Свобода слова по-українськи: Як країна ковзала по рейтингах

Упродовж останніх 2,5 роки Україна встигла "впасти" і "піднятися" в різних рейтингах свободи преси, але водночас її було визнано однією з найнебезпечніших країн для журналістської діяльності

Свобода слова по-українськи: Як країна ковзала по рейтингах
Фото з відкритих джерел

112.ua

Редакційний блог

Упродовж останніх 2,5 роки Україна встигла "впасти" і "піднятися" в різних рейтингах свободи преси, але водночас її було визнано однією з найнебезпечніших країн для журналістської діяльності

Українська журналістика за останні 2,5 роки пережила багато чого: від втечі головного ньюсмейкера Віктора Януковича до війни. Країна з часу набуття незалежності, на жаль, не могла похвалитися незалежними ЗМІ і свободою слова. Весь цей час Україна була, як на гойдалці: то вгору, то вниз. 2013 рік ознаменувався початком Революції гідності, яка серед іншого внесла свої корективи в роботу журналістів і занурила їх у зовсім незвичні умови роботи: вони працювали під прицілом снайперів, ховалися за палаючими барикадами на Майдані і від обстрілів бойовиків на Донбасі. 

Свобода слова

У 2014 р. неурядова організація Freedom House відносить Україну до країн з невільними ЗМІ, хоча з 2010 р. країна трималася в списку "частково вільних", а до цього протягом чотирьох років входила до списку "вільних".

Принт-скрин публикации

Карта свободи ЗМІ в країнах світу за 2013 рік

Принт-скрин публикации

Погіршення ситуації в Україні в цей період констатують і "Репортери без кордонів". В опублікованому ними Індексі свободи преси країна різко починає втрачати позиції. Так, у 2012 р. ми на 116-му місці, в 2013 р. країна втрачає відразу 10 позицій і перебуває на 126-му місці - між Алжиром і Гондурасом. Роком пізніше Україна опускається ще на одну позицію – 127-е місце, в 2015 р. ще на дві – 129-е місце. Всього в рейтингу "Репортерів без кордонів" 180 держав. На першому місці –Фінляндія, на останньому – Північна Корея та Еритрея.

На початку 2016 р. міжнародні неурядові організації переглянули свій погляд на Україну і, зокрема, ЗМІ. Freedom House зазначає, що в порівнянні з 2014 р. ситуація, звісно ж, покращилася, проте журналісти продовжують стикатися з перешкодами при виконанні своєї роботи, зазнають погроз і нападів, їм часто відмовляють у доступі до необхідної інформації.

"Позаяк політична ситуація та стан безпеки дещо стабілізувалися в 2015 р., умови для роботи ЗМІ в Україні показали ознаки поліпшення", - кажуть в організації.

Цієї ж думки дотримуються "Репортери без кордонів". В їхньому оновленому рейтингу Україна посіла 107-е місце, піднявшись на 22 позиції вгору. В організації зазначили, що позитивний ривок пов'язаний з низкою проведених реформ, у тому числі з прийняттям закону про розкриття інформації щодо кінцевих власників ЗМІ. Але відзначають, що, як і раніше, контроль над засобами масової інформації все ще тримають заможні бізнесмени.

Гірші з найгірших

РФ після окупації почала застосовувати проти місцевих ЗМІ такі ж методи, як і колись проти російських. Про критичну ситуацією з медіа говорили вже багато, і закликали РФ також багато, проте переслідування журналістів, які відкрито підтримують Україну або пишуть невгодні місцевій владі матеріали, триває. У доповіді організації Amnesty International 2014/15 сказано, що Росія порушує в Криму право на свободу вираження і свободу зібрань та об'єднань. Із засудженням виступає і Рада Європи. Там неодноразово зверталися до РФ з вимогою припинити переслідування та навіть відправляли свою місію, але це не вплинуло на політику окупаційних властей щодо кримських ЗМІ.

У 2016 р. окрему увагу Freedom House у своєму рейтингу присвятив окупованому Росією Криму. Окупований півострів увійшов до одного списку з Північною Кореєю, розділивши з нею п'ятірку територій з найбільш невільними ЗМІ.

Нещодавно Європейська федерація журналістів з ініціативи Незалежної медіапрофспілки України та Національної спілки журналістів прийняла заяву про перехід репресій проти журналістів в Криму на новий рівень.

Насильство проти журналістів

"Є тільки одна річ, яка загрожує свободі слова більше, ніж переслідування, напади і вбивства працівників ЗМІ: це коли влада дозволяє переслідування, напади і вбивства". Ці слова екс-представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ Міклоша Харасті, напевно, найбільш точно описують ситуацію з нападами на журналістів у світі. Після вбивства Георгія Гонгадзе безпека працівників ЗМІ стала гострою темою, проте з плином часу не доводиться говорити, що в Україні це питання вичерпано. Якщо раніше вони ставали мішенню через своїх розслідування, то на початку 2014 р. з'явилися нові ризики: представники українських і зарубіжних ЗМІ виявилися одними з перших, хто постраждав на Євромайдані, а пізніше - і жертвами війни на Донбасі. Наприклад, в Україні в 2012 р. на журналістів було скоєно 80 нападів, а в 2013-му — вже 120. Наприкінці 2013 р. Україна стала однією з найгірших місць в Європі для роботи представників ЗМІ.

Press Emblem Campaign Принт-скрин публикации

Сумна тенденція продовжилася: тільки з початку 2014-го в країні загинуло 5 журналістів, серед них кореспондент газети "Вести" В'ячеслав Веремій, італійський фотограф Андреа Роккеллі та його помічник Андрій Миронов, російські журналісти Ігор Корнелюк й Антон Волошин. За даними "Репортерів без кордонів", в 2014 р. кількість загиблих в усьому світі журналістів склалао 66 осіб, 119 було викрадено. Здавалося б, кількість убитих скоротилася на 7%, проте в організації відзначали, що насильство проти журналістів набуває все більш жорстких форм.

У цей час б'є на сполох і Комітет захисту журналістів (Committee to Protect Journalists (CPJ). У комітеті заявили, що задокументували численні порушення свободи преси в Україні, в тому числі випадки нападів, затримань і викрадень журналістів, а також блокування радіо- і телеканалів.

У Press Emblem Campaign (PEC) подають жахливу статистику вбивств співробітників медіа. Так, за останні 10 років було вбито 1 тис. 184 працівників ЗМІ.

Press Emblem Campaign (PEC)

У 2015 р. загинуло 135 журналістів у 33 країнах світу, в тому числі 4 в Україні: серед них і резонансне вбивство журналіста Олеся Бузини в квітні минулого року. Наша країна опинилася між Колумбією і Бангладеш за кількістю вбитих.

Поряд з переслідуванням журналістів залишається і проблема притягнення до відповідальності винних, адже більшість розслідувань побиття або вбивств досі так і не завершено.

Довіра до українських ЗМІ

Рівень недовіри до українських ЗМІ рекордно виріс саме два роки тому. Такий стрибок насамперед можна пояснити освітленням медіаресурсами подій на Євромайдані. Тоді громадськість неодноразово висловлювала невдоволення інформаційною політикою ряду вітчизняних телеканалів та інтернет-ресурсів. В Інституті соціології НАН України в жовтні 2014 р. повідомили, що в країні вперше за 20 років зафіксовано ситуацію, коли рівень недовіри до медіа перевищує рівень довіри.

Завідувачка відділу соціології культури і масової комунікації Інституту соціології НАН України Наталя Костенко пояснила, що після революції лише 25% українців довіряють ЗМІ, а 45% не довіряли, тоді як у 2013 р. ситуація була такою: показники довіри становили 37% і 29% не довіряли.

Крім того, відзначено більшу регіональну диференціацію рівня недовіри: у західному регіоні ЗМІ не довіряли 24% респондентів, у центральному — 39%, у південному — 50%, у східному — 57%, на Донбасі — 68%. Роком раніше рівень недовіри до медіа був практично однаковим в усіх регіонах.

Центр Разумкова також зазначає регіональний стрибок у цей період. За його даними, у східному регіоні спостерігалася ситуація, коли більшість опитаних не довіряють ані українським, ані російським мас-медіа (59% і 64,3% відповідно).

Вітчизняні ЗМІ продовжували втрачати довіру і торік. Причин такого спаду багато. Серед них, логічно, війна на Донбасу та загальна криза в країні, де політична, економічна і соціальна сфери переживають не кращі свої часи. Звісно, йде процес реформування, однак поряд з ним зростає і розчарування. Тут слід навести дані World Happiness Report-2016, згідно з якими в рейтингу щастя за 2013-2015 рр. українці опинилася на 123-му місці серед 157 країн світу.

У 2015 р., згідно з даними Київського міжнародного інституту соціології, українські ЗМІ, яким довіряла приблизно третина українців, знову втратили у довірі. Так, рівень недовіри перевищив рівень довіри — 38,9% проти 32,3%. Така тенденція характерна не тільки для медіа. Президент, Верховна Рада, уряд, силовики також показують негативний баланс, при цьому Збройні сили все ще перебувають у плюсі.

112.ua

Професор кафедри політології Національного університету "Києво-Могилянська академія" Олексій Гарань у коментарі телеканалу "112 Україна" розповів, що зараз баланс довіри до ЗМІ є позитивним.

"Найбільша позитивна динаміка зараз у нашій поліції: тут на 50% зростання довіри. Це не наздожене церкву, волонтерів. Найбільші лідери громадської довіри - це традиційно волонтери, тобто баланс довіри-недовіри це плюс 33%. Також довіра переважає над недовірою в армії та в Нацгвардії. До громадських організацій, ЗМІ довіру врівноважено: +1 більше довіряє, ніж не довіряє, а в поліції ще – 4. Але рівень зростання довіри - +50%", - розповів він.

Напередодні Center for Insights in Survey Research оприлюднив цікаве дослідження, яке провели в 24 містах України. Одним із пунктів була оцінка ухвали і задоволення роботою чиновників і різних інститутів.

Ось як відповіли в різних містах на запитання, чи схвалюєте ви роботу національних ЗМІ:

1) Рішуче схвалюю 2) Частково схвалюю 3) Частково не схвалюю 4) Категорично не схвалюю 5) Складно відповісти

Принт-скрин публикации

Найбільш прихильні до роботи медіа в Івано-Франківську, а ось категорично її не схвалюють у Харкові.

Зарплати українських журналістів

Крім зміни умов роботи співробітників ЗМІ, криза в країні вплинула і на доходи в медіасфері. Не секрет, що ринок праці журналістів є досить закритим, і частково це тому, що серед працівників ЗМІ поширеним є таке явище, коли вони переходять з редакції до редакції, дізнаючись про вакансії від знайомих. Це, звичайно, не виключає відкритого набору співробітників за допомогою сайтів для пошуку роботи. Як правило, роботодавці вказують пропонований рівень заробітної плати шукача, але він може відрізнятися від реального, оскільки в журналістиці, як і в інших сферах, теж часто зарплата в конвертах. Серед пострадянських країн Україна може "похвалитися" найнижчою зарплатою журналістів.

Згідно з аналізом змін заробітної плати в категорії "ЗМІ, видавництво, поліграфія", проведеного Work.ua, у 2013 р. середня зарплата становила близько 3 тис. 500 грн, у 2014 - близько 3 тис. 900 грн, у 2015 - близько 5 тис. грн. Ці дані ґрунтуються на аналізі розміщених вакансій по Україні.

Цьогоріч ситуація на ринку праці покращилась, роботодавці вже пропонують від 6 тис. грн. У Києві ситуація трохи інша: пропонована журналістам середня зарплата варіюється від 6,5 до 7 тис. грн.

Говорячи про зарплати українських журналістів, не варто забувати і про гендерний розрив в оплаті праці. В українців, як і в світових ЗМІ, більш ніж половина працівників - жінки. У Міжнародній федерації журналістів констатують, що в Україні жінки-журналісти отримують менше, ніж їхні колеги чоловіки. Різниця може становити понад 30%. Особливо помітний розрив у віковій групі від 45 років.

Незважаючи на досить сумні тенденції минулих років, медіаексперти відзначають, що в Україні є всі ознаки того, що журналістика стає більш якісною і відповідальною. Дані міжнародних неурядових організації показують, що країна повільно, але набирає позитивні позиції в списку країн з вільними ЗМІ, проте в той же час відмічено зростання нападів на журналістів. Крім того, занепокоєність у них викликають і санкції щодо іноземних медіа, в Україні ж кажуть, що це вимушена міра боротьби з пропагандою. Наробив шуму і сайт "Миротворець", який опублікував списки вітчизняних та іноземних журналістів, які получали акредитацію у так званій "Донецькій народній республіці". З різкою критикою виступили самі журналісти, правозахисні організації, а також влади ЄС і США. Сайт на деякий час припинив роботу, але вже нещодавно знову почав публікувати дані. Журналіст  Іен Бейтсон, чиє ім'я фігурує в списках, нещодавно на сторінках New York Times опублікував блог, в якому досить правильно зазначив, що Україна не повинна приносити в жертву свободу преси, намагаючись вижити у війні.

відео по темі

Новини за темою

Новини за темою

Новини партнерів

Загрузка...

Віджет партнерів

d="M296.296,512H200.36V256h-64v-88.225l64-0.029l-0.104-51.976C200.256,43.794,219.773,0,304.556,0h70.588v88.242h-44.115 c-33.016,0-34.604,12.328-34.604,35.342l-0.131,44.162h79.346l-9.354,88.225L296.36,256L296.296,512z"/>