Тасувати держборг можна довго, але так Україна не вийде з порочного кола. Потрібна фіскальна реформа

Тасувати держборг можна довго, але так Україна не вийде з порочного кола. Потрібна фіскальна реформа
Фото з відкритих джерел

Олексій Кущ

економіст

Новини за темою

Україні найближчим часом доведеться зіткнутися з декількома ключовими викликами: погашенням зовнішніх боргів і структурною перебудовою економіки. На перший погляд, досить різнопланові завдання. Але це лише при поверховому ознайомленні. У нашому уряді нещодавно представили концепцію управління суверенним боргом країни. Серед основних меседжів: зовнішній, валютний, борг замінюватиметься на внутрішній, гривневий. Більш дорогий і короткий борг за допомогою рефінансування замінять на довгий і дешевий. Поки це лише набір суперечливих, з погляду банальної логіки, фраз, адже гривневий борг апріорі більш короткий і дорогий, ніж зовнішній (якщо йдеться про дійсно ринкові випуски). Водночас спрощення характеру української економіки, сплощення її рельєфу і випадання України з глобальних світових ланцюжків доданої вартості, беручи заразом посилення сировинного характеру нашого експорту, унеможливить досягнення нами в найближчому майбутньому позитивного сальдо торгового балансу. Тут також все логічно: продаючи на міжнародних ринках дешеві сировину і напівфабрикати і купуючи там само більш дорогі споживчі товари з високим рівнем доданої вартості, а також ще більш дорогі інвестиційні товари (засоби виробництва), ми апріорі не можемо розраховувати на позитивний торговельний баланс, а імпорт завжди буде перевищувати експорт (для прикладу можна підрахувати, скільки зерна потрібно продати на зовнішньому ринку, щоб забезпечити купівлю одного локомотива і складу вагонів-зерновозів, який перевозить це саме зерно). Крім того, капіталізація економіки, так званий внутрішній мультиплікатор активів, безпосередньо залежить від її галузевої структури. Якщо це сировинна парадигма, тобто модель, що склалася в Україні за останні роки, то динаміка зростання буде назавжди прив'язана до показників світових сировинних ринків, і періоди зростання змінять більш глибокі періоди падіння. Крім того, така економіка не цікава для іноземних інвесторів, які очікують три-п'ятикратну мультиплікацію вартості своїх активів за п'ятирічний інвестиційний цикл.

Нобелівський лауреат Пол Кругман створив реалістичну теорію міжнародної торгівлі, яка говорить про те, що розвинуті країни домінують за рахунок того, що їхні великі технологічні корпорації виграють конкурентну боротьбу, економлячи на масштабі, а країни, що розвиваються, цю боротьбу програють, навіть маючи дешеву робочу силу. Таким чином, країнам необхідно тимчасово обмежувати імпорт і стимулювати розвиток внутрішніх виробництв, а в міру їх конкурентного посилення поступово знімати митні бар'єри. Так робили в Японії, Південній Кореї, Сінгапурі, Китаї, на Тайвані. Крім того, є й позитивна теорія Кругмана, яка полягає в тому, що держава має стимулювати ті галузі, які ведуть до появи нових підгалузей реального сектора економіки, як це сталося в Японії, коли розвиток металургії сприяв зародженню машинобудування. Ставка на виробництво кінцевих товарів є сліпим ходом.

Новини за темою

До чого можуть призвести подібні до наших дисбаланси в розвитку? До 1960 року економіка Сомалі випереджала якісні параметри Південної Кореї. Але остання завдяки ставці, зробленій на розвиток творчої та інноваційної економіки (щоправда, перед цим було реалізовано незалежну промислову політику), зуміла вирватися з порочного кола абсолютних переваг у вигляді дешевої робочої сили і ставки на сільське господарство, а Сомалі продовжує їх пошук у такому цікавому занятті, як "ловля" чужих танкерів.

Але для системних економічних реформ потрібні значні фінансові ресурси, насамперед зовнішні та внутрішні інвестиції, а також кредитні ресурси, оскільки той же приклад Китаю показує, що без кредитного важеля одними ПІІ неможливо зрушити програму запуску нового індустріального ядра з мертвої точки. Інвестицій просто не вистачає, і вони в кращому випадку становлять до 40% від загальних потреб у фінансуванні.

У майбутньому Україна повинна перейти до постіндустріальної фази розвитку, де домінуватиме третинний сектор економіки у вигляді послуг, медицини, освіти і науки. Але як показав приклад США і нова індустріалізація Трампа, необхідною умовою для функціонування третинного сектора є наявність конкурентоспроможного індустріального ядра (20-30% ВВП). Простими словами, для того щоб витрачати гроші в кафе, кінотеатрах, перукарнях і вчити дітей, частина населення повинна бути зайнята в реальному секторі економіки.

Новини за темою

Успішні країни, що розвиваються, як правило, проходять два базові етапи. Йдеться про двоперіодну модель міжчасового обмеження зовнішнього боргу, розроблену у відповідності з теорією еквівалентності Рікардо. Розмір зовнішнього боргу визначається міжчасовими обмеженнями. У разі якщо держава віддає пріоритет поточному споживанню, а не майбутньому, вона "влазить" у борги (перший період), формуючи негативне сальдо рахунку поточних операцій. Під час другого періоду відбувається різке скорочення внутрішнього споживання на тлі збільшення експорту. Під час першого етапу створюються, зокрема й за кредитні кошти, експортоорієнтовані галузі, які допомагають країні під час переходу до другого етапу виплатити зовнішні борги. Принцип досить простий: за рахунок запозичень провести структурну перебудову економіки і підвищити рівень експортованої додаткової вартості. Так робив Китай та інші успішні країни, що розвиваються. Україна, на відміну від цих країн, використовувала перший період у 2002-2014 рр. для звичайного проїдання свого майбутнього і тепер переходить у другий період погашення зовнішніх боргів зі значно ослаблим експортним потенціалом.

У цьому контексті цікавими є математичні моделі МВФ щодо причинно-наслідкових зв'язків у процесі формування зовнішнього боргу (50 країн за 36 років). Між зростанням чистого експорту і чистими іноземними активами існує зворотна залежність. Зменшення на 1% чистих зарубіжних активів призводить до зростання експорту на 0,7%, а перевищення притоку над відтоком інвестицій призводить до зростання експортного потенціалу. Тут є і коефіцієнти корекції: реагування експорту на позитивну зміну інвестиційних потоків вглиб країни в країнах, що розвиваються, становить 1,8 року. А загальний потоковий дисбаланс зовнішньої заборгованості, викликаний зазначеною трансформацією інвестицій у зростання експортного потенціалу, вирівнюється протягом 10-50 років.

Новини за темою

Стосовно України це означає, що для збільшення експортного потенціалу на 31% на рік потрібно збільшувати чистий приплив інвестицій не менше ніж на 30%, і стабілізація потокових показників щодо експорту може відбутися не раніше, ніж за два роки, зокрема стабілізація потокових показників щодо заборгованості - не раніше 10 років.

Для функціонування причинно-наслідкового зв'язку "кредит – структурні реформи – зростання економіки – повернення боргів", необхідний внутрішній елемент стабільності, який, з одного боку, виконає функцію запобіжника в разі падіння світових цін на сировину (на етапі незавершених структурних змін економіки), а з іншого – виступить додатковим джерелом фінансування з боку держави цих самих структурних змін.

У сировинних економіках таким елементом є експортні мита, які акумулюються в національних резервних фондах. Йдеться про оподаткування сировинних товарів, а потім і напівфабрикатів.

112.ua

Із 768 млрд грн податкових надходжень, зібраних ДФС торік, вивізне мито склало лише 0,5 млрд грн. Для країни, більша частина експорту якої є сировина й напівфабрикати, це катастрофічний показник, який свідчить про те, що істотна частка сировинних доходів нашої економіки перерозподіляється на користь кількох бенефіціарів найбільших фінансово-промислових груп країни. По суті, це вирок всій фіскальній системі країни, за допомогою якої національний дохід іде на офшорні рахунки, і Україна з відтоком капіталу понад 100 млрд дол. увійшла до десятки країн світу з найвищими темпами втечі капіталу за кордон.

Нині експортери сировини в Україні володіють "подвійним мандатом" підтримки: вони не платять експортне мито (за рідкісним винятком) і вони ж отримують з бюджету відшкодування податку на додану вартість (левову частку зі 130 млрд грн на рік).

Різка зміна фіскальних правил гри може призвести до істотного падіння експорту і погіршення платіжного балансу країни, не кажучи вже про уповільнення темпів економічного зростання.

Новини за темою

Саме тому потрібна довгострокова політика щодо зміни вектора дії базових податкових і бюджетних стимулів.

Наприклад, протягом п'яти років держава поступально знижує рівень відшкодування ПДВ експортерам сировини з 20% до 0% (по 4% нав рік). Паралельно йде збільшення експортного мита на 1% на рік, так щоб до кінця "п'ятирічки" воно становило 5%, що можна узгодити з режимом вільної торгівлі в рамках СОТ. Зниження рівня відшкодування ПДВ повинно знизити відтік коштів з бюджету та збільшити його дохідну частину, а запровадження експортних мит дозволить почати наповнення національного резервного фонду. Попервах це будуть сотні мільйонів доларів, а потім – мільярди.

Вказаний вище фіскальний маневр повинен обов'язково відбуватися одночасно зі структурною зміною національної економіки, коли регулятивні та фіскальні інструменти починають стимулювати створення галузей з перероблення сировини (спочатку - на напівфабрикат, а потім - у кінцеву продукцію з високим рівнем доданої вартості). Для цього кошти резервного фонду можна спрямовувати у вигляді пільгових кредитів до сировинних компаній, які підпадають під дію фіскального маневру і при цьому готові розширювати вертикально інтегровані структури за лінією "сировина – напівфабрикат – готова продукція".

Інструменти стимулювання з боку держави необхідно застосовувати і в сегменті середнього бізнесу в частині розвитку нетрадиційного експорту (у такий спосіб Чилі стала другим експортером лосося у світі після Норвегії).

Друга "п'ятирічка" - це той самий фіскальний маневр, але на цього разу вже не із сировиною, а з напівфабрикатами. Загальний період податкової реформи становитиме десять років.

От тільки малого не вистачає: знайти політичну силу в Україні, яка не лобіюватиме інтереси олігархічних ФПГ, і забезпечити наступність управлінських рішень щодо фіскальної реформи протягом двох політичних циклів.

Олексій Кущ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику "Думка", ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>