Територіальне питання: Навіщо Трампу Гренландія?

Територіальне питання: Навіщо Трампу Гренландія?
Фото з відкритих джерел

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Днями в американських ЗМІ мусувалася інформація про те, що президент США Дональд Трамп обговорював зі своїми радниками можливість придбання Гренландії – найбільшого острова в світі, що перебуває в складі Данії на правах автономії. З першого погляду, ця ідея не сприймається всерйоз і може здатися тимчасовим захопленням ексцентричного Трампа. Мовляв, американський президент хоче показати всьому світові, що він настільки впливовий, що може фактично купити цілу країну (98% території Данії). З'явилися чутки про те, що Трамп хоче увійти в історію як "другий" Дуайт Ейзенхауер – екс-президент США, який у 1959 р. зробив Аляску 49-м штатом Америки. Соцмережі заполонив сарказм. Користувач Twitter @BetteMidler висловила сумнів, що Трамп взагалі зможе знайти Гренландію на карті світу. Тим не менш, деякі радники Трампа з розумінням ставляться до ідеї приєднання Гренландії, чиї надра є джерелом корисних копалин. Гренландія цікава США з ряду причин.

Військово-політичний аспект

Гренландія перетворилася на ланку системи національної безпеки і оборони США з часів Другої світової війни. Після того, як нацистська Німеччина окупувала Данію в 1940 р., президент США Франклін Рузвельт узяв Гренландію під своє крило. Американські військові створили на острові ряд укріплених пунктів, а прибережні води взяла під контроль Берегова охорона США. Губернатор Гренландії Єске Брун проголосив на той момент датську колонію самоврядною територією. Гренландія налагодила торгово-економічні відносини зі США і Канадою. Американці поставляли в Гренландію гуманітарну допомогу і зброю, сприяли розвитку інфраструктури. Гренландські збройні формування спільно з Береговою охороною і Військово-повітряними силами США протистояли спробам Третього Рейху закріпитися на острові, зачищали створені нацистами метеорологічні станції.

Новини за темою

З часів холодної війни на території Гренландії знаходиться американська авіабаза Туле, функціонує система раннього оповіщення у разі запуску ядерних ракет у бік США. Американські військові опрацьовували можливість будівництва в Гренландії бази підводних човнів і розробили проект "Крижаний хробак", суть якого полягала в тому, щоб прорубати в крижаному панцирі острова систему тунелів та майданчики для запуску ядерних ракет (85% острова вкрита льодовиками). Від цих планів довелося відмовитися через складність їх реалізації в силу несприятливих погодних і кліматичних умов в Гренландії. Данія входить в НАТО з моменту заснування організації в 1949 р. Може скластися враження, що США взагалі немає сенсу витрачати мільярди доларів на придбання острова у Данії, який тепер перебуває під їх військово-політичним контролем.

Фото з відкритих джерел

Геополітичне значення

Однак геополітичне значення Гренландії зростає у міру танення льодовиків в Північному Льодовитому океані. В останні роки США, Росія, Канада, Норвегія, Данія та Ісландія конкурують за розділ арктичного шельфу, багатого нафтою і природним газом. На шельфі Аляски 4,3-11,8 млрд барелів нафти і 5,6 трлн куб. футів природного газу на родовищі Кука. Придбання Гренландії дозволило б США претендувати ще на 48 млрд барелів нафти. Надра Гренландії багаті цинком, свинцем, платиною, міддю, нікелем, золотом, діамантами та рідкісноземельними металами. Після надання Гренландії автономії у 2009 р., природні ресурси знаходяться у віданні влади острова. Однак ні у Данії, ні в Гренландії, яка є дотаційним регіоном з населенням 56 тис. осіб, немає достатньої кількості ресурсів для освоєння родовищ корисних копалин на острові і в межах 200-мильної виняткової економічної зони. Щорічно Данія виділяє Гренландії півмільярда доларів, що складає 60% ВВП острова.

Освоєння нафтогазових родовищ Арктики є непростим завданням і для США з причини низьких температур і негоди. Видобуток нафти на родовищах Аляски обходиться в 1-2 рази дорожче, ніж в Техасі, і з кінця 80-х по цей час скоротився з 2,2 млн до 600 тис. барелів на добу. Адміністрація Трампа проявляє особливий інтерес до Арктики і ставить своєю метою збільшення присутності в регіоні. На сьогоднішній день у строю США знаходяться 2 криголами, в той час як в РФ їх 40. Однак, на відміну від данців, американців більше ресурсів. Наприкінці 2018 р. Сенат США виділив 750 млн дол. на будівництво нового криголама.

Новини за темою

Американці зацікавлені використовувати Північно-Західний морський шлях для транспортування нафти з Аляски в порти Східного узбережжя США. Маршрут проходить через протоки між арктичними островами Канади і морем Баффіна. Північно-Західний морський шлях є більш коротким маршрутом з Атлантики в Тихий океан, ніж Панамська протока. Глибина цього маршруту дозволяє проходити судам водотоннажністю понад 170 тис. т, які не можуть пройти через Панамський канал. У разі приєднання Гренландії до США, американці зможуть взяти під контроль частину маршруту, отримавши вихід у море Баффіна, яке омиває західне узбережжя Гренландії. Хоча без потужного криголамного флоту безпечний перетин Північно-Західного морського шляху навряд чи можливий, враховуючи те, що протоки через арктичні острови Канади погано освоєні.

Фото з відкритих джерел

Місцева влада Гренландії зацікавлена у збільшенні інвестицій в економіку острова, видобутку корисних копалин. Періодично спливає питання про незалежність острова. Згідно з соцопитуванням 2016 р. 64% жителів підтримали вихід Гренландії зі складу Данії. За підсумками парламентських виборів у Данії в цьому році, представниками Гренландії обрані члени сепаратистських партій Inuit Ataqatigiit і Siumut. Хоча 78% гренландців готові відмовитися від ідеї незалежності, якщо це призведе до падіння рівня життя. Ісландська професор Гудмундур Альфредсон допускає, що фінансова ситуація в Гренландії була б більш сприятливою, якщо б острів перебував у складі США. Можливо, радники Трампа спеціально зробили інформаційне вкидання в ЗМІ, щоб поспостерігати за реакцією данців і дати привід для роздумів їхньому керівництву. Чутки про придбання данського острова з'явилися за 2,5 тижні до візиту Трампа в Данію 2-3 вересня, де він збирається зустрітися з прем'єр-міністром Метте Фредериксеном і главою уряду Гренландії Кімом Килсеном.

Козир в битву за Арктику

Згідно стратегії міністерства оборони США, в пріоритеті адміністрації Трампа стримувати посилення Росії і Китаю в Арктиці. США турбує збільшення військової присутності Росії в Заполяр'ї, відкриття військових аеродромів. Росія претендує на родовище нафти в районі підводного хребта Ломоносова (приблизно 75 млрд барелів нафти) і вважає гірський масив продовженням свого континентального шельфу. Незважаючи на те, що РФ бере участь у Конвенції ООН з морського права 1982 р., яка поширює суверенітет держави на шельф, її керівництво зацікавлене встановити контроль за позашельфовою зоною Північного Льодовитого океану, яка вважається міжнародною.

Новини за темою

Російська влада при розділі Арктики дотримується секторального підходу, який існував до появи Конвенції ООН по морському праву. Вони вважають, що Арктику потрібно ділити на сектори від крайніх точок берегової лінії в Північному Льодовитому океані, а Північний полюс є кордоном арктичних держав. Оскільки у Росії найбільш протяжна берегова лінія, то вона претендує на найбільший шматок нафтогазового пирога. Суверенітет над Гренландією допоміг би американцям зменшити апетити росіян. Влада Данії також претендує на родовище нафти в районі підводного хребта Ломоносова, який, на їхню думку, пов'язаний з Гренландією. Якби Гренландія була у складі США, американці могли б претендувати на солідні ділянки Арктики незалежно від підходів до її поділу.

Пентагон насторожує експансія Китаю в Арктиці під соусом реалізації проектів подвійного призначення. У Норвегії та Ісландії працюють китайські дослідні станції. Данія не виняток. Китай планував інвестувати в будівництво аеропортів у гренландських містах Нук і Ілуліссат для сполучення з Данією і країнами-членами ЄС. У 2018 р. Вашингтон зумів переконати Копенгаген не пускати китайських інвесторів в Гренландію. У цьому році уряд Данії і місцева влада Гренландії взяли питання фінансування будівництва аеропортів на себе. Китай зацікавлений отримати доступ до корисних копалин в Арктиці, не маючи безпосереднього виходу в регіон. Тому влада країни розвиває співпрацю з арктичними державами. Китай міг би використовувати аеропорти в Гренландії для поставок необхідного обладнання для бурових робіт і видобутку корисних копалин. Острів міг перетворитися на сировинний придаток Китаю у східних рубежів США.

Фото з відкритих джерел

Також Китай зацікавлений використовувати Північно-Західний морський шлях для доставки вантажів з Піднебесної в порти Східного узбережжя США. Два китайських криголами вже борознять простори Північного Льодовитого океану в дослідницьких цілях. Американські військові побоюються, що наступним кроком Пекіна стане посилення військової присутності в Арктиці і відправка в регіон китайських підводних човнів. Американці вирішили діяти на випередження і придбати Гренландію до перетворення острова на вотчину Китаю.

Датська відмова

В Копенгагені не стали чекати приїзду Трампа і відмовилися продавати Гренландію. В МЗС Данії заявили, що Гренландія відкрита для ведення бізнесу, але не продається. Трамп не перший американський президент, який цікавився придбанням Гренландії. Колишні президенти США Гаррі Трумен в 1946 р. і Ендрю Джонсон у 1867 р. пропонували уряду Данії продати острів США, але також отримали відмову. Хоча в 1917 р. Копенгаген продав Вашингтону так звані Датські Східно-Індійські острови (сучасні Віргінські острови) в Карибському морі за 25 млн дол. Трумен пропонував продати Гренландію за 100 млрд дол.

Данців стримують від продажу Гренландії можливі негативні наслідки для територіальної цілісності королівства. В останні роки на Фарерських островах, які мають автономію у складі Данії, активізувалася боротьба між сепаратистами і уніоністами. На останніх парламентських виборах в Данії в якості представників Фарерських островів були обрані члени Юніоністської партії і Соціал-демократичної партії, які виступають за збереження архіпелагу в королівстві. У той же час міністр торгівлі і міжнародних відносин Фарерських островів, лідер сепаратистської Прогресивної партії Пол Михельсен вважає, що фарерці не данці і ніколи ними не були і їм потрібно створити незалежну державу. У 2018 р. сепаратисти планували провести референдум про незалежність, який відклали. Відцентрові настрої на Фарерських островах, де чисельність населення (50 тис. осіб) менше поголів'я баранів (80 тис.), а основним джерелом доходу є рибальство, активізувалися після початку розвідки запасів нафти в 2000 р., які оцінюються на рівні 10 млрд барелів. В цьому році ліцензії на бурильні роботи на Фарерських островах отримали компанії BP, Equinor, Eni.

Вплив на позицію Данії чинить Євросоюз. Продаж Гренландії не відповідає інтересам Брюсселя. Якщо Гренландія стане частиною США, ЄС втратить виходи в Арктику. Корисні копалини на шельфі острова мають стратегічне значення для енергозалежної Європи. Хоча, незважаючи на членство Данії в ЄС з 1973 р., Гренландія не є частиною спільного ринку і знаходиться за межами Шенгенської зони. У 1985 р. Гренландія вийшла зі складу ЄС через небажання відкривати свої води для інших країн для рибної ловлі.

Кухалейшвілі Георгій

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>