banner banner banner banner

Темний вершник і два герби: Що має намір декомунізувати Дробович?

Темний вершник і два герби: Що має намір декомунізувати Дробович?
112.ua

Наталія Лебідь

Журналіст

Директор Інституту національної пам'яті Антон Дробович розкрив плани нової кампанії декомунізації української столиці. Чиновники мають намір демонтувати радянські герби на мосту імені Патона та на щиті "Батьківщини-матері". До речі, біля неї якраз зводять найвищий в Україні флагшток для найбільшого у світі українського прапора, причому, на думку архітекторів, він остаточно спотворить рельєф дніпровських пагорбів, вклинившись у простір між скульптурою архітектора Євгена Вучетича і дзвіницею Печерської лаври.

Новини за темою

Крім того, Дробович пообіцяв розібратися з пам'ятником Миколі Щорсу. Його кінь вже був втратив ногу завдяки невідомим вандалам, а потім тривалий час сором’язливо ховався разом із вершником за загорожею. На певному етапі розглядали план щодо відправлення Щорса у гетто для пам'ятників радянської доби. Однак концепція змінилася - і тепер Дробович збирається видозмінити монумент Щорсу, перетворивши його на об'єкт з інтригуючою назвою "Темний вершник". Пам’ятник хочуть змінити таким чином, аби стерти риси Щорса, а пам’ятник став символічним уособленням тоталітарного режиму.

Після оприлюднення цих прожектів Дробович, котрий не часто балує публіку своєю появою та ініціативами, викликав на себе шквал нищівної критики. І не лише з ідеологічних міркувань, а й з практичних.

Мати чи мачуха?

Відносно "Батьківщини-матері" побутує думка, що монумент краще не чіпати. Вирізання шестиметрового герба розбалансує монумент. Крім того, незрозуміло, чим заткнути діру, яка утвориться на його місці. Сама по собі ця скульптура надто довго викликала негативні емоції якраз у націонал-демократичному середовищі, аби зараз на ній можна було уявити український тризуб. Стати символом незалежної України після десятиліть прокльонів на адресу монумента як ненависного комуністичного символа – надто карколомна кар’єра навіть для пам’ятника.

Окремо у контексті планів щодо "Батьківщини-матері" розглядаються також питання авторських прав розробника споруди Василя Бородая. І окремо – право власності на неї. За законом, оскільки "Батьківщина" є пам’яткою місцевою, вона мала б бути включена до переліку об’єктів, що підлягають демонтажу за відповідним розпорядженням КМДА. Але у департаменті культури Києва стверджують, що монумент до переліку не було внесено. Отже, демонтаж монумента або частини монумента буде незаконним?

Ще одним аргументом проти зняття серпа і молота з "Батьківщини-матері" називають охоронний статус пам’ятки та заборону змінювати такий об’єкт, що встановлена законом "Про охорону культурної спадщини". Зокрема, на цю норму вказують у Департаменті культури КМДА та у Мінкультури. Закон "Про декомунізацію" також містить винятки щодо демонтажу для творів мистецтва, створених до 2015 року. З іншого боку, йдеться не про демонтаж усього монумента, а лише про одну з його складових.

Нардеп від партії "Європейська солідарність", історик та колишній очільник УІНП Володимир В’ятрович ще три роки тому заявляв, що радянський герб зі щита неодмінно знімуть. А нині його наступник Антон Дробович заявляє таке: "До нас вже звернулись чотири інженерно-будівні організації, які готові узяти участь у тендері та виконати демонтаж герба. Підприємницька та громадська ініціатива у нас є. Знижки, допомога, аби тільки прибрати комуністичні символи. УІНП готовий ще раз стати на цю стежку, але вже пройти цю дорогу до кінця", – цитує Дробовича "Радіо Свобода".

"Питання насправді не до Дробовича – він просто робить свою справу, бо таким є його функціонал. Питання щодо суспільного консенсусу. Якщо його буде досягнуто, то можна впроваджувати зміни. Якщо ні – то ні. Але Інститут національної пам’яті для цього і створений, зокрема задля проведення декомунізації ", – коментує "112.ua" політолог Євген Булавка.

Що стосується консенсусу, то як столична громада ставиться до демонтажу радянського герба з "Батьківщини-матері", наразі невідомо. Здається, опитування чи обговорення цього питання ще ніхто не проводив. Зовсім інша річ – міст Патона. Пропозиція зняти з нього герб миттєво активізує іншу проблему, дуже болісну для багатьох киян, – плачевний стан самого мосту.

Міст Патона: герб проти "втоми"

Адже споруда поступово руйнується, про що свідчить той факт, що від конструкцій переправи почали відвалюватися великі гранітні камені. Чимало столичних активістів обурюються, що київська влада не проводить ремонтні роботи.

Так, за словами киянина Михайла Петелицького, він дуже часто плаває під цим мостом і зауважує, що одна з опор почала руйнуватися вже давно. "Камені не падають, але періодично обрушуються, і, можливо, хтось навіть краде їх до свого маєтку", – сказав він. Петелицький зазначає, що не тільки він став свідком обвалення гранітних каменів. За його словами, чиновники постійно катаються на катерах під мостом Патона і прекрасно бачать, що відбувається, але роблять вигляд, що не помічають нічого підозрілого. Потрібно якось відновлювати міст або укріплювати опори, нарікає він.

З відкритих джерел

Міст Патона – один зі старожилів Києва. Його будівництво було розпочато у 1939 році, припинене — у вересні 1941 року через відступ радянських військ з Києва. Втім, вже на початку 1942 року на побудованих опорах мосту нацисти продовжили будівництво. Нова тимчасова споруда отримала назву на честь німецького воєначальника часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршала Вальтера фон Райхенау. Восени 1943 року нацисти, відступаючи, цей міст знищили. А сучасний міст введений в експлуатацію 5 листопада 1953 року.

Таким чином, цього року мосту Патона виповнюється 67. Він, за словами мера Кличка, дуже сильно "втомився". І все таки це ще не той вік, коли час іти на "пенсію". За умов належного ремонту міст послужить не одному поколінню киян. Проблема лише в тому, що якраз із ремонтом ніхто не квапиться.

Вперше про необхідність реконструкції мосту заговорили у 1990-ті роки. Але у той час місто не знайшло на це коштів. У 2008 році про реконструкцію заговорили знову у зв’язку з підготовкою до Євро-2012. Був навіть розроблений проєкт, за яким планувалося зняти залізобетонне покриття і замінити його більш легким металевим. За рахунок зменшення навантаження несучі балки могли б витримати 8 смуг руху замість нинішніх 6, а загальна ширина мосту збільшилася б з 21 до 38 м. Однак і цей проєкт не було втілено. Через фінансові проблеми реконструкцію мосту Патона відклали на невизначений термін.

Наслідки такого зволікання очевидні: міст Патона разом з кількома іншими мостовими спорудами Києва належить до категорії комунікацій, котрим присвоєно п’ятий, найвищий рівень небезпеки. У цьому контексті розмови про те, що з мосту необхідно зняти радянський герб, викликають, м’яко кажучи, роздратування. Навіщо в такому разі Антон Дробович піднімає цю тему?

Продовжувач традиції

"Дробович – медійно менш активний, але водночас і більш системний, ніж В’ятрович. Бо В’ятрович приходив на цю посаду як людина суспільно відома, тоді як Дробович походить з академічного середовища. І це не могло не накласти свій відбиток. Дробович – більш поміркований, що природно, адже він був призначений вже при новій владі. Але, як не дивно, лінію свого попередника він тримає – і не лише щодо декомунізації, а й щодо проведення історичного дискурсу", – говорить Євген Булавка.

Свого часу нова команда президента Зеленського прямо "з коліс" продемонструвала своє невдоволення колишнім головою УІНП Володимиром В’ятровичем. Один з конфліктів пов'язаний із харківським пам’ятником маршалу Жукову. Коли монумент знесли, мер міста Геннадій Кернес відразу пообіцяв пам’ятник відновити. На бік Кернеса тоді стала речниця Зеленського Юлія Мендель, котра заявила, що "мер Харкова взяв на себе відповідальність як головний арбітр".

З відкритих джерел

Від заміни В’ятровича на іншу персону у владній команді очікували, як мінімум, зниження градусу у соціумі. Проте не факт, що таке зниження відбулося.

"Головні рішення, які мали б бути прийняті, прийняті ще за В’ятровича, – коментує заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. – Нині я не бачу докорінних змін у жоден бік. Бачу тільки проблеми, які виникають на місцевому рівні – в тому ж Харкові, наприклад. Це проблеми, пов’язані найперше з перейменуваннями. А виникають вони тому, що часто рішення, які пропонував В’ятрочич, були надто радикальними. Тобто для частини України ці ідеї були прийнятними, а для частини (передусім для Сходу) – надмірними".

"Свого часу Петро Порошенко зробив декомунізацію частиною своєї патріотичної риторики, – продовжує Петренко. – Всю цю риторику він активно використовував під час кампанії, вписавши її у виборчу стратегію. Тоді це все працювало, але зараз відверто гальмує. Чому? Та хоча б тому, що В’ятрович був спікером: він виходив на публіку і його чули, а от нового очільника інституту не чути взагалі. А отже, постає питання про доцільність існування інституту, якщо ми не бачимо його роботи".

Що ж до останніх ініціатив Дробовича, то вони, на думку експерта, мають дещо меркантильне підґрунтя. "Активність Дробовича може бути пов’язана не стільки з виборами, скільки із тим, що вже у вересні депутати мають у першому читанні розглядати бюджет України. А тому кожна державна установа має довести свою необхідність і зберегти хоча б той бюджет, який був доти. Бо ситуація в економіці складна, і всі розуміють, що, попри бравурні обіцянки щодо збільшення мінімальної зарплати, паски доведеться затягувати. В тому числі скорочувати витрати на державні установи", – переконаний Петренко.

А його колега по політологічному цеху Кирило Сазонов вбачає причини активності Дробовича в іншому. "З точки теперішньої політики Дробович все робить правильно, оскільки прихильники "сивочолого гетьмана" (тобто Порошенка – Авт.) неодноразово закидали президенту Зеленському, що той не дотягує до звання патріота і що вся його команда – "совкова"… Але ось така ініціатива з вуст людини, призначеної Зеленським, трохи вибиває з рук команди Петра Олексійовича їхні улюблені аргументи… Технологічно та політично ініціатива Дробовича є правильною", – вважає він.

"Всі пам’ятники радянської епохи, – додає Сазонов, – це чистої води політтехнологія, яку більшовики та комуністи активно використовували. Так, щоб усі символи тієї епохи були перед очима скрізь і завжди. За принципом "якщо людині сто разів повторити, що вона – свиня, то на сто перший раз вона рохне". Це не настільки нешкідлива річ, як нам намагаються представити – мовляв, це ж лише наша історія, нічого страшного… Ні, це страшно. Тож якщо десь лишилися радянські "сліди", то давайте з ними розпрощаємося – і з тією країною так само".

Але безболісним таке прощання не виходить, як не завжди виходить воно і раціональним. Хоча чиновники, відповідальні за це "прощання", дотримуються, очевидно, іншої думки.

Наталія Лебідь

Джерело: 112.ua

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>