацію, яку міністерство культури запропонувало до обговорення, порівнюють із "диктаторськими законами" Януковича від 16 січня 2014 року.

За іронією долі, Мінкульт виступив зі своєю ініціативою 17 січня – з різницею в один день і шість років після ухвалення "диктаторського" пакету. В чому іще полягають відмінності у приборканні преси від Януковича та Зеленського? 112.ua прочитав законопроект і ділиться з читачами найбільш значимими моментами.

Головний ворог – дезінформація

Всі 130 сторінок законопроекту присвячені здебільшого дезінформації. У боротьбі за інформаційну гігієну Мінкульт пропонує розрізняти дезінформацію як таку та недостовірну інформацію. Відмінність полягає у тематиці повідомлень. Недостовірна інформація — це неправдиві, неповні або перекручені відомості про осіб, факти, події або явища. А якщо такі новини стосуються питань, які становлять суспільний інтерес (наприклад, національна безпека, територіальна цілісність, суверенітет, обороноздатність України, права українського народу на самовизначення, життя та здоров’я громадян, стан довкілля), то це вже дезінформація.

"Дезінформація — це те, де фігурує держава. Де немає держави, це недостовірна інформація", – розшифровує міністр культури Володимир Бородянський в інтерв’ю "Детектору медіа".

При цьому сатира, пародія, недобросовісна реклама чи оціночні судження, якщо наявна хоча б мінімальна фактологічна основа, дезінформацією не вважатимуться.

Діана Дуцик, колишній виконавчий директор ГО "Детектор медіа", фахівець у сфері медійного грамотності та права, на своїй фейсбучній сторінці зауважує, що подібне визначення дезінформації є неповним і спрощеним. До того ж, воно повністю виключає російський контекст впливу.

"Дезінформацію ніколи не розглядали лише як недостовірну інформацію. Бо якщо ми лише розвінчуємо чи викриваємо недостовірні факти, ми апелюємо до раціональних аргументів. Це, безперечно, теж треба робити, але… Ті, хто вивчає це явище, дуже добре знають, що навіть правдива інформація поміщена у відповідний контекст, може дезінформувати аудиторію, спонукаючи її приймати хибні рішення. Дезінформація – це перш за все те, що працює з емоціями та страхами аудиторії, тому вона не лише працює через новини, але й значною мірою через розважальний контент, а також використовує усі новітні медіатехнології", – пише Дуцик.

Новини за темою

І продовжує: "Закон жодним чином не покликаний протидіяти російській інформаційній агресії. Він звужує визначення дезінформації до "недостовірної інформації з питань, що становлять суспільний інтерес". І це фундаментальна помилка. У законі нічого нема про нові методи інформаційної боротьби, яку застосовує проти України країна-агресор Росія, там нічого нема про те, як уникнути російського інформаційного впливу на українське інформаційне поле".

До сказаного відома журналістка та медіаексперт Наталія Лігачова додає слушне питання. Приміром, у ситуації з вояжем президента Зеленського до Оману, дані про ціль якого старанно приховувалися, хто і як буде визначати повноту наданої журналістами інформації? Питання риторичне, хоча формальна відповідь на нього існує. Для розв’язання суперечок і конфліктів буде створена посада такого собі Уповноваженого, про якого мова далі.

Знайти і знешкодити?

Уповноважений з питань інформації призначатиметься Кабміном. Поле діяльності цього чиновника – надзвичайно широке. Він покликаний вишукувати в медіа "зраду", чи то пак дезінформацію і жорстко її знешкоджувати.

Крім цього, він зможе вимагати дані про власників ЗМІ. Навіть якщо йдеться про анонімний Телеграм-канал. Механізм отримання інформації в останньому випадку – абсолютно незрозумілий, але ніхто не може заборонити Мінкульту мріяти.

Нарешті, Уповноважений матиме виключно право викликати до себе (на допит?) журналістів і вимагати від них пояснень, а також розкриття джерел інформації. Ба навіть більше того: зі своїми запитами Уповноважений зможе адресуватися до будь-якої фізичної особи, котра повідомила ті чи інші дані (простіше кажучи, надрукувала пост у ФБ, який не сподобався представникові влади).

Знайшовши дезінформацію, Уповноважений вимагатиме її спростування. Важливий момент: текст спростування Уповноважений складатиме сам. Оскаржити його неможливо – медіа зобов’язано розмітити спущені згори заперечення в повному обсязі. А обсяг може перевищувати первісну публікацію максимум в три рази. Якщо ж йдеться не про спростування, а про роз’яснення, то воно може бути більшим у 5 разів, тобто вилитися у гігантське "простирадло", яке мусять розмістити друковані або електронні ЗМІ.   

Якщо ж "полюбовно" домовитися не вийде, Уповноважений матиме право звернення до суду. А суд може заблокувати допис в Інтернеті (якщо йдеться про віртуальні ЗМІ) або навіть заблокувати увесь сайт. Те саме – й для месенджерів, от тільки знову таки не зрозуміло, як у Бородянського уявляють собі блокування Телеграм-каналу або й мережі в цілому.

Однак суд може не тільки це. Найцікавіше починається далі, коли йдеться про санкції для найбільш непокірних медійників. За поширення дезінформації каратимуть гривнею, виправними роботами та ув’язненням. Тисячу мінімальних зарплат (зараз це 4 723 000 гривень) доведеться заплатити за кожен випадок дезінформації, якщо сам поширювач погодився її спростувати. За перші два такі випадки не каратимуть, а от з третього почнуть. Якщо поширювач дезінформації відмовиться від спростування, сума штрафу подвоїться.

За систематичне масове розповсюдження дезінформації можуть оштрафувати на 85-170 тисяч гривень або присудити від одного до двох років виправних робіт. Але що слід вважати масовим, автори законопроекту не уточнюють.

Дезінформація з використаннями ботів чи мережі фейкових облікових записів — це вже серйозний кримінал. За ґрати можна сісти на 2-5 років. Фінансування цього карається ще серйозніше — 3-5 років позбавлення волі. І максимальний термін 5-7 років можна отримати за повторне масове поширення дезінформації, або ж якщо воно вчинене групою осіб чи спричинило тяжкі наслідки.

Інститут масової інформації звертає увагу на те, що такий підхід "зрівнює відповідальність творців фейків і тих, хто їм повірив і просто переставив інформацію. Це є порушенням справедливості і співмірності покарання залежно від ступеня суспільної небезпеки діяння. Простіше кажучи, не можна вважати однаковим рівень впливу, а відповідно, й рівень суспільної небезпеки створення фейку, наприклад, про військову чи екологічну загрозу і передрук такої "новини" в соцмережах з боку наляканих громадян. Тож і реагування держави має бути різним".

Новини за темою

ІМІ також відзначає, що обсяги можливостей Уповноваженого не можуть не насторожувати. І це при тому, що в законопроекті не прописаний механізм контролю за самим Уповноваженим. "Законопроект зводить усе регулювання в цій сфері до діяльності державного Уповноваженого з інформації. Причому без належного контролю за його діяльністю з боку громадськості і без можливостей запобігання зловживанням владою і службовим становищем", – говориться в заяві ІМІ.

Індекс довіри та журналісти другого сорту

Та, можливо, найбільше обурення експертного середовища викликало положення про розшарування журналістів на "професійних" та просто "поширювачів інформації". Як зауважує Лігачова, до другої категорії можна де-факто віднести все населення України.

Що ж стосується "профі", то до них будуть віднесені всі ті акули пера, котрі отримають відповідне посвідчення. Причому в буквальному розумінні. Корочки "професійного журналіста" видаватиме така собі Асоціація професійних журналістів, якої ще не існує, але яка мусить виникнути. Засновниками Асоціації стануть п’ять журналістських організацій, НСТУ та юрособи, які входять до системи державного іномовлення України. Всі фізичні особи, які примкнуть до Асоціації, і отримають дорогоцінне посвідчення. Решта житиме із "вовчим білетом".

Професійний журналіст зможе "збирати інформацію в зонах надзвичайних ситуацій, в тому числі районах стихійного лиха, катастроф, у місцях аварій, масових безпорядків, місцях проведення антитерористичних операцій та операції Об’єднаних сил, воєнних дій". Він буде більш захищений при проведенні оперативно-розшукових заходів щодо нього та зможе розраховувати на компенсацію при пораненні під час роботи.

Зворушливий момент: законопроект обіцяє професійному журналісту поховання за рахунок працедавця. Це якщо він "згорів на роботі", тобто помер під час виконання службових обов’язків. А якщо вижив – то щорічна відпустка у 36 календарних днів також за рахунок "боса". Загалом "профі" мають ряд преференцій: це і фізичний захист у вигляді бодігардів, і прискорений розгляд справи в судах. Чому останнє важливо? Тому що інформаційний Уповноважений може заблокувати сайт чи зупинити друк преси ще до оскарження власниками медіа подібного рішення у суді. А судові розгляди у нас можуть тривати дуже й дуже довго.

Натомість "звичайні" журналісти не матимуть жодного захисту взагалі. Їх можуть бити і пресингувати, і такі протиправні дії не будуть потрактовані як замах на свободу слова. "Непрофесіоналам" можуть також масово відмовляти в акредитації органи державної влади, зокрема, парламент. Це призведе до того, що доступ до кулуарів та ложі преси Верховної Ради отримають обрані, і фотографувати переписку депутатів з повіями або обмацування ними геніталій буде нікому. Це те, що стосується окремих представників професії.

Що ж стосується мас-медіа в цілому, то ЗМІ зможуть претендувати на отримання так званого "індексу довіри". Це словосполучення означає, що ресурс відповідає прописаним у законодавстві вимогам. Отримання "індексу" добровільне, для цього потрібно відповідати таким критеріям: 1) поширювати достовірну інформацію, 2) дотримуватися правил професійної етики, 3) мати прозору структуру власності, 4) дотримуватися права на відповідь та спростування недостовірної інформації чи дезінформації. "Індекс" діє рік, а відтак перевірку доведеться проходити знову. Отримати його вдруге не вийде в тому разі, якщо Уповноважений три або більше разів звертався до медіа із заявами про спростування дезінформації чи права на відповідь.

Новини за темою

"Ключова ідея Мінкульту – запровадження по суті ліцензування журналістської професії", – коментує подібні положення голова Національної спілки журналістів Сергій Томіленко. Його обурює й те, що, декларуючи самоврядування журналістів, законодавці вважають за можливе прописати діяльність Асоціації професійних журналістів України у 20 статтях. "Проект Мінкульту є очевидно ворожим до українських журналістів та має на меті контроль над медіа та журналістами. Боротися з дезінформацією шляхом цензури та "зачисток" інформаційного простору від незручних і неручних журналістів і медіа – це точно не демократія", – резюмує Томіленко.

Реакція і коментарі

І Томіленко – не єдиний, хто був, м’яко кажучи, шокований запропонованими законодавчими новаціями. Колишній власник медіа-ресурсів, а нині – нардеп від "Європейської солідарності" Микола Княжицький зауважує, що частина норм в представленому документі запозичена у Росії, а частина – у Китая. Мавпування російських правил проявляється у спробах взяти під контроль соцмережі і в погрозах блокування провайдерам. Що ж стосується китайського досвіду, то він пов'язаний із "індексом довіри".

"Саме з Китаю переписана ця норма. Там, як відомо, якщо громадянин не набрав необхідний рейтинг, який виставляє йому держава за поведінку, то йому можуть відмовити, наприклад, летіти літаком в інше місце або ще якось обмежити його громадянські права. Так само індекс довіри має заробляти кожен громадянин, який буде друкуватися у соцмережах. Очевидно, що китайська модель є для нас абсолютно неприйнятною", – каже Княжицький.

І додає: "Цей закон підштовхує країну до тоталітарного прояву". Але, окрім решти своїх недоліків, він "не може бути виконаний не лише журналістами, але й звичайними громадянами". "Крім того, є ганебним введення кримінальної відповідальності за недостовірну інформацію. Я пам'ятаю, як всі раділи, коли була скасована кримінальна відповідальність за наклеп. Відомо, що в радянські часи за цією статтею багато людей відсиділи у концтаборах", – сказав нардеп в ефірі телеканалу "Прямий".

Колега Княжицького по фракції, депутатка (а в минулому – журналістка) Вікторія Сюмар звертає увагу на іншу обставину: законопроект від Мінкульту підриває основи Конституції. "Я просто хочу нагадати, що Конституція України дає українцям право на інформацію загалом, вони вже самі мають визначатися. Люди у нас розумні, і, напевно, можуть зрозуміти, яка інформація є достовірною або недостовірною. Міністерство так не вважає, воно вважає українців, очевидно, дебілами, коли саме міністерство має забезпечити достовірність. Давайте розберемося, що в цьому законі є "достовірною" і "недостовірною" інформацією, – закликає Сюмар.

"Як на мене, цей законопроект – ідеальний інструмент для цензури. Я не знаю аналогів подібних документів. Я думаю, що закони "16 січня" – це "детский лепет на лужайке" порівняно з тим, що нам пропонують зараз. Я відповідально можу сказати, що ніде в світі таких норм не існує, вони були б надзвичайно радикально сприйняті, оскільки фактично  встановлюють заборону на слово і впроваджують блокування на надзвичайно високому рівні", – зазначає Сюмар у відеоблозі.

Новини за темою

А політолог Кирило Сазонов тим часом акцентує на тому, що ближче йому, як представникові експертного кола. Якщо держава може з легкістю контролювати діяльність телеканалів (і тиснути на них, погрожуючи позбавити ліцензії), якщо так само легко можна припинити вихід друкованих ЗМІ, то значно тяжче буде "розібратися" з блогерами та експертами. Але й на останніх вже знайдемо управу, інформує Сазонов. 

"В експертних колах вже ходять розмови, що телеканали та сайти отримають дуже чіткий і дуже чорний список тих експертів, яких не можна запрошувати в ефір. У яких не можна брати коментарі для телебачення, радіо або сайтів. Список буде періодично оновлюватися. Тому що нічого запитувати кого попало – беріть коментарі у правильних, хороших експертів. Не знаєте таких? Список теж надішлють, тільки й того. Пару фріків, так і бути, залишать для демократичного фону. У РФ вже схема теж відпрацьована до дрібниць", – зазначає Сазонов.

"Ех, не дожив Оруелл до такого плану по відтворенню в реальності його "Міністерства правди", – нарікає експерт. – Зараз би розчулився. А в Ростові чути голосний плач і крики – "А що, так можна було?!" А ми не знаємо, Віктор Федорович, можна так чи ні. Ви пробували – вийшло погано. Люди хочуть теж спробувати. Ось ми всі разом і побачимо, що з цього вийде...".

До речі, далі будемо пробувати 28 січня. На цей день Мінкульт запланував "широке обговорення" свого дітища. В якому воно проходитиме форматі – поки неясно. Але дуже хотілося б, аби міністр Бородянський власною персоною вийшов до журналістів. Якщо, звісно, він на таке зважиться.

Наталія Лебідь

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>