Табір для літніх: Як живуть у державних будинках престарілих

Майже всі літні люди, які потрапили в будинку престарілих, не мають близьких родичів або не отримують належної допомоги. Єдиний вихід для таких людей – геріатричний пансіонат або будинок-інтернат – не завжди забезпечує комфортні умови проживання. А іноді – навіть нижче мінімальних. Сподіваємося, 1 жовтня, в Міжнародний день людей похилого віку, ця тема удостоїться більшої уваги.

Табір для літніх: Як живуть у державних будинках престарілих
У Київському геріатричному пансіонаті 112.ua

Ксенія Цивірко

Журналіст

Майже всі літні люди, які потрапили в будинку престарілих, не мають близьких родичів або не отримують належної допомоги. Єдиний вихід для таких людей – геріатричний пансіонат або будинок-інтернат – не завжди забезпечує комфортні умови проживання. А іноді – навіть нижче мінімальних. Сподіваємося, 1 жовтня, в Міжнародний день людей похилого віку, ця тема удостоїться більшої уваги.

За даними Міністерства соціальної політики, в Україні функціонують 286 інтернатних закладів, з яких 90 призначені для людей похилого віку. Це геріатричні пансіонати, будинки-інтернати для людей похилого віку та осіб з інвалідністю, а також пансіонати для ветеранів війни і праці, які стали домівкою для майже 13 тисяч людей похилого віку. "Близько 90% з них – самотні люди, у яких не залишилося близьких родичів. Решта опинилися в такій ситуації, що родичі не можуть за ними повноцінно доглядати. У такому разі місцеве управління соціального захисту надсилає до нас заяву, ми її розглядаємо і приймаємо рішення про направлення такої людини в пансіонат", - пояснює систему роботи органів соцзабезпечення директор Департаменту соціальної політики КМДА Юрій Крикунов. Під управлінням столичної міської адміністрації числиться тільки два будинки престарілих – Київський геріатричний пансіонат та Київський пансіонат ветеранів праці.

Тамтешні мешканці живуть в окремих одномісних номерах з власним санвузлом, і умови життя в столичних пансіонатах — зразкові. Але не дивлячись на це, в установах соціального захисту близько 20% вільні. "Літні люди не хочуть залишати свій будинок. По-перше, вони досить консервативні, і міняти свій постійний побут їм досить складно. По-друге, основним пріоритетом радянської людини у побутовому сенсі була квартира і машина, і тепер залишати свою квартиру вони не хочуть. По-третє, літні люди мають багато страхів і схильні вірити лише в погані новини", - пояснює ситуацію Крикунов.

Новини за темою

Літні люди, у яких є своє житло в Києві, воліють у ньому залишатися. Близько 12 тисяч із них, за даними КМДА, відвідують соціальні працівники та допомагають по будинку: приносять продукти, прибирають, допомагають оплатити рахунки… Але на ділі, заявляють волонтери, ця робота відбувається тільки на папері, а старі люди так і залишаються покинутими. "До соцзабезів звертаються практично всі, виняток становлять лише ті, хто не може пересуватися. Але персонал, який там працює, не завжди ввічливий і уважний до людей похилого віку. Багатьох відправляють з кабінетів в кабінет для збору довідок, час роботи соцзабезу обмежений, в коридорах черги. Другий раз люди вже не хочуть туди йти. Я впевнена, що співробітник соцзабезу повинен йти до літньої людини (якщо тій за 70 років) додому і допомогти зробити і оформити на місці", - вважає директора "Міжнародного фонду "Щасливі люди" Жанна Яременко.

Зразково-показовий пансіонат

Майже на околиці Києва, на вулиці Бундаріна, 11, стоїть 5-поверхова будівля Київського геріатричного пансіонату. За листям дерев не видно її розміру: визирає тільки невеликий фасад адміністративної частини і альтанка.

У Київському геріатричному пансіонаті 112.ua

Ледь ступивши через пост охорони, відразу натикаюся на активних бабусь, які поспішають до сніданку. Одна з них відразу журиться: "А ви зайдіть в нашу їдальню: подивіться, чим нас годують. Знову гороховий суп дадуть!" Вони зовсім не схожі на стереотипних мешканців будинку престарілих: нерухомих, байдужих і покинутих.

У Київському геріатричному пансіонаті 112.ua

У Київському геріатричному пансіонаті 112.ua

У Київському геріатричному пансіонаті 112.ua

"Я тут живу вже два роки. Тут все добре. Якщо б, щоправда, ще годували чим більш різноманітним… Літо було, можна було побільше овочів, фруктів", - скаржиться Здіслава, мешканка Київського геріатричного центру. У минулому вона була повітряним акробатом і працювала під куполом цирку. Тепер — доживає свої дні тут.

У Київському геріатричному пансіонаті 112.ua

Про свої проблеми мешканці пансіонату можуть поділитися повною мірою тільки тут, на лавках вздовж вузеньких алей присадибної зони. Всередині самої будівлі мене тут же оточує делегація з працівників пансіонату: проводять екскурсію. Умови дійсно гарні: 4-разове харчування, прогулянки, повне забезпечення одягом, масажі та інші лікувальні процедури. В кожній кімнаті є спеціальна кнопка для виклику медперсоналу, звідки сигнал надходить на пульт чергової медсестри.

У Київському геріатричному пансіонаті 112.ua

Єдине, на що скаржаться підопічні — на одноманітну їжу. "Вони хочуть ковбасу, м'ясо і яйця – і все. Тут вони не знають, що вже придумати: "Навіщо нам капуста, краще б дали брюссельську капусту". Я розумію, що це краще. Але її немає в натуральних нормах", - пояснює ситуацію директор пансіонату Антоніна Урбановська. За її словами, вони не можуть годувати підопічних чимось іншим, що не входить у розрахунок норм, встановлених Кабміном. Це стосується і закупівель одягу, господарських і побутових товарів.

Новини за темою

В середньому, в залежності від часу року, на одного хворого держава виділяє від 7 до 10 тисяч гривень в місяць. Більше 50% з цієї суми йде у фонд зарплати для працівників, близько 30% - на харчування, 3% - на медикаменти (розрахунок зроблений на підставі фінансового звіту пансіонату за серпень).

Зараз основний головний біль директора пансіонату — як підготуватися до зимових холодів. "Нас обслуговує приватна котельня, оскільки на цьому масиві [Чайки] немає міської котельні. В минулому році у нас не було з травня по жовтень гарячої води, і в цьому році та ж картина. При ста осіб лежачих – ми сидимо без гарячої води. Довелося купити бойлери, використовуємо електричні обігрівачі. Поки що нам вдається не перевищувати встановлені для установи норми споживання електрики. Але якщо перевищити ліміт, доведеться переплачувати тариф у потрійному розмірі", - пояснює Антоніна Урбановська.

За інформацією спостерігачів Національного превентивного механізму, Київський геріатричний пансіонат — один з найкращих у плані умов життя в Україні. У той же час в регіонах, де гроші на роботу будинків престарілих виділяють районні та обласні ради, Національний превентивний механізм виділяє наступні порушення прав людини:

-  У психоневрологічних інтернатах відсутнє нормативне врегулювання застосування фізичного обмеження та ізоляції підопічних. Фактично в кожному закладі є заґратовані приміщення і кімнати (на вікнах і дверях встановлені глухі стаціонарні решітки), де утримуються люди;

- Недостатнє опалення житлових приміщень;

- Підопічних часто змушують працювати в господарстві закладу або приватної адміністрації закладу;

- Недоглянуті одяг та постільна білизна. Навіть коли все необхідне є в закладі, але персонал утримує це на складах. Також спостерігалися випадки загального користування одягом та білизною;

- Особисті кошти дієздатних підопічних після отримання пенсій зберігаються у персоналу. При цьому цивільний договір на їх зберігання не складається (наприклад, Власівський пансіонат для ветеранів війни та праці з геріатричним відділенням, Онуфріївський, Житомирський ДП, Здолбунівський будинок-інтернет для громадян похилого віку та інвалідів);

-  У психоневрологічних інтернатах іноді спостерігаються випадки приниження підопічних і випадки травмування;

-  Загальною проблемою всіх установ системи соціального захисту є формальне проведення щорічних медичних оглядів;

- Порушення дотримання санітарно-гігієнічних норм у приміщеннях різного призначення.

"За нашими даними, у Міністерстві соціальної політики питанням будинків престарілих займаються лише дві людини. Вони не можуть якісно моніторити ситуацію, яка відбувається на місцях", - пояснює ситуацію голова правління організації "let's help" і спостерігач Національного превентивного механізму Ольга Бондаренко.

Гаманець або життя

За даними моніторингу Національного превентивного механізму, основний корінь проблем закладів для людей похилого віку – це відсутність належного фінансування і дефіцит кваліфікованих кадрів.

У Міністерстві соціальної політики повідомили, що торік на утримання будинків-інтернатів для престарілих було спрямовано з місцевих адміністрацій 1,2 млрд грн (приблизно 8 тис. грн на 1 людину в місяць). При цьому, у соціальних установ такого типу є й інші обов'язкові джерела фінансування.

Новини за темою

"Якщо у хворого є родичі, то вони зобов'язані повністю компенсувати витрати на його проживання. Але в деяких випадках, коли родичі не мають такої можливості, колегія департаменту може винести окреме рішення, наприклад, про оплату 50% від встановленої суми або зовсім звільнити від сплати. Загалом у будинку престарілих є два джерела фінансування: муніципальний бюджет і пенсійні надходження. З пенсій підопічних відраховується 75% на роботу установи, але, за законом, ці гроші можна витрачати лише за погодженням з наглядовою радою і тільки на потреби своїх підопічних", - пояснює систему роботи органів соцзабезпечення директор Юрій Крикунов.

Питання фінансування тісно пов'язане з кваліфікацією персоналу. "Ніхто з досвідчених працівників не піде працювати на зарплату в 2700 грн. Це зарплата санітарки, а робота у неї дуже важка. І я говорю не тільки про фізичну роботу (підняти, перевернути, помити людину), але й психологічну. Бачити таке кожен день і розмовляти з людьми з деменцією, бути терплячим до них — дуже важко. На таку роботу йдуть люди без освіти, і в підсумку ставлення до підопічних в будинках престарілих таке саме, як до корів. На мій погляд, зарплата таких працівників повинна становити мінімум 7 тисяч", - вважає Ольга Бондаренко.

Новини за темою

За словами експертів, більш привабливі умови проживання надають приватні будинки престарілих. Таких закладів в Україні не більше 15, а вартість одномісного "номера" у місяць складає від 20 тис. грн. "Якщо б таких приватних будинків було більше, я б ініціював ситуацію, щоб цю послугу можна було б закуповувати, з тим щоб була конкуренція на цьому ринку", - вважає Юрій Крикунов. За його даними, умови, які надають столичні пансіонати для літніх людей, в Європі коштували б від 3 тисяч євро. "Але у нас, в Україні, на одну сестру-нянечку припадає близько 10 осіб. І вона і прибирає в кімнаті, і стежить за людиною, і розмовляє з нею, і доглядає. У Польщі, наприклад, навпаки: там на одного підопічного доводиться до 6 осіб обслуговуючого персоналу. Пропорції зовсім інші", - повідомляє Ольга Бондаренко.

Окрема мова повинна йти про людей, яким потрібна допомога соціального працівника на дому. Як показує практика, низька зарплата співробітників соцзабезів не мотивує їх надавати повноцінну або мінімальну підтримку. В цьому випадку залишається розраховувати на допомогу небайдужих волонтерів. За словами Жанни Яременко, співробітники департаменту соціального захисту не проводять ніяких операцій з пошуку недієздатних літніх людей. Пощастити отримати допомогу від держави може тільки тим людям похилого віку, які особисто зверталися в органи соцзахисту, і то – не факт. "Наприклад, до нас звернулася бабуся, якій дуже потрібно зробити зубне протезування у стоматолога. У неї пенсія – 2500 гривень. В соцзабезі її не приймають і кажуть, що забезпечити послугою протезування вони можуть тільки тих людей похилого віку, які отримують пенсію до 2470 гривень. Різниця всього в 30 гривень навряд чи допоможе накопичити суму для протезування, але співробітники соціальної служби знизують плечима: або збираєте, або знижуйте пенсію", - розповідає Жанна Яременко.

За її словами, складнощі у самообслуговуванні відчувають не тільки самотні люди похилого віку, але і ті, у яких є близькі родичі: діти і онуки. Всі вони зайняті своїм життям і на догляд за старшим поколінням не вистачає часу. В цьому напрямку КМДА збирається ініціювати в наступному році новий формат соціального обслуговування, який би дозволив уникнути крайнощів — переселення в будинок престарілих. "Столична влада зараз працює над установами, які можна умовно назвати дитячими садками для літніх людей. У нього буде або денний режим, або п'ятиденка. Можливий і більш тривалий термін, коли, наприклад, діти або онуки виїжджають у відпустку, а бабусю чи дідуся нема з ким залишити. Він призначений для людей, які вже не зовсім самостійні, схильні до деменції, щоб їм не доводилося весь час перебувати на самоті. Проект повинен був бути відкритим в цьому році, але ми просто не встигаємо. Думаю, в наступному році в Києві 1-2 таких садка вже відкриються", - прогнозує Юрій Крикунов.

Ксенія Цивирко

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів