Синьо-білий реванш: Геополітичні наслідки виборів в Ізраїлі

Синьо-білий реванш: Геополітичні наслідки виборів в Ізраїлі
Haaretz

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

Днями в Ізраїлі підбили підсумки вже друге поспіль за цей рік дострокових парламентських виборів. Лідер опозиційного центристського альянсу "Синьо-білий", колишній начальник генштабу Ізраїлю Бені Ганц оголосив перемогу над консервативною партією "Лікуд" прем'єр-міністра Беньяміна Нетаньягу. Альянс "Синьо-білий" отримає 33 місця в Кнесеті, а "Лікуд" – 31 місце. Центристи взяли реванш за програні вибори у квітні, коли Ганц і Нетаньягу отримали по 35 місць у парламенті, але пальма першості в коаліційних переговорах дісталася прем'єру. Партії ортодоксальних євреїв і ультраправих розглядали варіант формування парламентської більшості (61 місце) з "Лікуд". Однак протягом 4 місяців вони так і не змогли ні про що домовитися. Є купа підводних каменів для формування життєздатної коаліції в Кнесеті, а можлива зміна розкладу сил на політичній арені Ізраїлю може призвести до неоднозначних наслідків для Близького Сходу, США та України.

Падіння Нетаньягу

Результати дострокових парламентських виборів в Ізраїлі свідчать про те, що авторитет Нетаньягу як лідера нації суттєво здувся. Перемогти Ганца не вдалося, незважаючи на різні успіхи "Лікуд": багаторічне економічне зростання, визнання США суверенітету Ізраїлю над анексованими в 1967 р. східною частиною Єрусалиму (претендує Палестина) і Голанськими висотами (анексована територія Сирії). Такі преференції від США, які отримав Нетаньягу, не діставалися жодному з його попередників. Більшість ізраїльтян вирішили довіритися колишнім військовим альянсу "Синьо-білий", а не постарілому Нетаньягу, який цього року побив усі рекорди за тривалістю перебування на посаді прем'єр-міністра Ізраїлю. На це є причини.

Новини за темою

Ударом по іміджу Нетаньягу стали звинувачення в корупції, обмеження свободи преси від генпрокурора Ізраїлю Авічая Мандельбліта. Нетаньягу підозрюють у змові з власником газети Yedioth Ahronoth про те, що в обмін на висвітлення його політики в позитивному ключі уряд обмежить тираж видань-конкурентів. Є думка, що аналогічна змова є з фірмою Bezeq, яка володіє новинним агентством Walla. Дружину прем'єра Сару Нетаньягу підозрюють у нецільовому використанні державних коштів.

Нетаньягу критикують за посилення авторитарних тенденцій в ізраїльському суспільстві та надмірне загравання з шовіністами. За час правління Нетаньягу було прийнято законодавство, яке розширює повноваження прем'єра при ухваленні рішення про військові дії, визнає істинними носіями державності Ізраїлю етнічних євреїв, але не громадян з-поміж нацменшин, забороняє громадським організаціям повідомляти про випадки порушення ізраїльськими військовими прав людини на палестинських територіях. Нетаньягу збільшив соціальні допомоги ортодоксальним іудеям (харедим), які ніде не працюють, і пропонує звільнити їх від обов'язкової військової повинності. Нетаньягу покладається на підтримку ортодоксальних та ультраправих партій "Шас", "Об'єднана Тора Іудаїзму", "Яміна" і тому йде їм на поступки.

Така політика прем'єра не припала до смаку помірним євреям, соціалізованим ізраїльським арабам. Лідер правої партії "Наш Дім Ізраїль" Авігдор Ліберман відмовився вступити в коаліцію з "Лікуд" у квітні через розбіжності з Нетаньягу з приводу військової повинності для харедим. За даними опитування Smith Polling Institute, 64% ізраїльтян, включаючи виборців "Лікуд", виступають проти участі ортодоксальних партій у новому уряді. Видатні діячі альянсу "Синьо-білий" Бені Ганц і колишній міністр фінансів Яїр Лапід підлаштувалися під суспільні настрої та відмовилися створювати коаліцію з ортодоксами, позиціонуючи як більш послідовна політична сила, ніж "Лікуд". Лапід вважає, що всі громадяни Ізраїлю, в тому числі харедим, повинні однаково виконувати свій громадянський обов'язок і служити в армії. Мабуть, центристам вдалося перетягнути на свою сторону частину електорату Нетаньягу.

Фактор сили

Нетаньягу програв вибори тому, що ізраїльське суспільство сумнівається в його здатності забезпечити безпеку Ізраїлю. Складається враження, що у нього немає чіткого розуміння, як реагувати на систематичні ракетні обстріли "Хамас" із сектора Гази і присутність іранських військових у південних районах Сирії. Віднедавна ліванське угруповання "Хезболла" відновило обстріл північних районів Ізраїлю. Нетаньягу утримується від проведення наземних військових операцій проти екстремістів, але його політика стримування, обмежені авіаудари не дають жодного ефекту. Нетаньягу повторює долю канцлера Ангели Меркель у Німеччині: "вічний" голова уряду, в якого вже немає свіжого погляду на вирішення проблем.

Від генерала Ганца на посаді прем'єра можна очікувати більш рішучих дій. Одного разу він заявив, що відправить окремі території сектора Гази назад у кам'яний вік, натякаючи на можливість проведення нової військової операції в разі подальших обстрілів території Ізраїлю. Ганц знає, що таке військові дії проти ісламських екстремістів не з чуток. Він командував сухопутними військами Ізраїлю в період Другої Ліванської війни 2006 р., планував наземну операцію "Захисна стіна" в секторі Гази в 2014 р., в результаті якої було знищено інфраструктуру бойовиків і пускові ракетні установки. Не дивно, чому 12 вересня Нетаньягу несподівано оголосив про намір провести повномасштабну військову операцію в секторі Гази. За п'ять днів до виборів він розраховував схилити громадську думку на свою користь, але було вже занадто пізно.

Піррова перемога Ганца

Нині президент Ізраїлю Реувен Рівлін проводить консультації з парламентськими фракціями щодо кандидатури майбутнього прем'єр-міністра. Коаліційні переговори почне той лідер партії, чию кандидатуру підтримає 61 парламентарій. Якщо ж голосування зайде в глухий кут, то президент на свій розсуд доручить одному з депутатів сформувати коаліцію. Певні переваги є у Ганца, оскільки в альянсу "Синьо-білий" тепер найбільша фракція в Кнесеті. Однак не все так однозначно.

Навіть якщо Ганц домовиться про коаліцію з лівоцентристськими партіями "Об'єднаний список", "Демократичний союз" і "Лейбориста Гешера", то йому все одно не вистачить 5 мандатів для формування парламентської більшості. Лідер партії "Наш Дім Ізраїль" Авігдор Ліберман підтримує Ганца на посаді прем'єр-міністра, і його участь у коаліції з альянсом "Синьо-білий" була б виправданою. "Наш Дім Ізраїль" отримав 8 мандатів у парламенті й може схилити чашу терезів на користь Ганца. Однак проти такого розкладу виступають лівоцентристи.

У схожій ситуації опинився Нетаньягу, оскільки "Лікуд" разом з партіями ортодоксів і ультраправими може претендувати лише на 55 мандатів замість необхідного 61. Нетаньягу пропонував Ганцу створити уряд національної єдності "Лікуд" та альянсу "Синьо-білий" за умови, якщо він збереже посаду прем'єр-міністра. Однак Ганц відмовився від переговорів. Ліберман пропонував варіант коаліції "Наш Дім Ізраїль", альянс "Синьо-білий", "Лікуд". Можливі компроміси, включаючи відмову Нетаньягу від посту керівника партії "Лікуд" і пошук компромісного кандидата на прем'єрську посаду, який би влаштував Ганца і Лапіда. Якщо протягом 4 місяців у парламенті Ізраїлю не буде сформовано коаліцію, то доведеться знову проводити дострокові парламентські вибори.

Наслідки для США

Поразка Нетаньягу на виборах є неприємною звісткою для Трампа. Американський президент розраховував на його допомогу в реалізації мирного плану для Близького Сходу свого радника і тестя Джареда Кушнера. Кушнер запропонував відійти від принципу "двох держав" і сконцентруватися на розвитку палестинської автономії. Він запропонував інвестувати 50 млрд дол. у створення робочих місць на території сектора Гази, Західного берега річки Йордан, Єгипту, Лівану та Йорданії. Нетаньягу готував ґрунт для переговорів Ізраїлю, Палестини і США, до останнього утримуючись від зачистки сектора Гази. Під соусом реалізації плану Кушнера ізраїльський прем'єр розраховував включити до складу Ізраїлю єврейські поселення в секторі Гази. Проте спроби Трампа заробити собі реноме миротворця завдяки посередництву в урегулюванні палестино-ізраїльського конфлікту можуть обернутися провалом.

Далеко не всі громадяни підтримують намір Нетаньягу включити до складу Ізраїлю 30% палестинської території Західний берег річки Йордан, де проживають 400 тис. євреїв. Такий сценарій підтримують 42% ізраїльтян. Цей крок не збігається з визнаним ООН принципом "двох держав для двох народів", що передбачає врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту шляхом створення незалежної Палестини на території сектора Гази і Західного берега річки Йордан, яка повинна мирно співіснувати з Ізраїлем. За даними опитування газети Haaretz, більшість ізраїльтян дотримуються іншої думки: або вони взагалі не знають, що робити з єврейськими поселеннями на Західному березі (30%), або проти анексії (28%). Більшість громадян підтримують принцип "двох держав", а не конфедерацію палестинців і євреїв. Ізраїльському суспільству набридли провокації та обстріли ісламських екстремістів із сектора Гази, низки палестинських гастарбайтерів, які, ненавидячи євреїв, їздять на заробітки до Ізраїлю. Арабські країни, зокрема Єгипет і Йорданія, підтримують принцип "двох держав" і виступають за палестинську державу зі столицею в Східному Єрусалимі, що не входить в плани Трампа і Нетаньягу.

Якщо план Кушнера приречений на провал, а Нетаньягу втратить владу, то США доведеться налагоджувати відносини з новою владою Ізраїлю. Альянс "Синьо-білий" має компромісну позицію щодо врегулювання палестино-ізраїльського конфлікту. Ганц виступає за збереження Йорданської долини під контролем Ізраїлю, але на відміну від Нетаньягу не обіцяє включати єврейські поселення на Західному березі річки Йордан до складу Ізраїлю. Лапід підтримує ідею відновлення ізраїльсько-палестинських переговорів, врегулювання конфлікту на основі принципу "двох держав" за умови збереження єврейських поселень на Західному березі річки Йордан. Ганц і Лапід виступають за те, щоб Єрусалим був під суверенітетом Ізраїлю. Хоча окремі центристи близькі до Кушнера. Колишній міністр оборони Моше Яалон, який вважається третім за авторитетом політиком в альянсі "Синьо-білий", проти принципу "двох держав".

Генерал Ганц і бізнесмен Трамп - різного поля ягоди. Вони на різних політичних полюсах. Ідеологічно Трамп більш близький до Нетаньягу, ніж до Ганца, оскільки йому також властиво шукати підтримки серед ультраправого електорату. Однак, навіть якщо замість Нетаньягу на посаді прем'єр-міністра виявиться Ганц, це ніяк не позначиться на військово-політичному альянсі США та Ізраїлю. Трампа, Нетаньягу і Ганца об'єднує ставлення до Ірану як до загрози для безпеки на Близькому Сході. Хто б не перебував при владі в Ізраїлі, ця країна залишиться ключовим регіональним військово-політичним партнером США на Близькому Сході.

Наслідки для України

Політичні зміни в Ізраїлі загрожують неоднозначними наслідками для України. Президент Володимир Зеленський явно поспішив зустрічатися з Нетаньягу за три тижні до парламентських виборів в Ізраїлі. З боку це виглядало як демонстрація Києвом своєї підтримки противнику Ганца. Українські ЗМІ поспішили назвати "історичним" візит ізраїльського прем'єра. Сам Нетаньягу намагався отримати політичні дивіденди із зустрічі з Зеленським, щоб заручитися підтримкою громадян Ізраїлю, які є вихідцями з України. Ситуація нагадує візит до України кандидата на пост Демократичної партії Гілларі Клінтон і переговори з екс-президентом Петром Порошенком напередодні президентських виборів у США в 2016 р. Підтримка з боку Порошенка основного противника Трампа не кращим чином позначилася на кліматі двосторонніх відносин України і США.

Якщо наступним прем'єр-міністром Ізраїлю стане Ганц, то він може сприймати Зеленського як східноєвропейського "друга" Нетаньягу, який надав йому послугу і надав столицю своєї країни для політичного піару перед виборами. Це негативно позначиться на кліматі двосторонніх відносин. Такий розклад нам не вигідний, оскільки Ізраїль цікавий Україні як партнер у сфері військово-технічного співробітництва, джерело технологій. Українська влада могла б зацікавити колишнього військового Ганца поглибити відносини Києва та Ізраїлю в оборонній сфері. Роль моста в налагодженні відносин України та Ізраїлю може зіграти член альянсу "Синьо-білий" Моше Яалон, чиї батьки були українськими євреями.

У разі приходу до влади функціонери альянсу "Синьо-білий" обережніше ставитимуться до Росії, ніж Нетаньягу, який неодноразово зустрічався з президентом РФ Володимиром Путіним намагався переконати його вплинути на виведення іранських військових з районів на півдні Сирії біля кордону з Ізраїлем. У серпні голова правління ізраїльської компанії CGI Звікі Наве повідомив про те, що російські спецслужби прослуховували телефонні розмови Ганца і чотирьох його радників. У російському посольстві заперечували цю інформацію. Сам Ганц заявив, що його телефон прослуховували зі Східної Європи, не обов'язково росіяни. Тим не менш Ганц знає, що Росію неодноразово звинувачували в інформаційних атаках на Заході, її влада підтримує контакти з "Хамас" і "Хезболла", в європейських країнах розкривали російських шпигунів.

Георгій Кухалейшвілі

політолог-міжнародник

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Loading...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>